* * * 22.01.2008 * * *

5 січня 2008 року на дострокових президентських виборах у Грузії, ініційованих президентом цієї країни Михаїлом Саакашвілі у зв’язку зі звинуваченнями з боку опозиції в недемократичному стилі правління, уже у першому турі перемогу здобув, набравши 52% голосів виборців, Михаїл Саакашвілі. За кандидата від об’єднаної опозиції у цьому ж турі проголосувала кількість виборців, удвічі менша. Одночасно з президентськими виборами у Грузії було проведено і референдум по питанню вступу до НАТО. 62% грузинів проголосували за вступ Грузії до цієї організації колективного захисту від агресорів.

Мені особисто все-одно, хто в Грузії буде президентом, але цього разу я вболівав за Саакашвілі, оскільки розумів, що тією силою, яка підтримує і надихає на боротьбу з законно обраним президентом грузинську опозицію, є Росія. Тож, якщо їй вдасться у Грузії позбавити президентства Михаїла Саакашвілі, котрий прийшов до влади внаслідок грузинської революції «троянд», то вона одразу ж розпочне аналогічні дії і в Україні по відношенню до Віктора Ющенка, який теж прийшов до влади внаслідок аналогічної революції, і теж, як і Саакашвілі, не «заглядає Росії в рота», а вимагає від неї визнання та поваги у взаємовідносинах. І, будемо надіятись, що повторна перемога Саакашвілі у Грузії позбавить Росію ілюзій стосовно можливості поміняти незалежну владу України на васальну.

* * * 22.01.2008 * * *

11 січня 2008 року, їдучи додому, я включив радіо «ЕРА», яке у цей час презентувало розмову ведучої з письменником Рогозою, якого усі знають як автора і сценариста «Дня народження буржуя». Спочатку він доводив ведучій, що написане ним в його художньому романі, присвяченому Юлії Тимошенко, є правдою, а потім заявив, що готовий перейти на повсякденне спілкування російською мовою в знак протесту проти владного рішення дублювати російські кінофільми українською мовою.

Слухаючи це, я прийшов до висновку, що у деяких наших письменників патріотизм закінчується там, де починаються бізнесові інтереси. А що до Рогози, то я і раніше не розділяв всенародного захоплення його творінням про буржуя, а після цієї передачі на «ЕРІ» спокійно проходитиму повз прилавки з його книгами і завжди переключатиму телевізор на інший канал, котрий у цей вечір не транслюватиме серіалів за його сценаріями.

* * * 22.01.2008 * * *

11 січня 2008 року Вінницький апеляційний суд відмінив рішення Замостянського районного суду і випустив з ізолятора тимчасового утримання члена націонал-більшовицької партії Росії Михайла Гангана, який півроку тому, будучи засудженим в Росії на 3 роки за спробу здійснення терористичного акту в приймальні Президента Росії Володимира Путіна, втік до України, і після затримання напередодні Нового року у Вінниці зажадав визнати його політичним біженцем. Вінницькі правозахисники на чолі з Дмитром Гройсманом встали на його захист і вимагають не передавати його російським правоохоронцям, а надати статус біженця.

Але ж, якщо ми не повернемо терориста Росії, вина якого доведена в російському суді, то у нас не буде морального права вимагати видати нам замовників і виконавців отруєння кандидата у Президенти України Віктора Ющенка, якщо слідство доведе, що вони переховуються у Росії, або якщо вони встигнуть втекти до Росії, довідавшись про їх розкриття.

Крім того, саме націонал-більшовики зірвали прапор України у нас на Говерлі і познущалися над ним та розповіли про це на своєму сайті. Та й України як самостійної, рівної Росії, держави, вони не визнають, а до української мови ставляться з презирством.

І як тут не згадати про тих німецьких демократів, які у тридцятих роках захищали від покарання націонал-соціалістів, котрі, привівши до влади Адольфа Гітлера, потім відправили усіх цих демократів в концентраційні табори.

* * * 22.01.2008 * * *

У четвер 17 січня 2008 року я почув на одному з телевізійних каналів повідомлення про те, що лідер опозиційної Партії регіонів Віктор Янукович заявив, що він не вірить у випадковість вбивства на полюванні, скоєного рік тому, колишнього другого номера цієї партії Євгена Кушнарьова. На місці слідчих я прислухався б до думки цієї компетентної людини, оскільки, думаю, він має більше інформації про цю трагедію ніж вони.

* * * 22.01.2008 * * *

Мене потішають заяви опозиціонерів, в яких вони звинувачують Юлію Тимошенко у тому, що вона не виконує свої передвиборні обіцянки за два роки віддати громадянам України вклади, втрачені ними в Ощадбанку при розпаді Радянського Союзу, оскільки на перший рік свого правління запланувала виплату лише 20 мільярдів. І ці звинувачення лунають із уст тих, хто в разі приходу до влади не збирався повертати громадянам України по цих вкладах взагалі нічого! Слухаєш, і складається враження, що опозиція, яка сподівається цими заявами народ відвернути від Юлії Тимошенко, нас взагалі вважає дебілами. Тож нехай нинішні опозиціонери не ображаються, якщо хтось із нас нагородить саме такою характеристикою когось із них.

* * * 22.01.2008 * * *

Дивлячись на гори дорогих продуктів і напоїв, якими завалені прилавки супермаркетів, котрі в містах України виростають як гриби після дощу, я ніколи не повірю у те, що, отримавши оту нещасну тисячу гривень виплат компенсацій по знецінених вкладах в Ощадбанку, громадяни України за кілька днів зметуть ці гори, спустошать прилавки і створять дефіцит продуктів, який породить інфляцію. Тож, якщо інфляція і виросте, то її приріст не буде спричинений виплатою компенсацій по вкладах в Ощадбанку, оскільки ці виплати в сумі складають не більше 1% ВВП України і є меншими річного приросту зарплати і пенсій по усьому народногосподарському комплексу. Але ж, слава Богу, ні у кого із опозиціонерів не виникає бажання вимагати зупинення зростання зарплат і пенсій! А от проти виплат по знецінених вкладах в Ощадбанку вони репетують в усіх засобах масової інформації, оскільки їх «жаба душить» від того, що не вони є ініціаторами цих виплат.