До складу робочої президії зборів серед інших були запрошені і міністр МОНМС України Дмитро Табачник, і його перший заступник Євген Суліма. Як член Президії НАПНУ до складу робочої президії зборів увійшов і я. Тож мені з прийнятим у минулому році член-кореспондентом нашої академії Євгеном Сулімою довелося в президії її річних зборів сидіти майже поряд.

Нинішні річні збори НАПНУ були присвячені темі: «Інформатизація освіти в Україні: стан, проблеми, перспективи».

З основною доповіддю виступив перший віце-президент академії Василь Мадзігон.

Обговорення доповіді тривало з 11 годин до 13 години на ранішньому пленарному засіданні в актовій залі Інституту педагогіки НАПНУ та з 16 години до 17 години на вечірньому пленарному засіданні. А в проміжок часу з 14 години до 16 години доповідь обговорювалася на засіданнях відділень академії.

Після завершення обговорення загальними зборами була прийнята Постанова, лейтмотивом якої стала теза про те, що при формуванні тематики досліджень слід надавати пріоритет науково-дослідним роботам з інформатизації освіти з використанням інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі.

Хоча річні збори НАПНУ тривали лише один день — у четвер, мені довелося прибути до Києва двома днями раніше, оскільки у вівторок відбулося засідання Президії академії, в роботі якого мені як її члену необхідно було взяти участь, а у середу відділенням вищої освіти, членом якого є і я, разом з відділенням професійної освіти і освіти дорослих проводився методологічний семінар на тему: «Концептуальні засади підвищення економічної ефективності системи професійної і вищої освіти», на якому я виступив з двома науковими доповідями, перша із яких називалась «Ендаумент-фонд як альтернативне джерело для підвищення фінансової стійкості вищого навчального закладу» і була підготовлена мною разом з моєю аспіранткою денної форми навчання Наталею Желюк, а друга називалась «Професійна підготовка у ВНЗ в контексті ідеології інтеграції навчання з виробництвом» і була підготовлена мною разом з моєю аспіранткою заочної форми навчання Оленою Мензул та її керівником по основному місцю роботи директором Інституту інтеграції навчання з виробництвом Віктором Мізерним.

Під час цих академічних заходів трапився цікавий епізод — до мене підійшов один із моїх колег академіків і завів розмову, суть якої зводилася до того, що негоже мені – одному із 15 академіків-засновників і члену президії академії «воювати» на сторінках свого сайту з член-кореспондентом академії Євгеном Сулімою, адже це ускладнює життя в першу чергу керівникам академії, які з одного боку не можуть не рахуватися з академіком-засновником, який до того ж є членом президії, але з іншого боку не вправі ігнорувати і першого заступника міністра, з яким доводиться розв’язувати багато спільних питань в галузі освіти.

А тому в академії визріла думка, що в інтересах спільної справи і для зміцнення злагоди в академічних рядах нас потрібно помирити. І за це готові взятись люди, достатньо авторитетні і для Суліми і для мене, які вважають, що навіть від «поганого» миру людям, котрі роблять спільну справу, більше користі ніж від «доброї» сварки. Тим паче, що перший крок у цьому напрямку я уже зробив, погодившись не виступати з трибуни на минулорічних загальних зборах академії проти обрання Євгена Суліми член-кореспондентом.

У відповідь я сказав своєму співбесіднику, що мені треба подумати, що, незважаючи на той перший крок в напрямку примирення, який я здійснив у минулому році на прохання одного із керівників академії, одразу погодитись на подальші кроки у напрямку примирення я не готовий, оскільки розумію, що в разі примирення мені доведеться вилучити усі матеріали, присвячені діяльності Євгена Суліми, не лише зі свого сайту, а і з тринадцятої книги моєї історико-публіцистичної серії, яка називатиметься «Початок електронного вибіркового літопису, або ранній постювілейний період» і охоплюватиме приблизно півторарічний відрізок мого життя, яку до кінця року я збираюсь завершити і віднести у досить авторитетне видавництво, з яким уже розпочав переговори про друкування цієї книги за мої власні кошти.