Нічого помітного окрім декларації про необхідність урегулювання питання про Керченську протоку (на поки-що не оприлюднених умовах) президенти не підписали.

Тобто, ці переговори у дипломатичному та економічному аспектах ні до яких нових проривних домовленостей у відносинах України з Росією не привели, а домовленість про те, що наступна зустріч президентів відбудеться всередині осені у Москві засвідчила у першу чергу те, що на знижку в ціні за газ Україні, принаймні, у нинішньому році розраховувати не доводиться.

Але навіть не скромність досягнутих результатів кинулась усім у вічі у першу чергу.

А кинулось у вічі те, що російський президент запізнився на зустріч з українським президентом на 4 години, що можна було б вибачити, якби від росіян поступила інформація, що в літаку російського президента перед вильотом виявили якусь несправність, полагодження якої і спричинило затримку.

Але такої інформації від росіян не надійшло. Більше того, аби ніхто в Україні не сумнівався, що російський президент запізнився саме заради того, щоб продемонструвати українському президентові, хто у нього є «старшим братом», та хто буде «командувати парадом» на святах їх спільних зустрічей і складатиме порядок денний та проекти рішень цих зустрічей, російський президент, незважаючи на те, що його чекав український президент разом з більшою частиною українського Кабміну, запізнюючись уже на дві години, дозволив собі зупинитись по дорозі з аеропорту в таборі байкерів і провести з ними майже півтори години.

І, я думаю, що однією із причин такої поведінки російського президента, окрім бажання домінувати і диктувати свої умови на будь-яких переговорах, стало ще й те, що до дня його приїзду в Крим український президент не зміг подарувати йому уже підписаний президентом закон про засади мовної політики авторства Колесніченка-Ківалова, яким російській мові надається статус регіональної в 13 регіонах України, в яких місцева влада фактично і зараз державну мову ігнорує, тобто, фактично, з правами повного витіснення зі вжитку української мови у цих регіонах взагалі.

Тож я ще раз наголошую на тому, що своїм проектом мовного закону народні депутати Колесніченко і Ківалов зробили українському президенту «ведмежу послугу», оскільки, якби цього проекту не було взагалі, то, принаймні, рухаючись з аеропорту, біля байкерів російський президент не зупинився б, і перед від’їздом на кримську дачу свого кума – колишнього глави Адміністрації Президента України Леоніда Кучми і колишнього першого віце-спікера українського парламенту Віктора Медведчука, поспілкувався б з українським президентом на півтори години довше.