|
Головна сторінка
Новини
7 вересня 2012 На жаль, мої заклики уважно віднестись до аргументів, оприлюднених у моїй попередній публікації, на ректора, професора Грабка не подіяли – він все одно вийшов 30 серпня 2012 року на Конференції трудового колективу з пропозицією підтримати визначені його наказом від 22 червня 2012 року структурні зміни в університеті і внести ці зміни до Статуту університету. Я нагадаю, що згідно зі структурними змінами, ініційованими ректором у цьому наказі, в нашому університеті всупереч вимогам Закону України про вищу освіту ліквідуються усі 14 факультетів і виводяться зі штатного розпису усі 14 науково-педагогічних посад деканів цих факультетів, а натомість вводяться штатні посади директорів 8 навчально-наукових інститутів. Причому вводяться, незважаючи на те, що посади директорів інститутів, що не мають статусу самостійних вищих навчальних закладів, до визначеного законом переліку штатних університетських науково-педагогічних посад не входять, а відносяться до посад адміністративних, які у вищих навчальних закладах є менш престижними і менш оплачуваними у порівнянні з посадами науково-педагогічними. Як і двома місяцями раніше (на засіданні Вченої ради університету) я намагався і на Конференції трудового колективу переконати ректора, професора Грабка В.В. у тому, що цей його наказ слід скасувати, оскільки він виданий з порушеннями чинного законодавства, які наступлять, починаючи з дати вступу цього наказу у силу, тобто з 3-го вересня 2012 року, і за які, рано чи пізно, доведеться відповідати. Але, посилаючись на те, що аналогічні структурні зміни уже введені в такому авторитетному вищому навчальному закладі, як Національний університет «Львівська політехніка», ректор не став дослухатись до моїх аргументів і цього разу, а запропонував делегатам Конференції підтримати ініційовані саме ним структурні зміни, мотивуючи це тим, що після їх введення університет матиме суттєву економію коштів. І хоча у моїй публікації від 26 серпня 2012 року показано, що ректорський варіант структурних змін після його запровадження приведе, навпаки, до збільшення витрат власних університетських коштів на утримання керівних органів середньої ланки, делегати Конференції трудового колективу – навіть ті, що ознайомились з моїми розрахунками, – більшістю голосів все одно підтримали запропонований ректором варіант структурних змін. А коли після закінчення Конференції я поцікавився у кількох делегатів, чому вони своїми голосами підтримали ініційовані ректором протизаконні структурні зміни, то почув у відповідь від одного із них, що він щиро вірить у те, що у такий спосіб ректор дійсно хоче зменшити витрати університету на утримання керівників середньої ланки. І заради цього цей делегат згоден закрити очі на порушення ректором закону, до яких, на його думку, ні у міністерства, ні у прокуратури руки ніколи не дійдуть, як не дійшли вони до цього часу до «Львівської політехніки». Від другого із делегатів я почув, що він голосував за підтримку ректорського варіанту змін тому, що так голосували і директор його інституту, і навіть декан, який втратив посаду, тож якось незручно було себе їм протиставляти. А від третього делегата я зі здивуванням почув, що у такий спосіб той вирішив допомогти ректору поставити хрест на його подальшій ректорській кар’єрі. Але зовсім скоро, я думаю, настрої у багатьох делегатів Конференції трудового колективу із команди підтримки ініціатив ректора стануть дещо іншими. І у першу чергу настрій поміняється у директорів навчально-наукових інститутів, які дотепер виконували свої обов’язки на громадських засадах за надбавку до зарплати за основною посадою професора чи завідувача кафедри, і які після переведення їх зі штатних науково-педагогічних посад професорів та завідувачів кафедрами на штатні адміністративні посади директорів навчально-наукових інститутів побачать, що їхня зарплата зменшилась на величину надбавки за педагогічний стаж роботи, оскільки адміністраторам виплата педагогічної надбавки законом не передбачена, що віднині вони матимуть не два місяці відпустки за роботу науково-педагогічним працівником, а лише місяць за роботу адміністратором, і що вони втратили оклад на оздоровлення, який виплачується в університеті згідно закону лише педагогічним та науково-педагогічним працівникам. Я, звичайно, не виключаю, що нинішня ще недостатньо досвідчена начальниця планово-фінансового відділу Шевчук Н.Г., усі надбавки і виплати, що передбачені законом науково-педагогічним працівникам університету, запланує до виплати і директорам-адміністраторам, але, упевнений, що ревізори КРУ, які 3-го вересня приступили до проведення планової перевірки університету, її ще до закінчення цієї перевірки поправлять. Але, думаю, настрій у декого з директорів інститутів зіпсується не лише від втрат у зарплаті і відпустці – він ще більше зіпсується після того, як буде оголошено конкурс на заміщення нинішніх їхніх посад, оскільки виконувати обов’язки директорам без конкурсного підтвердження повноважень більше одного року закон не дозволяє. І навряд чи усі із них будуть допущеними до участі в конкурсі чи будуть обраними, а назад на свої колишні науково-педагогічні посади на повну ставку із-за зменшення обсягу навчального навантаження на кафедрах і пенсійного віку нинішнім директорам після того, як вони стануть колишніми, буде повертатись, ой як не просто. Думаю, що недовго перебуватиме в стані ейфорії від отриманої перемоги і ректор університету, професор Грабко. Адже ініціювавши і освятивши своїм наказом структурні зміни в університеті, що порушують норми діючого Закону України про вищу освіту, та втіливши з 3-го вересня ці структурні зміни в життя своїми наступними розпорядженнями і наказами, він поділив своє власне життя на – до 3-го вересня 2012 року і після, оскільки створив для себе ситуацію, коли віднині у будь-який день, навіть після того, як буде прийнято новий Закон України про вищу освіту, в якому можливо те, що зробив він зараз, уже не підпадатиме під визначення порушення чинного законодавства, керівники міністерства матимуть право розірвати з ним контракт, а працівники прокуратури матимуть право розпочати розслідування порушень, допущених за тим законом, який діяв у день скоєння порушення. Звичайно, допоки нашим міністерством керують нинішні керівники, які позитивно ставляться до ректора Грабка, його контракт навряд чи буде розірваним, але хвилюватись йому віднині навіть за їх правління все одно доведеться, оскільки і вони змушені будуть реагувати, якщо у цю справу втрутиться прокуратура. А коли ж на керівних посадах у міністерстві з’являться інші люди, а в їхніх приймальнях інші претенденти на посаду ректора ВНТУ, то для того, щоб одного із цих претендентів посадити у крісло виконувача обов’язків ректора ВНТУ, новому міністру навіть не потрібно буде шукати привід для увільнення з цієї посади нинішнього ректора, професора Грабка чи не допуску його до участі в конкурсі на переобрання у 2015 році – він сам собі, порушивши діючий Закон України про вищу освіту, створив цей «вічнозелений» привід. І, я думаю, що той день, в який професор Грабко пошкодує, що не відреагував позитивно на мою пораду і не погодився втілити в життя мій варіант структурних змін, запропонований йому задовго до 3-го вересня 2012 року, не за горами. А завершити цей постскриптум я хочу попередженням про ще одну халепу, в яку наш університет може вскочити після запровадження запропонованих ректором і підтриманих Вченою радою та Конференцією трудового колективу структурних змін. Про цю халепу я в попередній публікації не згадував, але про її небезпеку ректора через директора центру міжнародних зв’язків інформував. І полягає ця халепа у тому, що дипломи нашого університету, що вручатимуться іноземним випускникам після 3-го вересня 2012 року, в результаті будь-якої серйозної перевірки, обумовленої якимось запитом з посольства котроїсь з іноземних держав, можуть бути визнаними недійсними із-за того, що в цих дипломах проти викарбуваного на гербовому папері слова «декан», яке наряду зі словами «ректор» і «секретар» є обов’язковим в числі підписантів диплому іноземного випускника, стоятиме підпис не декана, а когось іншого, працюючого на іншій посаді, що дозволить іноземним бюрократам вважати такий документ фіктивним. І, я боюсь, що після цього у нашому університеті не лише не побільшає іноземних студентів, а, навпаки, від нас переведуться в інші університети навіть ті триста, яких ми сьогодні маємо. А це приведе і до падіння престижу університету, і до втрати щорічно 450 тисяч американських доларів. І, на жаль, не допоможе нам захистити університет від цього ініціатива одного із членів ректорату, який запропонував дописувати одному із заступників директора через дефіс слово декан, оскільки декан згідно з законом – це керівник факультету, а якщо немає факультетів, то незаконним є й іменування когось деканом. |
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.