Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Новини


16 грудня 2012

У п’ятницю 14-го грудня у нашому університеті відбулося засідання спеціалізованої вченої ради по захисту кандидатських дисертацій за електротехнічними спеціальностями, головою якої є завідувач кафедри електричних станцій і систем, професор Лежнюк.

До складу цієї спецради наряду з 10-ма іншими входять в якості членів також і ректор нашого університету, професор Грабко, проректор з наукової роботи Дніпродзержинського державного технічного університету, професор Садовой і я.

На цьому засіданні було здійснено захист кандидатських дисертацій двома здобувачами, один із яких закінчував аспірантуру в нашому університеті, а другий – в Івано-Франківському національному університеті нафти і газу. Захистили свої дисертації обидва здобувачі успішно.

У перерві після захисту першої дисертації члени спецради зайшли до кімнати, розташованої при залі засідань, аби випити по чашці кави. Першим зайшов я. Слідом за мною випити кави зайшли професори Грабко і Садовой.

Волею випадку я став свідком такого діалогу між нашим ректором Грабком та проректором із Дніпродзержинська Садовим:
– Як у вашому університеті з коштами? Напружено? – запитав Садового Грабко.
– Та ні, непогано! Ми навіть спромоглися найбільш активним викладачам напередодні Нового року виписати премії в межах від одного до двох окладів, – відповів Садовий.

Цей діалог показує, що не у всіх українських університетах сьогодні існує напруження із коштами – є й такі як ДДТУ, у яких не лише у повному обсязі виплачують зарплату та вчасно погашають вартість спожитих комунальних послуг, але ще й напередодні Нового року виписують солідні премії кращим працівникам.

До речі, ДДТУ – це університет, який за кількістю студентів стаціонару, за кількістю спеціальностей підготовки та за кількістю контрактників, є майже тотожним нашому університету.

А щодо повідомлення в Інтернеті, що у Донецькому національному технічному університеті збиралися відключити від тепла навчальні корпуси і достроково відправити студентів на канікули, а викладачів у неоплачувані відпустки, то це не тому, що ДНТУ недоотримав з міністерства фінансування, на чому акцентував наш ректор нещодавно на Конференції трудового колективу, це якраз із розряду повідомлень типу, що комусь трохи не вистачає грошей на продукти харчування, а комусь на купівлю 600-го Мерседеса.

Справа у тому, що у ДНТУ частина студентів для отримання подвійних дипломів навчається на німецькій мові, ще частина – на французькій мові, і усі ці студенти зобов’язані хоча б по одному семестру провчитись у тих німецькому та французькому університетах, з якими ДНТУ підписав угоди при видачу подвійних дипломів. Тож більшість тих коштів, які заробляє щороку ДНТУ на контрактниках, йдуть на забезпечення навчання їхніх студентів у Франції та Німеччині. А тому за нинішніх умов навіть за нормального фінансування з боку міністерства у ДНТУ виникають проблеми з коштами у зв’язку з необхідністю виконання зобов’язань за міжнародними договорами.

До речі, 15 років тому, коли я ще працював ректором, наш університет теж відправив двох кращих студентів 4-го курсу, які навчались на менеджерській спеціальності з поглибленим вивченням англійської мови, на навчання на один семестр в шведський університет, з яким ми виконали спільний проект по програмі Темпус-Тасіс і підписали відповідний договір на навчання наших студентів у ньому протягом семестру. Навчання цих двох наших студентів у Швеції обійшлось тоді нашому університету у 50 тисяч доларів. Після закінчення семестру навчання у шведському університеті обидва відряджені студенти повернулись додому, на відмінно захистили дипломи в нашому університеті – і виїхали на постійне місце проживання один у Швецію, а другий у Канаду. Після цього ми більше не практикували направлення студентів для навчання протягом одного семестру за кордон, оскільки прийшли до висновку, що ні наш університет, ні наша держава є не настільки багатими, аби викидати стільки валюти на підготовку із числа наших громадян фахівців для інших держав. А у ДНТУ вирішили по-іншому, але то їх вибір. А як тільки вони перестануть готувати фахівців із вітчизняних контрактників для інших держав, так самі собою відпадуть і проблеми з коштами, бо на усе інше їм вистачатиме того, що вони мають.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.