Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Новини


21 квітня 2013

Після оприлюднення на моєму сайті 19.03.2013 р. інформації на тему «І знову про автомобільні дороги та освітню частину програми президента», у якій було охарактеризовано у тому числі і проблеми, що виникнуть у ВНЗ після впровадження рекомендованого президентською програмою, починаючи з 2013 року, співвідношення викладачів і студентів у межах 1 до 18, у ЗМІ та на немалій частині редакційних і персональних сайтів з’явилось багато публікацій на цю тему, поза увагою яких однак залишився один надзвичайно важливий наслідок цього впровадження, який заслуговує на те, щоб на ньому зупинитись детальніше.

Виходячи з того, що при нинішньому середньому співвідношенні 1 до 10 переважна більшість професорсько-викладацького складу ВНЗ має 900 годин аудиторного навчального навантаження, перехід на співвідношення 1 до 18 приведе до скорочення кількості викладацьких посад в 1,8 рази, що у свою чергу вимагатиме від скороченого професорсько-викладацького складу збільшення аудиторного завантаження кожного викладача у межах до 1620 годин, що навіть фізично неможливо, оскільки навчальний рік, який триває лише 10 місяців, містить у собі при нормативному для викладачів за законом 36-годинному робочому тижні лише 1550 годин.

Неможливо буде при скороченні в 1,8 рази числа викладачів і завантаженні їх до 1550 годин за навчальний рік скласти і такий щоденний розклад занять, який умістився б для кожного студента і кожного викладача хоча б у дві 6-годинні зміни. Тож і студентам і викладачам за таких умов потрібно буде не покидати університет протягом не менше 12 годин, що вступає в жорстке протиріччя з Кодексом законів про працю.

А тому керівництво ВНЗ в разі скорочення в 1,8 рази кількості штатних викладацьких посад змушене буде для нормального забезпечення навчального процесу не скорочувати у такій же мірі число викладачів, а пропонувати тим із них, хто працював на повній ставці, перейти на півставки, а тим із них, хто працював на півставки, пропонуватиме перейти на чверть ставки, не зменшуючи при цьому їхнього нинішнього навчального навантаження у межах до 900 годин для майбутніх півставочників та в межах до 450 годин для майбутніх чвертьставочників.

Та й кафедри з нормальним психологічним кліматом не підуть на те, щоб викинути когось із колег «на вулицю», на якій сьогодні не те що викладацькі, але і будь-які робочі місця «не валяються», а голосуватимуть за те, щоб більшість викладачів перейшла на неповні ставки, аби лише нікого не звільняти зовсім.

Тож, виконуючи нинішній обсяг навчального навантаження, нинішні викладачі ВНЗ (після введення співвідношення 1 до 18) отримуватимуть за це вдвічі меншу заробітну плату, тобто, більшість поважних професорів щомісяця замість нинішніх 5000 гривень почне отримувати 2500, а більшість поважних доцентів замість нинішніх 4000 гривень отримуватиме 2000. І кожний із них – нині представників так званого середнього класу – одразу ж випаде у клас бідних людей, котрі бояться втратити роботу, а тому виконують будь-які накази керівників і без їхнього дозволу не йдуть ні на які мітинги, і якщо керівник накаже, то й покажуть його представникові свій виборчий бюлетень перед тим, як опустити його в урну.

Схема звичайно геніальна за критеріями Остапа Бендера, адже величезній кількості фахівців високого рівня буде вдвічі зменшена зарплата і буде забезпечено їхній перехід в розряд покірних виконавців чужої волі, і при цьому не буде порушено жодної статті Кодексу законів про працю і не здійснюватиметься ніякого примусу з боку владних інституцій.

Однак тим із владних структур, хто стоїть за цією ідеєю, слід пам’ятати, що на працівника, який невдоволений умовами роботи і бореться за виживання, у час потрясінь покластись не можна, оскільки він обов’язково поповнить протестні ряди і намагатиметься під час політичного катаклізму у повній мірі помститись за своє багаторічне приниження. Тож, навпаки, владі треба робити усе можливе для поповнення і зміцнення середнього класу, адже його представники, внаслідок того, що у них є все для небідного і наповненого змістом життя, не люблять потрясінь і катаклізмів, під час яких можна усе втратити, і в жорстке протистояння з владою не підуть до тих пір, поки не виникне загроза з боку влади їхньому середньому благополуччю.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.