Вінницькому національному технічному університету для його 25 напрямів підготовки фахівців з вищою освітою було виділено міністерством 677 місць державного замовлення для навчання на стаціонарі та 60 місць для навчання по заочній формі.

Станом на 31 липня (а це згідно з правилами прийому був останній день подачі документів абітурієнтами) для вступу до ВНТУ надійшло більше 6 тисяч заяв від більше 2 тисяч фізичних осіб, тобто конкурс на місця державного замовлення сягав більше 9 заяв на одне місце стаціонару та більше 3 заяв на одне місце для навчання по заочній формі. Що ж до фізичних осіб, то конкурс серед них становив більше 3 осіб на кожне місце стаціонару та більше 2 осіб на кожне заочне місце. Тож після 31 липня сумнівів стосовно того, що план державного замовлення нашим університетом буде виконано, не було ні в кого із членів нашого колективу.

І ми не помилились, оскільки після проходження усіх трьох хвиль зарахування, яке здійснювалось централізовано міністерською програмою з публікацією результатів на сайті vstup.info , усі 677 місць державного замовлення для навчання на стаціонарі та 60 місць для заочного навчання, виділених міністерством нашому університету, виявились заповненими, тобто нашим університетом план державного замовлення 2013 року виконано.

Тепер, починаючи від сьогоднішнього дня і до 25 серпня, наш університет буде чекати заяв від тих абітурієнтів, які, не виборовши у конкурсній боротьбі місце державного замовлення, побажають навчатись у ВНТУ на одному із 25 напрямів підготовки на умовах надання платних послуг, тобто за контрактом. І думаю, що бажаючих навчатись у нас за контрактом буде не один десяток.

На завершення цієї інформації висловлю кілька слів стосовно того, що нам не доставило радості у нинішній вступній кампанії.

На жаль, частина тих абітурієнтів, яких ми рекомендували до зарахування на бюджетні місця у першій хвилі, у нас не залишилась – вони осіли у столичних вишах, мотивуючи у телефонних співбесідах з членами нашої приймальної комісії це тим, що вони хочуть сповна використати випавший їм шанс стати киянами.

Не залишилась у нас і частина тих абітурієнтів, яких ми рекомендували до зарахування у другій хвилі, – вони осіли у вишах Одеси і Львова, мотивуючи це у першому випадку тим, що, навчаючись в Одесі, матимуть можливість щодня купатись у морі, а у другому випадку – тим, що, навчаючись у Львові, матимуть можливість на канікулах їздити на заробітки до Польщі і після закінчення вишу туди і перебратись, організацією чого у Львові досить успішно займаються кілька агентств.

Тож погодились стати студентами нашого університету у першу чергу саме ті абітурієнти, які вірять, що ми уміємо готувати фахівців краще, ніж у київських, одеських чи львівських вишах – і це радує!