Ну що ж, шановний пане Олександре, ви хотіли почути відповідь на задане вами запитання, яке я виніс у заголовок цієї інформації, – ви її почуєте.

І почну я свою відповідь з того, що доцент кафедри комп’ютерних наук Тамара Савчук дійсно була призначена ще мною на посаду начальника навчального відділу на початку квітня 2010 року, але призначена вона була (на цю другу для неї посаду) не на постійній основі, а за сумісництвом і лише на півставки, що в той час не було заборонено чинним законодавством.

Цьому призначенню передувало те, що у мене закінчувався тоді термін роботи на посаді ректора, і міністерство попередило, що у квітні перед моїм звітом у міністерстві (за попередні роки роботи ректором) надішле авторитетну комісію для ревізії діяльності університету за усіма її напрямками, а ця посада у цей час була вакантною, оскільки після звільнення Василя Омельянчука, якому у 80-річному віці стало важко виконувати обов’язки начальника одного із ключових відділів університету, дві кандидатури, які пробувались на цій посаді, не витримавши навантаження і особливостей роботи начальником навчального відділу, повернулись на свої попередні посади. Тож до приїзду міністерських ревізорів треба було терміново знайти когось, хто, посівши посаду начальника хоча б тимчасово, зумів би навести до їх появи в університеті належний порядок у навчальному відділі, втрачений у якійсь мірі після відставки Омельянчука.

І тоді я звернувся до проректора з навчальної роботи, професора Олександра Романюка з пропозицією віднайти викладача, який погодився б перейти на посаду начальника навчального відділу. І проректор Олександр Романюк, якому безпосередньо підпорядковувався навчальний відділ, порадив мені поговорити на цю тему з доцентом Тамарою Савчук, яка, виконуючи на громадських засадах обов’язки заступника завідувача кафедри комп’ютерних наук, тримала усю кафедральну навчальну документацію в ідеальному стані. Директор Інституту інформаційних технологій і комп’ютерної інженерії професор Олексій Азаров, до складу якого входила кафедра комп’ютерних наук, також дуже високо оцінив здатність доцента Тамари Савчук не лише самій оформляти якісно навчальну документацію, а і організовувати до якісного її оформлення колег по кафедрі.

Отримавши такі характеристики, я викликав доцента Тамару Савчук і запропонував їй попробувати себе в якості начальника навчального відділу – для початку на умовах сумісництва на півставки, а потім, якщо сподобається, то і перейти повністю на цю ставку для роботи на постійній основі, а викладацькою діяльністю після цього переходу займатись на півставки професора за сумісництвом.

Не входило в протиріччя тоді з призначенням доцента Тамари Савчук на посаду начальника навчального відділу за сумісництвом на півставки і те, що, будучи призначеною ще й на цю посаду за сумісництвом, вона мала можливість виконувати покладені на неї додатково обов’язки і в години поза основним графіком роботи доцента (після 15-ої години 30 хвилин), обумовленим 36-годинним робочим тижнем викладачів, і в години поза основним графіком роботи працівників навчального відділу (після 17-ої години 30 хвилин), обумовленим їхнім 40-годинним робочим тижнем, віддаючи протягом двох годин розпорядження підлеглим у навчальному відділі у проміжок часу з 15-ої години 30 хвилин до 17-ої години 30 хвилин 5 днів на тиждень і працюючи з документами індивідуально щодня теж по дві години у проміжок часу з 17-ої години 30 хвилин до 19-ої години 30 хвилин.

Доцент Тамара Савчук погодилась попробувати себе на посаді начальника навчального відділу, і на початку квітня 2010 року я видав наказ про призначення її на півставки за сумісництвом на цю посаду. Тож, я ще раз підкреслюю, ніякого порушення чинного законодавства при призначенні доцента Тамари Савчук на посаду начальника навчального відділу на півставки за сумісництвом не було.

Інша справа, що доцент Тамара Савчук згідно з чинним законодавством на цій керівній адміністративній посаді, якою є посада начальника навчального відділу, не повинна була бути довше одного року тимчасовим працівником (а усі сумісники мають статус тимчасового працівника), і до кінця квітня 2011 року повинна була або перейти на цю посаду для роботи на постійній основі, або звільнитись з неї, надавши можливість ректору призначити на цю посаду для роботи на постійній основі когось іншого.

Більше того, з 1-го липня 2011 року вступив у силу Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», згідно зі Статтею 7 «Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності» якого «…посадовим особам забороняється: 1) займатись іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (окрім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту)». Тож, аби не бути порушником цього закону, з 1-го липня 2011 року працюючій на постійній основі на посаді доцента кафедри Тамарі Савчук потрібно було перейти на роботу на постійній основі на посаду начальника навчального відділу, а за сумісництвом в-подальшому працювати на викладацькій посаді.

Але чому цього не сталося – це уже, шановний пане Олександре, питання не до мене, а до нинішнього ректора, професора Володимира Грабка, оскільки 7-го вересня 2010 року наказом міністра Дмитра Табачника мене було звільнено з посади ректора (у зв’язку з перемогою на виборах Володимира Грабка з рахунком 72:71). Однак, у цьому місці моєї відповіді я повинен зауважити, що можливо з міністерства ректору надходила у 2011 році якась письмова вказівка про те, що положень Статті 7 вище вказаного антикорупційного закону університетським посадовим особам можна не дотримуватись, хоча з тексту самого закону витікає, що на посадових осіб сфери освіти не розповсюджується лише заборона працювати близьким родичам у підпорядкуванні один одного, а усіх інших положень цього закону вони теж повинні дотримуватись.

А тепер кілька слів у контексті вашого зауваження, шановний пане Олександре, чому я дозволяю собі критикувати нинішнього ректора. Але для того, щоб зрозуміти це, вам потрібно згадати і про те, що в період мого ректорства усі професори отримували додаткову до обов’язкових надбавку за високі досягнення у підготовці наукових кадрів, а ті з них, які ще й займались експертизою дисертацій у складах спеціалізованих вчених рад, отримували ще й надбавку за складність і напруженість у роботі. І про те згадати, що доценти, які створювали дистанційні курси навчання, отримували за це надбавки за високі досягнення і разом з професорами та старшими викладачами отримували ще й гонорари за написання навчальних посібників, а усім аспірантам і докторантам оплачувались витрати, пов’язані з участю в роботі наукових конференцій, що проводились в інших містах, а у разі вчасного захисту дисертацій оплачувались також усі витрати, пов’язані з цими захистами. І про те варто згадати, що кожного місяця не менше 250 працівників адміністративно-господарської частини отримували надбавки за високі досягнення в роботі. Ну і, звичайно ж, згадати про те, що кожні 5 років я здавав під ключ і вводив в експлуатацію по 50 нових квартир, які виділялись як професорсько-викладацькому складу, так і працівникам адміністративного-господарської частини нашого університету.

– Згадали? – І де ж це все зараз? – Усього цього не стало, а тому я маю моральне право критикувати. От якщо усе те, що мали працівники нашого університету в рік залишення мною посади ректора, повернеться, я перестану критикувати, а точніше, почну на своєму сайті висвітлювати лише усе нові й нові позитивні досягнення ректора, що прийшов мені на зміну.

Але сьогодні, на мій погляд, усе йде до того, що мені самому й доведеться усе те, що втрачене моїм наступником, повертати назад після чергових виборів ректора у 2015 році, в яких я обов’язково братиму участь. І нехай вас, шановний пане Олександре, не хвилює мій 70-річний вік, адже ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік НАПН України Леонід Губерський є старшим за мене, ректор Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, академік НАПН України Іван Прокопенко у позаминулому році переобрався на новий термін у віці 75 років, а ректор НТУ «Харківський політехнічний інститут», почесний академік НАПН України Леонід Товажнянський у минулому році переобрався на новий термін у віці 80 років, але усі вони, незважаючи на поважний вік, успішно керують очолюваними університетами, і, як ви, шановний пане Олександре, мабуть пам’ятаєте, я теж академік НАПН України, і маю не менший ніж кожен із них досвід успішного керування університетом, і, що особливо важливо, досвід керування саме нашим університетом.

І я вірю у те, що ті 71 делегат Конференції трудового колективу, які віддали свої голоси за мене на минулих виборах ректора, мене підтримають і на виборах 2015 року, а багато хто із тих 72 делегатів, що проголосували на минулих виборах за Грабка, на наступних виборах при прийнятті рішення за кого голосувати згадають наскільки їм комфортніше жилося і працювалось за мого ректорства у порівнянні з ректорством Грабка і теж проголосують за мене – я про це уже особисто чув не від одного делегата Конференції трудового колективу, які мені відверто зізнались, що голосували тоді проти мене, а тепер про це жалкують.

Особливо ж жалкують ті з них, які, голосуючи за Грабка, котрий більше 10 років пропрацював зі мною проректором, розраховували, що він буде проводити ту ж політику позитивних реформ і турботи за працівників, що й я, але проводитиме її ще енергійніше за мене, оскільки молодший. І не побачивши у діях Грабка ні енергійності, ні уміння знаходити вихід зі складних фінансових ситуацій, не застосовуючи масового звільнення та зрізання зарплат, ці делегати нині перебувають у стані гіркого розчарування, і хочуть аби я знову очолив університет. Та й навіть ті, хто голосуючи за Грабка, розраховував на те, що його наближеність до нинішніх керівників міністерства, принесе університету додаткові фінансові преференції, бачачи, що ректор Грабко не отримує від них навіть того, що університет має право отримувати згідно з нормативними документами, сьогодні перебувають у стані глибокої тривоги за майбутнє університету і теж повертають свої обличчя у мій бік.

Сподіваюсь, шановний пане Олександре, що я дав вичерпну відповідь на ваше запитання, а заодно і у повній мірі спростував ваше звинувачення.

З повагою –
депутат Верховної Ради України 1-го скликання,
екс-ректор ВНТУ
Борис Мокін