У цих змаганнях, що пройшли в один і той же час за одними і тими ж завданнями, взяли участь 79 команд, із яких 42 команди з України, Туреччини і Молдови змагалися у Вінниці, а 37 команд із Румунії, Болгарії, Сербії і Македонії змагалися у Бухаресті.

Починаючи з року започаткування цієї першості, цей півфінал проходив виключно лише у Бухарестському політехнічному університеті, але завдяки блискучим результатам, отриманим у попередні роки командою Вінницького національного технічного університету, яка кілька років підряд виборювала право виступати в фіналі, що проводився раніше лише у США або Канаді, три роки тому цей Південно-Східний європейський півфінал був розділений географічно на дві частини, одна з яких залишилась у Бухаресті, а другу було передано до Вінниці. Хоча заради об’єктивності треба відзначити, що центральна суддівська колегія півфіналу залишилась у Бухаресті, і розв’язки задач команд, які змагались у Вінниці, надсилались до Бухаресту інтернетом.

На жаль, у минулому році команда студентів нашого університету в число переможців півфіналу, незважаючи на його проведення у нашому ВНТУ, не увійшла і на фінальні змагання, що у минулому році вперше проводились у Санкт-Петербурзі, не поїхала.

Не поїде, на жаль, команда нашого університету на фінальні змагання і за результатами нинішнього року, оскільки посіла у півфіналі, розв’язавши 7 задач та набравши 1184 штрафних бали, лише 7 місце, а до фіналу виходять тільки перших три – ними з 9 розв’язаними задачами стала перша команда студентів Харківського національного університету імені Каразіна, з 8 розв’язаними задачами – перша команда студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка та з 7 розв’язаними задачами при 728 штрафних балах – команда Таврійського національного університету імені Вернадського. Випередили нас, посівши 4 місце за розв’язання 7 задач при 907 штрафних балах – перша команда студентів Одеського національного університету імені Іллі Мечникова; посівши 5 місце за розв’язання 7 задач при 918 штрафних балах – перша команда Бухарестського політехнічного університету; посівши 6 місце за розв’язання 7 задач при 919 штрафних балах – друга команда Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Місця у першій десятці після нас посіли: розв’язавши 7 задач при 1322 штрафних балах – третя команда Київського національного університету імені Тараса Шевченка; розв’язавши 7 задач при 1402 штрафних балах – друга команда Одеського національного університету імені Іллі Мечникова; розв’язавши 6 задач – перша команда Львівського національного університету імені Івана Франка. За правилами змагань та команда, яка розв’язала за виділений відрізок часу більше задач, посідає більш високе місце у турнірній таблиці. А в разі, якщо кілька команд розв’язали однакову кількість задач, більш високе місце посідає команда, яка набрала меншу кількість штрафних балів, які залежать від часу, витраченого на розв’язання кожної окремої задачі, ступінь складності у яких була різною.

Вглядаючись у першу десятку команд, бачимо, що дев’ять із десяти команд цієї першої десятки є команди з українських університетів і лише одна (і та на 5 місці) команда представляє румунський університет. Що ж до команд Туреччини, Молдови, Македонії, Сербії і Болгарії, які є переможцями чвертьфіналу у своїх регіонах, то усі вони посіли місця у заліковій турнірній таблиці нижчі 10-го, оскільки розв’язали не більше 5 задач кожна.

Кидається у вічі те, що команди, які посіли місця з 3-го по 9-те розв’язали одну і ту ж кількість задач – по 7, але в різних комбінаціях. І якби команда нашого університету ці 7 задач розв’язала з числа тих, за які нараховувалось менше штрафних балів, то могла б посісти і 3-тє місце, яке дає право на участь у фіналі.

Тож не дивно, що багато українських програмістів взагалі і програмістів, що вийшли з нашого університету зокрема, нині працюють у провідних країн світу, гідно представляючи там університети, які вони закінчили.

Від того, що студенти-програмісти нашого університету із-за зайвих штрафних балів трошки «не дотягли» до місця, яке дає право взяти участь у фіналі, звичайно, прикро, але як для нинішнього навчального року, то воно може й добре, оскільки грошей для поїздки команди в іншу країну для їхньої участі у півфіналі в університеті все-одно немає, інакше нас би не відправляли у неоплачувані відпустки.

У якійсь мірі тішить порівняльний аналіз з минулим роком, у якому команда нашого університету теж входила до десятки кращих, і мала не гірший результат, у той час як команди кількох українських університетів з верхньої частини турнірної таблиці минулого року у році нинішньому у десятку кращих не увійшли взагалі. А тому те, що команда студентів-програмістів нашого університету, незважаючи на її змінний склад і постійне оновлення, жодного разу за час проведення півфіналів не випала з десятки кращих, само по собі є результатом, гідним похвали і поваги, адже практично жоден інший український університет такою стабільністю півфінальних результатів похвалитися не може.

За визнанням команд-учасниць півфіналу у Вінниці його організація заслуговує на похвалу, але особисто для мене залишилось незрозумілим для чого у нинішньому році для обслуговування цього півфіналу університет в умовах нестачі коштів для виплати зарплат і оплати комунальних послуг додатково закупив 35 нових комп’ютерів. Невже усі ті 50 комп’ютерів, які були закуплені університетом для обслуговування півфіналу у минулому році, виявились настільки ненадійними чи експлуатувались протягом року настільки варварськи, що виявилось неможливим вибрати з них 35 комп’ютерів для забезпечення півфіналу у році нинішньому? Якщо це так, то університет і в подальшому чекають проблеми нестачі коштів. А якщо це не так, то навіщо було в умовах нестачі грошей на зарплату у році нинішньому купляти додатково ще 35 комп’ютерів? І де гарантія, що у році наступному, у якому навряд чи в університеті з грошима буде ситуація кращою, для організації проведення півфіналу першості світу з програмування, незважаючи на нестачу коштів на зарплату і незважаючи на наявність в університеті майже півтисячі сучасних комп’ютерів, ректор знову не віддасть розпорядження закупити додатково ще кілька десятків нових комп’ютерів?