Тепер міністерство вивчить результати нашої самоакредитації і прийме рішення, за якими спеціальностями ці результати слід перевірити, надіславши відповідних експертів до університету. І якщо при цій вибірковій перевірці усі результати, отримані експертами, співпадуть з результатами самоакредитації за вибраними міністерством спеціальностями, то результати самоакредитації за тими спеціальностями, які не перевірялись експертами, міністерством будуть теж визнані достовірними, і експерти з цих спеціальностей до університету не направлятимуться.

Якщо ж хоча б з однієї спеціальності результати самоакредитації не співпадуть з результатами експертної перевірки, то тоді на початку наступного року до університету прибудуть експерти з усіх спеціальностей і розпочнеться тотальна міністерська перевірка усіх спеціальностей на відповідність вимогам 4-го рівня акредитації.

Попередню акредитацію наш університет проходив у 2004 році, тож усі ми добре знаємо, які вимоги потрібно виконати, аби знову отримати акредитацію за 4-им рівнем за усіма спеціальностями на наступні 10 років.

У 2004 році обов’язковою вимогою для акредитації спеціальності за 4-им рівнем, який дає право здійснювати за нею підготовку магістрів, була наявність штатного доктора наук чи хоча б «холодного» професора на посаді завідувача кафедри, яка є випускною для цієї спеціальності. І заради виконання цієї вимоги мені – тоді ще ректору – довелось на ряд кафедр призначити завідувачів із числа тих докторів наук зі споріднених кафедр, які на цих споріднених кафедрах були у надлишку і працювали рядовими професорами.

У своїх попередніх матеріалах на сайті я вже звертав увагу керівників нашого університету на ту обставину, що випускні кафедри чотирьох спеціальностей, які йдуть на акредитацію, очолюють не штатні завідувачі, що мають науковий ступінь доктора наук чи вчене звання професора, як прописано в акредитаційних документах міністерства, а очолюють їх три професори-сумісники – це директори інститутів за основною посадою: Азаров, Кичак і Ратушняк – та одну випускну кафедру очолює на громадських засадах сам ректор Грабко. Але керівники університету та цю мою пересторогу не відреагували і штатних докторів наук чи професорів на посади завідувачів цих кафедр не призначили і навіть не ставили на обговорення це питання на засіданні ректорату чи Вченої ради університету. Тож нині має місце одне з двох – або ректор Грабко домовився попередньо з керівниками міністерства, що на наш університет для акредитації спеціальності за 4-им рівнем вимога наявності доктора наук чи професора на чолі випускної кафедри не розповсюджується, і в поданих у міністерство документах самоакредитації однозначно вказано, що Азаров, Кичак і Ратушняк працюють завідувачами за сумісництвом, а Грабко на громадських засадах, або ж у цих документах вказано, що вони є штатними завідувачами, що не відповідає дійсності, а тому може привести при міністерській перевірці до неприємних наслідків.

І від цього мені дуже тривожно на душі, адже коли акредитаційна комісія уже прибуде до університету, то щось виправляти буде запізно – нам просто не акредитують ці 4 спеціальності за 4-им рівнем і понизять їх до 3-го рівня, який дозволятиме університету за цими спеціальностями готувати лише бакалаврів. Що, до речі, торкнеться і мене особисто, як професора, оскільки я працюю з магістрами саме однієї з тих спеціальностей, які можуть бути не акредитованими за 4-им рівнем. Тож позиція страуса, який, закопавши голову у пісок, вважає, що у такій позі його гієна чи койот не побачать, у питанні відповідності нашого університету акредитаційним вимогам, що висуваються до завідувачів випускними кафедрами, мене не влаштовує ні з позицій екс-ректора, якого не може не хвилювати подальша доля піднятого ним у попередні роки на досить високий рівень університету, ні з позицій рядового професора, якого не може не хвилювати висока імовірність того, що у подальшому він може бути позбавлений можливості готувати магістрів зі своєї основної спеціальності.

А про те, що вимога мати штатного доктора наук чи професора на посаді завідувача випускної кафедри (якщо є наміри бути акредитованими за спеціальністю цієї кафедри на 4-му рівні) збереглася і понині, я довідався два тижні тому під час Міжнародної науково-технічної конференції з електроенергетики, що проходила у нашому університеті, від колишнього ректора Харківської інженерно-педагогічної академії, професора Станіслава Артюха, який після відставки з посади ректора повернувся на посаду рядового професора на свою рідну кафедру в НТУ «Харківський політехнічний інститут», з якої у молодості стартував. Але нині він на прохання ректора НТУ «ХПІ» професора Леоніда Товажнянського аби забезпечити акредитацію за 4-им рівнем спеціальності, для якої рідна кафедра Станіслава Артюха є випускною, перейшов з посади рядового професора на посаду завідувача цієї кафедри.

У нас ще є час і можливості врахувати вище вказану вимогу, але цього часу вже й не так і багато. І, на мою думку, навіть якщо ректор Грабко отримав усний дозвіл від якогось керівника з міністерства не реагувати на вимогу мати штатних завідувачів кафедр за спеціальностями, що акредитуються, на рівні доктора наук, професора, то, принаймні, він повинен попросити в того, хто йому це дозволив, письмового підтвердження, адже усну домовленість до матеріалів Колегії міністерства, присвяченої розгляду питання затвердження результатів акредитації нашого університету, не підшиєш. А гарантії, що саме думка цього керівника буде на той час визначальною, ніхто сьогодні не дасть, оскільки це засідання колегії відбудеться не раніше кінця весни 2014 року, тобто вже після підписання Україною договору про асоціацією з ЄС, який, по-перше, зобов’язуватиме нас усіх жити у відповідності з вимогами законодавства, а по-друге, може внести корективи в те, хто і за що відповідатиме у нашому міністерстві. Тож, на мій погляд, розумніше було б керівникам нашого університету уже сьогодні виводити університет на акредитацію, не розраховуючи на «а може пронесе» чи на поблажку з боку нинішніх керівників міністерства, а у повній відповідності з вимогами акредитаційних документів.