Цієї події у нашому університеті одні чекали з нетерпінням, а інші з острахом, оскільки по університету гуляв міф про те, що ця спецрада перезатвердженою на новий термін не буде, оскільки два роки тому на її засіданні успішно захистив докторську дисертацію по математичному моделюванню та оптимізації режимів роботи електричних транспортних систем мій молодший син кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри відновлювальної енергетики та транспортних електричних систем і комплексів Олександр Мокін.

Автором цього міфу був один із керівників нашого університету, який одночасно є членом цієї спецради. Обгрунтуванням міфу в устах його автора було твердження, що оскільки у мене у 2010 році (ще у бутність ректором) був конфлікт з першим заступником міністра Євгеном Сулімою, у підпорядкуванні якого знаходиться департамент, що затверджує результати присудження наукових ступенів у спецрадах та перезатверджує на новий термін функціонування самі спецради, то із-за цього конфлікту Євген Суліма організує незатвердження результатів захисту докторської дисертації моїм сином, або ж, якщо дисертація виявиться такою, що її неможливо буде не затвердити, не дасть згоди на перезатвердження спецради на новий термін функціонування після закінчення попереднього терміну.

І треба віддати належне керівнику спецради, професору Роману Квєтному, який, незважаючи на доведений до його відома міф, у таких непростих для нього умовах не відмовив Олександру Мокіну, коли той приніс йому свою докторську дисертацію з заявою про прийом її до захисту, і допустив Олександра до захисту докторської дисертації.

Олександр Мокін на початку 2012 року докторську дисертацію успішно захистив і через кілька місяців результат цього захисту було затверджено на Колегії міністерства, що нанесло перший удар по насаджуваному в університеті вищеописаному міфу.

Але після цього тривога у нашому університеті не щезла, і багато хто почав з острахом чекати, як проходитимуть затвердження інших дисертацій, захищених у цій нашій спецраді. І почали заспокоюватись, лише побачивши, що за два роки функціонування спецради потому жодна із понад двох десятків інших дисертацій, захищених у цій спецраді, «зарубленою» при затвердженні у міністерстві не була.

Ще більше заспокоїло те, що у другій половині 2013 року голові спецради, професору Роману Квєтному президентом держави було присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України», чого не могло статися, якби його діяльністю були незадоволені керівники нашого міністерства. Але певний острах все-одно ще залишався, оскільки до кінця він міг бути знятим лише після перезатвердження спецради на новий термін.

І ось це сталося, що остаточно поховало міф, випестуваний деким у нашому університеті кілька років тому.

І навряд чи я про це усе став би писати зараз на своєму сайті, якби не ті відголоски цього міфу, що докотились до інших університетів, які сьогодні ускладнюють життя тим моїм аспірантам, котрі написали свої дисертації за науковими спеціальностями, за якими у нашому університеті немає спецрад по їх захисту, а тому вони змушені звертатись до спецрад, утворених при інших університетах, голови яких, боячись міфічних санкцій неперезатвердження, намагаються поставити цих аспірантів у такі умови, щоб вони пішли зі своїми дисертаціями у якісь інші спецради.

Тож закінчити цей матеріал я хочу зверненням до голів тих спецрад, до яких приносять свої дисертації мої аспіранти – не вірте ви відголоскам вищеописаного міфу і не бійтесь, що ваші спецради не будуть перезатвердженими на новий термін функціонування лише тому, що ви прийняли до захисту і позитивно оцінили дисертацію когось із моїх аспірантів.