Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Новини


21 березня 2014

У середу 19 березня я отримав електронного листа, в якому мені поставлене запитання стосовно законності введення так званого «консультативного навчання» в групах, що мають у своєму складі менше 6 студентів стаціонару або менше 5 студентів заочної форми навчання.

Цитую ту частину цього електронного листа, з деякими текстовими скороченнями, із якої витікає суть поставленого запитання: «Доброго дня, шановний Борис Іванович! … питання, яке я задам, цікавить всіх... працівників професорсько-викладацького складу ВНТУ... Мова йде про консультативне вивчення дисциплін, якщо у групі навчається менше 5 (для заочників) або 6 (для стаціонару) студентів. При чому розрахунок "1 студент - 1 консультація". Надайте, будь ласка, пояснення, яку правову основу має така ситуація. Адже це пряме порушення як вимог ОПП (не забезпечується визначена нормативами кількість аудиторних годин), як інтересів викладачів (зменшення навантаження, яке, до речі, не фіксується у робочому плані на поточний триместр), так і утиск прав студента на одержання відповідних знань (при тому, що оплата за навчання не зменшується!)…» – кінець цитати.

Я почну відповідь з посилання на плани державного замовлення, які спускаються міністерством кожного разу, коли здійснюється прийом абітурієнтів на 1-й курс. Щороку за цими планами на більшість спеціальностей за заочною формою навчання спускається державне замовлення на рівні 2-ох, 3-ох, рідше 4-ох або 5-и місць.

Оскільки плани підготовки спеціалістів за різними спеціальностями відрізняються між собою, то доведення до ВНЗ державного замовлення на рівні, меншому 6-и місць, означає, що держава не заперечує проти того, щоб у студентських групах підготовки за кожною із цих спеціальностей було стільки студентів, скільки місць державного замовлення виділено під кожну з цих спеціальностей. Тобто сам факт державного замовлення на 2-а, 3-и, 4-и або 5-ть місць є нормативною ознакою того, що в групах заочної форми навчання, які навчаються за стандартною формою організації навчального процесу, може бути і така кількість студентів.

А тепер я зверну увагу на іншу категорію студентів – на студентів, які навчаються на умовах надання платних послуг населенню, тобто на студентів, яких ми називаємо контрактниками. При визначенні вартості оплати навчання для них, яка закладається у контракті, враховується те, що, навчаючись, кожен із них отримає повноцінну підготовку за кожною навчальною дисципліною у відповідності з нормативами виділених на вивчення кожної з цих дисциплін навчальним планом спеціальності годин як лекційного, так і практичного та лабораторного спрямування.

Тож, підмінюючи викладання певної дисципліни, для якої навчальним планом передбачено, наприклад, 50 годин лекцій, у групі, до складу якої входить лише 2 студенти, 2 годинами консультацій лектора, університет в особі його ректора Володимира Грабка та начальника його навчального відділу Тамари Савчук, яка є ідеологом такого планування, грубо порушує права обох цих студентів-контрактників, кожен із яких заплатив за можливість прослухати 50 годин лекцій по цій навчальній дисципліні, а йому натомість пропонується прослухати лише 2 години, і ті у формі консультацій лектора. Тож кожен із цих студентів має право подати до суду заяву, щоб університет повернув йому кошти за недовичитані по цій дисципліні 48 годин лекцій.

І на подачу таких заяв до суду про повернення коштів, на які не було надано платних послуг, мають право усі студенти-контрактники, яких доля звела у нашому університеті у групи стаціонару з кількістю студентів, меншою 6-и, та у групи заочної форми навчання з кількістю студентів, меншою 5-и – а це більшість груп заочників та більшість груп, що навчаються 5-й рік за програмами магістерської підготовки.

В якості прикладу, як в судах відстоюють свої права у зв’язку зі скороченням годин викладання якоїсь дисципліни в університетах Ізраїлю, я наведу розповідь професора Ієрусалимського університету Олександра Ротштейна, що мала місце тоді, коли ми з ним ще були у нормальних стосунках. Так ось, Ротштейн мені розповів, що будь-який випускник університету в Ізраїлі, який прийшовши на роботу після закінчення університету у якусь фірму, потрапляє у ситуацію, коли йому пропонується виконати роботу, а він не знає, як це зробити, одразу ж дивиться програму тієї дисципліни, згідно з вивченням якої цей випускник повинен був освоїти суть запропонованої йому фірмою роботи. І якщо виявиться, що у програмі навчальної дисципліни вивчення цього матеріалу заплановано, а лектор йому під час навчання в університету цей матеріал не вичитав, то цей випускник подає на лектора і університет до суду і завжди виграє справу.

Буде не зайвим згадати і про те, що в університетах країн Європи і США кожен студент має право для формування своєї навчальної траєкторії сам вибирати не менше третини навчальних дисциплін, а по дисциплінам обов’язкового циклу ходити на лекції до того професора, який йому до вподоби. Внаслідок цього в університетах Європи і США є професори, до яких студенти на лекції ходять сотнями, а є й такі, до яких ходять на лекції лише одиниці. Але кожному з цих професорів за його лекції, прочитані хоча б одному студенту, зараховується виконане навчальне навантаження і виплачується нормальна зарплата. Тож, якщо Україна, підписавшись під Болонською угодою, взяла курс на реформування вищої освіти за європейськими стандартами, то жоден із її університетів не має ні морального, ні юридичного права в групах, в яких менше 6 студентів, багатогодинні лекційні курси по спеціальним дисциплінам заміняти на кількагодинні консультації.

Але повернемось до суті нашого питання в конкретному плані, тобто в проекції на наш університет.

В офіційно затверджених нормативних документах міністерства ніколи не було в дотабачникові часи вимог, щоб мінімальна кількість студентів у групі була не меншою 5-и для заочників і не меншою 6-и для стаціонару – завжди потрібно було лише дотримуватись правила, що ділити групу на підгрупи для проведення лабораторних занять можна було лише у тому випадку, коли вона є за чисельністю більшою 13 студентів. Не бачив я цієї норми і у тих документах епохи Табачника, які є на сайті міністерства. Тож начальник навчального відділу Тамара Савчук ввела, звичайно ж, з дозволу ректора ці норми, я думаю, посилаючись виключно лише на якісь усні вказівки якихось міністерських фахівців, що прийшли до міністерства по призову міністра Дмитра Табачника чи його першого заступника Євгена Суліми, котрі, як відомо, усно дозволяли нашому ректору будь-які дії, аби лише приводили ці дії до економії фонду заробітної плати.

Але якщо виявиться, що ректор та начальник навчального відділу отримували премії за рахунок економії фонду заробітної плати, обумовленої у тому числі і переходом від нормального викладання навчальних дисциплін до «консультативного», або отримували надбавки до посадового окладу, незважаючи на їхні деструктивні дії, обумовлені зорганізованою ними недодачею студентам лекційного матеріалу, визначеного навчальними планами спеціальностей, то їм доведеться нести відповідальність.

Тож давайте, шановні колеги, дочекаємось міністерської комісії, яка приїде до університету шукати відповіді на поставлені мною запитання у моєму відкритому листі до міністра Сергія Квіта. Затримка у появі цієї комісії в нашому університеті, на мій погляд, обумовлена тим, що, по-перше, і міністр, і його заступники ще тільки входять у курс справ, а по-друге, що саме зараз йде формування нового апарату міністерства з фахівців з новим складом мислення, які будуть здатними і хотітимуть здійснювати глибокі об’єктивні перевірки. А я обіцяю, коли ці фахівці з’являться у нашому університеті, до тих запитань, які сформульовані мною у відкритому листі міністру, додати ще й запитання, винесене в заголовок цього матеріалу.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.