Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Новини


13 листопада 2014

У середу (12 листопада 2014 року) парламентська газета «Голос України» опублікувала список 421 осіб, які визнані Центральною виборчою комісією обраними народними депутатами України до складу Верховної Ради України 8-го скликання на позачергових парламентських виборах, що відбулися 26 жовтня 2014 року.

Нагадаю, що 225 народних депутатів України обирались по загальнодержавному багатомандатному округу за партійними списками з прохідним бар’єром у 5%, а 225 народних депутатів України обирались по одномандатних мажоритарних округах, на частині із яких, які розташовані в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, вибори провести не вдалося із-за їх окупації бойовиками, котрі воюють, отримуючи підтримку із Росії зброєю та добровольцями.

До речі серед цих добровольців є немало тих, що або лише нещодавно завершили службу в російській армії, або взяли відпустку для її використання з метою участі у бойових діях на українському Донбасі на боці бойовиків самопроголошених Донецької народної республіки (ДНР) та Луганської народної республіки (ЛНР), або є діючими військовослужбовцями російської армії, які зі зрізаними нашивками своїх військових частин супроводжують російську військову техніку, що густими колонами прямує на територію українського Донбасу для озброєння бойовиків ДНР і ЛНР з території російської, приграничної з Україною, Ростовської області.

225 осіб, обраних народними депутатами України за партійними списками, розподілились наступним чином: 64 представляють очолювану нинішнім прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком партію «Народний фронт» (НФ), котра набрала на виборах 22,14% голосів виборців, 63 представляють президентську партію «Блок Петра Порошенка» (БПП), котра набрала 21,81% голосів виборців, 32 представляють очолювану мером Львова Садовим партію «Всеукраїнське об’єднання «Самопоміч» (ВОС), котра набрала 10,97% голосів виборців, 27 представляють очолювану колишнім главою президентської адміністрації Віктора Януковича Сергієм Льовочкіним та віце-прем’єр-міністром в уряді Миколи Азарова Юрієм Бойком партію «Опозиційний блок» (ОП), котра набрала 9,43% голосів виборців, 22 представляють очолювану Олегом Ляшком Радикальну партію (РП), котра набрала 7,44% голосів виборців, 17 представляють очолювану Юлією Тимошенко партію «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» (ВОБ), котра набрала 5,68% голосів виборців. Усі інші політичні партії, які брали участь у парламентських виборах по загальнодержавному багатомандатному округу за партійними списками, у тому числі і такі антагоністичні політичні сили як очолювана Олегом Тягнибоком партія націоналістичного спрямування «Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та очолювана Петром Симоненком Комуністична партія України п’ятипроцентний прохідний бар’єр не подолали.

А більшість із 196 осіб, які обрані народними депутатами України по одномандатних мажоритарних округах, ще не визначились, до якої політичної сили у парламенті вони примикатимуть, оскільки БПП поки-що має у своєму складі лише 69 мажоритарників, НФ – 18, ВОС – 1, ОП – 2, РП – 0, ВОБ – 2, а 104, із яких 6 є членами партії «Свобода», 1 – членом партії «Сильна Україна», 1 – членом партії «Воля», 1 – членом партії «Заступ» і 1 – членом партії «Правий сектор», ще в роздумах.

Повним ходом йдуть перемовини про створення парламентської коаліції, яка формуватиме уряд країни, між усіма 5-ма політичними силами, що відстоювали свободу в Україні під час протистояння на Майдані з листопада минулого року до кінця лютого року нинішнього, тобто між БПП, який станом на сьогодні у своєму складі уже має 132 народних депутати, НФ, який уже має 82 народних депутатів, ВОС, яке уже має 33 народних депутати, РП, яка має 22 народних депутати, та ВОБ, яке уже має 19 народних депутатів – усього після підписання коаліційної угоди цими політичними силами коаліційна більшість у парламенті уже досягатиме 288 народних депутатів.

Але для створення конституційної більшості в 300 народних депутатів, спроможної вносити зміни в Конституцію України (в тому числі і для зняття депутатської недоторканості та для передачі більших прав місцевому самоврядуванню) лідерам політичних сил, що погодились увійти до коаліції більшості у парламенті, доведеться ще провести серйозну додаткову агітаційну роботу серед тих мажоритарників, які ще не примкнули до жодної із політичних сил, що подолали п’ятипроцентний бар’єр на цих виборах.

Що можна сказати про склад Верховної Ради України 8-го скликання?

Ну, перш за все, кидається у вічі те, що трохи більше 50% цього складу є новими обличчями, які раніше до парламенту не обирались. Тож можна погоджуватись з твердженням, що Верховна Рада України дійсно суттєво оновилась. Наприклад, від Вінниччини, якщо не брати до уваги списочників, до цього складу Верховної Ради України зі старого складу пробився у мажоритарній боротьбі на округах лише один народний депутат України Олександр Домбровський, і немає у цьому складі парламенту жодного представника сім’ї Калетників – ні батька та дядька Григорія, ні сина Ігоря, ні племінниці та двоюрідної сестри Оксани.

Другим, що кидається у вічі, є те, що виявилась політичним банкрутом Комуністична партія України, жодний член якої не став народним депутатом України, а також те, що більшості українських виборців не сподобалась частина гасел та вчинків, з якими до людей виходили члени партії націоналістичного спрямування «Свобода», яка є антиподом комуністичної, але партійний список якої теж не зміг подолати 5-процентний бар’єр, хоча шестеро мажоритарників від неї до парламенту усе-таки пройшли, тож їхніми голосами вона у парламенті себе позиціонуватиме. На мій погляд, не проходження партійного списку «Свободи» до парламенту на цих виборах у значній мірі обумовлено також ще й публікаціями у популярному щотижневику «Експрес» та на його сайті серії статей, в яких у негативному плані змальовано аптечний сімейний бізнес лідера партії Олега Тягнибока.

Недобре, що політична сила прем’єр-міністра Яценюка за партійними списками набрала більше голосів ніж політична сила президента Порошенка, яка у свою чергу за рахунок мажоритарників має більше голосів у сумі – це не сприятиме єднанню коаліції під час голосування за закони, проекти яких будуть запропоновані однією із цих сил, а серйозні застереження внесені другою із них. Краще було б, якби або політична сила прем’єр-міністра Яценюка мала б більше голосів і за політичними списками і в сумі з мажоритарниками, або ж навпаки – більше голосів і за політичними списками і в сумі з мажоритарниками мала політична сила президента Порошенка. Але маємо те, що маємо, і, боюсь, що це з часом матиме не дуже райдужні наслідки. І дай Бог, щоб ці наслідки завершувались лише словесними дуелями.

Добре, що біля трьох десятків голосів у парламенті має і опозиція, до якої у народі ставлення не дуже позитивне із-за її олігархічно-януковичського минулого, але яка потрібна, оскільки без опозиції навіть ідеально-демократична більшість може з часом перетворитись на банально-корупційну команду кругової поруки і розпилу бюджету держави серед своїх. А так буде кому відслідковувати усі кроки більшості і виносити усі їхні прорахунки чи корупційні дії на широкий загал, що слугуватиме у першу чергу стримуючим фактором.

І дуже добре, що серед депутатів, що увійшли до коаліції є така пара журналістів, як Сергій Лещенко і Мустафа Найєм, котрі обов’язково доноситимуть до своїх читачів інформацію про усі підкилимні ігри в середині більшості, що матиме і внутрішньолюстраційний ефект і доповнюватиме інформацію від опозиції.

Подобається мені і те, що народними депутатами стали і такі відчайдушні борці з корупцією як Тетяна Чорновол та Єгор Соболєв, для яких, сподіваюсь, у їхній боротьбі депутатські мандати створять додатковий синергетичний ефект.

Приємно бачити мені знову у Верховній Раді України серед нових народних обранців і трьох моїх приятелів ще по Верховній Раді України 1-го скликання – Анатолія Матвієнка, Ігоря Гриніва та Олександра Сугоняко, котрим виборці знову довірили творити закони розвитку нашої держави. А якщо врахувати ще й те, що серед нових народних депутатів є ще й Сергій Соболєв, з яким ми разом починали у 1990 році парламентську діяльність у Комітеті з питань науки і освіти, то я матиму з ким спілкуватись та обмінюватись інформацією під час відвідин Верховної Ради України, у будівлю якої мені завжди відкриває дорогу моє не старіюче з часом посвідчення народного депутата України Верховної Ради України 1-го скликання. А якщо зауважити, що і серед народних обранців інших парламентських скликань, що також увійшли до складу нинішнього 8-го скликання, у мене теж є немало приятелів, то стає очевидним, що проблем у спілкуванні у кулуарах парламенту та на комітетських слуханнях зі знайомими народними обранцями у мене не виникатиме незалежно від того, коли я туди навідаюсь.

А завершити цей короткий літописний матеріал я хочу побажанням новому складу Верховної Ради України плідної роботи.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.