Я поцікавилися у одного із студентів, який позитивно відреагував на агітаційні заклики декого з членів ректорату нашого університету, навіщо йому це треба, адже з дипломом магістра нашого університету з технічних спеціальностей беруть на роботу абсолютно в усіх країнах світу (у тому числі і в Польщі), а тому якщо він вирішив після закінчення нашого університету поїхати попрацювати до Польщі, то його там візьмуть на роботу на будь-яке підприємство чи фірму і без польського диплому, а лише з нашим.

Я пояснив студенту, що переважна більшість кафедр нашого університету не зацікавлена у тому, щоб він паралельно навчався ще й у польському університеті, одразу з чотирьох причин, першою із яких є те, що, намагаючись отримати ще й польський диплом, він цим висловлює недовіру дипломові нашого університету, адже в країнах Заходу другий диплом намагаються отримати лише ті, хто перший диплом отримав в не престижному вищому навчальному закладі, дипломи якого вважаються другосортними і такими, з якими не беруть на роботу в солідні фірми на високооплачувані посади.

Другою причиною небажання більшості наших кафедр давати рекомендацію своїм студентам для паралельного навчання у польському університеті є те, що, відпустивши їх на кілька місяців до Польщі, вони змушені будуть потім заставляти своїх викладачів працювати з ними індивідуально поза графіком навчального процесу в їхніх групах, і цю додаткову роботу викладачам уже ніхто не оплачуватиме, оскільки вона окремим рядком в планах навчального навантаження не включається і на її виконання викладачам додаткове навчальне навантаження не виділяється.

Третьою причиною небажання більшості наших кафедр давати рекомендацію нашим студентам для паралельного навчання у польському університеті є те, що вони цих студентів, які добре навчаються, хотіли б бачити після закінчення магістерської програми у нашому університеті серед претендентів на вступ до аспірантури, з числа яких вони автоматично випадають, якщо поїдуть на дипломне проектування до польського університету, оскільки процедура вступу до аспірантури у нашому університеті завершується в середині грудня поточного року, а дипломне проектування у польському університеті вони проходитимуть, починаючи з грудня поточного року і включно по лютий наступного року.

А четвертою причиною небажання більшості наших кафедр давати рекомендацію своїм студентам для паралельного навчання у польському університеті є те, що оскільки у нашому університеті більшість із них навчається на бюджетній формі навчання, отримуючи усі 5 років навчання стипендію і бюджетне забезпечення навчального процесу, а для прийняття на паралельне навчання до польського університету вони повинні внести в касу цього університету за навчання на магістерській програмі ще й свої 1000 євро, то виходить, що, рекомендуючи їх навчатись у польському університеті з зарахуванням оцінок, отриманих за більшість навчальних дисциплін, вивчених у нашому університеті, наш університет вноситиме інвестиції в польську вищу освіту, які дорівнюватимуть вартості навчання цих студентів у нашому університеті на бюджетній формі – а це десь біля 80 тисяч гривень за 5 років – плюс їхніх власних 1000 євро – а це десь біля 20 тисяч гривень. Тобто дозвіл кожному нашому студенту бюджетної форми навчання на паралельне засвоєння магістерської програми ще й у польському університеті є рівноцінним вкладенню 100 тисяч гривень українських інвестицій у польську економіку, що для української економіки, яка нині переживає глибоку кризу, є заходом, доцільність якого викликає глибокі сумніви.

Розкривши усі ці чотири причини своєму співрозмовнику, я водночас зауважив, що директор будь-якого нашого навчально-наукового інституту, до структури якого входить кафедра, що не побажала надати своєму студентові рекомендацію для паралельного навчання протягом року ще й у польському університеті, та ректор нашого університету, професор Володимир Грабко можуть і не погодитись з аргументами цієї кафедри, і, використавши надане їм право адміністрування, підписати рекомендації для паралельного навчання у польському університеті, і без рекомендації кафедри.

Але я порадив своєму співрозмовнику перед тим, як йти до директора інституту чи ректора університету, ознайомитись зі статтею Якуба Логінова «Польська освіта не завжди якісна» «Дзеркало тижня. Україна» №28, 15-27 серпня 2014 року, три цитати із якої я подаю нижче:

Цитата перша: «Навчання в Польщі для багатьох є синонімом якісної, європейської освіти, за яку готові платити великі гроші. На жаль, далеко не всі польські навчальні заклади того варті — самі поляки нарікають, що після закінчення університету не можуть знайти роботу і їм часто доводиться емігрувати».

Цитата друга: «Завдяки приватним ВНЗ у Польщі є вже перенасичення осіб з вищою освітою, які фактично нічого не вміють, а їхній диплом – нічого не вартий».

Цитата третя: «…в найбільших польських містах (особливо у Кракові, Вроцлаві, Лодзі) фактично ліквідували промисловість, замінюючи її сферою послуг. Отже, у великих містах немає потреби у спеціалістах, котрі досліджують якість продукції або працюють у лабораторіях з охорони навколишнього середовища».

А далі я висловлю декілька думок, які не озвучувались у розмові зі студентом, котрий бажає паралельно навчатись ще й у польському університеті, але які мають відношення до теми цієї статті.

І першою із цих думок є така: «Що штовхнуло ректора нашого університету Володимира Грабка на підписання договору з польським університетом про рік спільного навчання за узгодженими магістерськими програмами і так звані подвійні магістерські дипломи, незважаючи на те, що, підписуючи цей договір, він знав, що ніякий це не подвійний диплом, а магістерський диплом польського університету, отриманий на основі визнання поляками нашого бакалаврського диплому, і що своїм підписом він офіційно засвідчує другорядність нашого магістерського диплому у порівнянні з польським, що очікувано підтверджується тим, що за три роки, які пролетіли з дня підписання цього договору, до польського університету за магістерським дипломом уже з’їздили кілька десятків наших випускників бакалаврату, відвізши туди по 1000 євро кожний безпосередньо та опосередковано по 80 тисяч гривень, витрачених Україною із бюджету на його навчання у нас, а до нашого університету за магістерським дипломом ще не звернувся жоден студент з цього польського університету? І це у той час, коли з нашими магістерськими дипломами успішно працюють наші випускники українського походження у США, Канаді, Великобританії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Норвегії, Польщі, а наші випускники іноземного походження успішно працюють в Росії, в країнах Індостану та Індокитаю, в усіх країнах Африки і Латинської Америки та в усіх країнах арабського світу».

А другою із цих думок є така: «Що надихало начальника навчального відділу Тамару Савчук, яка є основним апологетом отримання нашими студентами ще й польського магістерського диплому, активно спрямовувати нашого ректора Володимира Грабка на шлях підписання договору з польським університетом про рік спільного навчання студентів за узгодженими магістерськими програмами і отримання так званих подвійних дипломів, адже і вона не могла не знати, що цим понижує статус нашого університету до рівня «причіпного вагону» до польського «локомотиву», оскільки загальновідомо, що у країнах Заходу випускники бакалаврату йдуть на магістерські програми в інші університети лише тоді, коли їхня бакалаврська «альма-матер» не котується на ринку праці? Як загальновідомо і те, що програми мобільності студентів в процесі засвоєння бакалаврських програм в університетах країн Заходу складаються так, щоб надати студентові, повчившись до півроку в іншому університеті, повернутись для завершення навчання і захисту дипломної кваліфікаційної роботи у базовий університет».

І як тут не згадати про те, що у бутність ректором я заохочував наших іноземних студентів агітувати своїх співвітчизників поступати до нашого університету знижкою у 100 доларів в оплаті за навчання за кожного загітованого співвітчизника у рік його зарахування до нас на підготовче відділення. І якщо згадати, що в окремі роки ми мали до 600 іноземних студентів, то можна стверджувати, що така знижка, внесена до контракту, діяла ефективно. Ось у зв’язку з цими спогадами, я собі і думаю: «А чи не розробили і польські ректори якусь економічно вигідну їм схему стимулювання тих працівників українських університетів, які сприяють поповненню рядів їхніх студентів українськими студентами, що уже мають дипломи бакалаврів і бажають оплатити своє навчання у них на магістерських програмах?»

Уже коли я готував цей матеріал для розміщення на сайті, зайшовши у соціальну мережу facebook, я прочитав на офіційному веб-сайті МОН України цікавий матеріал, дотичний до мого – далі подаю кілька цитат із прочитаного.

Цитата перша: «...Оголошено початок прийому заявок на участь у другому етапі стипендіальної програми «Польський Еразмус для України» на 2014/2015 навчальний рік».

Цитата друга: «Другий етап передбачає навчання 400 студентів та 50 аспірантів у польських вищих навчальних закладах протягом двох семестрів. Мова навчання – польська. У разі якщо студент/ка не володіє польською мовою, він/вона зараховуються до центрів вивчення мови при університетах терміном на один семестр та розпочинають безпосереднє навчання з наступного семестру, після успішного завершення мовної підготовки. Володіння англійською мовою є бажаним, але не обов’язковим».

Цитата третя: «Навчання студентів і аспірантів, які будуть відібрані польською стороною, проходитиме за рахунок державного бюджету Республіки Польща».

Цитата четверта: «Після закінчення програми учасники зобов’язані повернутися в Україну для завершення початого циклу навчання у своєму навчальному закладі».

Із цих цитат видно, що один навчальний рік у Польщі можна навчатись за рахунок польської сторони і що Польща поважає українські університети, студентів яких візьме до себе на навчання на один рік – про це свідчить зобов’язання повернутись до свого університету для завершення навчання і отримання диплому.

І як це контрастує з тим, що роблять керівники нашого університету, посилаючи наших студентів, що освоюють магістерську програму, в польський університет отримувати ще й польський диплом, за отримання якого необхідно кожному з них проплатити з власної кишені у касу польського університету 1000 євро.