Одним із таких питань було внесення ректором Грабком пропозиції вийти від імені Вченої ради до Конференції трудового колективу університету з проектом змін, які пропонується внести до університетського Статуту у зв’язку з тим, що в структуру університету через два з половиною роки знову повертаються факультети замість навчально-наукових інститутів, що ліквідуються.

І у цьому не було нічого екстраординарного аж до моменту, коли Володимир Грабко повідомив, що пропонується внести в Статут університету норму, що декани факультетів у нас будуть обиратись не на засіданні Вченої ради університету, як того вимагає Закон України про вищу освіту, а на засіданнях вчених рад тих факультетів, якими вони керують нині ще в статусі директорів інститутів і якими почнуть керувати після перейменування інститутів у факультети в статусі виконувачів обов’язків згідно з уже виданим ректором наказом, зі змістом якого я уже знайомив вас, шановні читачі, у попередніх публікаціях.

Ось так, виявляється, наш ректор розуміє університетську автономію – попросили його деякі директори інститутів, які хочуть стати деканами, але не впевнені, що Вчена рада університету їх обере, перенести їхні вибори на засідання вчених рад підпорядкованих їм колективів, і ректор готовий заради вдячності цих директорів піти на пряме порушення чітко визначеної норми Закону України про вищу освіту – мовляв, якщо Вчена рада університету відмовиться від свого права обирати деканів і передасть це право вченим радам факультетів, то це і буде для нас законом. Більше того, ректор Грабко висловив абсолютну упевненість у тому, що Статут університету з перенесенням виборів деканів на вчені ради очолюваних ними факультетів в міністерстві він підпише.

І лише після того, як я виступив і обурився тим, що ректор вимагає від Вченої ради університету стати колективним порушником Закону, Володимир Грабко відступив на крок назад і запропонував зробити два варіанти тексту Статуту – в одному варіанті прописати процедуру виборів деканів факультетів на Вченій раді університету, як того вимагає Закон, а в другому варіанті прописати процедуру виборів деканів факультетів на вчених радах очолюваних ними факультетів, як пропонує він, вважаючи, що Вчена рада університету може собі дозволити таку трактовку автономії, і подати на підпис заступнику міністра обидва варіанти – і тим, який він підпише, університет і буде користуватись. І настирне намагання ректора домогтись від Вченої ради університету дозволу подати до міністерства і той варіант Статуту, в якому буде прописана процедура виборів декана факультету на вченій раді очолюваного ним же факультету, дозволяє припустити, що навіть у разі, якщо заступник міністра підпише той варіант Статуту, в якому буде закладена процедура виборів деканів факультетів на Вченій раді університету, в Статуті, який буде привезено в університет, ми все одно матимемо сторінку, на якій буде виписана процедура виборів деканів факультетів на вчених радах очолюваних ними факультетів – і це, на мій погляд, є вагомим аргументом на підтримку тези чому ректор не повинен бути головою Вченої ради.

А про те, що від нашого ректора Грабка можна такого кроку очікувати, свідчить ще одна норма, яка виявилась ним прописаною в проекті змін до Статуту, якою запропоновано увести в дію рішення ректора, прийняте ним і оформлене наказом ще 4-го грудня минулого року без узгодження з Вченою радою університету, згідно з яким в університеті утворено новий структурний підрозділ, чим порушено і норму Закону України про вищу освіту, згідно з якою нові структурні підрозділи в університеті можуть утворюватись виключно лише за рішенням Вченої ради університету, і норму Постанови Кабміну України, якою на період АТО в бюджетних установах утворювати нові структурні підрозділи і вводити нові чиновницькі посади забороняється взагалі. Ви уже здогадались, шановні читачі, що мова йде про утворення ректором 4-го грудня 2014 року під керівництвом професора Полякова Центру моніторингу освіти та інновацій навчального процесу, який як і Центр організаційного та методичного забезпечення навчального процесу, що працює під керівництвом доцента Лисенка, ректор підпорядкував першому проректору Романюку, хоча і моніторинг і інновації – це категорії із арсеналу тих, якими опікується проректор з наукової роботи професор Павлов. І якщо уже було і створювати цей Центр, то, принаймні, його потрібно було створювати в структурі науково-дослідної частини університету, яка підпорядкована проректору з наукової роботи. Тобто у цьому випадку маємо потрійне порушення, допущене ректором Грабком.

Від мого зауваження, що Центр під професора Полякова створений з порушенням Закону України про вищу освіту і Постанови Кабміну України, ректор Грабко при обговоренні, не просто відмахнувся як від настирливої мухи, але ще й супроводив його реплікою, що якщо треба буде, то і ще будемо порушувати. І це, на мій погляд, є ще одним аргументом на підтримку тези чому ректор не повинен бути головою Вченої ради.

Ну а третім аргументом стало повідомлення ректора Грабка, висловлене ним уже після оголошення про завершення засідання Вченої ради, що він прийняв рішення віддати в оренду організації, яка отримала іноземний грант, один із залів нашої студентської їдальні, аби вони завезли нове обладнання і продемонстрували нашим поварам як треба дешево і смачно готувати їжу. І оскільки під час цього повідомлення ректора уже усі члени Вченої ради пішли на вихід, і ніхто уже нікого не слухав, то я уже не мав нагоди нагадати членам ради про те, що в одному з вінницьких університетів уже мав місце подібний випадок, коли орендатори спочатку окупували лише один зал і демпінгували і цим фінансово знищили ту університетську їдальню та довели до звільнення усіх її працівників, а потім взяли у своє підпорядкування усі зали і підвищили ціни настільки, що лише багаті студенти стали відвідувати цю їдальню, яку з часом перетворили на кафе, котре перейшло на обслуговування в основному уже зовсім не студентів. І оскільки цей мій аргумент не був висловлений, а тому і ніким не був почутий, то у протокол засідання Вченої ради він не потрапить, а буде у цьому протоколі, скоріш за усе, лише інформація про те, що проти вищевказаного рішення ректора ніхто із членів ради не заперечував. А проректор з адміністративно-господарчої роботи, я думаю, почне уже на другий день після засідання ради це рішення виконувати.

А у мене саме сьогодні склалося враження, що і Вищий розум уже дає зрозуміти Грабку, що прийшов час йому покидати крісло голови Вченої ради університету, адже і в день грудневого засідання Вченої ради у нашому університету сталася трагічна подія зі студентом, і у день січневого засідання Вченої ради у нашому університеті знову сталася трагічна подія – тепер уже з двома нашими студентами.

І я, наприклад, тепер уже з острахом чекатиму лютневого засідання Вченої ради університету в разі, якщо її головою продовжуватиме залишатись, порушуючи Закон, ректор Володимир Грабко. Адже і дві трагедії підряд, що уже сталися у дні проведення Грабком засідань Вченої ради університету – це, на мій погляд, є не що інше, як серія знаків Вищого розуму, на які не реагувати не можна.

І поставити крапку у цій інформації я хочу після звернення вашої уваги, шановні читачі, на те, що перші два віщі знаки, які супроводжували Віктора Януковича на посаді президента держави, були не такими грізними як ті, що нині отримав Володимир Грабко на посаді голови Вченої ради університету.