Із 19 питань, що розглядалися на засіданні Президії НАПН України, я торкнуся лише тих трьох, які, на мій погляд, будуть цікавими і широкій університетській аудиторії, а саме: 2). Про виконання постанови Загальних зборів НАПН України «Про діяльність НАПН України у 2013 році та завдання на 2014 рік»; 8). Про виконання державного замовлення на випуск і розповсюдження друкованої продукції НАПН України у 2014 році; 19). Про нагородження.

З інформації, що прозвучала при обговоренні першого із цих питань, я хочу звернути увагу на те, що на Загальних зборах НАПН України, що відбудуться на початку квітня, не буде стояти питання про довибори на вакантні місця академіків і член-кореспондентів нашої академії, оскільки у держави нині немає вільних коштів на виплату академічної стипендії ще й новим членам академії, а тому Кабмін України не дав добро на проведення довиборів на вакантні місця жодній із 5 галузевих академій, до числа яких відноситься і НАПН України. Кабмін України дав добро лише на довибори на вакантні місця в Національній академії наук України, але академічна стипендія новим її членам виплачуватись не буде.

В інформації, що прозвучала при обговоренні другого із приведених вище питань, мене зацікавило те, що стосувалося видання електронних навчальних посібників. І, як я зрозумів, якщо електронний навчальний посібник, навіть наділений Вченою радою відповідним грифом, не отримав реєстрації в державній ISBN-базі, то він навчальним посібником рахуватись у звітних матеріалах університету, що направляються до міністерства, не може, оскільки без реєстрації в державній ISBN-базі цей електронний навчальний посібник являє собою лише виставлений на сайт електронний конспект лекцій викладача, який його створив. Але для того, щоб електронний навчальний посібник був зареєстрований в державній ISBN-базі, потрібно докладати не так уже і багато зусиль, оскільки зареєстрованим може бути будь-яке електронне видання, яке пройшло офіційну редакторську обробку із зазначенням прізвища редактора, і стосовно якого є офіційне звернення до державної ISBN-бази того структурного підрозділу, якому університетом делеговане право контактувати з державною ISBN-базою. Тож першому проректору нашого університету Олександру Романюку потрібно не ігнорувати питання реєстрації в державній ISBN-базі електронних посібників, підготовлених викладачами університету, а розв’язувати це питання у практичній площині. І це питання, до речі, розв’язується дуже просто – введенням подвійного підпорядкування редакторів методичного відділу ще й директорові комп’ютерного інформаційно-видавничого центру та направлення на обов’язкове редагування цими редакторами усіх електронних навчальних посібників, що отримали гриф на Вченій раді університету. І лише після отримання реєстрації в державній ISBN-базі тексти цих навчальних посібників слід виставляти на сайті з грифом «навчальний посібник».

А по третьому із наведених вище питань я хочу лише повідомити, що Президія НАПН України почала вручати ще одну державну нагороду – медаль «Володимир Мономах», першим трьом кавалерам якої вона буде вручена на Загальних зборах академії, що відбудуться на початку квітня.

Ну і додатково ще й четверта новина із числа тих, які називають кулуарними. Я запитав одного із членів Президії НАПН України, який входить до складу Комітету по присудженню Державної премії України в галузі освіти, коли ж нарешті будуть визначені переможці конкурсу 2014 року і названі лауреати цієї премії. На що отримав відповідь, що тому складу Комітету, який був створений міністром Табачником і присуджував премії під його безпосереднім керівництвом, заборонено визначати переможців конкурсу 2014 року, оскільки номінанти були висунуті для голосування на заключному етапі комісіями, якими керували голови, призначені теж Дмитром Табачником, який після втрати посади міністра автоматично втратив і посаду Голови Комітету і до того ж нині перебуває за межами України. Тож Комітет для визначення переможців конкурсу 2014 року збереться уже після того, як буде у новому складі визначений президентським указом Петра Порошенка. Тож і колективу, очолюваному професором Карповим, що був висунутий на здобуття цієї премії від нашого університету за написання підручника з теоретичних основ електротехніки у трьох частинах, доведеться набратись терпіння і ще трохи почекати. З тієї ж причини – відсутності нового складу Комітету, затвердженого президентським указом Петра Порошенка, і по-сьогодні ще не оголошено конкурс на здобуття Державної премії України в галузі освіти у 2015 році, термін подачі документів претендентами на який по діючому Положенню про конкурс завершується 1-го березня. Тож або у цьому році конкурс проводитись взагалі не буде, або термін подачі документів для участі в ньому буде суттєво зміщений. Тож і тим, хто збирався взяти участь у конкурсі 2015 року, теж доведеться набратись терпіння і зачекати повідомлень від Комітету після оновлення президентським указом його складу.

А завершити цей матеріал я хочу уже місцевими новинами з їх трансформацією на столицю, а точніше – повідомленням про те, що більше тижня тому я подав заяву нашому ректору Володимиру Грабку, у якій попросив дозволити працівникам відділу кадрів ознайомити мене, як претендента на участь у конкурсі по виборах завідувача кафедри електромеханічних систем автоматизації у промисловості і на транспорті, з наказом, згідно з яким ректор, проректори і директори інститутів склали з себе повноваження завідувачів кафедр і яким на невідомий мені термін призначені виконувачі обов’язків завідувачів цих кафедр, що стали вакантними. Тож повернувшись з відрядження з Києва, я звернувся і до начальника відділу кадрів і до начальника канцелярії, через якого передавав свою заяву ректору, і до секретарки ректора з запитанням – чи не отримував хтось із них мою заяву з візою ректора, який дозволяє працівникам відділу кадрів ознайомити мене з цим наказом, що вступив в силу ще 2-го лютого і чомусь є утаємниченим, що є порушенням Закону України про вищу освіту в частині його вимог про прозорість адміністрування у вищих навчальних закладах. Але і обидва ці начальники, і секретарка ректора мені повідомили, що ні моєї заяви зі своєю візою, ні усного розпорядження, яким би дозволялось мене ознайомити зі змістом цього наказу, ректор Володимир Грабко їм не віддавав. Тож знову доводиться констатувати, що виконання вимог Закону України про вищу освіту без письмового стимулювання від міністра Сергія Квіта чи когось із членів його керівної команди для нашого ректора Володимира Грабка є ношею за один підхід непідйомною.