Ці планові перевірки КРУ і за часів мого ректорства проводило кожні два роки, тож нічого дивного немає у тому, що ревізори нині знову завітали до нас, адже остання їхня перевірка завершилась ще у вересні 2012 року, а тому вони уже навіть трохи запізнились.

Власне на саме це повідомлення я не зреагував ніяк, але не міг не зреагувати на розлоге запитання, яке задав мені цей декан, і яке прозвучало приблизно так: «Чи не збираюсь я звернутись до ревізорів Фінінспекції з пропозицією перевірити усі ті факти, які я вважав фінансовими порушеннями з боку ректора, і про які писав на своєму сайті протягом усіх років його керівництва нашим університетом?». На думку цього декана і сам ректор повинен був би бути зацікавленим у об’єктивній оцінці ревізорів, адже до кінця його каденції уже залишилось менше 5 місяців, і, не спростувавши мої припущення та не довівши, що це не були фінансові порушення, брати йому участь у конкурсі на переобрання ректором на новий термін, то марна справа.

На це розлоге запитання я відповів, що з власної ініціативи спілкуватись з ревізорами Фінінспекції не збираюсь і одразу з двох причин – по-перше, тому що публікуючи на сайті критичні зауваження стосовно тих чи інших вчинків ректора, негативних з моєї точки зору, я переслідував мету у першу чергу попередити його про те, що так робити не можна, оскільки рано чи пізно за все доведеться відповідати або перед законом, або перед колективом університету. Тобто намагався бути радником йому навіть з тих питань, з яких він моїх порад слухати не хотів, наказавши заради цього відключити телефон прямого зв’язку зі мною з першого ж дня вступу на ректорську посаду. А по-друге, оскільки ревізори Фінінспекції виявлені фінансові порушення обкладають солідними штрафами, які лягають додатковим і до того ж незапланованим тягарем на бюджет університету, то я, як і усі інші працівники університету, теж зацікавлений у тому, щоб сума таких штрафів було якнайменшою, що є можливим лише за умови, що мої «розборки» з ректором залишатимуться лише нашою внутрішньо-університетською справою і до них не залучатимуться ревізори.

Але багаторічний досвід перевірок університету ревізорами КРУ за часів мого ректорства мені підказує, що в разі, якщо на те буде воля ревізійного начальства, то ревізори і без моїх підказок знайдуть не лише ті фінансові недоліки, які дійсно є фінансовими недоліками, а знайдуть навіть і ті «фінансові недоліки», які навіть я фінансовими недоліками і не вважав. Ну, наприклад, переглядаючи документи, ревізори і без підказок звернуть увагу на наказ ректора, яким той, не маючи згоди Вченої ради університету, що є порушенням Закону України про вищу освіту, з 2-го грудня 2014 року створив новий структурний підрозділ – Центр моніторингу освіти та інновацій навчального процесу, дублюючий функції уже існуючого Головного Центру організації та методичного забезпечення навчання, і призначив професору Андрію Полякову 50-проценту надбавку за керівництво цим новоствореним Центром, незважаючи на те, що у ті дні діяла постанова Кабінету Міністрів, яка, до речі, діє і по-сьогодні, якою заборонено у бюджетних організаціях і установах до завершення АТО створювати нові структурні підрозділи і вводити в штатний розпис нові посади.

І сьогодні з огляду на систематичні порушення нашим ректором Володимиром Грабком вимог керівних документів, я змушений констатувати, що або він до цього часу ще так і не став ректором, усвідомлюючим, що заради власного майбутнього і майбутнього університету керувати потрібно дотримуючись вимог чинного законодавства та нормативних документів міністерства, або він безапеляційно вірить у те, що його лагідні голосові інтонації і приємна посмішка завжди допомагатимуть йому справляти потрібне враження на співбесідників із числа начальства та ревізорів, формуючи у них позитивне відношення і бажання закрити очі на виявлені порушення, або йому байдуже хто і що думатиме про нього як ректора, оскільки він не збирається балотуватись на цю посаду на другий термін чи не вірить у те, що в разі балотування буде переобраним на цей другий термін.