Нагадаю, що пакет з «міченими» грішми Андрій Видмиш отримав від матері абітурієнта в своєму автомобілі біля автоцентру на перехресті вулиць Порика та Воїнів Інтернаціоналістів, а затриманий співробітниками СБУ він був біля лікарні по Хмельницькому шосе, до якої Андрій Видмиш поїхав, отримавши «мічені» гроші, у зв’язку з тим, що після цього вирішив провідати свого начальника – директора Інституту електроенергетики та електромеханіки Василя Леонтьєва, котрий у цей час у цій лікарні стаціонарно лікувався. Разом з 10 тисячами «мічених» гривень співробітники СБУ тоді вилучили у Андрія Видмиша ще й 4700 його власних «не мічених» гривень.

Після цього кілька місяців йшло слідство, яке завершилось обвинуваченням за частиною 1 статті 368 ККУ, потім кілька місяців тривали судові засідання, і ось, нарешті 21.05.1015 р. суддя оголосила «ВИРОК по справі №127/21098/14-к», з повним текстом якого можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за електронною адресою http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44301220.

Після детального описання усієї процедури судового розслідування в кінці ВИРОКУ, записано, що особу, обвинувачену за ч.1 ст. 368 КК України, – цитую: «виправдати в зв’язку з недоведеністю його вини у злочині».

Що цікаво, обвинувачений визнав, що він пропонував матері абітурієнта-випускника коледжу заплатити за сприяння зарахуванню цього абітурієнта на місце бюджетного замовлення за скороченою програмою підготовки і що отримав від неї 10 тисяч гривень в якості подяки, але вину свою не визнав, оскільки оцінка 7 цьому абітурієнту була виставлена екзаменаційною комісією ще до приходу до обвинуваченого матері абітурієнта, і виставлена ця оцінка була колегіально, і обвинувачений на неї не впливав, а матері абітурієнта сказав при зустрічі, що місць за державним замовленням для випускників коледжів є лише 20, а претендують на них 23 абітурієнти цієї категорії, і її син у цьому списку останній, тож може на бюджет і не попасти – і за свідченням обвинуваченого вона сама зробила йому пропозицію, що в разі, якщо син на бюджет попаде, то вона віддячить за це 10 тисячами гривень.

А далі події розвивались так: три абітурієнти забрали свої документи у зв’язку з тим, що вступили в інші ВНЗ, і цей абітурієнт, за якого приходила просити мама, комп’ютерною системою, що дублюється в ЄДЕБО, був зарахований на місце держзамовлення без всякого втручання обвинуваченого. І йшов він на зустріч з мамою абітурієнта, уже знаючи, що цей абітурієнт зарахований, тож гроші від неї, за його твердженням та твердженням його адвоката, він брав не як за сприяння вступу, а як подяку за хорошу звістку.

Допомогла обвинувачуваному і його адвокату, і сама мама абітурієнта, як розповіла на суді, що паралельно зі вступом до ВНТУ її син відіслав документи і на вступ до польського ВНЗ і ще до вирішення питання зарахування до ВНТУ отримав з Польщі запрошення на навчання, яким вирішив скористатись. А мама абітурієнта після того, як стало відомо, що він зарахований до ВНЗ у Польщі, пішла в СБУ з метою внести і свою лепту у боротьбу з корупцією і розповіла про ситуацію, де їй і були вручені «мічені» гроші та оговорено, коли, де і як вона повинна їх вручати. Тож суд її дії розцінив як «провокацію хабара», оскільки, даючи ці гроші, вона уже знала, що її син не буде претендувати на навчання у ВНТУ.

До речі, те, що дії спочатку обвинуваченого, а потім виправданого дійсно не підпадають під ознаку корупції – це є наслідком того, що з його боку не було сприяння зарахуванню абітурієнта, за якого просила мама, оскільки абітурієнт був зарахований комп’ютерною системою прийому на законних підставах. Але невідомо, як би ще ця справа обернулась для обвинуваченого, якби слідчий використав не статтю про корупцію, а статтю про шахрайство. Але оскільки слідчий свій висновок мотивував виключно лише частиною 1 ст. 368 КК України, котрою визначається міра покарання за корупційні дії, то суд Андрія Видмиша виправдав «в зв’язку з недоведеністю» і навіть повернув йому його «не мічені» 4700 гривень, а «мічені» 10 тисяч гривень відправив до бюджету – тож єдиною потерпілою стороною у цій справі, фактично, виявилась СБУ, яка не лише потерпіла фіаско з обвинуваченням, але й втратила 10 тисяч гривень, котрі з її оперативного фонду за рішенням суду «перекочували» до бюджету.

А завершити цю інформацію я хочу попередженням майбутнім обвинуваченим за цією статтею ККУ, що усі ті, хто після 24 квітня 2015 року попадеться за такими ж обставинами, які мали місце в Андрія Видмиша, то так легко, як він, уже виправданими не будуть, оскільки саме цього числа набрав сили новий Закон України «Про запобіганню корупції» (№1700-18), за яким позитивна реакція «на пропозицію» теж уже підпадає під ознаку корупції, навіть якщо та службова особа, якій ця «пропозиція» була запропонована і яка її прийняла, нічого по реалізації прохання, за підтримку якого і надавалась ця «пропозиція», не буде вчиняти, тобто за цим новим законом «провокація хабара» набуває статусу законного способу викриття хабарника. І лише тому, що закон зворотної сили не має, дії Андрія Видмиша, що були вчинені в кінці липня та на початку серпня 2014 року, під його юрисдикцію не підпали. Але якщо хтось точно так же, як Андрій Видмиш, вчинить зараз, то уже вироку з виправданням «в зв’язку з недоведеністю» очікувати не слід.