Перше засідання спецради, на якому було заслухано захист кандидатської дисертації на тему: «Двотактні підсилювачі постійного струму з балансним зворотним зв’язком для багаторозрядних паралельних ЦАП», підготовленої Михайлом Теплицьким під науковим керівництвом декана факультету інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії, доктора технічних наук, професора Олексія Азарова, розпочалося о 10-й годині ранку і закінчилось о 12-й годині дня рішенням, підтриманим усіма 14 членами спецради, про присудження Михайлові Теплицькому наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.13.05.

Друге засідання спецради розпочалося о 12 годині 30 хвилин. На ньому заплановано було заслухати захист кандидатської дисертації на тему: «Інформаційна технологія кластеризації станів комп’ютерної техніки», підготовленої Сергієм Петришиним за спеціальністю 05.13.06 під науковим керівництвом кандидата технічних наук, доцента Тамари Савчук, яка працює професором кафедри комп’ютерних наук за основною посадою та начальником навчальної частини університету на 0,5 ставки на умовах сумісництва.

Але, як тільки голова спецради, професор Роман Квєтний оголосив про початок другого засідання, одразу ж у нього попросив слова я, мотивуючи це тим, що після мого виступу, скоріш за усе захист дисертації Сергієм Петришиним не відбудеться. Професор Роман Квєтний, розуміючи, що таку заяву я міг зробити лише за наявності у мене серйозних аргументів, надав мені слово.

Я розпочав свій виступ наступними словами: «Шановні колеги, 26 років тому я, ставши ректором, відкрив і очолив цю докторську спецраду, а 8 років тому, будучи ще ректором і її головою, вирішив у Вищій Атестаційній Комісії України питання про включення до паспорту цієї спецради ще й спеціальності «Інформаційні технології». Тому мені, незважаючи на те, що нині я є лише рядовим членом цієї спецради, не байдуже, як складеться її подальша доля.

А доля її може скластись плачевно, якщо ми сьогодні заслухаємо захист дисертації Сергієм Петришиним і позитивно його оцінимо. Наслідків цієї позитивної оцінки може бути два: 1) закриття міністерством нашої спецради взагалі; 2) заборона тим трьом членам спецради, які дали позитивний висновок стосовно відповідності дисертації вимогам нормативних документів, протягом 2-3 років брати участь в експертизі дисертаційних робіт і, як наслідок, закриття у нашій спецраді спеціальності 05.13.06 та заміна керівників спецради. Постраждають крім того і обидва опоненти, які уже дали позитивні відгуки, оскільки їм теж загрожуватиме експертна дискваліфікація на 2-3 роки.

І я виступаю перед наданням слова дисертанту для доповіді по дисертації лише заради того, щоб закликати його зняти свою дисертацію з захисту, оскільки саме такий варіант розв’язання надзвичайної ситуації, що сталася в результаті його допуску до цього захисту, дозволить нам усім вийти з цієї ситуації з найменшими втратами репутації та нервів.

А тепер по суті. Перед початком захисту я завжди знайомлюсь з авторефератом дисертації, що виноситься на захист. Причому починаю читати автореферат з розділу: «Особистий внесок здобувача», в якому здобувач вказує у якій із опублікованих робіт викладено той чи інший отриманий ним науковий результат, оцінюю авторитетність наукового видання, в якому опубліковано цей оголошений здобувачем (як отриманий особисто) науковий результат, та переконуюсь, що цей науковий результат отримано під час досліджень, виконаних на заявлених у дисертації об’єкті та предметі дослідження.

Переконавшись у тому, що об’єктом дослідження у здобувача виступає «процес кластеризації станів комп’ютерної техніки», а предметом дослідження є «моделі, методи та інформаційні технології кластеризації станів комп’ютерної техніки», я почав знайомитись з науковими результатами, про які вказано у розділі «Особистий внесок здобувача», що вони отримані ним особисто.

І перше, що мені кинулось у вічі – це те, що здобувач заявляє, що в опублікованих працях йому належить – цитую: «аналіз станів комп’ютерної техніки з використанням кластеризації [1]». Одразу ж у списку наукових праць автора дивлюсь, що позначено як [1]. А там позначена як [1] наукова стаття: «T.O.Savchuk. Identification of technogenic emergency situations in railway transport using cluster analysis/ T.O. Savchuk, S.I. Petrishyn, Laura Sugurova, Andrzej Smolarz// Przeglad Elektrotechniczny. – Warsaw, 2014 – №11/2014 – P.177-184». Легко бачити, що перекладається з англійської мови ця стаття так: «Ідентифікація техногенних надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті з використанням кластерного аналізу». Порівнюючи те, що написав здобувач (дивись цитату), з назвою статті, бачимо, що він нас грубо обманює, адже надзвичайні стани на залізничному транспорті і стани комп’ютерної техніки – це не є одне і те ж, оскільки не можна перекидання і відривання вагонів та палаючі цистерни з бензином і виливання з розбитих цистерн отруйних речовин розглядати як аналог станів комп’ютерної техніки.

Ну, думаю, гаразд, включив до списку своїх наукових праць здобувач цю статтю, бажаючи задовольнити вимогу нормативних документів, щоб була публікація у науковому журналі, що входить до міжнародної наукометричної бази Scopus, хоча мені не зрозуміло – навіщо було друкувати статтю в іноземному журналі, присвячену кластерному аналізу надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті, безпосередньо перед подачею у спецраду дисертації, присвяченої інформаційній технології кластеризації станів комп’ютерної техніки, але, навіть уже «спіткнувшись» на цьому, я сподівався, що далі усе буде і по темі дисертації і у відповідності з заявленим предметом дослідження.

Але далі в розділі «Особистий внесок здобувача» я читаю – цитую: «використання ієрархічних методів кластеризації для аналізу станів комп’ютерної техніки [3]». Одразу ж у списку наукових праць автора дивлюсь, що позначено як [3]. А там позначена як [3] наукова стаття: «Савчук Т.О. Використання ієрархічних методів кластеризації для аналізу надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті/ Т.О. Савчук, С.І. Петришин. // Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. – 2009. -№1. – С.193-198». І знову переконуюсь, що здобувач грубо обманює, заявляючи, що у цій статті він використовує ієрархічні методи кластеризації для аналізу станів комп’ютерної техніки, оскільки із самої статті видно, що у ній ієрархічні методи кластеризації використовуються для аналізу надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті, який не є предметом дослідження в кандидатській дисертації, представленій до захисту.

Отож читаю далі розділ «Особистий внесок здобувача» і бачу – цитую: «визначення евклідової відстані між станами комп’ютерної техніки під час кластерного аналізу [6]». Одразу ж у списку наукових праць автора дивлюсь, що позначено як [6]. А там позначена як [6] наукова стаття: «Савчук Т.О. Визначення Евклідової відстані між надзвичайними ситуаціями на залізничному транспорті під час кластерного аналізу./ Т.О. Савчук, С.І. Петришин. // Наукові праці Вінницького національного технічного університету. – Серія «Інформаційні технології та комп’ютерна техніка» – Вінниця, 2010. – №3(2010)». І знову обман з боку здобувача, адже, якщо він у цій статті навіть і отримав евклідову відстань між надзвичайними ситуаціями на залізничному транспорті, то права писати «в особистому внеску», що він отримав евклідову відстань між станами комп’ютерної техніки не має, оскільки простір надзвичайних станів на залізничному транспорті і простір станів комп’ютерної техніки не є подібними і мають різні розмірності та абсолютно відмінні координати.

Оскільки це журнал нашого університету і він є електронним, то я одразу ж по інтернету викликав на свій екран зміст вище вказаної статті і не знайшов у ньому ні в ключових словах, ні в тексті навіть згадування про комп’ютерну техніку. Тож здобувач здійснив підміну одних об’єктів зовсім іншими на 100%, сфальсифікувавши у такий спосіб усі задекларовані результати. І, до речі, цей наш журнал, серій не має, а лише розділи.

А далі у розділі «Особистий внесок здобувача» я прочитав – цитую підряд: «порівняльний аналіз використання методів кластеризації для аналізу станів комп’ютерної техніки [7,1], особливості вибору параметрів кластеризації при аналізі станів комп’ютерної техніки [8], оцінювання результатів моделювання процесу кластерного аналізу станів комп’ютерної техніки [9]”. А в списку наукових праць автора задекларовано: під [7] – «Порівняльний аналіз використання методів кластеризації для ідентифікації надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті» – стаття опублікована в №11 за 2010 рік журналу «Наукові праці Донецького національного технічного університету», під [8] – «Особливості вибору параметрів кластеризації при аналізі надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті» – стаття опублікована в №2 за 2010 рік журналу «Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах», під [9] – «Оцінювання результатів моделювання процесу кластерного аналізу надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті» – стаття опублікована в №1 за 2012 рік журналу «Інформаційні технології та комп’ютерна інженерія». І знову, порівнюючи те, що написано в розділі «Особистий внесок здобувача», з тим, що написано у статтях під цими ж номерами в списку наукових праць здобувача, переконуємось, що він нас обманює на усі 100%.

А далі в списку наукових праць автора, починаючи з №10 і аж до №20, йдуть тези доповідей, які публікаціями не вважаються, а лише грають роль факторів підтвердження апробації отриманих результатів.

І закінчується список наукових праць здобувача переліком трьох комп’ютерних програм, які йдуть під номерами [21], [22], [23], і які є підставою для того, щоб здобувач у пункті 7 «Загальних висновків», який йде чомусь одразу після пункту 5, написав таке – цитую: «На основі запропонованої інформаційної технології розроблено програмне забезпечення для кластеризації станів комп’ютерної техніки». Але давайте подивимось, що написано у списку наукових праць здобувача під цими номерами. І ми побачимо, що [21] – це розроблена здобувачем разом з науковим керівником Тамарою Савчук «Комп’ютерна програма «Ідентифікація надзвичайних ситуацій, що виникають при перевезенні зріджених вуглеводневих газів залізничним транспортом», що [22] – це розроблена здобувачем разом з науковим керівником Тамарою Савчук «Комп’ютерна програма «Кластерний аналіз надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті», що [23] – це розроблена здобувачем разом з науковим керівником Тамарою Савчук та ректором університету Володимиром Грабком «Комп’ютерна програма «Навчально-методичне забезпечення дисциплін кафедр вищого навчального закладу». Як бачите і у цьому випадку 100-процентний обман, оскільки жодна з комп’ютерних програм не стосується задекларованого у висновку 5 «програмного забезпечення для кластеризації станів комп’ютерної техніки».

Тож виходить, що з 9 статей, які задекларовані у списку наукових праць здобувача як опубліковані по темі дисертації в фахових журналах, як мінімум 6 статей на усі 100% не є такими, що присвячені предмету дослідження, задекларованому у дисертації здобувача. На 100% не співпадають з темою дисертації і статті, опубліковані здобувачем у журналах, що входять до міжнародних наукометричних баз та у закордонному науковому журналі. А якщо ще й звернути увагу на те, що за темою статті [4]: «Використання модифікованого алгоритму k-means для ідентифікації проблемних ситуацій та їх станів в складних технічних системах» здобувачем під номером [18] у цьому ж списку подаються тези доповіді на науковій конференції за темою: «Розробка модифікованого алгоритму K-MEANS для аналізу надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті», то можна поставити під сумнів і відповідність результатів, отриманих у статті [4], темі та предмету дослідження, задекларованих у дисертації здобувача.

І заголовки лише двох статей здобувача – [2] та [5], в яких відсутня згадка про дослідження надзвичайних станів залізничного транспорту, а декларуються «дослідження стану складних технічних систем», можуть свідчити про те, що можливо в них йде мова про інформаційну технологію кластеризації станів комп’ютерної техніки. Але ж ми усі добре пам’ятаємо, що згідно з нормативними документами на захист можна виносити лише ті дисертаційні роботи, результати, отримані в яких, опубліковані не менше ніж у 5 статтях, 4 з яких є фаховими, а одна або в зарубіжному виданні, або в журналі, що входить до міжнародної наукометричної бази. Тож позитивно оцінивши цю дисертацію, ми автоматично підпадемо під «караючий меч» ДАК і колегії міністерства, які не затвердять наше позитивне рішення у зв’язку з тим, що дисертація не відповідає вимогам нормативних документів. Та й те, що здобувач грубо сфальсифікував у розділі «Особистий внесок здобувача» інформацію про зміст своїх публікацій, вдарить і по ньому і по нашій спецраді дуже жорстко, оскільки фальсифікація та підтасовка результатів стоїть у списку порушень за ступенем тяжкості наступною після плагіату. Ось чому я звертаюсь до здобувача з порадою зняти дисертацію з захисту, оскільки члени спецради навряд чи за неї проголосують позитивно, адже вони не є ворогами і самими собі і університету». Проголосивши усе вище викладене, я сів на місце і став очікувати реакції здобувача Сергія Петришина та голови спецради професора Романа Квєтного.

А голова спецради, професор Роман Квєтний запропонував висловити свою точку зору стосовно почутого від мене науковому керівникові здобувача, доценту Тамарі Савчук, комусь із опонентів та двом присутнім на засіданні членам спецради, які готували висновок про відповідність дисертації Сергія Петришина вимогам нормативних документів і рекомендували спецраді прийняти цю дисертацію до захисту. Цими членами спецради виявились декан факультету комп’ютерних систем управління та автоматики нашого університету, професор Олег Бісікало та завідувач кафедри комп’ютерних систем управління, професор Володимир Дубовой.

І Володимир Дубовой, і Олег Бісікало визнали справедливість моїх зауважень і мотивували свій позитивний висновок по дисертації тим, що вони формально визначили, що кількість статей та статус журналів, в яких ці статті опубліковані, відповідає нормативним вимогам. І не звернули увагу при цьому на заголовки цих статей, більшість із яких, як тепер уже і вони бачать, не відповідають темі дисертації та предмету її дослідження. І сьогоднішня розмова для них послужить гарним уроком того, що при написанні висновків у майбутньому їм треба буде бути більш уважними і не сподіватись на те, що навіть той здобувач, який своїм зовнішнім виглядом викликає довіру і який має авторитетного наукового керівника, не спроможний щось сфальсифікувати.

Після них виступив один із опонентів, який, як виявилось, позитивно оцінивши дисертацію, теж не звернув увагу на невідповідність публікацій темі дисертації, а задовольнився лише констатацією їх достатньої кількості і наявністю публікацій в зарубіжному виданні та у журналі, що входить до міжнародної наукометричної бази Scopus. Він теж резюмував, що цей випадок йому стане уроком на майбутнє.

Після них виступила науковий керівник здобувача, доцент Тамара Савчук. Вона намагалась переконати присутніх членів спецради у тому, що у здобувача дуже гарна дисертація, а тому її варто заслухати і позитивно оцінити, незважаючи на усе те, що сказав професор Борис Мокін. Як я розумію, вона, яка, завдяки тому, що ділить навчальне навантаження та ставки між кафедрами, а тому відграє роль такого собі аналога кардинала Рішельє в нашому університетському королівстві, розраховувала на підтримку не лише тих членів спецради, які є залежними від неї завідувачами кафедр, але особливо ж на підтримку у першу чергу таких двох ключових членів спецради, якими є ректор нашого університету, професор Володимир Грабко та безпосередній начальник Тамари Савчук по лінії її роботи начальником навчального відділу (за сумісництвом) перший проректор нашого університету, професор Олександр Романюк. Але вони сиділи мовчки, уважно слухали і не виявляли бажання щось сказати. А Тамара Савчук після свого виступу зі свого місця в ряду для запрошених у кінці зали засідань пересіла на стілець, який поставила поряд зі стільцем, на якому сидів обличчям до членів спецради її підопічний здобувач Сергій Петришин, демонструючи цим свою єдність з ним і намагаючись у такий спосіб психологічно вплинути на членів спецради.

А тому після Тамари Савчук слово знову взяв я і, звертаючись до неї, вказав на те, що оскільки усі публікації її підопічного пов’язані з надзвичайними ситуаціями на залізничному транспорті, то вона повинна була порадити йому захищати цю дисертацію у спецраді Київського університету економіки і технологій транспорту, як це у свій час зробив начальник одного із управлінь Південно-Західної залізниці Кацман, котрий під керівництвом її колишнього завідувача кафедри та наукового керівника – покійного професора Сергія Юхимчука написав дисертацію по прогнозуванню, аналізу та класифікації надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті і успішно захистив цю дисертацію саме у спецраді цього університету.

А звертаючись до членів спецради, я висловив думку, що вони повинні були б прийняти рішення про звернення до ректора нашого університету, професора Грабка, аби він заборонив доручати доценту Тамарі Савчук наукове керівництво аспірантами, аби позбавити змоги її формувати у своїх підопічних звичку до фальсифікації отриманих результатів ще на початку їх шляху в науку.

Після цього я покинув зал засідань, а голова спецради, професор Роман Квєтний, як мені стало відомо потім від одного з членів спецради, звернувся до ректора університету, професора Володимира Грабка, з проханням висловити і свою думку – як члена спецради – стосовно ситуації, що склалася.

Оскільки я не чув виступу ректора Володимира Грабка, то і коментувати його не можу. Але, мабуть, він усе-таки не висловився у підтримку продовження процедури захисту, оскільки одразу ж після його виступу голова спецради, професор Роман Квєтний звернувся з запитанням до здобувача Сергія Петришина – чи він наполягає на продовженні процедури захисту дисертації, чи, вислухавши усе, що було сказано у цій залі, знімає свою дисертацію з захисту.

І Сергій Петришин, зрозумівши, що Тамарі Савчук не вдалося переконати членів спецради «заплющити очі» на усе те, що сказав я, реагуючи на звернення до нього голови спецради, професора Романа Квєтного, сказав, що він знімає свою дисертацію з захисту.

Після цього голова спецради, професор Роман Квєтний закрив засідання.

А я вирішив опублікувати репортаж про це засідання на своєму сайті, аби і ті, хто уже досягнув чогось в науці і виступає в ролі експерта, і ті, хто ще тільки стає на цей шлях в ролі здобувача наукового ступеня, пам’ятали, що фальсифікаторам у науці, як і плагіаторам, не місце.

Постскриптум: уже написавши цей репортаж, я ще сумнівався розміщувати його на своєму сайті чи ні, оскільки розумів, що це не підвищить рівень позитивного ставлення до мене ні з боку ректора Володимира Грабка, ні з боку інших членів спецради. Але відкривши сайт Міністерства освіти і науки України та ознайомившись з наказом №690 міністерства від 30 червня 2015 року, який називається «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань», в якому за різного роду порушення нормативних документів у тому числі і такі, що мають місце у дисертаційній роботі Сергія Петришина, покарано багато і керівників спецрад, і наукових керівників, і опонентів дисертацій, захищених з порушеннями, і членів спецрад, що були авторами висновків по допуску дисертацій з порушеннями до захисту – в тому числі і покарань у вигляді закриття 4 спеціалізованих вчених рад взагалі та позбавлення права протягом від одного року до трьох займатись експертизою дисертацій 8 поважним вченим, я зрозумів, що публікувати мій репортаж на сайті треба, оскільки ознайомлення з моїми аргументами буде корисним не лише членам нашої спецради, які їх почули із моїх уст, а і членам інших 5 спецрад нашого університету та й членам спецрад усіх інших університетів, які ознайомляться з цим репортажем. До речі, на сайт міністерства я заходив аби дізнатись чи не затверджено ще захист моєї аспірантки Наташі Гончарук, який відбувся три місяці тому у спецраді Хмельницького національного університету. І мені приємно було побачити серед тих, кому Колегією підтверджене рішення відповідної спецради про присудження наукового ступеня, і Наташу Гончарук, яка стала кандидатом економічних наук за спеціальністю 08.00.11 – математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці, захистивши дисертацію у Хмельницькому за науковою тематикою науково-дослідної лабораторії проблем вищої школи, створеної разом з Національною академією педагогічних наук України при нашому університеті під моїм науковим керівництвом.