Методологічний семінар на тему «Інтеграція освіти і науки – необхідна умова інноваційного розвитку країни» проходив з 10-ї години ранку до 17-ї години вечора, причому з 10-ї години ранку до 13-ї години пополудні відбулося пленарне засідання, на якому було заслухано 12 доповідей, а у другій половині дня більше 60 доповідей було заслухано на трьох секціях.

З доповіддю «Приклад побудови освітньої і наукової стратегій розвитку технічного університету в контексті європейської інтеграції України та результати експериментальної апробації» в статусі наукового керівника науково-дослідної лабораторії проблем вищої школи Вінницького національного технічного університету, яка має статус спільної з Національною академією педагогічних наук України, я виступив на пленарному засіданні.

Як з’ясувалося із запитань і оцінок, висловлених мені представниками як академічного середовища так і журналістського в кулуарах після виступу, найбільше уваги привернули три положення моєї доповіді – по-перше, це графік, на якому я показав збільшення вдвічі у порівнянні з середньою по міністерству ефективності аспірантури у нашому університеті, починаючи з 1994 року, тобто після завершення навчання в аспірантурі випускниками спеціальних магістерських потоків наукового спрямування, які ми почали створювати з дозволу міністерства з 1991 року, та збільшення втричі цього ж показника, починаючи з 2003 року, тобто після уведення надбавок до зарплати науковим керівникам аспірантів, які ще до завершення терміну навчання в аспірантурі представили свої кандидатські дисертації у спецради до захисту. По-друге, усім сподобалась моя інформація про те, що завдяки освоєнню усіма студентами 1-го курсу нашого університету робітничих професій, корельованих з майбутніми інженерними, та проведення дозволених міністерством робочих триместрів на 2-му і 3-му курсах (з обов’язковим працевлаштуванням на робочі місця з виплатою зарплати і необхідністю виконувати виробничі завдання) наші студенти уже на 2-му курсі мають повне уявлення про свою майбутню роботу після закінчення університету, що сприяє і їх більш відповідальному відношенню до вивчення наступних спеціальних дисциплін і їх «дорослішанню». А по-третє, усіх зацікавила наша ідея підвищення інтенсивності діалогізації в системі «викладач-студент», яку ми запозичили у канадців і втілили у життя шляхом переходу від викладання навчальних дисциплін парами до викладання їх поурочно, що привело до більш частих зустрічей студентів з викладачами по кожній із навчальних дисциплін протягом кожного тижня і, як наслідок, до більш високого середнього рівня засвоєння матеріалу по кожній навчальній дисципліні упродовж триместру.

Тим, кому буде цікаво ознайомитись з повним текстом моєї доповіді, повідомляю, що вона буде опублікованою у 2016 році у збірнику праць нинішнього методологічного семінару.

Що ж до Загальних зборів Національної академії педагогічних наук України, які відбулися 30 жовтня і були присвячені тематиці «Концептуальні засади розвитку професійної освіти», то вони пройшли за схемою, дещо відмінної від тієї, до якої ми звикли у попередні роки.

По-перше, вони розпочалися не зі звітної доповіді Президента академії, академіка Василя Кременя, а з вручення ним державних та академічних нагород тим, хто у звітному році попрацював найбільш продуктивно, і лише після цього він виголосив свою доповідь та почалося її обговорення.

По-друге, у нинішньому році доповідь Президента академії не обговорювалась на засіданнях відділень, які традиційно проводились з 14-ї до 16-ї години, і про результати роботи яких академіки-секретарі доповідали на вечірньому пленарному засіданні, що проходило з 16-ї до 18-ї годин.

Тож у нинішньому році Загальні збори академії завершились о 14 годині прийняттям Постанови, проект якої було роздано перед їх початком усім присутнім, в якій була дана оцінка роботи НАПН України у 2015 році і визначені стратегія та план роботи на 2016 рік.

Слід відзначити, що на Загальних зборах наше міністерство було представлене нещодавно призначеним заступником міністра. Були представлені на наших зборах і Національна академія наук України в особі її першого віце-президента, і Верховна Рада України в особі першого заступника голови Комітету з питань науки і освіти, і адміністрація Президента України в особі начальника одного із її відділів.

Мені особисто було приємно почути своє прізвище в короткому переліку авторів найбільш цікавих доповідей, виголошених на методологічному семінарі, із уст Президента НАПН України, академіка Василя Кременя під час виголошення ним звітної доповіді на Загальних зборах академії.

До речі, під час спілкування з колегами в кулуарах перед початком Загальних зборів академії і в перерві я від одного із членів академії, який колись обіймав досить високу урядову посаду, почув окрім іншого і оцінку роботи суду, який розглядав скаргу екс-ректора Вінницького державного педагогічного університету Олександра Шестопалюка, обумовлену позбавленням його Колегією Міносвіти України вчених звань доцента і професора. Так от виявляється, що суд визнав це рішення Колегії нікчемним і відновив Олександру Шестопалюку вчені звання доцента і професора на підставах, які неможливо оспорити ні в апеляційному ні в касаційному порядках, оскільки в «Положенні» про Колегію Міносвіти України вписане лише її право присвоювати вчені звання, але не вписане право позбавляти цих звань – а тому, позбавивши Олександра Шестопалюка вчених звань доцента і професора, Колегія перевищила свої службові повноваження. А через подачу судового позову позбавити вчених звань Шестопалюка Колегія Міносвіти уже теж не може, оскільки з моменту присудження йому вченого звання доцента пройшло уже більше 10 років, тобто вичерпано термін позовної давності.

Тож після цього прецеденту з Шестопалюком і усі ті, кого ще Колегія Міносвіти України з якихось причин позбавила вчених звань, зможуть через суд свої вчені звання теж поновити.

Ну і, до речі, цей прецедент чітко вказує на те, що в разі, якщо якийсь керівний орган університету чи його керівник приймають рішення, котрі йдуть врозріз з відповідними нормами, прописаними у Законі України про вищу освіту, чи у Статуті університету, то ці рішення є незаконними, а тому можуть бути скасованими судом при першій же подачі відповідного позову. І, я думаю, що про це повинні пам’ятати, приймаючи рішення, усі керівники і члени керівних органів. Я також думаю, шановні мої читачі, що і вам ця інформація буде такою ж цікавою, як і мені.