Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Новини


29 грудня 2015

Завершується 2015-й рік, який кожному із нас приніс як здобутки, так і утрати. Оскільки, як прийнято в християнській моралі, «про канувшого в Лєту або добре, або нічого», я, прощаючись з 2015-им роком, теж залишаю у своїй пам’яті лише приємні спогади.

А із приємного я хотів би відзначити у першу чергу те, що саме цього року я зустрів своє 72-ліття, що само по собі є приємним досягненням, особливо на фоні того, що середня тривалість життя чоловіків в Україні не перевищує 67 років, що у 2008 році я переніс інфаркт, та що 21 грудня мою «Хонду» при виїзді з університетського внутрішнього двору на вулицю Воїнів-Інтернаціоналістів зачепила своїм боком «Нива», яка знесла у моєму автомобілі бампер і раму з фарами, а я, завдяки тому, що вчасно встиг натиснути на гальма та захисту з боку янгола-охоронця, залишився неушкодженим.

Приємною подією стало і переобрання мене Вченою радою на новий 5-річний термін  професором кафедри відновлювальної енергетики та транспортних електричних систем і комплексів Вінницького національного технічного університету.

Дуже приємною подією у 2015-ому році для мене стало народження внучки Анастасії в сім’ї мого старшого сина Віталія, яка додала світла у моєму житті додатково до того, яким освітлювали його діти мого молодшого сина Олександра – внук Юрій та внучка Софія.

Непересічною подією для мене стало успішне завершення моїм старшим сином Віталієм, доктором технічних наук, професором, завідувачем кафедри КЕЕМІГ нашого університету, міждержавного наукового проекту в рамках ОБСЄ по створенню комп’ютеризованої системи екологічного моніторингу річки Дністер, підсумки якого були підведені у столиці Молдови Кишиневі, де Віталій в статусі експерта ОБСЄ не лише зробив підсумкову доповідь, але і керував процесом освоєння роботи у цій системі експертами з придністерських країн.

Ще однією непересічною подією для мене у 2015-му році стало обрання мого молодшого сина Олександра, доктора технічних наук, професора, завідувача кафедри ВЕТЕСК нашого університету, головою молодіжного відділення в Україні Всесвітньої організації інженерів з електротехніки та електроніки (ІЕЕЕ), причому, що приємно, свої голоси йому віддали 70% членів українського інституту цієї організації, перетворивши Вінницю на 2 роки у столицю IEEE Ukraine Young Professionals.

До розряду не рядових, як для 72-річного професора, можна віднести і написання мною у співдружності з членами моєї наукової школи протягом 2015-го року 10 наукових статей, 7 із яких уже опубліковані в авторитетних наукових виданнях, а ще три прийняті до опублікування у 2016 році , причому дві із них у міжнародній наукометричній базі Scopus, а також опублікування однієї монографії, одного навчального посібника та 14-ої книги із моєї історико-публіцистичної серії, розпочатої у 1991 році, – книги в електронному форматі, яка отримала назву «Продовження вибіркового електронного літопису, або ВНТУ в період трансформації диктатури в освіті в хаос», яку я виставляю на своєму персональному сайті mokin.com.ua в інформаційному блоці одночасно з публікацією цього прощання з 2015-им роком, і яку усіх моїх друзів у соціальній мережі Фейсбук та читачів мого персонального сайту прошу прийняти в якості мого Новорічного презенту в додаток до найщиріших побажань здоров’я, щастя і добра усім вам у 2016 році, що невблаганно наступає.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.