Нагадаю, що вона, будучи висуненою кафедрою КН як викладач, на Конференції трудового колективу не набрала потрібної кількості голосів.

А тому задля того, щоб начальниця навчального відділу Тамара Савчук була обраною на одне із цих двох вакантних місць до Вченої ради університету, 11 січня на засіданні ректорату, до складу якого входить і Тамара Савчук, було запропоновано звернутись до усіх факультетів з проханням, щоб вони усі разом більше двох кандидатур не висували, щоб факультет ІТКІ обов’язково висунув кандидатуру Тамари Савчук та щоб декани факультетів закликали своїх делегатів Конференції трудового колективу обов’язково підтримати її кандидатуру.

Що цікаво, як начальник навчального відділу, яка працює на цій посаді за сумісництвом, штатна в.о. професора кафедри КН, кандидат технічних наук Тамара Савчук не має права балотуватись до складу Вченої ради університету по квоті, виділеній для адміністративно-управлінського персоналу, оскільки згідно з Законом України про вищу освіту обиратись до Вченої ради університету на виборні місця мають право лише штатні працівники університету. Тож якщо нашому ректору Грабку і його команді дуже хочеться, аби і начальник навчального відділу був членом Вченої ради університету, то спочатку необхідно на цю посаду прийняти штатного працівника, увільнивши сумісницю Савчук, і обирати того, хто буде призначеним замість неї на цю посаду, за квотою адміністративно-управлінського персоналу, яку потрібно збільшити, оскільки та, що була визначена раніше, вибрана повністю.

І , крім того, як ректору Грабку, так і іншим членам ректорату, слід було б не забувати, що Тамара Савчук не заслуговує на те, щоб бути членом Вченої ради університету уже хоча б тому, що вона намагалась «протягти» в кандидати наук свого аспіранта, який супроводив свою дисертацію і автореферат статтями, опублікованими зовсім на інші теми, ніяк не пов’язані з темою дисертації навіть заголовками. І на тому засіданні спецради, коли це відбувалося, і коли Тамара Савчук, захищаючи свого аспіранта, намагалася переконати членів спецради, що, мовляв, нічого шахрайського немає у тому, що її аспірант «прикрився» статтями, не пов’язаними з дисертацією, як член спецради був присутнім і ректор Грабко, який тоді теж погодився з моєю пропозицією зняти цю дисертацію з розгляду. Хто уже про ті події забув, може їх освіжити у пам’яті, знову звернувшись до матеріалу, викладеного на моєму сайті під назвою: «Про це слід пам’ятати усім науковцям - і тим, хто уже досягнув чогось в науці, і тим, хто ще тільки стає на цей шлях».

Але, я нагадаю ще й про інше – про те, що начальник навчального відділу є представником виконавчої гілки влади – саме тому він і входить до складу ректорату, а тому йому бути членом Вченої ради університету, яка є законодавчою гілкою влади, не обов’язково – його можна запрошувати брати участь у її роботі і з дорадчим голосом.

Тож ректорові університету Володимиру Грабку заради підвищення іміджу Вченої ради університету доцільніше було б зняти «табу», накладене ним устами своїх наближених, на обрання двох завідувачів випускових кафедр (ВЕТЕСК та КЕЕМІГ), докторів наук, професорів Олександра Мокіна та Віталія Мокіна, і звернутись з пропозицією обрати саме їх до складу Вченої ради університету (тоді у цьому університетському законодавчому органі були б представлені усі завідувачі кафедр), адже делегати Конференції трудового колективу їх не обрали до складу Вченої ради університету не тому, що вважають недостойними, а на догоду ректору, котрий не хоче бачити їх у Вченій раді університету лише тому, що вони є синами екс-ректора Бориса Мокіна, який дозволяє собі критикувати на своєму сайті ті рішення ректора і його команди, які вважає недалекоглядними або такими, що йдуть врозріз з вимогами чинного законодавства чи нормативними документами міністерства.

Я нагадаю, що професори Олександр Мокін та Віталій Мокін вносять суттєвий вклад в підвищення іміджу нашого університету на міжнародній арені, оскільки Олександр є Головою української молодіжної секції Всесвітнього інституту інженерів з електротехніки та електроніки (ІЕЕЕ), а Віталій, який до прийняття у 2014 році Закону України про вищу освіту у статусі директора Інституту магістратури, аспірантури та докторантури (за суміщенням) домігся трикратного перевищення ефективності аспірантури у нашому університеті над середнім її значенням по міністерству, а нині у статусі експерта ОБСЄ від України бере участь у виконанні міждержавного наукового проекту, до колективу виконавців якого входять вчені з усіх країн, через які тече Дністер та його основні притоки.

Тож рішення ректора Грабка про накладення «табу» на їх членство у Вченій раді університету протягом тих 47 місяців, що ще залишились йому до завершення ректорської кар’єри, є таким же непродуманим і недалекоглядним, як і усі ті його рішення, що піддані мною критиці раніше.