Оскільки протягом місяця, що пройшов від дня ДТП, я почув від колег уже декілька версій цього ДТП, починаючи від версії, що це я врізався своїм автомобілем ХОНДА у НИВУ, і закінчуючи версією, що це був наїзд на мене для мого знищення, спланований моїми недругами, оскільки хтось бачив, що ця НИВА спокійно стояла напроти центру АВТОМИР, а, рушивши, одразу ж почала стрімко набирати швидкість, так начебто її водієві хтось, хто спостерігав за тим, як я рушив ХОНДОЮ від головного корпусу ВНТУ у бік виїзду на вулицю Воїнів-Інтернаціоналістів, по телефону віддав наказ почати рух у бік цього виїзду.

Тож для того, щоб усіх заспокоїти, я вирішив опублікувати свої свідчення у судовому засіданні, що відбулося 4-го січня 2016 року. Ось їхній текст, який є і у справі про це адміністративне порушення:

ПОЯСНЕННЯ В СУД
Мокіна Бориса Івановича, водія автомобіля ХОНДА-Аккорд,
стосовно причин дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.12.2015 р.
о 9 год. 45 хв. у місті Вінниці на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів

Ваша честь! Стосовно дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.12.2015 р. о 9 год. 45 хв. у місті Вінниці на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів за моєї участі, я хочу повідомити наступне: 21 грудня 2015 року о 9 годині 45 хвилин, виїжджаючи автомобілем ХОНДА-Аккорд на вулицю Воїнів-Інтернаціоналістів з внутрішнього двору Вінницького національного технічного університету через відкритий шлагбаум біля студентського гуртожитку №1, я пропустив кілька автомобілів, що проїхали повз мене, і, побачивши, що потік автомобілів обірвався, що вказувало на те, що світлофор на перехресті з вулицею Порика переключився на червоне світло, я почав просуватися вперед і вліво з мінімальною швидкістю, оскільки автомобілі, щільно припарковані вздовж вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів аж до виїзду з внутрішнього двору ВНТУ, не давали можливості бачити автомобілі, що наближаються від перехрестя вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів з вулицею Порика.

Виїхавши уже так, що ніс мого автомобіля досяг середини смуги руху дорожнього полотна з мого боку, а я уже зміг бачити частину дороги, по якій до мене могли наблизитись автомобілі, що їхали з боку від вулиці Порика, я побачив, що із-за припаркованих автомобілів по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів до мене наближається з великою швидкістю автомобіль НИВА. Бачачи, що проскочити перед ним на протилежний бік дорожнього полотна на зустрічну полосу руху уже не встигаю, я загальмував і зупинився, розраховуючи, що водій автомобіля НИВА, побачивши мене, загальмує і відверне вліво, що у цьому місці правила дорожнього руху дозволяють робити, оскільки неперервна осьова лінія, що розділяє смуги руху, на цій ділянці дороги із неперервної переходить у переривчасту, а на попередній ділянці дороги доповнена переривчастою з правого боку, дивлячись у бік Хмельницького шосе.

Але водій автомобіля НИВА чи то задивився вбік, чи то занурився у свій внутрішній світ, але чомусь не відреагував на те, що перед ним виникла перешкода у вигляді носа мого автомобіля і не загальмував, про що свідчить відсутність смуг гальмування від протекторів коліс на асфальті, і не відвернув вліво, а продовжував їхати прямо. В результаті він своїм правим боком, починаючи з середини передніх дверей, про що свідчить здерта фарба на них, по дотичній зачепив бампер мого автомобіля, який виявився виставленим лівим кутовим згином вперед, і зніс його разом з фарами тією частиною автомобіля НИВА, що після передньої частини розширюється. Відриваючись, бампер з решіткою мого автомобіля зробили вм’ятину на задніх дверях з правого боку НИВИ.

Про те, що мій автомобіль ХОНДА стояв і не наносив удар по НИВІ, свідчить, по-перше, те, що висококліринсний автомобіль НИВА не перевернувся, що обов’язково сталось би, якби ХОНДА, яка має набагато більшу масу, вдарила його в бік, а встояв на колесах, а по-друге, те, що у мого автомобіля ХОНДА бампер і фари не зруйнувались, а відлетіли вбік, і навіть радіатор виявився не ушкодженим, і двигун не пошкоджено і жодна із трубочок, по яким поступає бензин, охолоджувальна рідина чи масло, теж не пошкоджена, а на капоті є лише здерта фарба на його правому зовнішньому кінці, але сам капот не вм’ятий, що обов’язково мало б бути, якби мій автомобіль ХОНДА під час зіткнення не стояв, а рухався вперед. Підтвердженням правдивості цих моїх слів є те, що після оформлення офіцером ДАІ протоколу ДТП, я завів двигун свого пошкодженого автомобіля і своїм ходом на його очах спочатку відвів автомобіль до протилежного бордюру дороги, звільнивши проїжджу частину, а потім своїм ходом доїхав до автоцентру ХОНДИ.

Те, що автомобіль НИВА міг відвернути вліво, якби його водій вчасно зреагував на перешкоду попереду, підтверджується тим, що під час бокового дотичного зіткнення з моїм автомобілем, який стояв, по смузі зустрічного руху на цій ділянці дороги у цей момент не проїхав жодний зустрічний автомобіль.

Приклад того, що саме так уникають зіткнень водії автомобілів, що рухаються з боку вулиці Порика по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів, у цьому місці, я можу навести такий: кожного ранку, коли я їду на роботу і змушений повертати з вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів у внутрішній двір університету, обминаючи автомобілі, щільно припарковані вздовж вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів аж до самого в’їзду у двір, я змушений перед поворотом направо гальмувати. І автомобілі, які їдуть слідом за мною, бачачи, що я гальмую і стаю для їхнього прямолінійного руху перешкодою, об’їжджають мене, пригальмовуючи і відвертаючи вліво та пересікаючи зліва неперервну осьову лінію доповнену спочатку справа переривчастою, що перед самим в’їздом у двір університету переходить лише у переривчасту. І це не заборонено правилами дорожнього руху, які, до того ж, з метою, аби запобігти ДТП, дозволяють перетинати і неперервну осьову лінію. І якби водій автомобіля НИВА не втратив пильність, то він теж міг поступити так же – пригальмувати і відвернути вліво, чого він не зробив, а тому він, як і я, у певній мірі теж є винуватцем цієї дорожньо-транспортної пригоди. Я винуватий тому, що, думаючи, що уже усі автомобілі проїхали, і, не маючи достатнього кута огляду дороги, виїхав на середину смуги руху з внутрішнього двору університету і, побачивши, що їде ще один автомобіль, для запобігання зіткнення з ним загальмував і зупинився, перекривши половину смуги руху і створивши цим автомобілю НИВА перешкоду. А водій автомобіля НИВА винуватий тому, що із-за своєї неуважності не побачив перешкоду, що виникла перед ним, не загальмував і не відвернув свій автомобіль вліво, що цілком можна було зробити, оскільки у цей момент на зустрічній полосі руху транспортних засобів на цій ділянці не було, а осьова лінія, що розділяє зустрічні смуги руху, на цій ділянці спочатку доповнюється переривчастою, а безпосередньо перед місцем ДТП із неперервної переходить у переривчасту.

Дякую за увагу, Ваша честь, і розраховую на справедливе рішення, до якого я прошу включити і вимогу до Державної автомобільної інспекції про те, щоб вона встановила знак «Стоянка заборонена» на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів хоча б за 20 метрів до виїзду з внутрішнього двору Вінницького національного технічного університету через відкритий шлагбаум біля студентського гуртожитку №1, оскільки саме цей виїзд є основним і ним щодня працівниками університету здійснюється до сотні виїздів на вулицю Воїнів-Інтернаціоналістів своїми автомобілями, тому небезпека нових зіткнень буде залишатись до тих пір, поки не буде заборонена паркова автомобілів на цій вулиці на ділянці виїзду з внутрішнього двору університету, адже припарковані автомобілі роблять невидимою ту частину смуги дорожнього полотна на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів, по якій наближаються до цієї ділянки рухомі транспортні засоби з боку її перехрестя з вулицею Порика.

Додатки:

1). Фото 1 з місця ДТП, з якого видно, що припарковані автомобілі створювали для мене обмежену видимість тієї смуги руху на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів, по якій до мене наближались автомобілі з боку перехрестя з вулицею Порика.
2). Фото 2 з місця ДТП, з якого видно, що коли я досяг точки, з якої з мого водійського місця уже проглядалась смуга руху на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів в глибину, і я, побачивши НИВУ, що швидко наближалась, загальмував, то передня частина мого автомобіля ХОНДА уже висунулась на середину смуги, по якій рухалась НИВА.
3). Фото 3 з місця ДТП, з якого видно, що не ХОНДА ударила НИВУ, а НИВА ударила в торцеву частину бампера ХОНДИ, оскільки бампер ХОНДИ не розкришився біля неї, що мало б місце, якби ХОНДА ударила НИВУ у бік , а відлетів, не зруйнувавшись вперед, а також видно, що у ХОНДИ зовсім не вм’ятий капот, що мало б місце, якби ХОНДА вдарила НИВУ, – а це є підтвердженням, що ХОНДА в момент зіткнення з НИВОЮ не рухалась, а рухалась НИВА.
4). Фото 4 з місця ДТП, з якого видно, що водій НИВИ, якби не відволік чимось своєї уваги, наближаючись до місця зіткнення, міг чітко бачити перешкоду, що виникла перед ним на смузі його руху у вигляді передньої частини ХОНДИ, і міг так же об’їхати цю перешкоду з частковим виїздом на смугу зустрічного руху, як це зробив зафіксований на цьому фото через кілька хвилин після ДТП автомобіль-позашляховик.

Вислухавши мене, суддя Клапоущак С.Ю. констатував, що основним винуватцем усе-таки є я, як такий, що виїхав з внутрішнього двору на автомобільну артерію і не пропустив автомобіль, який рухався нею, а мої пояснення можуть служити лише підставою для того, щоб обмежитись стосовно мене адміністративним покаранням з мінімальною сумою штрафу у 340 гривень – і то лише тому, що ні я, ні водій НИВИ під час ДТП не зазнали фізичних травм.

А що стосується моїх претензій до Державної автомобільної інспекції стосовно відсутності відповідного дорожнього знаку на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів біля виїзду з внутрішнього двору університету, то з цією претензією я повинен звертатись не до суду, а до адміністрації університету, оскільки це вона зобов’язана була уже давним-давно вирішити це питання з ДАІ.

Але для мене постановою суду, яка вступила в силу 19 січня 2016 року, про адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень, ця подія не закінчилася, оскільки тепер на порядку денному встає ремонт моєї ХОНДИ, адже вона, прийнявши удар на себе, мене залишила неушкодженим і навіть без жодної подряпини, та й власнику НИВИ теж не нанесла жодної подряпини. А тому я не заспокоюсь, допоки вона знову не побіжить дорогами нашого міста зі мною за кермом.

А на завершення матеріалу декілька слів про наслідки цієї події для нашого університету.

Після того, як я передав проректору з адміністративно-господарської роботи нашого університету Василю Ковальчуку побажання судді стосовно того, що вирішувати питання встановлення відповідного дорожнього знака на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів біля виїзду з внутрішнього двору університету зобов’язана адміністрація університету, проректор мене запевнив, що уже готується відповідний щит, який буде встановлений біля дороги за 20 метрів від виїзду, і на якому буде викладена пропозиція паркувати автомобілі по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів за межами цієї 20-метрової зони. Тож після цього, думаю, студенти уже не будуть своїми припаркованими автомобілями обмежувати видимість автомобілям, що виїжджають з внутрішнього двору університету на вулицю Воїнів-Інтернаціоналістів, і, як наслідок, ніхто з моїх колег на колесах уже не потрапить в ситуацію, в якій опинився я.