І робота по реалізації цього проекту начебто розпочалася – принаймні, 8 тенів для нагріву води за допомогою електроенергії у підвалі навчального корпусу №1 були встановлені.

Більше того, восени 2014 року на території університету коло стадіону з’явилися 4 металеві бочки, добуті фірмою-підрядником проекту на виноробному заводі, устаткування якого було порізане власниками цього заводу на металобрухт. Ці бочки у грудні 2014 року мали такий вигляд:

Через кілька місяців, тобто на кінець зими 2015 року, ці металеві бочки стали виглядати так, як показано на другому фото, на якому ми бачимо, що за цей час лише одна бочка, у якої була хрестовина, встала вертикально:

Перед виборами ректора у жовтні 2015 року ці бочки кудись зникли, але не стали вертикальним рядом, футерованим для збереження температури шамотом чи шаботом, біля навчального корпусу №1 на тому його відрізку біля входу у підвал, в якому були встановлені тени, – цей відрізок корпусу станом на жовтень 2015 року наведено на цьому фото:

Мені стало цікаво, куди ж поділись ці металеві бочки. І ось зараз – а це уже початок 2016 року – я їх знайшов на внутрішньому дворі колишнього СКТБ «Модуль» у такому вигляді:

Я поцікавився – чому ж ці металеві бочки не стоять, обв’язані трубами і футеровані теплоізоляційним матеріалом, біля навчального корпусу №1? І отримав відповідь, що фірма-підрядник начебто збанкрутувала і відмовилась від реалізації цього проекту.

Але якщо це дійсно так, то постають одразу чотири запитання до адміністрації університету:

1). Чи буде цей проект втілено у життя і коли чекати його завершення?

2). Чи буде цей проект втілювати у життя та фірма, яка була визначена підрядником з самого початку, чи він втілюватиметься у життя якоюсь іншою фірмою – чи може наш університет буде втілювати його самостійно, використавши якусь частину коштів із тих 10 мільйонів гривень та 300 тисяч доларів, що нині, якщо вірити повідомленню ректора Володимира Грабка на засіданні ректорату, знаходяться на депозитному рахунку?

3). Чи може цей проект ніхто ніколи і не збирався втілювати у життя, а він служив лише піар-акцією діючого ректора Володимира Грабка напередодні переобрання на другий термін, і цей проект чекає доля тих проектів по встановленню сонячних батарей на дахах їдальні та навчальних корпусів №3 та №4, що було обіцяно здійснити за кошти того банку, на обслуговування яким ми були переведені нашим ректором Володимиром Грабком на початку його першої каденції, і що не реалізовано і по-сьогодні?

4). Чи цей проект (разом з проектами встановлення сонячних батарей) і є тим приводом, який надихнув нашого ректора Володимира Грабка переобиратись ще на один термін, аби не випадати з тренду, що будь-який виборний керівник, якому законом відміряно не більше двох термінів перебування саме на цій виборній посаді, намагається переобратись на другий термін лише у тому випадку, коли він розпочав реалізовувати якісь масштабні проекти під час першої каденції і для завершення цих проектів йому потрібен ще один термін перебування на цій посаді?