Для участі в Загальних зборах НАПН України зійшлися з Києва та з’їхалися з інших міст нашої держави 120 академіків та членкорів із 140 за списком, що на 26 осіб перевищило потрібних згідно Статуту академії для правомочності зборів двох третин її складу.
 
Відкрив Загальні збори НАПН України о 10-й годині ранку 20 жовтня 2016 року своїм вступним словом та пропозицією про прийняття порядку денного її Президент, академік Василь Кремень.

Після прийняття порядку денного зборів з основною доповіддю виступив академік-секретар академічного Відділення загальної середньої освіти Олександр Ляшенко, який звернув увагу присутніх на те, що в Європі у 20 країнах навчання у середній школі здійснюється протягом 12 років, у 20 країнах – протягом 13 років, а у 2 країнах – протягом 14 років. А тому Україна не може претендувати на визнання бути рівною європейським державам, якщо вона не запровадить у себе 12-річну середню школу, норму про яку містить у собі новий Закон України про освіту, прийнятий Верховною Радою України у першому читанні, активну участь у розробці проекту якого брала і наша академія і особливо сам Олександр Ляшенко.

Першим в обговоренні доповіді виступив гість академії перший віце-президент Національної академії наук України, академік Пирожков, який запропонував установити більш тісні зв’язки між НАН та НАПН України шляхом створення міжакадемічних спільних груп для розв’язання актуальних проблем науки та вищої освіти.

Услід за Пирожковим виступила академік-секретар академічного Відділення загальної педагогіки та філософії освіти Ольга Сухомлинська, яка прирівняла нинішню реформу освіти в Україні з революційною освітянською реформою 20-х років минулого століття, котрій не вдалося утвердитись у зв’язку з партійними гоніннями на неї, і закликала усіх не сходити з нинішнього реформаторського курсу ні за яких умов.

Услід за Сухомлинською виступив академік-секретар академічного Відділення психології, вікової фізіології та дефектології Сергій Максименко, який нагадав, що за визначенням академіка Глушкова кожна реформа починається з шумихи, потім переходить в нерозбериху, потім наступає період покарання невинних і завершується нагородженням непричетних, І, на думку Максименка, в реформуванні освіти ми нині знаходимось десь на стику шумихи з нерозберихою. Особливий наголос поставив Максименко у своєму виступі на тому, що школа повинна перейти на рівноправні суб’єктно-суб’єктні відносини між учителем та учнем, що не так просто зробити нинішньому поколінню учителів, які звикли бачити в учневі лише об’єкт.

Услід за Максименком виступив ректор Київського педагогічного університету імені Гринченка, академік Віктор Огнев’юк, який підкреслив, що ніяка освітня реформа не буде мати успіху, якщо її прихильниками і провідниками не стануть учителі. А тому непрофесійні втручання в їх роботу та шельмування ні до чого доброго не приведуть. А для того, щоб у педагогічні вищі навчальні заклади йшли молоді люди з високим IQ та високим рівнем емоцій, достатніми для того, щоб стати лідером і взірцем для молоді, необхідно державі створювати достойні умови роботи учителям. В противному разі ми не будемо мати ні розумних студентів у педагогічних вищих навчальних закладах, ні працюючими у школах випускників цих навчальних закладів навіть з середнім рівнем розумових здібностей. І конфлікти в педагогічних колективах потрібно спочатку розглядати локально, не виносячи, не розібравшись, інформацію про них на широкий загал, оскільки за її розголошенням одразу ж починається моральне насильство в ЗМІ, за яке потім в разі її не підтвердження ніхто не вибачається.

Услід за Огнев’юком виступив директор академічного Інституту педагогіки, професор Олег Топузов, який присвятив свій виступ проблемам проведення педагогічних експериментів, проаналізував основні недоліки, які при цьому спостерігаються, і навів дані про те, яку кількість педагогічних експериментів і в яких навчальних закладах провели наукові працівники очолюваного ним Інституту педагогіки НАПН України.

Услід за Топузовим виступив перший заступник міністра освіти і науки України, професор Павло Хобзей, який розпочав свій виступ з привітання учасників наших Загальних зборів від імені міністра Лілії Гриневич, яка не змогла прибути на наші Збори у зв’язку з тим, що в складі Кабміну України нині знаходиться в залі засідань Верховної Ради України, де саме у цей час йде розгляд проекту Закону України про Державний Бюджет на 2017 рік. Далі у своєму виступі Павло Хобзей відзначив тісні зв’язки, які мають місце між Міністерством освіти і науки України та нашою академією в питаннях розробки проектів реалізації освітньої реформи, і запропонував уже сьогодні керівникам навчальних закладів відшукувати стимули та засоби відзначення тих педагогів, які працюють натхненно. А висувати на освітянські премії різних рівнів, на його думку, потрібно лише ті напрацювання, в яких містяться конкретні результати втілення у життя ідей реформування освіти. А ректорам педагогічних вищих навчальних закладів перший заступник міністра порадив продумати питання, як поставити ефективний заслін тим їх претендентам на отримання дипломів, які не здатні працювати на педагогічній ниві.

Услід за Хобзеєм виступив директор академічного Інституту спеціальної педагогіки, член-кор В’ячеслав Засенко, який зупинився на питаннях отримання освіти дітей з особливими освітніми проблемами, тобто, тих, які мають певні фізичні чи розумові відхилення. І його дуже непокоїть те, що, створюючи опорні школи, керівники освітньою галуззю не продумують, як ці опорні школи працюватимуть з дітьми з освітніми проблемами.

Завершила ранкове обговорення доповіді Олександра Ляшенка о 12 годині 40 хвилин виступом у стилі демонстрації відео кліпу завідувачка кафедри з Університету менеджменту освіти, професор Сорочан, яка звернула увагу на проблему підвищення кваліфікації педагогів в світлі реалізації ними освітньої реформи.

Після завершення обговорення Президент НАПН України, академік Василь Кремень вручив медалі «Володимир Мономах», «Григорій Сковорода» та «Костянтин Ушинський» найбільш активним вченим, котрі мають вагомі наукові результати і досягли певного, у тому числі ювілейного віку.

Після цього учасники Зборів розійшлись по своїх академічних Відділеннях для проведення зборів, присвячених виборам таємним голосуванням кандидатів в академіки НАПН України від кожного із відділень. У цих виборах голосували лише академіки. Оскільки я брав участь у виборах кандидатів в академіки лише у своєму академічному Відділенні вищої освіти, то далі я поведу розповідь лише про ці вибори.

У нашому відділенні за списком маємо 16 академіків, але троє з них з поважних причин на збори відділення прийти не змогли. Але і тих 13, які взяли участь в голосуванні, було достатньо, оскільки кворумна кількість академіків в нашому відділенні (згідно зі статутними вимогами двох третин) дорівнює 11. Претендентів із наших же колег, які мали статус членкорів, обратись кандидатами в академіки було 5. Аби бути обраним кандидатом в академіки кожен претендент повинен був при таємному голосуванні бюлетенями на зборах свого академічного відділення отримати у свою підтримку не менше двох третин голосів від числа тих академіків, що взяли участь в голосуванні, тобто, не менше 9 голосів у нашому випадку.

У першому турі голосування максимальну кількість голосів – 13 на свою підтримку отримав ректор із Кременчуга і наш членкор Михайло Загірняк та 12 голосів на свою підтримку отримав декан геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка і наш членкор Ярослав Олійник – вони уже після першого туру стали кандидатами в академіки по нашому відділенню. А на третє місце, виділене нашому відділенню, перший тур претендента не виявив, оскільки і директор академічного інституту із НАН України, наш членкор Юрій Горобець і директор навчального інституту із Східноукраїнського національного університету, який нині перебазувався із Луганська до Сєверодонецька, наш членкор Галина Шевченко зібрали на свою підтримку лише по 7 голосів кожний. Тож довелося проводити другий тур виборів, що дозволяється Статутом академії, в якому у бюлетень для голосування були внесені лише Горобець і Шевченко. Перемогла Галина Шевченко, за яку у другому турі віддали свої голоси 9 академіків нашого відділення.

А з 16-ї години цього ж дня академіки усіх академічних відділень знову зібрались разом в актовій залі академічного Інституту педагогіки для того, щоб відкритим голосуванням по кожному кандидату в академіки, обраному таємним голосуванням на засіданнях відділень, визначити, хто з них стає новим дійсним членом (академіком) нашої академії. А усього від 5 академічних відділень було обрано 16 кандидатів в академіки. Оскільки у нашій академії за списком є 57 академіків, то для легітимності голосування по кандидатах в академіки у цьому голосуванні повинно було взяти участь не менше двох третин від цієї кількості, тобто, не менше 38 академіків. А взяли участь в голосуванні 46 академіків. І щоб кожен кандидат в академіки став академіком, потрібно було кожному отримати у підтримку не менше двох третин від числа тих, що взяли участь в голосуванні, тобто, не менше 31 академіка у нашому випадку. Президент НАПН України Василь Кремень ставив кожну кандидатуру на голосування мандатами, отриманими академіками спеціально для цього голосування, і лише два кандидати в академіки отримали у свою підтримку 45 голосів, а інші 14 отримали у свою підтримку усі 46 голосів. Тож 20 жовтня 2016 року кількість академіків в НАПН України стала рівною 73.

А наступного дня, тобто, 21 жовтня усі академічні відділення розпочали робочий день о 10 годині ранку загальними зборами відділень, на яких таємним голосуванням необхідно було обрати 26 кандидатів у членкори, із яких 5 кандидатів у членкори необхідно було обрати по нашому академічному Відділенню вищої освіти. Про вибори на нашому відділенні, в яких довелось брати участь і мені, я і поведу далі мову. Одразу ж відзначу, що за обрання кандидатами у членкори у кожному академічному відділенні голосували уже не лише академіки, але і членкори цього відділення.

За списком у нашому академічному Відділенні вищої освіти числиться разом 27 академіків та членкорів, тож кворумна кількість складає 18 осіб. У першому турі голосування участь взяли 25 академіків і членкорів нашого відділення, а двоє з поважних причин на його ранкове засідання не з’явились. Тож кожному претенденту аби стати кандидатом у членкори по нашому відділенню необхідно було отримати при таємному голосуванні не менше 18 голосів. Але, коли завершився перший тур голосування, то виявилось, що жоден із претендентів, яких на 5 місць членкорів, виділених нашому відділенню, було аж 15, не набрав більше 9 голосів. Тобто, у першому турі виборів ми не обрали по нашому відділенню жодного претендента в кандидати у членкори. І це не дивно, адже серед 15 претендентів, що взяли участь у виборах, було 6 авторитетних ректорів провідних університетів із Києва, Харкова, Дніпропетровська і Львова, та ще один претендент нині є в.о. Голови Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України – а місць вакантних, я нагадаю, було лише 5. Тож не дивно, що голоси у першому турі виборів розподілилися зовсім не так, як рекомендувала експертна комісія відділення, яка створила рейтингову таблицю за результатами академічних слухань, проведених за участю претендентів напередодні виборів.

Тож після першого туру виборів довелось першому віце-президенту НАПН України, академіку Володимиру Луговому, який керував проведенням виборів у нашому відділенні, що було обумовлено перебуванням на лікарняному після операції нашого академіка-секретаря Миколи Євтуха, виступити з закликом до усіх академіків і членкорів, що брали участь в голосуванні, серед яких були 12 ректорів, 3 екс-міністри освіти і науки та 3 екс-заступники міністра освіти і науки, забути під час голосування у 2-му турі про прохання друзів і власні особистісні уподобання та ректорську солідарність і пам’ятати, що відділенню потрібні омолодження складу і свіжа кров, а також енергія, результативність, наявність контактів з зарубіжними університетами і активна позиція в реформуванні вищої освіти.

Не залишився осторонь під час обговорення претендентів і я, доповівши колегам про те, що фахівець високого рівня з ІТ-спеціальностей, один із авторів стандартів з інформаційних технологій і для бакалаврів, і для магістрів, і для докторів філософії з ІТ –спеціальностей, завідувач кафедри з Вінницького національного технічного університету, професор Роман Квєтний, який написав 250 наукових праць, серед яких 15 монографій, який написав і видав 15 навчальних посібників і 2 підручники з дисциплін ІТ- спеціальностей, який підготував двох докторів технічних наук і 25 кандидатів наук, у тому числі 5 докторів «пі ейч ді» для закордонних університетів, з якими у нього довгострокові творчі контакти і ділові стосунки, який уже багато років керує докторською спецрадою з ІТ-спеціальностей при Вінницькому національному технічному університеті, якій ще не було повернуто з негативною оцінкою жодної з захищених в ній дисертацій, - що саме він у першу чергу відповідає тим критеріям, які нам рекомендував враховувати при голосуванні перший віце-президент нашої академії Володимир Луговий, і що саме його поява у статусі членкора активізує роботу нашого відділення.

Двоє наших колег, яким необхідно було відлучитись на ділові зустрічі після першого туру голосування, до початку другого туру не з’явилися, тож у другому турі голосування у нашому відділенні взяли участь лише 23 академіки і членкори, що теж з запасом задовольняло умови наявності кворуму, але тепер для отримання статусу кандидата в членкори претенденту уже потрібно було набрати в свою підтримку не менше 16 голосів.

І ось лічильна комісія оголосила результати голосування у 2-му турі. Як виявилось, ректор Національного університету «Львівська політехніка», доктор технічних наук, професор Юрій Бобало зібрав у свою підтримку 22 голоси, декан факультету з Полтавського національного педагогічного університету, доктор педагогічних наук, професор Марина Гриньова – 21 голос, в.о. Голови Верховної Ради України з питань науки і освіти, професор Олександр Співаковський – 19 голосів, завідувач кафедри з Вінницького національного технічного університету, доктор технічних наук, професор Роман Квєтний – 18 голосів. Ці четверо і стали кандидатами в членкори по академічному Відділенню вищої освіти. Але не заповненим виявилось 5-е місце з виділеної нашому відділенню квоти. І оскільки Статут академії дозволяє проводити за необхідністю ще й 3-й тур виборів, то і у нашому відділенні він відбувся. У ньому взяли участь ректор Харківського національного економічного університету, доктор економічних наук, професор Пономаренко, який з 13 голосами підтримки у 2-му турі посів 5-е місце, та науковий співробітник з НАПН України, доктор педагогічних наук, доцент Таланова, яка з 11 голосами підтримки посіла у 2-му турі 6-е місце. У 3-му турі виборів, набравши необхідні 16 голосів, перемогу здобув Пономаренко, який і став 5-им кандидатом у членкори по академічному Відділенню вищої освіти.

Завершили збори відділення ми за 15 хвилин до 14-ї години, і одразу ж пішли до актової зали академічного Інституту педагогіки, де о 14 годині почалися загальні збори усіх академіків і членкорів, під час яких необхідно було провести бюлетенями таємне голосування по усіх кандидатах в членкори, обраних на засіданнях відділень. В цих виборах взяли участь 106 академіків та членкорів, що придало голосуванню легітимність, оскільки кворум, нагадаю, дорівнював 94. А оскільки дві третини від 106 дорівнюють 71, і усі 26 кандидатів в членкори зібрали у свою підтримку голосів, як мінімум, на 15 голосів більше, то усі вони стали член-кореспондентами Національної академії педагогічних наук України. До речі, за нашого Романа Квєтного було подано у підтримку 91 голос. Тож віднині наша академія має у своєму складі 93 членкори, а сумарна кількість академіків і членкорів дорівнює 166.

Але лишень я підсумував кількість членів академії, як ця кількість стала меншою на 3 одиниці – на двох членкорів і одного академіка. Це сталося тому, що згідно з оновленим Статутом нашої академії, приведеним у відповідність до останньої редакції Закону України про наукову та науково-технічну діяльність, академія зобов’язана виключати з числа своїх членів тих, хто втратив зв’язок з академією, або почав займатись діяльністю, яка підпадає під означення ворожої до нашої держави, чого до прийняття цього закону робити було неможливо. А тому ми виключили зі своїх рядів членкора Ларису Коваль, яка проживає за кордоном уже 10 років і не підтримує зв’язок з академією, членкора Карпухіну, яка проживає за кордоном уже 15 років і теж втратила зв’язок з академією, та академіка по Відділенню вищої освіти Олександра Глузмана, який прийняв російське громадянство та погодився очолювати університет в Ялті і після окупації Криму Росією. Комісія, яку ми створили на засіданні відділення для дослідження інформації по Глузману, отримала від нього особисто телефоном підтвердження і про російське громадянство і про керівництво університетом в Ялті, а також отримала факсом заяву про добровільне складення з себе повноважень дійсного члена Національної академії педагогічних наук України, яку ми одноголосно задовольнили.

На цих же загальних зборах ми проголосували за присвоєння ректору Придніпровської національної академії будівництва та архітектури, доктору технічних наук, професору Володимиру Большакову за його значний вклад в справу реформування вищої освіти звання «Почесний член НАПН України», яке дає йому право брати участь в роботі нашої академії, але на громадських засадах.

Ну, а завершити цей короткий репортаж, я хочу повідомленням про те, що серед учасників Загальних зборів я побачив і колишнього першого заступника міністра освіти і науки України (часів правління Дмитра Табачника) професора Євгена Суліму, який є членкором нашої академії. Тож ця поява його на Загальних зборах спростовує інформацію, яка розповсюджена в соціальних мережах, про те, що проти нього порушено кримінальну справу, і що він ховається від слідства в іншій країні. Його присутність на Загальних зборах НАПН України, по-перше, свідчить, що він ні від кого не ховається, а, по-друге, це свідчить про те, що ніякої кримінальної справи проти нього не відкрито, а тому і ховатись йому ні від кого не треба.