Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Новини


8 листопада 2017

У суботу 4-го листопада, включивши 112-й телеканал, я побачив на екрані популярного письменника Суворова, який відповідав на запитання не менш популярного тележурналіста Гордона.

Їх діалог був досить цікавим, тож для тих, хто цю передачу не дивився, я вирішив на деякі моменти з неї звернути увагу тих, хто хоч інколи заглядає на мій сайт.

І у першу чергу я хочу звернути увагу на відповідь Суворова на запитання Гордона, чому російські спецслужби біглого офіцера ГРУ Литвиненка у Лондоні знайшли спосіб знищити, а біглого офіцера ГРУ, який став письменником Суворовим і який теж живе у Лондоні і написав набагато більше за Литвиненка про те, як здійснюють свої операції спецслужби за кордоном, до цього часу не знищили.

Суть відповіді Суворова на це запитання можна передати одним реченням – він у своїх книгах розповідає про ГРУ часів існування Радянського Союзу та про тих радянських діячів і генералів, яких на момент виходу його чергової книги або уже не було в живих, або вони уже не були при владі, а Литвиненко хоч і написав лише одну книгу, але він написав у ній про тих російських діячів і генералів, до президента Росії Путіна включно, які і нині або ще знаходяться при владі, або мають на неї вплив, тож Литвиненко і його інформація для Путіна і його оточення несуть неприємностей набагато більше, ніж Суворов і його інформація, яка безпосередньо нинішніх керівників Росії і генералів нинішнього російського ГРУ не стосується, а тому вони не бачать сенсу в охоті на Суворова, однак, навіть розуміючи це, він все одно перестраховується і, домовляючись про зустріч з кимсь, ніколи не використовує мобільний телефон, яким не користується ніколи взагалі.

А на запитання Гордона стосовно того, чи зміг би перемогти Радянський Союз Німеччину у війні без допомоги США та Великобританії, Суворов відповів категорично, що ні - не переміг би. І аргументує свою відповідь так – після втрати майже усієї бойової техніки – танків і літаків – у перший місяць війни та втрати алюмінієвого заводу на Україні і Дніпрогесу, який виробляв електроенергію для виробництва алюмінію, в Радянському Союзі не було можливості виробляти алюміній, з якого відливались двигуни і для танків , і для літаків, а тому випускати танки і літаки, яких сотнями щодня пожирав молох війни, Радянський Союз без алюмінію, який завозився корабельними конвоями із США, не зміг би, а без танків і літаків війну у Німеччини виграти не можна було в принципі. В якості другого аргументу Суворов привів цифру – США поставило в Радянський Союз у перші роки війни 400 тисяч автомобілів, із яких 100 тисяч студебекерів, здатних бути тягачами важкої артилерії, яку слабосильними ЗІСами і кіньми перевозити по бездоріжжю і в непогоду було неможливо в принципі – а без важкої артилерії війну у Німеччини, яка мала велику кількість і важкої артилерії і автомобільних тягачів для її переміщення по любій місцевості у будь-яку погоду, теж виграти було неможливо в принципі. Ну а третій аргумент Суворова – це констатація факту, що саме бомбардувальна авіація Великобританії і США зруйнувала усі ті заводи Німеччини, на яких випускались танки, літаки, гармати, снаряди, міни і патрони, які із-за цього не поступали вчасно у війська вермахту, який у кожному бою втрачав їх у великій кількості, а тому під кінець 44-го року Німеччині уже було воювати майже нічим.

Цікавою була відповідь Суворова на запитання про Берію, якого він вважає діячем розумним, який створив усі ті «ящики», що були режимними КБ по конструюванню танків і літаків та іншого озброєння, яке, починаючи з середини війни уже мало кращі бойові характеристики у порівнянні з німецькими, і завдяки агентурі якого у США вдалося вивідати усі секрети створення атомної бомби, без чого її створення у Радянському Союзі не відбулося б майже у той же час, що і у США, а затягнулось би на багато років. І на думку Суворова, якби після смерті Сталіна до влади у Радянському Союзі прийшов Берія, то економічний розвиток Радянського Союзу був би не менш стрімким, ніж у США та країн Західної Європи, тому що Берія був людиною не лише дуже інформованою про все, що діялось у світі, а і здатною усе, що йому приносила агентура, швидко втілювати у життя.

Мабуть багатьом із вас, шановні мої читачі, буде цікавою і думка Суворова стосовно процесу декомунізації, який втілюється у життя шляхом знесення пам’ятників, перейменування вулиць і ліквідації інших атрибутів комуністичного минулого в усіх країнах колишнього соціалістичного табору та країн, що народились на терені Радянського Союзу. Суворов привів в якості оцінки позитивності цього процесу такий приклад – будь-який сильний звір мітить у лісі свою територію власними біологічними запахами, попереджаючи цим інших сильних звірів, що він не потерпить їх зазіхання на цю територію. Тож і пам’ятники комуністичним вождям і вулиці, названі їхніми іменами, то є біологічні мітки Радянського Союзу, якими він помітив підконтрольну йому територію, на яку нині претендує Росія, як його правонаступниця. А тому знести усі ці пам’ятники і перейменувати усі ці вулиці необхідно уже хоча б для того, щоб продемонструвати Росії, що це вже не є територією, їй підконтрольною. І цей процес втілюється в життя не лише в Україні, а й в усіх інших країнах, які намагаються вийти з-під контролю Росії.

Прозвучало у цьому діалозі Гордона з Суворовим ще багато цікавого, але я переоповідувати усе почуте не буду, оскільки з ним, в разі зацікавленості, можна ознайомитись на сайті Гордона.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.