Іра Чернова закінчила Вінницький національний технічний університет у 2007 році і отримала диплом з відзнакою інженера-електрика по кафедрі електричних станцій і систем. Місць в аспірантуру по цій спеціальності в рік захисту нею дипломного проекту виявилось менше за число достойних випускників, тому завідувач кафедри ЕСС, професор Лежнюк вступати до аспірантури їй не запропонував, а тому після отримання диплому вона  пішла працювати за межі університету, але через два роки  повернулась – спочатку для роботи в апараті Інституту магістратури, аспірантури та докторантури, а потім в апараті науково-дослідної частини.

Підбираючи кандидатуру для прийому в аспірантуру за науковою спеціальністю 01.05.02 – математичне моделювання та обчислювальні методи на виділене мені у 2014 році місце, я звернув увагу на дуже толкову та привітливу у спілкуванні працівницю апарату НДЧ Іру Чернову, яка, як виявилось, закінчила університет з відзнакою, і про яку були високої думки і завідувач кафедри, спеціальність якої вона освоїла, професор Петро Лежнюк, і провідний викладач цієї кафедри, який є керівником групи забезпечення за цією спеціальністю, професор Володимир Кулик. Тож я запропонував Ірі подавати документи на вступ до аспірантури до мене і склав для неї програму підготовки, яку вона швидко та якісно опанувала і на відмінно склала вступний іспит. Відмінними нею були отримані оцінки і за іншими елементами вступних випробувань, тож уже восени 2014 року вона стала моєю аспіранткою стаціонару і з перших же днів активно включилась в  дослідження за темою дисертації, яку я їй сформулював так: «Методи синтезу та ідентифікації еквівалентних математичних моделей багатовимірних динамічних об’єктів». І уже до кінця цього календарного року нею були отримані перші наукові результати та подані до друку в наукових виданнях перші наукові статті.

Я розраховував, що Іра успішно вийде на захист дисертації в кінці третього року навчання в аспірантурі у листопаді 2017 року. Але життя внесло свої корективи. Після двох років успішного навчання Іра стала молодою мамою, і піклування про донечку відволікло її від наукової роботи. Тож довелось її відправити в академічну відпустку, і в листопаді 2017 року вона ще тільки повернулась для проходження третього року навчання в аспірантурі.

Але, повернувшись з академічної відпустки, вона активно включилась в роботу над кандидатською дисертацією, і ще до кінця навчання в аспірантурі – у жовтні 2018 року - представила свою дисертацію на міжкафедральному науковому семінарі, де її дисертація одноголосно була рекомендована до захисту у спецраді Д 05.052.01 Вінницького національного технічного університету, керованій професором Романом Квєтним.

Далі був розгляд дисертації комісією спецради, до якої увійшли доктори наук за спеціальністю 01.05.02, професори  Лужецький,  Олійник та Романюк, і позитивний висновок комісії, яка визнала дисертацію аспірантки Чернової готовою  до захисту і запропонувала в якості офіційних опонентів призначити двох фахівців високого рівня за цією спеціальністю – професора із НТУУ «КПІ» імені Ігоря Сікорського, доктора наук Валерія Данилова та завідувача кафедри із ОНПУ, доктора наук Анатолія Усова. Потім місяць довелось чекати оголошення про захист в виданні Міністерства освіти і науки України та після опублікування оголошення за місяць до дати захисту розсилати автореферат дисертації, на який прислали свої відгуки 8 провідних фахівців за цією спеціальністю із КНУ імені Тараса Шевченка, НТУУ «КПІ» імені Ігоря Сікорського, НТУ «ХПІ», НУ»ЛП», НМетУ, НТА та двох НДІ із системи Національної академії наук України.

В очікуванні дня захисту трапилась неприємність – офіційний опонент, професор Данилов уже після того, як надіслав у спецраду свій позитивний відгук на дисертацію Чернової, захворів і повідомив, що взяти участь у захисті не зможе, та надіслав офіційний медичний документ, яким йому заборонялось на час хвороби виїздити з міста. Тож голові спецради, професору Квєтному довелось, як того вимагають нормативні документи, за три дні до захисту збирати членів спецради на засідання, на якому було призначено додатковим опонентом члена спецради, кооптованого із ІФНУНГ, професора Олійника, який входив до складу комісії, що знайомилась зі змістом дисертації Чернової на стадії її визнання такою, що може бути допущена до захисту, а тому був готовим до написання додаткового відгуку на цю дисертацію та її опонування.

І ось наступило 1-е березня 2019 року - день захисту Ірою Черновою її дисертації на засіданні спецради Д 05.052.01. Із 19 членів спецради на це засідання прибули 16, у тому числі 4 фахівці зі спеціальності 01.05.02, тож кворум був і по чисельності тих членів спецради, хто взяв участь в процесі захисту, і по числу докторів наук за спеціальністю, за якою захищалась дисертація.

Захищалась Іра достойно – і доповідь зробила якісно, і відповіла на усі запитання, які їй були задані членами спецради, і відповіла на усі зауваження, які їй були зроблені опонентами, у тому числі і у відгуку професора Данилова, що був зачитаний вченим секретарем спецради Сергієм Захарченком, і відповіла на усі зауваження, що надійшли у 8 відгуках на розісланий автореферат дисертації. А тому усі члени спецради, які виступили в процесі обговорення дисертації, високо оцінили отримані нею результати. Тож при таємному голосуванні усі 16 членів спецради, що взяли участь в засіданні, підтримали дисертацію і проголосували за присудження її автору – Черновій Ірині Олександрівні  наукового ступеня кандидата технічних наук за науковою спеціальністю 01.05.02 – математичне моделювання та обчислювальні методи, а у протоколі було зафіксовано результат таємного голосування 16:0.

У списку науковців, які підготували свої кандидатські та докторські дисертації під моїм науковим керівництвом, Іра Чернова отримала номер 36. Нині я керую підготовкою дисертацій ще 4 аспірантами, тож є надія, що при досягненні мною 80-ліття, у цьому списку прізвище одного із нинішніх моїх аспірантів фігуруватиме у рядку під номером 40.

А у другій половині цього ж дня – 1-го березня, що припав на п’ятницю, до мене надійшла ще одна приємна звістка – мій молодший син Олександр увійшов у число переможців Міжнародного конкурсу, про який мій старший син Віталій – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри у ВНТУ  у соціальній мережі Фейсбук розмістив наступну інформацію –

Віталій Мокін поширив допис у групі ІТ ВНТУ / IT VNTU:

"Вітаємо члена проектної групи спеціальності 124 Системний аналіз у ВНТУ професора Олександр Мокін із вражаючим успіхом - золотою медаллю на конкурсі у сфері штучного інтелекту, системного аналізу та машинного навчання на базі платформи Kaggle (від Google)!"

А сам Олександр Мокін розмістив у цій же мережі таку інформацію –

"My first Kaggle Gold :) 11th place out of 2131. Special thanks to NestLogic for support (especially to CEO David Groozman), Martin Piotte for his generous kernels and tips, Andrew Ng for his amazing deeplearning.ai online courses, and of course to my beloved wife Юлія Мокіна (Julia Mokina) for her patience, understanding and support :)"

Нагадаю, що Олександр Мокін у 2012 році, за два місяці до виповнення  30 років від дня народження, захистив докторську дисертацію за спеціальністю 01.05.02 – математичне моделювання та обчислювальні методи,  ще через рік отримав вчене звання професора, а нині працює завідувачем кафедри у ВНТУ, викладаючи теорію автоматичного керування та теорію оптимізації динамічних систем. Він на відмінно опанував в онлайн-режимі більше двох десятків курсів в галузі інформаційних технологій, прочитаних відомими професорами провідних американських та європейських університетів.

14 учасників цього конкурсу, який зібрав 2131 спеціаліста зі штучного інтелекту зі всього світу, які посіли місця в турнірній таблиці з першого по чотирнадцяте, нагороджені золотими медалями. Олександр у когорті найкращих, вперше стартуючи в конкурсі такого рівня, посів 11-е місце з результатом 0,95934, відставши від команди, яка посіла перше місце, лише на 0,01375, оскільки абсолютні переможці, у яких ця медаль уже стала третьої чи четвертою, показали результат 0,97309.  Для того, щоб зрозуміти ці результати поясню, що перед конкурсантами була поставлена задача створити таку комп’ютерну програму налагодження нейронної мережі штучного інтелекту, яка по невеликій кількості заданих ознак певного об’єкту могла навчити штучний інтелект впізнати цей об’єкт потім в зашумлених варіантах показу якихось його частин. І результати 0,97309 у абсолютного переможця конкурсу та 0,95934 у Олександра Мокіна, який посів 11-е місце, але теж увійшов у когорту 14-и золотих медалістів, можна розшифрувати так: штучний інтелект, запрограмований абсолютним переможцем конкурсу, із 100 зашумлених показів частин об’єкта правильно розпізнає його в 97 випадках, а штучний інтелект, запрограмований Олександром Мокіним, із 100  зашумлених показів цих же частин цього ж об’єкта правильно розпізнає його в 95 випадках. А якщо показів буде 1000, то штучний інтелект, який реалізую програму абсолютного переможця, правильно розпізнає об’єкт в 973 випадках, а штучний інтелект, який реалізує програму Олександра Мокіна, правильно розпізнає об’єкт в 959 випадках. Тож мені - і як батьку, і як науковому керівнику Олександра Мокіна в роки до його виходу на самостійну наукову орбіту, є чим пишатись, оскільки з першої ж участі в конкурсі такого рівня отримати такий видатний результат – це супер!