Серед учасників зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним був і я, тож поділюсь своїми враженнями від цієї зустрічі.

Я йшов на цю зустріч з метою, по-перше, зрозуміти, послухавши заступника міністра, як наше міністерство визначатиме обсяги фінансування у 2020 році кожному закладу вищої освіти, а по-друге, за якими принципами здійснюватиметься анонсоване міністеркою Ганною Новосад об’єднання закладів вищої освіти у більш потужні освітні структури.

І на моє задоволення, саме з висвітлення цих питань Єгор Стадний і розпочав свою розмову з присутніми у конференц-залі ВНТУ, серед яких були і представники деяких інших ЗВО Вінниці, принаймні, Донецького національного університету імені Стуса, який нині базується у Вінниці, та Вінницького національного аграрного університету, про що свідчили акцентовані до їх проблем запитання заступнику міністра, які пролунали від декого із присутніх в конференц-залі.

Як я зрозумів з виступу Єгора Стадного, із виділених на вищу освіту на 2020 рік коштів державного бюджету кожен державний ЗВО в обов’язковому порядку як базову частину фінансування отримає суму, що дорівнює 80% бюджетних коштів, які були планово виділені міністерством цьому ЗВО на 2019 рік.

Але до базового фінансування у 2020 році кожен державний ЗВО отримає ще й додаткові бюджетні кошти, сума яких залежатиме від 6 показників, що виступатимуть критеріями в певних напрямках його діяльності. І згідно з прогнозними оцінками цих критеріальних показників, попередньо визначеними групою експертів міністерства, усі державні ЗВО України матимуть у 2020 році додаткові обсяги фінансування з державного бюджету в межах від 15% до 40% від рівня їх бюджетного фінансування у 2019 році, тобто, сумарний обсяг бюджетного фінансування кожного бюджетного ЗВО України за рахунок базової та додаткової складових становитиме від 95% до 120% від їх бюджетного фінансування у 2019 році.

Що ж собою являють ці 6 показників в статусі критеріїв, які враховуватимуться міністерством при визначенні обсягу додаткового фінансування кожному державному ЗВО?

Першим таким критеріальним показником, як нам стало відомо з виступу заступника міністра, виступає регіональний коефіцієнт, який призначатиметься кожному державному ЗВО в межах від 1 до 1,07 в залежності від індустріальної значимості для України та віддаленості від столиці регіону, в якому знаходиться даний ЗВО, та відповідності спеціальностей, за якими цей ЗВО готує фахівців з вищою освітою, потребам цього регіону. Тож зі слів Єгора Стадного для Києва цей показник дорівнюватиме 1,0, а, наприклад, для Кропивницького він дорівнюватиме 1,07. За рахунок цього коефіцієнта здійснюватиметься підтримка тих державних ЗВО в регіонах, випускники яких поповнюватимуть промислові підприємства та економічні структури, розміщені в цих регіонах, що сприятиме підвищенню індустріального потенціалу даних регіонів і приросту їх вкладу в економіку держави.

Другим критеріальним показником – із шести, визначених Єгором Стадним - виступає масштаб державного ЗВО, згідно з яким державні ЗВО, які у своєму складі мають більше студентів, а відповідно і більше викладачів, додатково виділятиметься бюджетних коштів більше, ніж тим державним ЗВО, які мають менше студентів, а відповідно і менше викладачів. Дія цього критерію сприятиме об’єднанню невеликих державних ЗВО у більш потужні освітні структури.

Третім критеріальним показником, озвученим заступником міністра, виступає кількість студентів, які навчаються у державному ЗВО на умовах надання платних послуг населенню, тобто за контрактом. Цей показник має обернено пропорційну дію – чим більше студентів-контрактників має державний ЗВО, тим менше він отримуватиме бюджетних коштів в додатковій складовій. Цей критерій націлений на боротьбу з демпінгом державних ЗВО в наданні платних послуг, бо нині ми маємо ситуацію, коли в різних державних ЗВО контрактне навчання на одній і тій же спеціальності відрізняється в рази і є суттєво нижчим витрат держави на підготовку одного фахівця за бюджетні кошти. В середньому по Україні річні витрати бюджетних коштів у державних ЗВО на підготовку одного фахівця з вищою освітою становлять 45 тисяч гривень, а більшість цих же державних ЗВО встановлюють річну вартість навчання за контрактом на рівні 10-15 тисяч гривень. Тому міністерство освіти і науки по узгодженню з міністерством економіки встановило, що у 2020 році жоден державний ЗВО не повинен підписувати контракти на підготовку фахівців з вищою освітою на умовах надання платних послуг з річною ціною, меншою 60% від середньої річної ціни підготовки фахівця за бюджетні кошти. У 2021 році ця ціна повинна буде складати 70% від бюджетної, а у 2022 році – 80%.

Четвертим критеріальним показником із уст Єгора Стадного прозвучав рівень працевлаштування випускників кожного державного ЗВО згідно з отриманим рівнем вищої освіти. І, як попередив заступник міністра, адміністрації жодного із ЗВО не потрібно буде шукати, де працюють його випускники, і оформляти всілякі довідки з цього приводу. Міністерство самостійно буде визначати рівень працевлаштування кожного випускника державного ЗВО, для чого уже завершується створення відповідного програмного забезпечення, яке буде отримувати потрібну інформацію з пенсійного фонду, в якому фіксується не лише рівень відрахувань до пенсійного фонду кожного працюючого і у державній і у приватній сферах, але фіксується і посада кожного працюючого та її відповідність середньому чи вищому рівню освіти. І кожен випускник державного ЗВО, працюючий на державній посаді чи на посаді у власному бізнесі, яка вимагає вищої освіти, буде зараховуватись цьому ЗВО, як такий, що працевлаштований згідно з отриманим рівнем вищої освіти. І для врахування як такого, що працевлаштований, не обов’язково випускник повинен працювати за отриманою у ЗВО спеціальністю – достатньо, щоб та посада, на якій він працює, вимагала наявності вищої освіти. І чим вищим буде рівень працевлаштування випускників державних ЗВО на посади, які вимагають вищої освіти, тим більше отримуватимуть ці ЗВО бюджетних коштів в додатковій складовій.

В якості п’ятого критеріального показника Єгор Стадний оголосив рівень залучення колективом бюджетного ЗВО позабюджетних коштів, до яких відносяться і кошти благодійних фондів, і кошти інвесторів, і кошти зароблені науковцями та винахідниками в результаті впровадження в якісь економічні структури своїх наукових розробок і винаходів. І чим вищим буде цей рівень, тим більше отримуватиме даний ЗВО бюджетних коштів в додатковій складовій. Тож п’ятий критерій стимулюватиме підвищення ефективності наукової та винахідницької роботи у державних ЗВО. Розкриваючи стимулюючу роль цього критерію, заступник міністра повідомив також, що міністерство домагається аби власні кошти державних ЗВО, зароблені додатково до бюджетного фінансування державою, ці ЗВО мали право розміщувати не на казначейських рахунках, а на банківських з правом використовувати їх без прив’язки до казначейських параграфів витрат. І уже в березні у Верховній Раді України будуть голосуватись проекти законів про внесення змін до 9 існуючих законів та 3 кодексів, з прийняттям яких державні ЗВО отримають фінансову автономію у використанні власних коштів. Але бюджетні кошти у кожного державного ЗВО продовжуватимуть розміщуватись на казначейських рахунках, оскільки, якщо їх теж дозволити державним ЗВО використовувати на власний розсуд, то тоді з них доведеться зняти статус неприбуткових організацій, за чим наступить обкладання податками усіх надходжень.

Ну і останнім – шостим критеріальним показником зі слів Єгора Стадного виступатиме підсумковий рейтинг кожного державного ЗВО. І чим він буде вищим, тим більше отримуватиме даний ЗВО бюджетних коштів в додатковій складовій. Але у міністерстві ще визначають і рейтингові показники яких організацій, що їх створюють, будуть враховуватись і в якому співвідношенні в підсумковому рейтингу кожного державного ЗВО будуть враховуватись окремі складові, взяті із рейтингів різних організацій, що їх створюють. Цей критеріальний показник на думку заступника міністра сприятиме підвищенню рівня авторитету українських ЗВО у світовому освітньому просторі.

Розкрив Єгор Стадний і питання об’єднання маломасштабних ЗВО у більш потужні організаційні структури. Міністерство оцінює позитивно об’єднання ЗВО у більш потужні університетські структури у Сумах та у Запоріжжі, де отримана нова якість підготовки фахівців з вищою освітою, і негативно оцінює те об’єднання, яке мало місце у Кривому Розі, де була спроба із технічного і педагогічного університетів та економічного інституту створити нову університетську структуру, яка так і не стала повноцінним творчим колективом, який одностайно намагався б боротись за підвищення якості підготовки своїх студентів. А тому міністерство не форсуватиме процес об’єднання державних ЗВО у більш потужні університетські структури, а підходитиме до вирішення цих питань поступово і зважено, з врахуванням думки колективів ЗВО, яким пропонуватиметься об’єднання. І на порядок денний міністерство виносить нині лише приєднання до більш потужних державних університетів тих невеликих ЗВО, в яких налічується до 1000 студентів – а таких невеликих державних ЗВО рівня університетів і відокремлених інститутів нині налічується майже сотня. Ось з ними міністерство і намагатиметься вирішити питання об’єднання чи приєднання у першу чергу.

Запитань Єгору Стадному після завершення його виступу було задано із зали досить багато, і він на усі дав вичерпні відповіді.

Звичайно, нашу аудиторію хвилювало і питання – чи отримає наш нинішній ректор, професор Грабко, у якого через 10 місяців закінчується другий термін обрання на посаду ректора, право на участь у виборах ще на один, тепер уже третій термін? - Адже почала розповсюджуватись інформація про те, що, оскільки закон не має зворотної сили, то, незважаючи на те, що нинішній Закон України про вищу освіту, який обмежує термін перебування на посаді ректора двома обраннями або 10 роками, вступив в силу в середині 2014 року, а нашого ректора було переобрано на другий термін наприкінці 2015 року, і оскільки на момент вступу в силу цього закону професор Грабко відпрацював на посаді ректора лише біля півтора року, то він у 2020 році, на думку деяких юристів, має право ще раз обиратись на посаду ректора , але з підписанням контракту з міністром не на п’ять, а лише на три з половиною роки. Але є пункт Закону України про вищу освіту від 2014 року, який дублюється і в проекті закону №2299, що проголосований у Верховній Раді України у першому читанні, в якому чітко вказано, що ті ректори, яких закон про вищу освіту після вступу в силу застав на посаді ректора, незалежно від того, скільки років вони відпрацювали до цього, мають право переобиратись ще лише на один термін – і це право нашим ректором, професором Грабком у 2015 році уже використане, а тому згідно з чинним законодавством у 2020 році у нашому університеті буде уже обрано когось іншого на посаду ректора.

І оскільки це підтвердив заступник міністра Єгор Стадний у своїй відповіді на моє запитання з цього приводу кількома днями раніше під час дискусії в групі «Новини вищої освіти» в соціальній мережу фейсбук, яку я продублював і на своїй сторінці у цій же соціальній мережі, то я задавати Єгору Стадному це запитання ще раз не став, адже відповідь від нього я отримав би ту ж саму.

На завершення обговорення виступу Єгора Стадного я звернув його увагу на дві проблеми, які можуть виникнути у державних ЗВО з 1-го січня 2020 року.

По-перше, це проблема дотримання чинного законодавства у питанні обмеження аудиторного навантаження викладачів на рівні 600 годин після скорочення фінансування ЗВО, адже, якщо рівень бюджетного фінансування для якогось ЗВО з 1-го січня 2020 року зменшиться до 95% від рівня бюджетного фінансування 2019 року, то у зв’язку зі зменшенням фонду зарплати на 5% потрібно буде скорочувати 5% викладачів, кількість яких розрахована, виходячи з нормативу 600 годин на рік. Кількість студентів з 1-го січня 2020 року не зменшиться, а тому доведеться тим 95% викладачів, які не попадуть під скорочення, збільшувати навчальне навантаження на 5%, тобто доводити його до 630 годин на рік, що вступає в протиріччя з законом.

А по-друге, з 1-го січня 2020 року у багатьох ЗВО по багатьох спеціальностях може виникнути проблема при створенні разових спеціалізованих рад по захисту дисертацій докторів філософії, адже аспірантура по спеціальності, як третій рівень освіти, відкривалась при наявності двох докторів наук з даної спеціальності, тож кожен із цих докторів наук став науковим керівником у якогось із аспірантів. А до складу разової спецради повинні входити як мінімум два доктори наук з цієї спеціальності, що постійно працюють в університеті, причому науковий керівник аспіранта входити до складу разової спецради по його захисту права не має. Тож другого доктора наук можна взяти лише з іншого університету, а нормативні документи НАЗЯВО дозволяють з іншого університету залучити до разової спецради лише двох докторів наук, тож для розв’язання цієї проблеми потрібно або залучати не двох, а трьох докторів наук з іншого університету, або дозволяти бути членом разової спецради і науковому керівнику аспіранта. Я запропонував Єгору Стадному обсудити цю проблему з керівниками НАЗЯВО, які є авторами нормативного документу, що забороняє науковому керівнику бути членом разової спецради по захисту дисертації його аспірантом, а також дозволяє залучати до складу разової спецради, у якій повинно бути 5 осіб, лише двох докторів наук з іншого університету.

Завершити розповідь про мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним я хочу висловленням добрих слів на його адресу, адже він своїм виступом і відповідями на запитання розвіяв багато тривог, які непокоїли і мене особисто, і інших членів нашого університетського колективу.