В анонсованому оголошенні повідомлялось, що кожен, хто хоче взяти участь у цьому конкурсі, зобов’язаний протягом двох місяців від дня розміщення оголошення надіслати в міністерство відповідну заяву у супроводі 11 документів, а саме: особовий листок з обліку кадрів, автобіографія, копії документів про вищу освіту та науковий ступінь і вчене звання, довідка про проходження психіатричного огляду, довідка про відсутність судимості, витяг з ЄДРО про відсутність корупційних правопорушень, копія паспорта, копія трудової книжки, письмова згода на збирання та оброблення персональних даних, копія посвідчення щодо вільного володіння державною мовою або документ, що засвідчує вивчення української мови в школі, довідка про відсутність заборони займати посаду згідно з законом про очищення влади.

Ознайомившись з цим переліком, я не зрозумів двох речей.

Ну, по-перше, я не зрозумів навіщо подавати два документи, які містять одну і ту ж інформацію, а різняться лише формою її подачі? – Я маю на увазі особовий листок з обліку кадрів, в якому в хронологічному порядку подається вся інформація про трудову діяльність, та копію трудової книжки, в якій також подається ця ж інформація.

Таке враження, що в міністерстві вважають, що у працівників відділу кадрів університету забагато вільного часу, а тому пропонують витрачати його і на виготовлення копій трудових книжок усіх претендентів на ректорську посаду, адже видавати трудову книжку на руки її власнику для самостійного створення копії цієї книжки відділ кадрів має право лише після підписання наказу про звільнення цього працівника з університету.

А по-друге, я не зрозумів, чому в переліку цих документів немає вимоги надати список опублікованих наукових праць, принаймні, за 5 останніх років, як того вимагають умови конкурсу на заміщення посад асистента, старшого викладача, доцента, професора та завідувача кафедри?

Таке враження, що конкурс оголошується не на заміщення посади першої особи в університеті, яка своєю науковою та методичною діяльністю повинна показувати приклад для всього очолюваного ним колективу, а на його заступника з господарської роботи!?

Особливо це шокує, коли згадуєш про те, що для акредитації освітньої програми необхідно , щоб в групі її забезпечення працювали викладачі, які мають підтвердження не менше ніж з 7 критеріїв, серед яких є і опублікування наукових статей в наукових журналах відповідного рівня, і опублікування монографій за результатами виконаних наукових досліджень, і наявність публікацій в журналах, що входять до міжнародних наукометричних баз Scopus і WoS, і опублікування навчальних посібників та підручників з дисципліни, що викладається.

А претенденту на посаду ректора виходить відповідати усім цим критеріям не потрібно?

Я розумію, попереднім міністрам, які формували ці конкурсні вимоги, і які самі не мали серйозних наукових публікацій в провідних вітчизняних та закордонних наукових виданнях, зручніше було керувати ректорами, які за цими критеріями не «висовувались» вище міністрів, але ж – ну як може ректор вимагати від очолюваного ним професорсько-викладацького складу публікувати монографії, навчальні посібники і серйозні наукові статті, у тому числі і в закордонних наукових виданнях, якщо він сам особисто цим не переймається?

У військових пілотів домінуючим є принцип: «Роби, як я!» І ніхто не поставить командиром ескадрильї бойових літаків пілота, який не має досвіду пілотування в складних умовах тренувальної чи бойової обстановки, і який не може своїм підлеглим, що розгубились, подати сигнал: «Роби, як я!»

А очільники нашого міністерства вирішили, що на чолі університету може бути і людина, домінуючим у якої є принцип: «Не робіть, як я!»