У середу 13 грудня до мене зайшов перший проректор з наукової роботи нашого університету, який нині у зв’язку з моєю післяопераційною реабілітацією тимчасово виконує обов’язки ректора, професор Володимир Грабко і показав мені методику визначення рейтингу вищих навчальних закладів, яку Рада проректорів з наукової роботи ВНЗ 3-го і 4-го рівнів акредитації сьогодні електронною поштою розіслала в провідні університети для отримання листів підтримки.

Ознайомившись з запропонованою Радою проректорів методикою, я одразу ж побачив, що вона націлена на те, аби навічно закріпити перші місця в рейтинговій першості за кількісно великими університетами по кожній групі ВНЗ, як би погано вони не працювали, оскільки цією методикою передбачено визначення рейтингу ВНЗ по співставленні приведених до безрозмірної форми абсолютних значень 22 показників роботи.

Але ж в усьому світі для порівняння ефективності роботи споріднених організацій використовуються відносні значення показників роботи, які отримують діленням абсолютних значень цих показників на кількість працюючих, інакше втрачається сенс порівняння, оскільки абсолютні значення показників суттєво більших за чисельністю організацій навіть при поганій роботі завжди будуть хоч трохи більшими абсолютних значень цих же показників в організацій, навіть дуже добре працюючих, але кількість працівників у яких є суттєво меншою.

Розрахунок розробників методики, вочевидь, проректорів кількісно великих університетів, був простим — ніхто з проректорів, які участі в розробці методики не брали, не стане «вгризатися» в суть запропонованих математичних моделей і формально надішле лист підтримки. А коли запропонована методика на Колегії міністерства буде затверджена, то критикувати її уже буде пізно. А після затвердження методики проректори кількісно великих унiверситетів будуть забезпечувати своїм ВНЗ призові місця в турнірній таблиці рейтингів, зовсім не напрягаючись.

Продемонструвавши Володимиру Грабку цю підступність запропонованої методики, я запропонував йому замість листа підтримки відіслати лист незгоди, з розкриттям по суті наших заперечень.

Але, водночас, розуміючи, що розробники методики можуть проігнорувати наші заперечення і послатися лише на листи підтримки, я вирішив надіслати листа міністру Станіславу Ніколаєнку, в якому розкрити недоліки цієї методики.

Подумавши про те, що до 22 грудня, коли на розширеній Колегії міністерства, скоріш за все, ця методика буде затверджуватись, до міністра мій лист може і не дійти (у разі його перебування у відпустці чи у відрядженні), я вирішив цього листа надіслати також ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професору Віктору Скопенку, який є Головою Ради ректорів усіх університетів України, та ректору НТУУ «Київський політехнічний інститут», професору Михайлу Згуровському, який є Головою Ради ректорів університетів технічного профілю. Відсилаючи їм цього листа, я розраховував на те, що вони передадуть його своїм проректорам з наукової роботи, без участі яких група розробників методики обійтись не могла, оскільки в противному разі вона не могла бути визнаною легітимною ніким в принципі. А ці розумні люди, зрозумівши, що їхня «маленька хитрість» розкрита, змушені будуть прийняти запропоновані мною і здоровим глуздом поправки, тобто перейти в розрахункових формулах до відносних одиниць.

Зміст мого листа, надісланого поштою і факсом Станіславу Ніколаєнку, Віктору Скопенку та Михайлу Згуровському, був таким:

Про рейтинг ВНЗ

Міністру освіти і науки України
С. М. Ніколаєнку,

Голові Ради ректорів ВНЗ України
В. В. Скопенку,

Голові Ради ректорів технічних ВНЗ України
М. З. Згуровському

Шановні наші керівники!

Радою проректорів з наукової роботи ВНЗ 3-го та 4-го рівнів акредитації розроблено і передано в університети для ознайомлення методику визначення рейтингу ВНЗ, яка враховує 22 параметри в їх абсолютному значенні, приведеному до безрозмірного вигляду. В її основу покладена китайська методика, для якої, як і колись у Радянському Союзі, валові показники випуску продукції є важливішими за якість цієї продукції.

Згідно з цією методикою університет, наприклад з 500 науково-педагогічними працівниками, підготувавши за рік 30 кандидатів наук, буде мати рейтинг по цьому показнику менший, ніж університет з 4000 науково-педагогічними працівниками, в якому підготовлено 31 кандидат наук. У той час, як за логікою університет, у якому науково-педагогічних працівників у 8 разів більше повинен готувати у 8 разів більше і кандидатів наук, аби бути рівним за ефективністю роботи у цьому напрямку. Тобто, для наведеного прикладу 30-и підготовленим кандидатам наук в університеті з 500 науково-педагогічними працівниками еквівалентом є 240 підготовлених кандидатів наук в університеті з 4000 науково-педагогічними працівниками.

Такі ж самі не логічні результати отримуємо і при розрахунку за запропонованою методикою інших складових рейтингу ВНЗ.

Тож, якщо ця методика буде узаконеною, то чисельно менші ВНЗ, як би вони ефективно не працювали, ніколи не будуть мати рейтинг вищим за рейтинг чисельно більших ВНЗ, як би погано не працювали останні. А від цього втрачатиметься стимул до ефективної праці як у малих за чисельністю ВНЗ, так і у великих.

Але виправити основний недолік запропонованої методики дуже легко. Для цього достатньо:

1) введені показники роботи ВНЗ перед їх трансформацією у безрозмірний вигляд, перераховувати у відносні одиниці, ділячи їх абсолютні значення на кількість членів професорсько-викладацького складу ВНЗ чи кількість студентів, що навчаються у ВНЗ (для тих показників, які характеризують ефективність студентської науки);

2) до введених у запропонованій методиці показників роботи ВНЗ потрібно обов’язково ввести ще два показники — «Ефективність аспірантури» та «Ефективність докторантури», до яких вищі навчальні заклади звикли ще з радянських часів і які характеризують ефективність використання державних коштів, виділених на підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації.

Нагадаю, що ефективність аспірантури (докторантури) визначається як відношення кількості тих аспірантів (докторантів), які до закінчення встановленого терміну аспірантури (докторантури) представили до захисту дисертації, до кількості тих, що в даному році аспірантуру (докторантуру) закінчили.

Лише при врахуванні запропонованих мною змін, методика визначення рейтингу ВНЗ, яку розробила Рада проректорів з наукової роботи, стане такою, що відповідає європейським стандартам, тобто, враховуючою якість роботи ВНЗ і стимулюючою кожен ВНЗ (незалежно від того малий він чи великий) працювати більш ефективно.

З повагою —
ректор ВНТУ                 Б. І. Мокін

Про те, якою буде реакція адресатів на мого листа, я розповім після її появи.