2-го лютого газети «Голос України» та «Урядовий кур’єр», які є офіційними ЗМІ, з моменту опублікування в яких законодавчих актів останні набувають чинності, обнародували Закон України «Про Кабінет Міністрів України», тим самим, надивши йому офіційний статус.

На цей закон Президент України Віктор Ющенко після його першого ухвалення наклав вето, яке було подолане у Верховній Раді України завдяки голосам опозиційного блоку Юлії Тимошенко.

Скориставшись технічною помилкою в одному абзаці однієї статті, допущеною в Секретаріаті Верховної Ради України, у тексті закону, направленому президенту на підпис, Віктор Ющенко вдруге наклав на нього вето, вимагаючи врахування його поправок, які були проігноровані народними депутатами під час подолання вето.

Але і провладна антикризова коаліція у парламенті, і Голова Верховної Ради України Олександр Мороз, і Прем’єр-міністр Віктор Янукович попередили Президента Віктора Ющенка, що в разі, якщо він не підпише закон і не направить його у ЗМІ для опублікування, то закон підпише Голова Верховної Ради, що після прийняття Конституційної реформи Конституція України допускає.

Саме так і сталося — Віктор Ющенко відмовився підписувати Закон про Кабмін і цей закон було відправлено у ЗМІ для оприлюднення лише за підписом Олександра Мороза.

А після оприлюднення Закон про Кабмін набрав юридичної сили і з 2-го лютого 2007 року вступив у дію. Відтепер у Віктора Януковича влади стало більше ніж у Віктора Ющенка. А це рівноцінне тому, що у третьому турі президентських виборів 2004 року перемогу було присуджено Віктору Януковичу з дворічною відстрочкою оголошення про її досягнення, а Віктор Ющенко здав останній оплот своїх завоювань на тих виборах, і віднині, фактично, буде лише роздавати нагороди і приймати вірчі грамоти послів іноземних держав. До речі, за день до цього Віктор Ющенко погодився на відставку Бориса Тарасюка з посади міністра закордонних справ, і тепер йому у це міністерське крісло уже стопроцентного прихильника євроінтеграції антикризова парламентська коаліція посадити не дозволить.

Не виключено, що відтепер і дні перебування на посаді міністра оборони Анатолія Гриценка, який є вірним соратником Віктора Ющенка і прихильником вступу України до НАТО, теж залишились лічені.

16 років тому, ще за часів існування Радянського Союзу і правління в ньому Михайла Горбачова, я запропонував теорію відповідності потенціалу високої державної посади потенціалові особи, яка цю посаду займає, для того, щоб в країні не було катаклізмів, і показав, що катаклізми неминучі в разі, якщо потенціал особи виявиться меншим потенціалу посади. Ця теорія, на відміну від законів Паркінсона, не була основана на рівнях некомпетентності — вона була основана на дії силових ліній поля взаємодії особи з посадою. Якщо потенціал особи є вищим потенціалу посади, яку вона займає, то силові лінії їхнього поля взаємодії, які виходять з точки з більшим потенціалом, направлені від особи до посади і, відштовхуючись від посади як опори, «піднімають» цю особу над посадою, допомагаючи їй легко розв’язувати усі посадові задачі і набувати додаткового авторитету. Якщо ж потенціал особи є нижчим потенціалу посади, яку вона займає, то силові лінії поля їхньої взаємодії будуть направленими від посади до особи, «сплющуючи» цю особу під посадою і не даючи їй ефективно розв’язувати посадові задачі, що призводить до втрати авторитету, а з часом і самої посади.

З позицій цієї теорії потенціал Леоніда Кравчука виявився нижчим потенціалу посади Президента республіки з президентсько-парламентською формою правління, а потенціал Леоніда Кучми дорівнював потенціалу президентської посади у цій республіці. Тож Кравчук виявився «сплющеним» силовими лініями його поля взаємодії з президентською посадою, а Кучма відпрацював два терміни у стані нестійкої рівноваги з посадою, яка періодично порушувалась у той чи інший бік політичними флуктуаціями.

Потенціал Олександра Мороза, що б там не говорили його політичні вороги, виявився вищим потенціалу посади Голови парламенту республіки з президентсько-парламентською формою правління, що дало можливість йому і першу Конституцію України прийняти, і Конституційну реформу провести, і вдруге очолити парламент. Але, чи виявиться потенціал Олександра Мороза вищим потенціалу посади Голови парламенту республіки з парламентсько-президентською формою правління покаже час. А от потенціал Володимира Литвина виявився нижчим потенціалу посади Голови парламенту республіки з парламентсько-президентською формою правління — свідченням цьому є те, що після введення в дію цієї форми правління очолювана ним політична сила навіть не змогла подолати трипроцентний бар’єр, а тому не попала до складу цього парламенту. Що ж до потенціалу Віктора Януковича, то можна стверджувати, що він є вищим потенціалу посади Прем’єр-міністра республіки з президентсько-парламентською формою правління, що дало можливість йому вдруге очолити уряд України. Але програш президентських виборів у 2004 році свідчить, що його потенціал є нижчим потенціалу посади Президента республіки з президентсько-парламентською формою правління. Тож цілком можливо, що потенціал Віктора Януковича є адекватним потенціалу посади Прем’єр-міністра республіки з парламентсько-президентською формою правління. Якщо це так, то не виключено, що він, як і Леонід Кучма, відпрацює на цій посаді повних два терміни. Але на сьогодні достатньої кількості об’єктивних даних на підтвердження такого припущення ще немає. Що ж до потенціалів Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко, то сьогодні можна сказати лише одне — у обох потенціал з року в рік підвищується, але на якому рівні його зростання зупиниться — спрогнозувати важко.