1–2 березня 2007 року у Харкові відбулося підсумкове засідання Колегії Міністерства освіти і науки на тему: «Забезпечення якості вищої освіти — важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства», на яке були запрошені ректори усіх вищих навчальних закладів 3-го та 4-го рівнів акредитації України, голови рад директорів вищих навчальних закладів 1-го та 2-го рівнів акредитації, а також начальники обласних управлінь освіти.

У перший день на базі провідних університетів Харкова відбулися засідання секцій по групах споріднених ВНЗ, а власне сама підсумкова колегія відбулася другого дня у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого.

Першого дня я взяв участь у засіданні секції технічних та технологічних ВНЗ, яка одночасно була і зібранням асоціації технічних ВНЗ України і яка проходила у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» з 11-ї години до 13-ї.

Вів засідання цієї секції голова асоціації технічних ВНЗ України, ректор НТУУ «Київський політехнічний інститут», академік НАНУ і АПНУ Згуровський. Розпочав він його з хвилини мовчання в пам’ять про нещодавно померлого ректора НУ «Львівська політехніка» Юрія Рудавського.

Потім до присутніх з вітальним словом звернувся ректор НТУ «ХПІ» професор Товажнянський. За ним виступив Михайло Згуровський. Він наголосив на тому, що потрібно розділити масову вищу освіту і дослідницьку. А в дослідницьких університетах не культивувати платне навчання — ці університети держава зобов’язана фінансувати так, щоб їм не потрібні були кошти студентів-контрактників для виживання. Підкреслив Михайло Згуровський і необхідність проведення фахових вступних випробувань безпосередньо в університетах.

Після Михайла Згуровського згідно з порядком денним знову виступив Леонід Товажнянський. Новим для мене в його нинішньому виступі прозвучало те, що вони у НТУ «ХПІ» фактично розбили навчальний рік на 4-и чверті. Точніше, в середині кожного семестру вони виділяють один тиждень без проведення занять, а лише з відпрацюванням «хвостів» та складанням модулів. Я звернув увагу саме на цей факт ще й тому, що фактично він є підтвердженням об’єктивності розбиття в нашому університеті навчального року не на два семестри, як це має місце в усіх ВНЗ України, а на три триместри, як це має місце у переважній більшості університетів Канади.

Потім виступили ректор Національного гірничого унiверситету із Дніпропетровська Геннадій Півняк, ректор Харківського національного університету радіоелектронiки Михайло Бондаренко та ректор Запорізького національного технічного університету Сергій Бєліков. За ними виступив я.

У своєму виступі я зупинився на трьох питаннях.

Спочатку я звернув увагу на те, що в опублікованій в «Освіті України» завтрашній доповіді міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка є теза про те, що бакалаврські програми в усіх ВНЗ по одних і тих же напрямках повинні бути однаковими і що — цитую: «… такий процес, як здача академічної різниці при переході з одного вищого навчального закладу в інший повинен залишитись в минулому» — кінець цитати.

Але ж, по-перше, це ми уже проходили в Радянському Союзі, де одні і ті ж спеціальності мали програми, однакові від Бреста до Владивостока.

По-друге, відвідуючи європейські і канадські ВНЗ, я ще не зустрів хоча б двох ВНЗ, навіть в межах однієї країни із числа підписавших Болонську декларацію, в яких були б однаковими бакалаврські програми з одних і тих же спеціальностей. А тому Болонський процес ніяк не зобов’язує нас робити в усіх вузах бакалаврські програми з одних і тих же спеціальностей однаковими. Тим паче, що ніхто не відміняв право ВНЗ вводити частину навчальних дисциплін рішенням Ученої ради. Тож академічну різницю в бакалаврських програмах складати зобов’язані усі бакалаври з інших ВНЗ, адже до програми спеціальної чи магістерської підготовки може бути включене продовження дисциплін, введених раніше в бакалаврську програму рішенням Ученої ради, для розуміння яких необхідно знати усе те, що було вивчено в їх бакалаврській частині.

Потім я нагадав про те, що в доповіді міністра висловлюється теза про активізацію політики об’єднання ВНЗ у більш потужні освітні структури. А на мій погляд, до ідеї об’єднання слід відноситись дуже обережно, оскільки навряд чи потрібно творити багато таких освітніх імперій як НТУУ «КПІ», котра є важко керованою. І навів приклад Массачузетського технологічного інституту, який займає четверте місце в двадцятці кращих ВНЗ світу і налічує лише 10 тисяч студентів, Каліфорнійського технологічного інституту, який у цій двадцятці є сьомим, а налічує лише 2 тисячі студентів, та Принстонського університету, який посів десяте місце і налічує 7 тисяч студентів. Остання кількість є характерною для більшості українських університетів. Тож, мабуть, в Україні є сенс об’єднувати лише ВНЗ, що налічують до 5 тисяч студентів. І то не більше, ніж два в один.

Завершив свій виступ я розповіддю про досвід німецьких університетів, в яких є наряду з ректором ще й канцлер, причому ректор займається лише стратегією розвитку університету, керує Ученою радою і обирається колективом не більше ніж на два терміни, а канцлер виконує усю поточну роботу, керує відділами, факультетами, кафедрами, фінансовою та кадровою діяльністю і призначається мiністерством без обмеження кількості контрактних термiнів. Канцлер є підзвітним ректору, Ученій раді і міністерству, а ректор підзвітний лише конференції трудового колективу, яка його обирає. Це дозволяє розділити законодавчу та виконавчу владу в університеті, сприяє його динамічному розвитку і забезпечує прозорий контроль за використанням університетського бюджету. У тих же нiмецьких університетах, де ректор керує поточною роботою, колектив для реалізації стратегії розвитку обирає президента університету. Треба було б і нам запровадити таку схему керівництва, тому що ректорові, який повинен думати і про плити та білизну в гуртожитках, і про дахи на корпусах, і про пошук коштів на виплату зарплати викладачам і придбання обладнання, і про студентів, які порушили правила внутрішнього розпорядку чи «набідокурили» в місті, і про розподіл студентів на роботу чи практику, і про участь в роботі судів за позовами увільнених за корупційні дії викладачів — часу на те, щоб продумувати стратегію розвитку університету, зміцнювати та розширяти міжнародні та міжкорпораційні зв’язки і контролювати справедливий розподіл бюджетних коштів, ніколи не вистачить.

Після мене виступив ще ректор Івано-Франківського національного університету нафти і газу професор Крижанівський та проректор з наукової роботи Донецького національного технічного університету професор Башков.

По завершенню обговорення ми прийняли звернення до Колегії міністерства з проханням включити в рішення наші пропозиції, які доручили донести до відома членів колегії на завтрашньому засіданні керівнику нашої секції професору Згуровському.

Пообідавши в їдальні НТУ «ХПІ», наша секція автобусами відправилась на завод «Турбоатом», де до нас приєднався міністр Станіслав Ніколаєнко.

Спочатку нам зробили екскурсію по кількох цехах заводу, показали, як виготовляються турбіни для теплових, гідравлічних та атомних станцій, а потім продемонстрували музей з діючими макетами турбін на виставкових стендах. Із пояснень директора заводу Білинського та екскурсовода ми дізнались, що за час свого існування «Турбоатом» виготовив 200 турбін для АЕС, 300 турбін для ТЕС і 400 турбін для ГЕС, що побудовані в 42 країнах світу.

Після завершення екскурсійної програми о 16-й годині в конференцзалі «Турбоатому» під головуванням міністра Ніколаєнка відбувся круглий стіл ректорів технічних та технологічних ВНЗ з директорами провідних харківських заводів, присвячений підвищенню якості підготовки фахівців для виробничої та конструкторської діяльності в промисловості.

Від ректорів виступили Півняк, Бондаренко, Товажнянський і я.

З боку роботодавців виступили директор «Турбоатома» Білинський, директор «Південкабелю» Золотарьов і голова спілки роботодавців Харківської області Рубаненко.

Саме після виступу Золотарьова, який висловив побажання, щоб на перших курсах студентам ВНЗ давали навики робітничих професій, з якими вони приходили б на практику на підприємства, вирішив виступити і я, аби розповісти, що саме так ми і робимо — усім студентам на перших двох курсах паралельно з засвоєнням університетської програми надаємо робітничі професії за програмою профтехучилища, корельовані з майбутніми інженерними спеціальностями — і саме завдяки цій нашій системі інтеграції навчання з виробництвом у нас немає проблем ні з забезпеченням студентів місцями практики, ні з їх розподілом на роботу.

Після завершення круглого столу господарі завели нас в своє фірмове кафе і добре нагодували, супроводивши вечерю ще й концертом співаків, музикантів і танцюристів.

Переночувавши в кімнаті для приїжджих факультету довузівської підготовки для іноземців НТУ «ХПІ», куди мене на моє прохання поселив декан цього факультету Юрій Романович, який відповідав за мене від оргкомітету, ранком 2-го березня я пішки пішов до Палацу мистецтв Національної юридичної академії України, аби трохи побачити місто.

До Палацу мистецтв я дійшов, не поспішаючи, за 20 хвилин. Під час цієї прогулянки у мене виникло відчуття, що я повернувся у свою криворізьку юність — ландшафт цього району Харкова, ну дуже, нагадував Кривий Ріг в районі Криворізького гірничорудного інституту 60-х років минулого століття.

Рівно о 10-й годині ранку у красивому залі Палацу мистецтв Національної юридичної академії України, який налічує приблизно 700 місць, розпочалося підсумкове засідання Колегії Міністерства освіти і науки України.

Вів засідання міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко. В президію засідання піднялись Голова Верховної Ради України Олександр Мороз, віце-прем’єр Кабміну України Дмитро Табачник, заступник нашого міністра з вищої освіти Шинкарук, заступник нашого міністра з планово-фінансової діяльності Огонь, представник Секретаріату Президента України Голуб, голова підкомітету з вищої освіти Комітету з освіти і науки Верховної Ради України Садовий, голова Ради ректорів ВНЗ України — ректор КНУ імені Тараса Шевченка Скопенко, голова Асоціації ректорів технічних ВНЗ України — ректор НТУУ «КПІ» Згуровський, голова Харківської облдержадміністрації Аваков, голова Харківської облради Салигін, міський голова Харкова Добкін, голова Громадської ради при Міністерстві освіти і науки — ректор КНТЕУ Мазаракі, голова Асоціації ВНЗ недержавної форми власності Тимошенко, перший віце-президент Академії педагогічних наук України Мадзігон і член Всеукраїнської студентської ради — студент Національного авіаційного університету із Києва Нагурний.

Одразу ж кинулося у вічі те, що вперше на підсумковій колегії не було нікого із керівництва Національної академії наук України та Вищої атестаційної комісії України, яких, якби вони були присутні, обов’язково посадили б у президію.

Міністр відкрив засідання і передав слово своєму заступнику Василю Шинкаруку, аби той оголосив його виступ. І тут трапився казус — Василь Дмитрович, мабуть, від хвилювання сказав таке: «Слово надається заступнику міністра Станіславу Ніколаєнку». На що міністр, уже з трибуни, відреагував так: «Бачте, за ті три секунди, що йшов до трибуни, мене уже понизили в посаді». Цей діалог викликав веселе пожвавлення в залі.

Оскільки доповідь міністра опублікована в № 16–17 за 27 лютого 2007 року газети «Освіта України», то я не буду її переоповідати, а зупинюсь лише на деяких аспектах.

Станіслав Ніколаєнко почав свій виступ з заклику: «Кожному виконувати свій обов’язок», як колись закликав своїх воїнів перед битвою під Ватерлоо командувач об’єднаними антинаполеонівськими силами Веллінгтон.

Міністр звернув увагу на те, що на потреби освіти у 2006 році держава виділила 33 млрд грн., що складає 6,6 % ВВП і на 8 млрд грн. більше, ніж було виділено у 2005 році. І запланувала виділити у 2007 році 39 млрд грн.

Станом на сьогодні в Україні навчається 36,6 тисяч іноземних студентів, а це уже є свідченням того, що серед вищих навчальних закладів ми маємо і такі, які дають освіту не гіршу, ніж в інших і навіть більш розвинених країнах. Однак, якщо зважити на те, що у нашій державі є 350 ВНЗ 3-го і 4-го рівнів акредитації усіх форм власності, то в середньому на один ВНЗ припадає лише по 104 іноземних студенти, що дуже мало. (Одразу ж відзначу, що хоча у нашому університеті іноземних студентів теж небагато, але їх усе-таки рівно вдвічі більше, ніж в середньому по міністерству)

Демографічна криза, що наступає, і наявність малопотужних філій ВНЗ, особливо в райцентрах, де немає ні наукових, ні науково-педагогічних кадрів, — це речі, на думку, міністра не сумісні. А в Криму уже стільки філій ВНЗ, що їх ліцензований обсяг перевищує кількість усього дорослого населення півострова. А деякі регіональні ВНЗ уже почали створювати свої філії навіть у Києві, що взагалі є нонсенсом. (Одразу ж відзначу, що наш університет філій ніде не має, і ми їх ніколи не планували відкривати, оскільки вболіваємо за свій імідж)

Продовжує залишатись низькою ефективність аспірантури. Вона в середньому по міністерству склала у 2006 році лише 19 %. (Одразу ж відзначу, що і у нашому університеті в 2006 році цей показник дещо знизився, але він усе-таки не опустився нижче 46,7 %, що у два з половиною рази більше за середній по міністерству)

Закликав міністр витрачати кошти на ремонти аудиторій і гуртожитків, а не офісів і кабінетів, і купувати комп’ютери та лабораторне обладнання, а не автомобілі. (Саме так у 2006 році ми у нашому університеті і чинили).

Навів Станіслав Ніколаєнко слова Менделєєва про те, що навчена людина, але не вихована може принести більше шкоди, ніж людина не навчена.

А тому треба більше приділяти уваги виховній роботі, особливо через розвиток студентського самоврядування, яке треба всіляко підтримувати, але не політизувати — під час занять не повинно бути ніяких зустрічей з політиками.

Звернув увагу міністр і на те, що багато хто з ректорів їздить за кордон, нічого там не вивчаючи і не переймаючи. А тому віднині кожен ректор, який побував за кордоном, зобов’язаний буде відзвітувати перед міністерством, що він з побаченого там запровадив в життя у своєму університеті.

Після Станіслава Ніколаєнка виступив ректор Харківського національного університету імені Каразіна професор Бакіров, який у перший день керував засіданням секції класичних університетів. Він звернув увагу на те, що з року в рік знижується рівень шкільної підготовки з фундаментальних дисциплін. І якщо така тенденція продовжуватиметься, то скоро не буде з кого в університетах готувати фахівців з фундаментальних наук. Але і в університетах рівень фундаментальної підготовки теж знижується, оскільки усе лабораторне обладнання застаріле і зовсім відсутній доступ до зарубіжних наукових видань, оскільки Державне казначейство не дозволяє витрачати навіть власні кошти університету на їх підписку. Тож треба дати більше фінансової автономії університетам, особливо у проведенні тендерів. А то доходить до абсурду — посеред зими виходить з ладу бойлер, від якого подається тепло в гуртожиток, а щоб його відремонтувати треба оголошувати тендерні торги, процедура яких займає мінімум два місяці. Запропонував професор Багіров також тих, хто захистив кандидатську дисертацію до 28 років, а докторську дисертацію до 40 років, забезпечувати житлом і надавати можливість стажування за кордоном, а також зрівняти зарплату університетських науковців з академічними, тобто підвищити її на 30 %. Звернув увагу він і ще на один фактор інноваційного розвитку держави — на роботу нашого телебачення, яке повністю ігнорує і науку, і науковців.

Після ректора ХНУ Багірова виступив ректор НТУУ «КПІ» професор Згуровський, який керував у перший день секцією технічних та технологічних ВНЗ. Він довів до відома присутніх основні аспекти звернення нашої групи ВНЗ, а потім зупинився ще на кількох важливих аспектах. Згуровський вважає, що усі ВНЗ повинні видавати випускникам власні дипломи, а ринок праці усіх розставить на місця — і ВНЗ, які не забезпечують потрібної якості освіти, зникнуть самі собою. Але водночас він запропонував на базі потужних в науковому плані університетів створювати дослідницькі центри, дипломам яких залишити статус державного. Однак дослідницькі центри повинні бути забезпечені державним фінансуванням настільки, щоб їм не потрібно було набирати студентів на умовах надання платних послуг. Тоді можна буде і європейську якість навчання у них забезпечити. Запропонував професор Згуровський, щоб ВНЗ випускали лише бакалаврів та магістрів інженерії, а дипломованими інженерами магістри інженерії ставали уже після 2–3 років роботи на виробництві і захисту ще одного дипломного проекту, в якому розв’язана конкретна, потрібна даному підприємству технічна задача. (До речі, це канадський підхід, описаний мною ще у 1991 році у першій книзі цієї історико-публіцистичної серії). Покритикував він Міністерство економіки і Міністерство праці, які до цього часу не реагують на виклики часу і не узгоджують новий перелік напрямів підготовки та спеціальностей, запропонований Міністерством освіти і науки. Виступив професор Згуровський проти затвердженого Законом про бюджет-2007 права Національної академії наук України розподіляти бюджетні кошти, виділені на науку. Адже НАНУ, не маючи молодого підживлення у вигляді студентів, є сьогодні стагнуючою організацією. Але, якщо буде підтримана думка декого із народних депутатів України про виділення зі структури Міністерства освіти і науки самостійного Комітету з питань науки, то додасться ще одна організація, яка увійде у фазу стагнації від дня утворення. Звернув увагу професор Згуровський також і на те, що на загальному фоні зростання фінансування освіти частка цього фінансування, що виділяється на вищу освіту, має тенденцію до зниження — наприклад, у 2005 році ця частка складала 7,7 % ВВП, а у 2006 році вона склала лише 7 % ВВП. Покритикував професор Згуровський політику комп’ютеризації шкіл, згідно з якою в школи завозять лише комп’ютери, залишаючи поза увагою їхнє програмне наповнення та забезпечення фахівцями, здатними ефективно працювати за комп’ютерами і навчати працювати інших. Завершив свій виступ професор Згуровський пропозицією зберегти в університетах довузівську підготовку і фахові випробування, оскільки, на його думку, розповсюджувана засобами масової інформації теза про корупцію у ВНЗ до технічних університетів не має ніякого відношення, оскільки багато спеціальностей в них є зовсім непрестижними і балансують на грані недобору.

Після професора Згуровського виступив губернатор Харківщини Аваков. Із його виступу я відзначив би лише пропозицію про те, щоб у нашій державі інноваційний розвиток розглядався як складова національної ідеї

Потім на трибуну вийшов ректор Вінницького національного медичного університету, Герой України, професор Мороз, який як голова асоціації медичних ВНЗ України керував у перший день секцією медичних унiверситетів. У своєму виступі він звернув увагу на те, що запровадивши у себе принципи Болонського процесу, ми залишили у той же час «національне забарвлення» у вигляді численних за складом студентських груп і значного навчального навантаження на викладачів, що в умовах запровадження модульно-рейтингової системи привело до збільшення вдвічі їх завантаження при збереженні тієї ж зарплати. Звернув увагу професор Мороз і на той факт, що у медичних ВНЗ 60 % зарплати виплачується за рахунок зароблених за платне навчання коштів, а тому в умовах обмеження на підвищення плати за навчання ректори медичних ВНЗ з острахом чекають нового підвищення зарплати викладачам. Акцентував професор Мороз і на тому, що, якщо держава хоче щоб випускники медичних ВНЗ їхали на роботу в села, їх треба забезпечувати там суттєво вищою ніж у містах зарплатою і пристойним житлом.

Основною тезою виступу ректора Львівської державної музичної академії професора Пилатюка, який у перший день керував секцією мистецьких ВНЗ, була пропозиція прирівнювати заслужених артистів до кандидатів наук, а народних артистів до докторів наук і надати право представляти перших до ученого звання доцента, а других — до ученого звання професора.

Після професора Пилатюка виступив Голова Верховної Ради України Олександр Мороз. Він розпочав свій виступ з компліменту ректорам, заявивши, що напередодні колегії звернувся з проханням до Станіслава Ніколаєнка дозволити йому взяти участь у нашому зібранні, аби отримати можливість зустрінутись одразу з великою кількістю розумних людей. Після цього він, для закріплення позитивного ставлення до себе аудиторії, заявив про те, що виступає проти передачі права розпоряджатись бюджетними коштами, виділеними в Бюджеті-2007 на науку, виключно лише Національній академії наук України. Він за те, щоб та частка бюджетних коштів, виділених на науку, якою раніше розпоряджалось Міністерство освіти і науки, за ним і зосталась, інакше ми будемо мати не дерево знань, а пеньок. Погодився Олександр Мороз з тим, що основною небезпекою в освіті є не корупція, а низька якість освітніх послуг, що надаються багатьма ВНЗ. Він погодився також і з тим, що доктори наук повинні краще оплачуватись, але одночасно закликав ректорів боротись з процесом дискредитації цих звань, що часто присуджуються навіть тим держслужбовцям, котрі ніякого відношення до освіти і науки не мають. Після цього Олександр Мороз перейшов до питання поглиблення Конституційної реформи і запевнив аудиторію, що влада буде стабільною і нинішній склад Верховної Ради України до кінця відпрацює виділений йому термін, а тому усі можуть працювати спокійно і ігнорувати барабанні заклики. Завершив свій виступ Олександр Мороз пропозицією створити групу ректорів, яка буде напрацьовувати потрібні проекти законів чи постанов парламенту і передавати їх у відповідний комітет для організації підтримки народними депутатами, при цьому свою підтримку він гарантує.

Після Олександра Мороза виступив ректор Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди професор Прокопенко, який відзвітував за роботу секції педагогічних ВНЗ, що працювала у перший день під керівництвом Станіслава Ніколаєнка, і розповів про ті труднощі, з якими стикається ректор, котрий береться нарощувати матеріальну базу і будувати щось за власні кошти університету.

Ректор Національно аграрного університету із Києва професор Мельничук, який керував секцією аграрних ВНЗ у перший день, зосередив увагу у своєму виступі на структурному переході від університету до університетської навчально-науково-інноваційної корпорації, кожна із складових якої була б рівнозначною. Розвиток НАУ йде саме по такому шляху, якому потрібна законодавча підтримка.

Після професора Мельничука виступив директор Харківського машинобудівного коледжу Віктор Мороз, який у перший день керував секцією голів рад коледжів і технікумів. З його виступу мені запам’яталась теза про те, що не слід накладати штрафні санкції на ВНЗ за незабезпечення плану працевлаштування інвалідів, оскільки висока якість навчального і наукового процесів в такій динамічній аудиторії, якою є студенти, і інвалідність слабо корелюються.

Квінтесенцією виступу першого заступника міністра внутрішніх справ Корнієнка, мабуть, можна вважати заяву про те, що весняні походи студентів із регіонів до Києва будуть під контролем правоохоронних органів, і що в працівників міліції достатньо майстерності аби втримати порядок у Києві і без застосування зброї.

Після Корнієнка виступив Жданов — генеральний директор заводу «ФЕД», який випускає не лише відомі фотоапарати, а і всю оптичну та інфрачервону апаратуру, якою оснащаються танкові, ракетні і авіаційні комплекси. Він розповів, що у них на підприємстві випускники харківських ВНЗ за 1,5–2 роки отримують категорії і керівні посади, що молодим спеціалістам вони дають безпроцентні кредити на житло, які потім за умови доброго відношення до роботи списуються, що усі молоді спеціалісти при прийомі на роботу проходять тестування на предмет того, в якому напрямку вони повинні розвивати свої здібності — менеджерському, конструкторському, дослідницькому чи експлуатаційному, що за знання іноземної мови і її використання під час роботи з зарубіжною науковою чи конструкторською документацією вони доплачують кожному спеціалісту до 50 % основного окладу. Завершив свій виступ генеральний директор «ФЕДа» закликом до ректорів, по-перше, посприяти створенню теорії переходу від соціалізму до капіталізму, а по-друге, більше уваги приділяти викладанню у ВНЗ основ маркетингу, без знання якого важко пробитись зі своєю продукцією на зарубіжні ринки.

Після Жданова виступив студент Національного авіаційного університету із Києва Олександр Нагурний, який є членом Всеукраїнської студентської ради. Він розповів, що в НАУ студентське самоврядування є не підпорядкованим, а рівноправним, що в усі комісії по виплатах — стипендій, доплат на оздоровлення, путівок — входять члени студентського самоврядування, що студенти вже награлись в революції і студентські наметові містечка, а тому віднині будуть поза політикою. Завершив він свій виступ закликом до ректорів в усіх ВНЗ ввести атестацію викладачів на основі анкетування «Викладач — очима студентів», результати якого враховувати при нарахуванні зарплати викладачам.

Після Нагурного на трибуну вийшов ректор Європейського університету професор Тимошенко, який є головою асоціації ВНЗ недержавної форми власності і був головою секції цього класу вищих навчальних закладів у перший день роботи. У своєму виступі він заявив, що жоден випускник приватних ВНЗ ще не звернувся на біржу праці у пошуках роботи, і що асоціація ВНЗ недержавної форми власності вітає дії міністерства по закриттю «псевдовузів». Він передав думку ректорів ВНЗ, що входять до очолюваної ним асоціації, які вважають, що підпорядкованість їхнього класу ВНЗ вимогам Закону «Про підприємництво» та забезпечення їхніх викладачів пенсією лише на 50 % є дискримінацією.

Перший заступник міністра охорони здоров’я Біловол у своєму виступі наголосив на тому, що Болонський процес не повинен в Україні розвиватись у напрямку перекреслення досягнення наших медичних ВНЗ в області фундаментальної підготовки з біології лише тому, що такої підготовки немає за кордоном. І те, що наші лікарі визнаються у 100 країнах, є свідченням високого професійного рівня підготовки в українських медичних ВНЗ. І проблема сімейного лікаря в Україні не розв’язується не тому, що не знаємо як його готувати, а тому, що у нас відсутні службові приміщення для сімейних лікарів, службові автомобілі, сучасне обладнання і достойне житло. Завершив свій виступ заступник міністра закликом повернути в Україні радянську практику диспансеризації, без якої проблему туберкульозу не подолати.

Директор Державного центру зайнятості у своєму виступі наголосив на тому, що система підготовки кадрів в Україні не відповідає реаліям сьогодення — випуск спеціалістів вищими навчальними закладами вдвічі вищий потреби в спеціалістах, а випуск кваліфікованих робітників професійно-технічними училищами вдвічі менший потреби в кваліфікованих робітниках. А правознавців, бухгалтерів і економістів, взагалі, сьогодні випускається у співвідношенні 10 претендентів на одне вакантне місце. І в першу чергу спеціалістів цієї категорії випускають ВНЗ недержавної форми власності, тож їх є найбільше на обліку Державної служби зайнятості, тобто, попередня заява Тимошенка з цього приводу, на його думку, є такою, що не відповідає дійсності.

Наступним виступив віце-прем’єр Табачник. Він, як і Голова Верховної Ради Мороз, заявив, що радий поспілкуватись з такою великою кількістю розумних людей, які мріють про якісну вищу освіту в Україні. Нагадав про близьке чергове підвищення зарплати вчителям і нарощення Бюджету країни. Запропонував дозволити вищим навчальним закладам, не зменшуючи нинішнього рівня державного замовлення, збільшувати число зарахованих на умовах надання платних послуг до рівня, на якому вони здатні забезпечувати якісну освіту. Оскільки серед майже 90 ВНЗ зі статусом національного є досить багато посередніх, то, на думку віце-прем’єра, варто назвати усі державні ВНЗ в Україні національними і підтримати пропозицію Згуровського про те, щоб кожен ВНЗ видавав не загальнодержавний диплом, а свій — тоді посередні ВНЗ щезнуть самі собою по причині відсутності бажаючих до них поступати. На думку Табачника, така ж доля, як і національних, може очікувати і дослідницькі університети. Тож не в назві справа, а в забезпеченні кадрами вищої кваліфікації та організації навчального і наукового процесу. Він звернув увагу на те, що такі флагмани освіти, як КНУ імені Тараса Шевченка, КНЕУ імені Вадима Гетьмана та НТУУ «КПІ» мають лише по одному філіалу, а Тернопільський економічний університет їх має майже у кожному обласному центрі. Віце-прем’єр погодився з Олександром Нагурним, що розподіл стипендії доцільно взагалі віддати студентському самоврядуванню, члени якого краще знають, кому потрібна стипендія, але він виступив категорично проти того, щоб зарплата викладача залежала від його оцінки студентами, або ж, щоб навчальні програми визначались самими студентами, які ще не в змозі спрогнозувати наслідки своєї діяльності такого роду. На думку Дмитра Табачника, стипендія повинна виплачуватись не всім, а лише соціально незахищеним студентам, як це має місце в усіх розвинених країнах. Теж саме стосується і надання майже безкоштовного гуртожитку. Оскільки включились в Болонський процес, то треба виконувати не лише його освітні аспекти, а і інші теж.

Ректор Національної юридичної академії України і господар зали, в якій проходила колегія, професор Тацій у своєму виступі акцентував на тому, що використання коштів, самостійно зароблених ВНЗ, у складі бюджетних у вигляді спеціального фонду є незаконним, оскільки бюджетні гроші і самостійно зароблені мають різну природу — це різні гроші. І він разом зі своїми колегами юристами розробив проект закону з цього приводу, який буде передано до Верховної Ради України через харківських народних депутатів. Професор Тацій звернувся до Олександра Мороза з проханням підтримати проект цього закону після його передачі до парламенту.

На цьому обговорення доповіді міністра припинилось, і на його пропозицію члени колегії прийняли рішення, яке увібрало в себе основні положення доповіді та конструктивні доповнення секцій.

Суть заключного слова Станіслава Ніколаєнка звелась до констатації — вибрали Болонський процес, то тепер треба його реалізовувати, та заклику до співпраці.

Завершилось засідання колегії врученням ректором НЮАУ Тацієм Голові Верховної Ради України Олександру Морозу настільної копії пам’ятника Ярославу Мудрому, який стоїть біля академії, та врученням кільком ректорам Почесних Грамот Верховної Ради України.

Здивувало мене те, що вперше на колегії не виступив ректор КНУ професор Скопенко — причому єдиний, хто не виступив, із членів робочої президії.

Після завершення засідання мій куратор декан факультету довузівської підготовки НТУ «ХПІ» Юрій Романович відвіз мене разом з двома проректорами із Луцького державного технічного університету на залізничний вокзал, з якого я швидкісним експресом «Харків—Київ» о 16 годині 27 хвилин виїхав до Києва. Прибув до Києва я о 22-й годині 17 хвилин, де пересів на службову машину і відбув до Вінниці.

В дорозі до Києва я не відривався від подарованої мені напередодні книги (уже 15-ї) віршів і поем відомого поета Михайла Стрельбицького, названої ним «Книга вдячності». За читанням творів цього відомого поета, який одночасно є доцентом кафедри культурології нашого університету, непомітно пролетіли майже 6 годин дороги. Особливо мене вразили вірші, присвячені його дитинству, яке виявилось дуже подібним до мого, та вірші, присвячені воїнам УПА, які за стилем, на мій погляд, дозволяють стверджувати, що Михайло Стрельбицький — це Василь Симоненко сьогодні.

Наступного дня я навіть не втримався від того, аби не прочитати два вірші Стрельбицького на ректораті і заявити, що наступить час коли, ставши сивочолими, сьогоднішні студенти нашого університету будуть гордими від того, що колись мали честь слухати лекції самого Стрельбицького.

Завершити свою розповідь про підсумкову колегію рідного міністерства я хочу на дещо мінорній ноті.

Справа в тому, що під час засідання нам роздали інформаційно-аналітичні матеріали, в яких наведені дані про освітню і наукову діяльність ВНЗ інтегрально в розрізі областей, а також таблицю рейтингів, визначених по групах споріднених ВНЗ, без розкриття складових цих рейтингів і даних за 2006 рік, на основі яких вони визначені по кожному з ВНЗ.

Рік тому уся процедура визначення рейтингів за результатами 2005 року була абсолютно прозорою, що дало можливість нашому ВНТУ посісти друге місце в своїй групі слідом за НТУУ «КПІ». У цьому ж році наш ВНТУ в підсумковому рейтингу, визначеному непрозоро, опинився на 19 позиції, незважаючи на те, що у порівнянні з 2005 роком у 2006 році ми мали майже по усіх показниках приріст їх значень. Це мене здивувало і заставило дошукуватись до істини. І я її знайшов — виявилось, що рейтинги ВНЗ підраховані з використанням сфальсифікованих кимсь даних. До цього висновку я дійшов, порівнявши значення дійсних даних по патентній діяльності ВНТУ за 2006 рік з тими, які були використані при підрахунку рейтингів і наведені в таблиці на сторінці 80 «Інформаційно-аналітичних матеріалів». Розбіжність виявилась не в одиницях, а в десятках разів! І замість 1-го місця, за цим параметром, ВНТУ в таблиці матеріалів до колегії поставлено на 17-му місці. І навіть, якби по інших показниках усе було б вірним, уже цієї похибки достатньо, щоб змістити наш інтегральний рейтинг на добрий десяток місць.

Розібравшись у причинах фальсифікації, я спочатку думав звинуватити комісію міністерства, яка підраховувала рейтинги, прямо на засіданні колегії, попросивши слово для репліки. Але, побачивши у президії Голову Верховної Ради України Олександра Мороза і віце-прем’єра Дмитра Табачника, я виступати зі звинуваченнями передумав. Адже своїм виступом я зіпсував би свято нашому міністру Станіславу Ніколаєнку, продемонструвавши його начальству нерадивість (або й нечесність) деяких працівників апарату міністерства. І він мені цього ніколи не простив би у майбутньому. Але і залишати факт фальсифiкації рейтингів без ознайомлення з ним міністра, я теж не захотів. А тому вирішив після повернення додому повідомити про цей факт міністру листом. В результаті у понеділок 5-го березня на адресу міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка пішов лист такого змісту:

Про фальсифікацію даних
при визначенні рейтингів
вищих навчальних закладів

Міністру освіти і науки України
С. М. Ніколаєнку

Шановний Станіславе Миколайовичу!

Під час проведення підсумкової колегії міністерства у Харкові 1–2 березня 2007 року усім її учасникам були роздані «Інформаційно-аналітичні матеріали…» та «Рейтинги ВНЗ III–IV рівнів акредитації за результатами діяльності у 2006 році».

Аналіз цих матеріалів дозволяє стверджувати, що особами, які надавали дані для визначення рейтингів ВНЗ, принаймні, по Вінницькому національному технічному університету, надані дані, сфальсифіковані в бік суттєвого заниження.

Так, наприклад, на сторінці 80 «Інформаційно-аналітичних матеріалів…» в таблиці, в якій вказана «Кількість виданих охоронних документів на винаходи і корисні моделі…» за останні 5 років (2002–2006), по ВНТУ вказані дані, які суттєво відрізняються від реальних, підтверджених раніше міністерством, а саме: у 2004 році ВНТУ отримав 70 патентів, а в таблиці вказано, що 21; у 2005 році ВНТУ отримав 108 патентів, а в таблиці вказано, що 16, а в 2006 році, за результатами якого підраховувались рейтинги, ВНТУ отримав 142 патенти, а в таблиці вказане в десять разів менше число — 14. В сумі за ці 5 років ВНТУ отримав 440 патентів, а в таблиці вказано, що 175. Працівники міністерства підтвердили, що під час підрахунку рейтингу ВНЗ за 2006 рік вони дійсно врахували по ВНТУ лише 14 патентів, а не 142. А це привело до того, що по даній позиції нашому університету замість абсолютного 1-го місця по групі технічних ВНЗ відведено лише 17-е, що суттєво вплинуло і на сумарний показник, за яким ВНТУ відведено в рейтинговій таблиці лише 19-е місце.

2-е місце після НТУУ «КПІ», яке посів у підсумковій рейтинговій таблиці рік тому наш університет за результатами 2005 року, приріст практично усіх показників у ВНТУ у 2006 році, а також виявлена груба фальсифікація стосовно наведених у прикладі даних, з врахуванням яких визначався рейтинг університету у 2006 році, дає право припустити, що фальсифiкація даних по ВНТУ здійснена і по інших показниках, по яких в аналітичних матеріалах до колегії дані не наведені. І, як наслiдок, усе це дає право стверджувати, що рейтинги ВНЗ за результатами 2006 року, визначені комісією міністерства не вірно.

У зв’язку з вище викладеним прошу Вас, шановний Станіславе Миколайовичу, дати вказівку перепровірити розрахунки рейтингів ВНЗ, щоб, принаймні, хоча б керівництво міністерства знало їх дійсне значення, а також провести відповідну роботу з фальсифікаторами даних з патентної діяльності.

З повагою —
ректор ВНТУ                   Б. І. Мокін

Якою буде реакція міністра? — Поживемо-побачимо!
  
Постскриптум 1: а через два з половиною тижні — 20 березня — міністр Станіслав Ніколаєнко за допомогою телекомунікаційної мережі «Укртелекому» провів селекторну нараду, на яку в регіональні центри цієї мережі були запрошені ректори ВНЗ усіх форм власності. Протягом години міністр разом з заступником Шинкаруком та начальниками управлінь Куликовим, Омельченком, Сухолитким і Болюбашем, а також начальником Всеукраїнського центру зовнішнього тестування Лікарчуком та начальником інспекції Бурлаковим у стисненому вигляді довели до відома нам ряд питань, як із числа тих, що обговорювались на колегії, так і тих, що виникли уже після її завершення — особливо було зроблено наголос на встановленні ефективного контролю якості навчального процесу, конкурсному зарахуванні на продовження навчання після бакалаврату, переоформленні усіх 5-річних контрактів зі студентами платної форми навчання на 4-річні, переоформленні усіх договорів оренди приміщень та забороні оренди жилої площі в студентських гуртожитках.

Постскриптум 2: станом на кінець березня єдиною реакцією міністра на мій лист з приводу фальсифікації рейтингу ВНТУ стало те, що перший заступник міністра з питань науки і мій колега по президії АПНУ Андрій Гуржій, який завжди відносився до мене привітно, під час проведення загальних зборів АПНУ 29 березня протягом усього дня демонстрував мені холодну ввічливість і злий блиск в раніше теплих очах.