В середині березня 2007 року усі 1000 примірників моєї книги «Друге дихання, або з чужої пісні слова не викинеш», яка стала уже 9-ю в розпочатій у 1991 році історико-публіцистичній серії, перемістились з університетської типографії у підсобне приміщення мого службового кабінету.

Перший план стосовно розповсюдження книги серед читачів полягав у тому, щоб цю акцію здійснити десь в середині червня, коли кандидатська дисертація молодшого сина Олександра уже пройде усі тернії ВАКівської експертизи і буде затвердженою, аби позбавити можливості когось із можновладців із числа тих, дії яких у книзі змальовані в непривабливих тонах, запропонувати мені затвердження дисертації Олександра в обмін на знищення усього тиражу книги.

Але у кінці березня склалися такі умови, що план довелося різко скоригувати у бік прискорення акції розповсюдження книги.

По-перше, на 28 березня Президія Академії педагогічних наук України, членом якої є і я, призначила своє березневе засідання, а на 29 березня — загальні збори академії.

По-друге, на 28 березня Президія Вінницького відділення Національної спілки журналістів призначила звітно-виборну конференцію.

По-третє, 29 березня Вінницька обласна рада вирішила зібратись на свою сесію.

По-четверте, 29 березня Президія Вінницької обласної профспілки освітян призначила свою чергову звітну конференцію.

Ну і, по-п’яте, вибравшись до Києва на засідання президії і загальні збори АПНУ, по дорозі мені не важко було заїхати і на вулицю Лютеранську в Асоціацію народних депутатів України попередніх скликань.

Не використати таку можливість розповсюдження більшої половини тиражу, зекономивши при цьому ще й на поштових витратах, було б грішно.

Тож я вирішив скористатись таким збігом дат зібрання форумів більшої частини моїх майбутніх читачів і разом з масовим скидом примірників книги на ці форуми одночасно віддати частину тиражу керівникам обласних та міських владних організацій, членам університетської ученої ради і ректорату та в університетську і міські бібліотеки, а також розіслати і ту частину тиражу, яка запланована була для середніх шкіл Вінниччини з метою профорієнтації, для членів Наглядової ради університету та для частини народних депутатів України із діючого складу Верховної Ради, які мене знають особисто, є патріотами України і сприяють розбудові демократії у нашій державі.

На мою думку, після такої практично одномиттєвої акції розповсюдження книги уже ніхто не міг мені запропонувати знищити тираж, а будь-які випади проти дисертації Олександра втрачали сенс, особливо на фоні того, що її попередня позитивна експертиза та захист були здійснені з залученням провідних фахівців НТУУ «КПІ», НТУ «ХПІ», НУ «ЛП» та Інституту електродинаміки НАНУ. А на більш серйозні санкції з боку фігурантів книги її критичний запал не тягне.

Прорахувавши це, я приступив до реалізації цього форсованого плану, і протягом 28-го та 29-го березня усі мої потенційні читачі або уже отримали «Друге дихання», або ж, оскільки я пишу ці рядки увечері 29-го березня у номері київського готелю, воно уже прямує до них поштою.

Залишається лише додати, що 27-го березня перший проректор Володимир Грабко з’їздив у відрядження до Києва на семінар, влаштований фірмою «Сіменс» для тих, хто від них отримав безкоштовно обладнання для навчальних лабораторій в технічних університетах України. Після завершення семінару він заніс по одному примірнику «Другого дихання» до приймалень усіх керівників нашого міністерства рівня міністра, його заступників та начальників управлінь.

Завершуючи цю розповідь, я почув з телевізора, що Президент України Віктор Ющенко, перебуваючи у Луганську, заявив, що у нього уже готовий проект указу про розпуск Верховної Ради України, оскільки приєднання окремих народних депутатів із опозиційних фракцій до владної парламентської коаліції є неконституційним, адже владну коаліцію зобов’язані утворювати виключно лише фракції у повному складі. І якщо до 2 квітня він не отримає запевнення від лідерів усіх парламентських фракцій та керівників парламенту і уряду про суворе дотримання конституції в частині створення владної коаліції, то підпише указ про розпуск парламенту, що автоматичне викличе і відставку уряду Віктора Януковича.

Віктор Янукович, який у цей день перебував на Донеччині, відреагував на заяву Віктора Ющенка власною заявою, у якій наголосив на тому, що, по-перше, будь-які дії президента держави, націлені на розпуск парламенту, будуть антиконституційними, а по-друге, що президент не наважиться підписати указ про розпуск Верховної Ради України.

Олександр Мороз, який у цей день перебував у Японії, відізвався заявою, що президент не стане підписувати указ про розпуск парламенту, і що це лише тактичний хід його оточення.

А народний депутат України від Партії регіонів Михайло Чечетов, який був тим Головою Фонду Держмайна України, що продав Ахметову і Пінчуку «Криворіжсталь» по ціні, в 6 разів меншій тієї, за якою потім цей металургійний гігант перепродала індусу Міттелу нинішня Голова цього фонду Валентина Семенюк, виступаючи у передачі Ганни Безулик «Я так думаю» увесь вечір залякував усіх тим, що в разі, якщо Віктор Ющенко підпише указ про розпуск парламенту, то він розвалить Україну на дві різні держави з границею по Дніпру.

Із телевізійних новин цього четвергового вечора я також довідався, що у суботу 31 березня у Києві одразу на двох майданах оголошено збір бажаючих підтримати — на одному — опозицію, а на другому — владу, і що мітинг на підтримку влади Київська міська рада дозволила, а на підтримку опозиції — ні, що, правда, не зупинило опозицію від його підготовки.

Із цих же теленовин довідався я також про те, що сьогодні у Києві при виході з будинку суду невідомим кілером застрелений російський бізнесмен Максим Курочкін, якого було кілька місяців тому заарештовано при виході з літака в аеропорту Борисполя за звинуваченням у причетності до кримінальних злочинів, скоєних в Україні. Снайперську гвинтівку, з якої застрелено Курочкіна, міліція знайшла на горищі будинку, розташованого на відстані 300 метрів від будинку суду. Курочкін був застрелений під час здійснення тих кількох кроків, які він змушений був зробити від дверей суду до автомобіля доставки, що стояв на подвір’ї, а не впритул до дверей, оскільки біля ганку лежала купа будівельного сміття.

Нагадаю, що рік тому у Дніпропетровську невідомим кілером було застрелено директора Дніпропетровського ринку «Озерки» Воробйова, з яким Курочкін конкурував за право володіти цим ринком, а пару тижнів тому назад під Києвом невідомими були розстріляні із автомата троє компаньйонів Курочкіна, які повертались автомобілем по Обухівському шосе до села, де знімали житло — один із них був колишнім начальником охорони Курочкіна, а двоє громадянами Росії.

Перед виходом із суду Курочкін вимагав у правоохоронців захисту, оскільки він вважав, що його мають вбити. Але ніхто на ці його слова не звернув увагу. Це мабуть перший випадок в Україні, коли підсудного невідомий снайпер убив прямо на виході із суду.

Постскриптум 1: у п’ятницю вранці 30 березня, повертаючись автомобілем із Києва до Вінниці, я звернув увагу на дві речі — по-перше, усі пости ДАІ стояли лише з боку тієї смуги дороги, що вела до Києва, а по-друге, десь за півсотні кілометрів від Києва на обочині дороги стояла велика колона автомобілів військового призначення, до кожного із яких був причеплений солідних розмірів металевий вагон на гумових колесах, в жодному з яких я не побачив вікон, тобто, вагони явно не були призначені для перевезення армійських солдатів. Це були вагони, в яких щось намагались сховати від очей водіїв і пасажирів проїжджаючих автомобілів сьогодні, або ховатимуть завтра.

Постскриптум 2: прибувши до Вінниці в половині дванадцятої, я включив телевізор і довідався, що в Українському домі у Києві зібрався на своє перше засідання Комітет національного порятунку на чолі з Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком, які закликали Президента України Віктора Ющенка розпустити парламент поки за словами В’ячеслава Кириленка «парламент не скасував його посаду або не позбавив його цієї посади в результаті імпічменту».

А перед Українським домом на Європейській площі почали збиратись прихильники Віктора Януковича, що прибували з різних регіонів України для демонстрації Комітету національного порятунку своєї прихильності до нинішнього складу парламенту і уряду. І, мабуть, завтра їх буде тут дуже багато, оскільки за інформацією ЗМІ і в Донецьку, і в Сімферополі уже виділено додаткові потяги для доставки прихильників уряду до Києва Ну, прямо, як у 2004 році! Дежавю, та й годі!