Ось і сталося те, чого одні хотіли, а інші боялися — у понеділок 2-го квітня 2007 року о 19-й годині 10 хвилин Президент України Віктор Ющенко виступив по телебаченню зі зверненням до українського народу, в якому оголосив про підписання ним щойно указу про дострокове припинення повноважень нинішнього складу Верховної Ради України і призначення дострокових парламентських виборів на 27 травня нинішнього року.

Верховна Рада України, терміново зібравшись пізно увечері на своє позачергове засідання у складі 262 народних депутатів із 450 за списком, оскільки крім фракцій регіонів, соціалістів і комуністів на екстрене засідання з’явилися лише півтора десятка «перебіжчиків» від опозиції та ще начебто опозиціонер Сергій Головатий, засудила президентський указ, назвавши його антиконституційним, відмовилася його виконувати і прийняла кілька постанов, в одній із яких зобов’язала уряд не реагувати на указ президента про дострокові вибори і не виділяти на їх проведення кошти, в другій — звернулась до Ради Європи з пропозицією дати правову оцінку подіям в Україні, а третьою — відмінила рішення попереднього складу Верховної Ради України кінця 2004 року про зміни у складі Центральної виборчої комісії, відновивши той її склад, який очолював Сергій Ківалов.

Кабінет Міністрів, який зібрався в середині ночі, прийняв постанову, в якій також визнав указ президента про дострокове припинення повноважень нинішнього складу Верховної Ради України антиконституційним і якою усім органам влади в столиці та на місцях заборонив виконувати цей указ, та зобов’язав усіх виконувати лише рішення парламенту і уряду та посилити охорону приміщень, в яких працюють владні структури.

Проти цієї постанови голосували лише міністр оборони Гриценко та міністр закордонних справ Яценюк.

На ранок 3-го квітня ні «Голос України», ні «Урядовий кур’єр» не оприлюднили саме цей Указ Президента України, хоча зобов’язані були це зробити. Фактично, цим зроблена спроба відстрочити набуття чинності цього указу, оскільки президентський сайт не входить в число тих ЗМІ, яким надано право офіційно доводити укази президента до відома громадян.

Але, якщо сьогодні вийде «Президентський вісник» з текстом указу, то все одно цей указ набуде чинності, і згідно з Конституцією України його потрібно буде усім виконувати. А незгодним слід звернутись до Конституційного Суду України і чекати його вердикту. І якщо КСУ визнає указ неконституційним, то президент держави повинен буде його відмінити і відмінити усі наслідки прийняття цього указу.

А невиконання президентського указу після його оприлюднення тягне за собою звільнення з посад усіх державних службовців, котрі його проігнорували.

Тож склалася ситуація жорсткого протистояння парламентської більшості і уряду з президентом та парламентською опозицією. Чим це закінчиться, сьогодні спрогнозувати важко. Адже, якщо він відмінить указ і закриє очі на те, що парламент та уряд його відмовились виконувати, то дні Віктора Ющенка на президентській посаді залишаться ліченими — або президентський пост на пропозицію комуністів скасують, або президент підпаде під імпічмент ще до закінчення своєї каденції.

Якщо ж президент наполягатиме на виконанні указу, а парламент та уряд будуть відмовлятись це робити, то втілити в життя указ не буде іншої можливості окрім застосування сили, тобто, введення до Києва армійських частин та спецназу СБУ, котрі залишаються під командуванням президента.

Парламент та уряд розраховують на внутрішні війська та міліцію. Але реформи Юрія Луценка не пройшли марно — в середній та низовій ланках цих органів, до яких ще не дійшли руки генералів, котрі повернулись до керівництва після відставки Юрія Луценка з поста міністра внутрішніх справ, є багато людей, які не піднімуть зброю ні на Юрія Луценка та його соратників, ні на солдатів армії. Тож, швидше за усе, силовий варіант виграє президент. Але навряд чи при цьому не проллється кров. А якщо вона проллється, то це може перерости в громадянську війну, результатом якої будуть людські жертви, занепад економіки і втрата міжнародного іміджу, а можливо і формування України лише на правому березі Дніпра з відходом Лівобережної України та Криму до Росії, або створенням на цих територіях невизнаних держав типу Косово, Придністров’я та Абхазії чи Північної Осетії.

О 10-й годині 3-го квітня розпочалося чергове засідання Верховної Ради України. Воно розпочалося з виступу Сергія Головатого — народного депутата від опозиційної «Нашої України», який встиг побувати перед цим і в списках опозиційного БЮТ, і який у своєму виступі осудив та визнав неконституційним, забувши, що таким правом наділений лише Конституційний Суд, президентський указ про розпуск парламенту. Потім з осудом указу виступили соціаліст Іван Бокій, комуністка Катерина Самойлик, Прем’єр-міністр Віктор Янукович, комуніст Петро Симоненко та інші. А уповноважена в справах з прав людини Ніна Карпачова наголосила на тому, що, незважаючи на указ президента держави про розпуск парламенту, народні депутати України згідно з конституцією зберігають свої повноваження до обрання нових народних депутатів. Наш земляк соціаліст Іван Бондарчук свій виступ побудував на дифірамбах Сергію Головатому, а регіонал Василь Кисельов оголосив президента держави злочинцем і запропонував звернутись до нього з вимогою піти у відставку.

Сергій Головатий, взявши слово для репліки, оголосив, що за вчорашній виступ на засіданні Верховної Ради України йому сьогодні зранку телефоном уже погрожували люди із президентської охорони. — Дивно, чому він про це не сказав під час основного виступу?

Слухаючи виступи народних депутатів, основну масу яких склали комуністи та соціалісти, я не міг позбутись відчуття дежавю — саме у такий спосіб і в таких тонах та словах на партійних з’їздах часів Радянського Союзу нещадно таврували «антипартійні групи» та дисидентів.

О 12-й годині «5 канал» повідомив, що вийшов «Президентський вісник», в якому опубліковано текст Указу Президента України про дострокове припинення повноважень нинішнього складу парламенту та оголошення дострокових парламентських виборів. А це означає, що даний президентський указ набрав сили і усі, хто його не виконуватиме, фактично, стають порушниками конституції держави.

Навколо будинку парламенту за інформацією телебачення збирається усе більше людей під прапорами парламентської більшості та уряду, ставляться усе нові і нові намети в наметовому містечку.

З’явилися колони людей під прапорами парламентської більшості та уряду і на Майдані Незалежності у Києві, з якого вчора розійшлися після мітингу прихильники президента та опозиції.

Парламент АР Крим оголосив про підтримку дій Верховної Ради України та Кабміну, а Львівська обласна рада оголосила про підтримку дій Президента України. А це уже можна розглядати як початок розколу української держави.

У цей же день Президент України Віктор Ющенко зібрав у себе нараду голів обласних та Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, на якій 24 губернатори підписали документ про згоду з проведенням дострокових парламентських виборів. Не підписали цей документ лише голови державних адміністрацій міст Києва і Севастополя, а також керівники АР Крим. Більше того, ніхто з останніх на цю нараду, навіть, не прибув.