|
Головна сторінка
Громадська діяльність
Публіцистика
Вибірковий і, звичайно ж, тенденційний літопис, або я так думаю
Розділи книги
У четвер 24 травня, підписавши документи та дізнавшись із газет, що першим заступником секретаря РНБОУ Івана Плюща замість звільненого з цієї посади за власним бажанням Валерія Хорошковського президент призначив учора Олександра Турчинова — праву руку лідера опозиції Юлії Тимошенко, о 18 годині 45 хвилин я включив телевізор, аби послухати випуск новин по каналу ICTV. Те, що я почув, викликало у мене серйозні тривоги, оскільки сьогодні трапилися одразу сім надзвичайних ситуацій. По-перше, Президент України Віктор Ющенко видав указ, яким відправив у відставку Генерального прокурора Святослава Піскуна, мотивуючи це тим, що Святослав Піскун не склав з себе, як того вимагає закон, протягом 20 днів після призначення на посаду в ГПУ повноважень народного депутата України і залишається членом парламентської фракції регіонів, у той час, як Генеральний прокурор зобов’язаний бути поза політикою. Іншим президентським указом виконувачем обов’язків Генерального прокурора призначено прокурора Криму Віктора Шемчука. Ці укази на засіданні колегії Генеральної прокуратури оголосив секретар РНБОУ Іван Плющ. По-друге, Святослава Піскуна, який після оголошення президентських указів забрав речі і спокійно покинув засідання колегії Генеральної прокуратури, через деякий час привели назад два десятки народних депутатів від фракції регіонів, які, створивши живий коридор в рядах державної охорони, провели його назад у кабінет Генерального прокурора, після чого Святослав Піскун звільнив з посади прокурора Криму на правах свого заступника Віктора Шемчука. Одночасно до Генеральної прокуратури на допомогу народним депутатам і Святославу Піскуну прибув загін «Беркута» на чолі з міністром внутрішніх справ Василем Цушком — виникло протистояння між бійцями Управління державної охорони (УДО) та спецпідрозділом міліції, яке, — слава Богу! — не переросло у збройну сутичку лише тому, що за наказом начальника УДО генерала Гелетея його бійці несли службу без зброї, а тому змушені були підкоритись озброєним і переважаючим чисельно «беркутівцям». Але двері Генеральної прокуратури, які бійці УДО тримали закритими, бійці «Беркута» виломили, проклавши дорогу туди народним депутатам від Партії регіонів. А це уже, як не крути, є фактом участі спецпідрозділів міліції на боці однієї із політичних сил, що може призвести до початку громадянської війни і, в майбутньому, до ув’язнення мінiстра внутрішніх справ Василя Цушка, як державного службовця, який віддав наказ людям зі зброєю протидіяти виконанню іншими державними службовцями указу глави держави. До речі, після такого приниження «Беркутом», викликаного попереднім обеззброєнням бійців Управління державної охорони, багато офіцерів УДО, кожен із яких по спецпідготовці може дати фору будь-кому із «Беркуту», поклали на стіл своєму начальству заяви про розірвання контрактів По третє, Шевченківський суд Києва відмінив рішення того суду, який поновив Пшеничного, Станик та Іващенка на посади конституційних суддів, котрі раніше були звільнені з цих посад президентом. Тобто ці люди знову перестали бути суддями Конституційного Суду України. Але на роботу вони вийшли, оскільки їм проклали дорогу до будівлі КСУ 25 народних депутатів від фракції регіонів. Однак засідання суду не відбулося, оскільки кворуму не було, адже 7 суддів КСУ перебувають на лікарняному, а один у відпустці. Тож Пшеничний обмежився лише заявою про те, що президент перешкоджає роботі КСУ, оскільки не хоче почути справедливу оцінку його указів про розпуск парламенту. І цією своєю заявою, як і відмовою виконати рішення Шевченківського суду Києва, Пшеничний підтвердив те, що він є людиною заангажованою, а тому президент держави не помилився, увільнивши його від обов’язків судді КСУ. По-четверте, міністр оборони Анатолій Гриценко заявив, що в разі спроби державного перевороту армія може стати на захист конституційного ладу в державі. По-п’яте, Прем’єр-міністр Віктор Янукович терміново покинув нараду керівників урядів країн СНД, що розпочалася у Ялті, і повернувся до Києва, де за повідомленнями ЗМІ надвечір зібрав на термінове засідання уряд, на засіданні якого увільнив з посади віце-прем’єра по силових структурах Володимира Радченка, який сам відмовився її надалі обіймати, та призначив на цю посаду колишнього міністра оборони, а нині депутата ВРУ від Партії регіонів Олександра Кузьмука, який історії запам’ятався лише тим, що саме під час обіймання ним посади міністра оборони над Чорним морем українськими ракетниками було збито російський пасажирський літак з майже сотнею туристів на борту. До речі, на пропозицію керівника уряду Росії українського прем’єра Віктора Януковича навіть за його відсутності на самміті у Ялті та наявності політичної кризи в Україні обрали координатором дій урядів країн-членів СНД на наступний термін, довжиною в календарний рік. По-шосте, терміново повернувся до України зі Словаччини Голова Верховної Ради України Олександр Мороз, який зібрав засідання парламенту і провів рішення, яким дії президента по відношенню до Генерального прокурора і суддів КСУ оголошено спробою узурпації влади в державі і рекомендовано уряду вийти з переговорного процесу по узгодженню термінів проведення дострокових виборів. По-сьоме, Президент України Віктор Ющенко зібрав керівників силових відомств і наказав їм не втручатись у політичні події, аби не спровокувати в Україні збройне протистояння. Віктор Ющенко засудив дії міністра оборони Цушка по організації захвату «Беркутом» будівлі Генеральної прокуратури і запропонував йому скласти повноваження міністра внутрішніх справ, якщо є бажання займатись політикою. Дивлячись збоку на усі ці події, легко зробити висновок, що, по-перше, Олександр Мороз готовий на будь-які дії, аби лише залишитись при владі; що відкриває нові ракурси і на його колишні ініціативи стосовно розслідування справи про загибель журналіста Георгія Гонгадзе; по-друге, що Святослав Піскун не має морального права займати посаду Генерального прокурора; оскільки замість того, щоб стати нейтральним охоронцем законності, залишається політичним гравцем команди Віктора Януковича; по-третє, що Василь Цушко не має ні морального, ні юридичного права займати посаду міністра внутрішніх справ, оскільки став організатором збройного протистояння виконанню державними службовцями указів глави держави; по-четверте, що в разі поразки Віктора Ющенка в справі проведення дострокових виборів, високою є імовірність того, що «донецькі» потім більше уже до цієї влади нікого не допустять, нейтралізуючи появою «спецкоманд» зі своїх народних депутатів спроби будь-кого і будь-де зробити щось не за їхнім сценарієм, а по-п’яте, що, оскільки сьогоднішні події добре продемонстрували суть тих політичних сил, які утворили парламентську більшість, то і підняти Юлії Тимошенко та Юрію Луценку знову на Майдан людей буде цілком під силу. Продовжую розповідь наступного дня у п’ятницю 25 травня після завершення роботи спецради, на засіданні якої під моїм головуванням до лав науковців зі ступенем кандидата технічних наук долучились ще двоє здобувачів з нашого університету. З повідомлень «5 каналу» щойно довідався, що Президент України Віктор Ющенко видав сьогодні указ про підпорядкування президенту держави внутрішніх військ. На мій погляд, це сильний хід Віктора Ющенка, який нівелює заангажованість парламентською більшістю міністра внутрішніх справ Василя Цушка. Думаю, що після цього Прем’єр-міністр Віктор Янукович знову сяде за стіл переговорів з президентом. І боюсь, що тепер його уже не буде радувати ні радикалізм Олександра Мороза, ні запопадливість Василя Цушка, ні відмова Святослава Піскуна підкоритись указу президента. Адже Віктор Янукович розуміє, що намагання Віктора Ющенка розв’язати політичну кризу шляхом проведення дострокових парламентських виборів в очах Заходу є свідченням демократичності президента і сповідування ним європейських цінностей, а тому подальша відмова уряду і проурядової коаліції від проведення дострокових парламентських виборів і спроби за допомогою спецпідрозділів міліції, «своїх» членів КСУ і невиконання указів президента зірвати процес демократизації українського суспільства рано чи пізно приведуть до ізоляції України і втрати багатьма соратниками Віктора Януковича, і перш за все Рінатом Ахметовим, великої частки своїх капіталів із числа тих, що орієнтовані на Захід. Тож, я думаю, що уже через місяць-другий Святослав Піскун перестане бути Генеральним прокурором, Василь Цушко — міністром внутрішніх справ, а Віктор Янукович і Віктор Ющенко остаточно узгодять термін проведення дострокових парламентських виборів. І, якщо для цього регіоналам доведеться пожертвувати Олександром Морозом, відправивши його у відставку з посади Голови Верховної Ради України, то, на мій погляд, вони на це підуть, оскільки для них «своя сорочка ближче до тіла». Тим паче, що і моральне виправдання такої жертви у регіоналів буде — Олександр Мороз, перекинувшись разом з соціалістичною фракцією до них, зрадив своїх колишніх соратників і тих своїх виборців, які залишились вірними ідеалам Помаранчевої революції, а тому відсторонення його від влади буде лише актом розплати, здійсненим руками регіоналів. «5 канал» повідомив також про те, що Віктор Ющенко ввів до складу РНБОУ усіх голів обласних державних адміністрацій та призначеного ним виконувача обов’язків Генерального прокурора Шемчука, вивівши з її складу Піскуна. А трохи пізніше на телеканалі ICTV я побачив неадекватну поведінку міністра внутрішніх справ Василя Цушка, який заявив, що «надає по зубам» усім, хто намагатиметься силою захоплювати державні структури, забувши про те, що саме він наказав спецпідрозділу «Беркут» виломити двері Генпрокуратури і захопити її приміщення аби посадити у своє колишнє крісло відставленого президентом з посади Генерального прокурора Святослава Піскуна. Як не крути, а сьогодні має місце путч проти президента, і уже ніхто в Україні не здивується, якщо Віктор Ющенко оголосить надзвичайний стан і віддасть наказ заарештувати путчистів. Я, наприклад, на його місці так би і зробив. Як повідомили виконувач обов’язків голови СБУ генерал Наливайченко та виконувач обов’язків Генерального прокурора Віктор Шемчук, які на мить з’явилися в полі зору телекамер каналу «1+1», кримінальна справа по факту силового захоплення Генеральної прокуратури бійцями спецпідрозділу «Беркут», якими командував сам міністр внутрішніх справ Цушко, уже порушена. Не встиг я набрати на комп’ютері попередні рядки як із новин того ж таки телеканалу «1+1» почув, що Святослав Піскун, отримавши текст указу Президента України Віктора Ющенка про свою відставку, розписався на цьому тексті і привселюдно оголосив, що відтепер він уже не є Генеральним прокурором, але буде оспорювати президентський указ у суді. Одночасно телеоператори показали купи людей, які розтягали з Генеральної прокуратури ящики з матеріалами кримінальних справ. На запитання тележурналістів хтось один із цих «куп», не представляючись, відповідав, що це вони забирають у свої обласні прокуратури матеріали кримінальних справ, що були раніше на вимогу Генеральної прокуратури передані сюди. Цікаво, що тепер скаже Василь Цушко, який із «Беркутом» штурмував будівлю Генеральної прокуратури аби повернути Піскуна назад у крісло Генерального прокурора? Закінчуються новини на телеканалі «1+1». Зараз починається випуск вечірніх новин на каналі «Інтер». Тож перш ніж йти додому послухаю ще й їх. Показали Олександра Мороза, який перед іноземними дипломатами назвав дії президента держави путчем. У мене ці слова керівника відставленого президентським указом парламенту викликали здивування, адже Конституція України дає право президенту держави видавати укази, і їх виконання є обов’язковим для усіх гілок влади до тих пір, поки в судовому порядку ці укази не будуть визнані неконституційними. Тож за буквою конституції фактично путчистом є саме Олександр Мороз, адже це він ініціює прийняття рішень не діючим парламентом, і вимагає від уряду і міністра внутрішніх справ виконання цих, прийнятих нелегітимним законодавчим органом, рішень. Показали Віктора Януковича, який також у всьому звинувачує Віктора Ющенка і його оточення, і відмовляється зустрічатись з президентом сам-на-сам, а лише у присутності Олександра Мороза, на що, в свою чергу, не погоджується Віктор Ющенко, який не вбачає у фігурі Голови відставленої Верховної Ради рівновеликого партнера по переговорах стосовно врегулювання політичної кризи. Показали Василя Цушка, який погрожував губернаторам серйозними неприємностями, якщо вони спробують втручатись на місцях в дії підпорядкованої йому міліції. Цушко повідомив, також, що він розіслав в усі частини внутрішніх військ розпорядження не виконувати президентський указ про підпорядкування їх президенту держави. А це, на мій погляд, уже точно підпадає під одну із ознак путчу. Оточення президента держави Василь Цушко назвав хунтою. Показали Віктора Ющенка, який нагадав, що він за конституцією держави є Верховним Головнокомандувачем, а тому саме йому повинні бути підпорядкованими усі війська під час кризових ситуацій. Тож, підпорядкувавши собі зараз внутрішні війська, він лише виконав свій конституційний обов’язок. І з цим, на мій погляд, може не погоджуватись лише людина, якій або страх, або ненависть зовсім затуманили мозок. Показали прес-конференцію Шевчука, Наливайченка і Турчинова, на якій вони заявили, що за незаконні дії по захвату будівлі Генеральної прокуратури міністр внутрішніх справ понесе покарання, і що кримінальна справа з цього приводу уже порушена. Показали народного депутата від Партії регіонів Калашникова, відомого організацією минулого року побиття журналістів у наметовому містечку біля стін Верховної Ради, який, цього разу, йдучи Генеральною прокуратурою за спинами інших народних депутатів, постійно нагадував бійцям державної охорони, що вони не мають права не лише чинити спротив, але і доторкатись до народних депутатів, оскільки депутати мають депутатську недоторканість. Показали в. о. Голови КСУ Пшеничного, який і засiдання суду не проводить, оскільки немає кворуму, і в СБУ в якості свідка по порушеній там якійсь кримінальній справі відмовляється йти. А це, між іншим, теж є порушенням чинного законодавства. Пролунало одразу два повідомлення про рішення двох судів стосовно законності перебування на посаді суддів КСУ Пшеничного, Іващенка і Станик, які були відправлені у відставку президентським указом. В одному з них повідомлялось, що суддя Шевченківського суду Києва, яка визнала виконання ними обов’язків суддів КСУ незаконними, це своє рішення відмiнила. А в другому повідомлялось, що Донецький апеляційний суд відмінив рішення Луганського суду про визнання президентських указів про відставку Пшеничного, Іващенка та Станик такими, що порушують чинне законодавство. Тож виходить, що ці судді уже знову не є суддями. На цьому на сьогодні я поставлю крапку і піду додому, оскільки на годиннику уже 21 година. А вдома я, звичайно ж, включив передачу Савіка Шустера «Свобода слова». Але, втомившись від намагання начальника департаменту МВС полковника Стогнія, заступника міністра юстиції Інни Богословської та якогось народного депутата від Партії регіонів і чи то Генерального прокурора, чи то ні — Святослава Піскуна зробити з мене дурня, через півтори години відключився від цієї передачі. Це ж якої треба бути невисокої думки про рівень нашого логічного мислення, аби допускати, що ми усі повіримо їхнім байкам про те, що помічник Генерального прокурора викликав міністра МВС з «Беркутом», побачивши у своїй приймальні людину не у формі, а у майці, під якою потім виявили нунчаки? І це при тому, що в приміщенні Генеральної прокуратури знаходились бійці Управління державної охорони на чолі зі своїм начальником генералом Гелетеєм, в функціональні обов’язки яких входить охорона усіх працівників Генеральної прокуратури? Одразу ж виникає запитання — кого із своїх підлеглих чи знайомих помічник Генерального прокурора роздягнув до майки і з якої кримінальної справи взяв «вещдок» у вигляді нунчаків аби всучити його цьому виконавцю ролі терориста? Колись, коли Інна Богословська ще була одним із лідерів «Озимого покоління», я навіть їй симпатизував і подумував про те — чи і мені не податись до цього «озимого покоління». Але ще тоді мене трохи насторожували словесні фонтани, якими супроводжувала свою появу будь-де Інна Богословська. Час показав, що моя насторога була виправданою — ця жінка не здатна цінити слово. І не розуміє, що чим цих слів вона говорить більше, тим нижчою стає ціна кожного її слова. Тож, викидаючи із себе тисячі слів за хвилину, вона настільки обезцінює кожне з них, що той десяток із кожної тисячі, який в змозі розрізнити в словесному фонтані слухач, приносить йому інформації на десять копійок при затраті часу на десять гривень. А це нічого, окрім роздратування, не викликає навіть у нейтрально налаштованих до неї людей. І саме це є основною причиною програшу на останніх парламентських виборах блоку її імені, а не викрадення голосів, як заявляла вона на суді. А заява Святослава Піскуна, що його знову поновив на посаді Солом’янський суд Києва, а тому він тепер швидко знайде управу на усіх, хто виступав проти нього, нічого, крім саркастичного сміху не викликає — адже за усі роки перебування на посаді Генерального прокурора він ще не довів до кінця жодної резонансної справи і далі словесних обіцянок і словесних погроз в жодній справі не пішов! До речі, я не можу повірити у те, що суддя Солом’янського суду Києва, саме виходячи з букви закону, міг прийняти рішення про поновлення на посаді головного законника країни Святослава Піскуна, який був зміщений з цієї посади президентом держави саме за грубе порушення чинного законодавства, несумісне з перебуванням на цій посаді. Складається враження, що цей суддя під час прийняття цього рішення знаходився під пресом якихось обставин надзвичайного характеру. І таке поновлення на посаді кидає тінь і на самого Піскуна, і на тих народних депутатів від проурядової коаліції, які організовують такі поновлення. Дивлячись на те, як деякі народні депутати від проурядової коаліції групами по 20–25 осіб кидаються в усі точки, в яких за їхніми поняттями політично «наших б’ють», я пригадую аналогічні події моєї юності у 60-і роки минулого сторіччя, які пройшли на 1-му Комсомольському містечку у Кривому Розі. Кожного вечора у цьому містечку хтось прибігав на танцмайданчик, який був головним культурним центром, і кричав «мене побили югоковські, усі на помсту!». І збігалися сотня, а то й дві, тих, хто прибув сюди по комсомольській путівці, по вербовці або на ПТУшну практику, сідали на здвоєний трамвай, висаджувались на танцмайданчику селища ЮГОКу, або у полі під трубою, що розділяла ці поселення, якщо аналогічна сотня «югоковців» зупиняла цей трамвай напівдорозі, і починалися «розборки» з мордобоєм. Різниця між тими і нинішніми «розборками» лише в тому, що тодішні їхні учасники не мали депутатської недоторканості, а тому після кожної з них частина фігурантів із комсомольців і вербованих перевтілювались у зеків, а нинішнім фігурантам усе сходить з рук. Але інстинкти у нинішніх донецьких та продонецьких «борців за справедливість» такі ж самі, як і у тих криворізьких із далеких 60-х років. Субота 26 травня теж виявилась насиченою на події. Зранку зустрілись Віктор Ющенко, Віктор Янукович, Іван Плющ, Олександр Мороз та Юлія Тимошенко, але ні про що не домовились. Після цього Олександр Мороз полетів до Братіслави, де виступив на самміті перед керівниками парламентів Європи з заявою, що в Україні до влади рвуться ті, хто вибори програв, а президент держави їх підтримує і в порушення конституції здійснює звільнення в Генеральній прокуратурі і Конституційному Суді для того, щоб паралізувати діяльність цих органів захисту конституції і у такий спосіб допомогти опозиції прийти до влади. Також зранку розпочалися з’їзди блоків «Наша Україна» та БЮТ, які оголосили, що в разі, якщо до 16 години Віктор Ющенко, Віктор Янукович і Олександр Мороз не домовляться про дату дострокових виборів і узгодження дій по їх підготовці та проведенню, то ці з’їзди обнулять свої виборчі списки повністю, а народні депутати від цих блоків офіційно напишуть заяви про складення з себе депутатських повноважень. Це приведе до того, що в складі Верховної Ради залишиться менше 300 народних депутатів, що автоматично зробить її нелегітимною. І за виключенням 5 народних депутатів від ПППУ Анатолія Кінаха у блоці «Наша Україна» усі інші народні депутати від «Нашої України» та усі — за повідомленнями телеканалів — від БЮТ написали заяви про складення з себе депутатських повноважень. А це більше 200 членів ВРУ із 450 за списком. В середині дня, коли Олександр Мороз перебував у Братіславі, переговори про врегулювання політичної кризи продовжились у форматі: Віктор Ющенко — Віктор Янукович — Юлія Тимошенко. В Києві в очікуванні відкриття засідання РНБОУ продовжували перебувати голови обласних державних адміністрацій. На прохання президента держави з’їзди «Нашої України» та БЮТ перед прийняттям остаточного рішення зробили перерву до 20-ї та 21-ї години. Станом на ці години ніяких домовленостей між керівниками гілок влади в Україні ще не було, тому завершальну частину цих з’їздів було перенесено на невизначений термін з зобов’язанням делегатів з’явитись на продовження у будь-який час по виклику. Увечері були відпущені з Києва у зв’язку з перенесенням засідання РНБОУ і усі голови обласних державних адміністрацій. За наказом командувача внутрішніх військ генерала Кіхтенка з обласних центрів до Києва потягнулись колони з відбірними бійцями підрозділів «Барс», «Ягуар» і «Омега» — десь трохи більше 2000 бійців-контрактників та офіцерів. В різних місцях дороги до Києва ці колони зупинялись постами ДАІ, на яких уже чатували народні депутати від провладної коаліції. Користуючись статусом депутатської недоторканості, ці народні депутати розпорядились зупинити усі колони і віддали накази працівникам ДАІ зняти номерні знаки з усіх автобусів, аби унеможливити їхнє пересування по дорогах. Колони зупинились і бійці спецпідрозділів утворили свого роду «пікніки на обочині» в різних точках України. Відмовились виконати наказ командувача внутрішніми військами лише командири підрозділів цих військ із Одеси, Херсону і Криму. Вони мотивували свою відмову відправляти до Києва бійців забороною міністра внутрішніх справ Цушка. Командувач внутрішніми військами генерал Кіхтенко дав інтерв’ю журналістам, в якому пояснив, що на кожні свята у такій кількості за наказом міністра внутрішніх справ він відправляв до Києва своїх бійців для допомоги міліціонерам в підтриманні порядку під час свят. І зараз він це зробив, але уже за наказом президента, оскільки 26 травня у суботу кияни святкують День міста, а ситуація у Києві є не дуже спокійною. Генерал Кіхтенко вслід за Віктором Ющенком повторив, що жоден боєць внутрішніх військ не буде задіяний у політичних розборах, що вони лише підтримуватимуть порядок і спокій у місті, допомагаючи нарядам міліції, як це було завжди при усіх мінiстрах внутрішніх справ, включаючи і Луценка та Цушка. До речі, ті керівники спецпідрозділів внутрішніх військ, які не виконали наказ свого командувача, що базувався на указі президента держави, фактично порушили військову присягу, тож після того, як усе заспокоїться, думаю, що вони в кращому випадку позбудуться своїх посад, у гіршому випадку — погонів. Святослав Піскун, який виступив перед журналістами, заявив, що він знову є Генеральним прокурором, оскільки поновлений на посаді рішенням Солом’янського суду Києва, а тому невдовзі заарештує генерала Кіхтенка, як такого, що не виконав наказ міністра внутрішніх справ Цушка про заборону виводити спецпідрозділи із казарм. А із секретаріату президента держави журналісти отримали інформацію про те, що в Солом’янському суді не зареєстровано позов про поновлення Святослава Піскуна на посаді Генерального прокурора і не зареєстрована навіть така справа, тож виходить, що суддя цього суду, здається його прізвище Скорик, виніс рішення про поновлення Піскуна або десь у себе на кухні, або в якомусь ресторані, що й не дивно, оскільки на час його ухвалення був уже глибокий вечір. А тому виконувач обов’язків Генерального прокурора Віктор Шемчук, який, як я зрозумів, нині «квартирує» в СБУ, одночасно являючись куратором від ГПУ цієї служби, дав розпорядження порушити кримінальну справу по факту неправомірного судочинства суддею Скориком. Представники опозиції повідомили журналістам, що за їхніми даними в надрах Міністерства внутрішніх справ виношується план здійснити терористичний акт, підірвавши бомбу чи гранату серед мітингуючих на Майдані Незалежності прихильників проурядової коаліції, аби у такий спосіб викликати гнів народу і негативну реакцію за кордоном, а потім звинуватити у цьому опозицію і мати офіційний привід для проведення масових арештів серед прихильників опозиції. В проміжок часу між 13-ю та 14-ю годинами міністр внутрішніх справ Василь Цушко разом зі своїми заступниками зібрав журналістів і провів прес-конференцію, на якій, по-перше, відмів звинувачення опозиції у тому, що МВС готує терористичний акт серед прихильників проурядової коаліції, по-друге, оголосив, що дійсно спецпідрозділи внутрішніх військ, які слідують до Києва з обласних центрів, виконують не його наказ, а наказ свого командувача генерала Кіхтенка, який вирішив підкорятись не йому, а президенту, а по-третє, намагався переконати журналістів у тому, що, віддаючи наказ на штурм будівлі Генеральної прокуратури, він діяв так у повній відповідності з тим, як повинен діяти, отримавши інформацію про захоплення цієї будівлі терористами, про наявність яких йому повідомив помічник Генерального прокурора Святослава Піскуна. Одразу ж відзначу, що і по тону, і по голосу, і по поведінці — це був уже зовсім не той Василь Цушко, який вчора, блискаючи очима і форсуючи голос обіцяв надавати «по зубам» усім, хто стане у нього на шляху при виконанні посадових обов’язків міністра так, як він їх розуміє. Склалось враження, що Цушко почав розуміти, що саме він стане тим самим «цапом-відбувайлом», коли обидва Віктори усе-таки домовляться між собою про проведення дострокових виборів і відсторонення одіозних фігур від цього процесу. Мабуть не таким собі уявляли кияни свято Дня міста у цьому році, як це сталося 26 травня. Насамперед, хоча б тому, що вони вперше в своїй історії не змогли використати для проведення концертних програм і масових гулянь Майдан Незалежності, який виявився щільно окупованим бомжами і безробітними з різних регіонів України, котрі на гроші Партії регіонів зображають з себе її прихильників, і який за рівнем смороду, викликаним спекою та необхідністю постійного очищення встановлених там десятків біотуалетів, перетворився в одне велике джерело смороду, котре «дістає» не лише тих, хто сидить там у наметах чи проходить майданом у справах, а і усіх жителів навколишніх багатоповерхових будинків. На мій погляд, чим довше ці бомжі і безробітні там будуть знаходитись, тим більше голосів втрачатиме Партія регіонів на майбутніх виборах — і не лише у Києві. Завершилась інформаційна субота повідомленням ЗМІ, що пізно вночі в кабінеті президента держави знову зустрілись Віктор Ющенко, Віктор Янукович, Олександр Мороз, Юлія Тимошенко і міністр оборони Анатолій Гриценко, які продовжили переговори про пошук шляхів виходу з політичної кризи. |
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.