Прокинувшись у неділю вранці 27 травня, я одразу ж включив радіо, аби дізнатись, до чого домовились вночі керманичі нашої країни. Із перших же випусків новин я дізнався, що о 4-й ранку до журналістів вийшли Віктор Ющенко, Олександр Мороз і Віктор Янукович, які повiдомили, що досягнута домовленість і підписана політична угода про проведення дострокових виборів 30 вересня. Дострокові вибори відбудуться згідно з указом президента держави. Але попередньо президент призупинить свій указ про розпуск Верховної Ради України 5-го скликання, а вона 29 і 30 травня прийме три пакети законів, в одному з яких будуть зібрані усі ті конструктивні закони, які проголосовані парламентом після 2-го квітня, тобто, після оголошення 1-го указу президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради. В другому пакеті будуть усі ті зміни до чинних законів, яких недостає для проведення дострокових парламентських виборів, а третій пакет забезпечуватиме законодавчо вступ України до Світової організації торгівлі.

Угода передбачає також створення реєстру виборців та внесення змін до складу Центральної виборчої комісії, оскільки її нинішній склад не відповідає сьогоднішнім політичним реаліям.

Ця угода містить, також, у собі зобов’язання не втручатись нікому із сторін в діяльність судової системи влади і правоохоронних органів.

Що там є ще, уже довідаюсь після того, як сам її прочитаю в якомусь ЗМІ.

Керівники держави домовились навіть про те, що сьогодні, для того, щоб продемонструвати народу єдність і необоротність угоди, підуть разом на фінальний матч кубку України, який розпочнеться о 19 годині у Києві на стадіоні «Олімпійський» між командами «Динамо» Київ та «Шахтар» Донецьк.

Журналісти дружно повідомляють, що бійці міліцейського спецпідрозділу «Беркут» за наказом міністра внутрішніх справ Василя Цушка залишають свої пости біля київських адміністративних споруд і, заповнивши спецавтомобілі, організованими колонами відправляються з Києва до регіональних місць свого постійного базування. Розвертають свої колони і повертаються на місця постійного базування за наказом командувача внутрішніми військами генерала Кіхтенка і спецпідрозділи «Барс», «Ягуар» та «Омега», які були зупинені по дорозі до Києва народними депутатами з проурядової коаліції при підтримці працівників ДАІ.

Поки що неясно, хто ж усе-таки у нас нині є Генеральним прокурором — Піскун чи Шемчук, та чи є Пшеничний, Станик і Іващенко конституційними суддями. А це дуже важливий аспект домовленостей, оскільки від поведінки обох цих структур — і ГПУ, і КСУ — політична ситуація в Україні у будь-який момент може докорінно змінитись.

Аналізуючи поведінку Голови Верховної Ради Олександра Мороза, я приходжу до висновку, що у Братиславі голови парламентів країн Європи йому усе ж таки порадили заради торжества демократії і збереження до себе поваги європейських колег погодитись з достроковими парламентськими виборами і перестати протидіяти встановленню домовленостей між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем з цього приводу.

Аналізуючи поведінку Прем’єр-міністра Віктора Януковича, я приходжу до висновку, що і раніше у Брюсселі, і нині у Ялті, і, мабуть, у розмовах з Президентом Росії Володимиром Путіним — усі йому радили погоджуватись з достроковими парламентськими виборами, оскільки і європейським країнам, і Росії непотрібна ескалація нестабільності в Україні, через яку проходять майже усі газопроводи, якими Росія постачає газ у Європу.

Аналізуючи поведінку Президента України Віктора Ющенка, я приходжу до висновку, що він таки є мудрою людиною. І, мабуть, істиною є те, що він є демократом «до мозку кісток», у той час, як усі ми ще несемо в собі рудименти радянського совка, особливо в частині нетерпимості до чужої думки та бажання «рубати гордієві вузли» проблем замість того, щоб терпляче їх «розплутувати».

Аналізуючи поведінку лідера опозиції Юлії Тимошенко, я приходжу до висновку, що її ідея на з’їздах блоків БЮТ та «Наша Україна» проголосувати за скасування виборчих списків блоків з одночасною подачею усіма народними депутатами від цих блоків заяв про складення з себе депутатських повноважень є однією із самих потужних ідей, із числа згенерованих нею будь-коли. Реалізація цієї ідеї зробила б нинішній склад українського парламенту нелегітимним, оскільки згідно з конституцією чинними є лише ті рішення парламенту, які ним прийняті при наявності у списочному складі не менше двох третин від встановлених законодавчо 450, тобто, не менше 300. А в разі припинення депутатських повноважень народними депутатами від блоків БЮТ та «НУ» в складі Верховної Ради України залишилась би кількість депутатів, суттєво менша 300. І чи не усвідомлення невідворотності реалізації опозицією цієї ідеї зробило врешті більш зговірливими і Віктора Януковича, і Олександра Мороза?

О 17-й годині стало відомо, що біля Верховної Ради України о 18-й годині розпочнеться мітинг прихильників проурядової парламентської коаліції, на якому виступлять і Прем’єр-міністр Віктор Янукович, і керівник парламенту Олександр Мороз з роз’ясненнями, чому вони упродовж одного дня так кардинально змінили свою думку і від повного неприйняття ідеї дострокових виборів до Верховної Ради перейшли на позицію підтримки їх проведення 30 вересня. Сюди ж повинні підтягнутись і ті прихильники, які вже розбирають на Майдані Незалежності намети і завантажують ними автомобілі, налаштовуючись на повернення в місця постійного проживання.

І лише лідер комуністів Петро Симоненко, якого жодного разу не запросили на переговори, заявив журналістам, що дострокові вибори будуть легітимними лише за умови визнання Конституційним Судом легітимними указів президента про розпуск парламенту, чого не може бути в принципі.

Десь о 17 годині 10 хвилин «5 канал» на мить показав начальника Управління державної охорони генерала Гелетея, який зробив заяву про те, що під час відомих подій у Генеральній прокуратурі міністр внутрішніх справ постійно тримав біля вуха мобільний телефон і віддавав свої вказівки лише після того, як перед цим отримував вказівки телефоном від когось іншого.

О 19 годині я включив телевізор для перегляду телерепортажу про фінальний кубковий матч між «Динамо» та «Шахтарем». У VIP-ложі стадіону спочатку я дійсно побачив поруч і Віктора Ющенка, і Віктора Януковича, але у другому таймі телекамера показувала нам лише Віктора Ющенка з дітьми, а Віктор Янукович уже в її поле зору не попадав — він або пересів в інше місце, недоступне для об’єктивів телекамер, або покинув стадіон. Що ж до Олександра Мороза, то мені не вдалося побачити його у VIP-ложі стадіону взагалі.

Матч виграли динамівці, забивши два голи і пропустивши лише один. До речі, другий гол динамівець Гусєв забив уже тоді, коли його команда залишилась у чисельній меншості, оскільки суддя видалив з поля динамівського бразильця Родріго, якому чомусь дуже подобалось постійно бити по ногах шахтарського бразильця Брандао. Крім Родріго і Брандао на полі було ще шість другосортних бразильських футболістів — по три в кожній із команд. У «Шахтаря» на полі одночасно були лише три українських футболісти, а у «Динамо» — п’ять, тож перемога у фіналі Кубка України динамівців є цілком справедливою.

Вручав нагороди обом командам після завершення матчу Президент України Віктор Ющенко. При сьогоднішній політичній ситуації — цей крок президента був, на мій погляд, цілком виправданим. Жаль, що поряд з Віктором Ющенком при врученні нагород футболістам не стояв Віктор Янукович, як це він робив за часів прем’єрства при президенті Леонідові Кучмі. Адже сьогодні у такий спосіб можна було усій Україні, і не лише їй, наочно продемонструвати завершення протистояння між керівниками нашої держави, що було б з радістю сприйнято усім українським народом.

На жаль, атмосфера цього футбольного поєдинку, на святковість якої не вплинув навіть досить сильний дощ, була затьмарена масовою бійкою, що виникла між бійцями «Беркута» і фанатами «Динамо, які займали два сектори стадіону і які після першого забитого динамівцями гола запалили факели, чого їм не дозволяли робити спецназівці — спочатку словесно, а потім гумовими кийками. Звичайно, фанати не мали права порушувати протипожежну безпеку на стадіоні, але і лупцювати їх за це гумовими кийками по головах — це вже варварство. Особливо мене вразила телекартинка, на якій було показано, як здоровенний спецназівець лупить кийком дівчинку років 15-и, що попала йому на шляху, який уже був від інших вболівальників розчищений колегами цього спецназівця, що йшли, лупцюючи усіх наліво і направо, попереду. На мій погляд, лише за побиття спецназівцем однієї цієї дівчинки на очах у президента держави і прем’єр-міністра в нашої держави можна відбирати право проводити чемпіонат Європи 2012 року і заносити її у список держав, в яких грубо порушуються права людини.

У понеділок 28 травня, який теж був вихідним у зв’язку з тим, що вчорашнє свято «трійці» співпало з неділею, різні теле- та радіоканали, в основному, переоповідували про усе те, що трапилось у політиці протягом останніх кількох днів. Мене із усього цього зацікавили два матеріали, першим із яких є той, з якого я довідався, що кілька днів тому на календарний матч «Динамо»-«Шахтар» разом з Прем’єр-міністром і лідером Партії регіонів Віктором Януковичем літав до Донецька і Генеральний прокурор та народний депутат за списком Партії регіонів Святослав Піскун. Почуте дало розуміння того, чому Віктор Ющенко втратив терпець і, скориставшись порушенням Святославом Піскуном закону про несумісність будь-якої державної посади з мандатом народного депутата, відправив Генерального прокурора у відставку.

А другим матеріалом ЗМІ, що зацікавив мене, було понеділкове вранішнє інтерв’ю радіожурналіста «ЕРИ», взяте у лідера комуністів Петра Симоненка, який заявив, що не брав участі у заключних переговорах лідерів держави не тому, що його туди не запрошували, а тому, що у нього у цей день було важливе відрядження. Ця заява мене обурила, адже від почутого саме собою напрошується запитання: «А що може бути важливішим для лідера будь-якої політичної сили у порівнянні з переговорами про подолання політичної кризи в державі?». Обурила мене, також, образлива заява Петра Симоненка на адресу Віктора Ющенка, якого він назвав ненормальним за видані укази про дострокові вибори і відставку Святослава Піскуна з посади Генерального прокурора. Але особливо вразила мене відповідь Петра Симоненка на запитання радіослухача стосовно відповідальності комуністів за голодомор тридцятих років в Україні. Відповідаючи на це запитання, комуніст № 1 заявив, що його сьогодні цікавить не те, що там було в тридцяті роки, а те, як спасти урожай на полях, котрий потерпає від спеки. Слухаючи усе це, я подумав про те, наскільки більш виваженими і розумнішими були б слова таких політиків як Петро Симоненко, якби не було депутатської недоторканості і за кожне слово потрібно було б відповідати в судовому порядку, знову ж таки в умовах відсутності депутатської недоторканості. Кожен би народний депутат тоді задумувався над тим, що каже, і говорив би, зважуючи кожне слово, а не фонтанував би словами, знецінюючи кожне з них їхньою кількістю. У мене склалося таке враження, що Комуністична партія України уже багато років не має лідера, оскільки Петро Симоненко виконує фактично функції не лідера, а речника партії. Причому речника, метою якого є не переконання слухачів, а вимовлення якомога більшої кількості слів в одиницю часу. У зв’язку з цим само собою напрошується запитання: «А може у комуністів є тверда такса за слово? І від того, скільки ти їх скажеш, залежить рівень оплати за виступ?». І, я думаю, що і рівень культури мовлення народних депутатів, і значущість кожного їхнього слова суттєво виростуть, коли кінець-кінцем буде відмінена законодавчо депутатська недоторканність. І тоді до парламенту не будуть намагатись потрапити ні круті бізнесмени, котрі збираються займатись сумнівними бізнесовими оборудками, ні злочинці, слідство чи судовий розбір по кримінальних справах яких не встигли завершити до оголошення результатів виборів. А будуть сидіти у парламенті лише фахівці, яким дійсно подобається займатись законотворенням.