П’ятниця 1-го червня розпочалася з повідомлень ЗМІ про те, що Президент України Віктор Ющенко продовжив ще на один день зупинку дії пункту № 2 свого указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, аби надати парламенту ще один шанс виконати домовленості, яких було досягнуто між ним та Прем’єр-міністром Віктором Януковичем і Головою Верховної Ради Олександром Морозом стосовно проведення дострокових виборів 30 вересня.

Народні депутати України, котрі розбились на два політично ворогуючі табори, упродовж дня то сходились у залі засідань, то знову розходились на консультації, то ставили на голосування закон про зміни до порядку проведення виборів, то, не довівши процедуру голосування до логічного завершення, переходили до розгляду закону про зміни до Бюджету-2007, якими передбачено виділення коштів на проведення дострокових виборів, то знову повертались до першого закону. Частину засідань після численних перерв цього дня провів перший заступник Голови Верховної Ради Адам Мартинюк, оскільки Олександр Мороз періодично відлучався для консультацій з Віктором Ющенком і Віктором Януковичем.

Надвечір стала відомою заява Віктора Ющенка, що він готовий продовжити легітимність парламенту ще на один день, але це вже буде остання його поступка. Стало також відомо, що завершальні стадії з’їздів політичних блоків БЮТ та «Наша Україна», на яких народні депутати України від цих політичних сил у кількості, більшій за 150, складуть з себе депутатські повноваження, що автоматично зробить парламент нелегітимним, призначені на суботу 2 червня.

Ця інформація справила потрібне враження на депутатів проурядової коаліції — вони проголосували в цілому і за закон про порядок проведення дострокових парламентських виборів і за закон про зміни до Бюджету-2007.

Однак перед тим, як проголосувати закон про зміни до бюджету, народні депутати від проурядової коаліції зажадали від президента держави підписати закон про порядок проведення дострокових виборів, в який вони внесли кілька пунктів, котрі не сприймались опозицією, а саме — вимогу визнання виборів такими, що відбулися, лише за умови явки на виборчі дільниці більше 50 % виборців; вимогу дозволити хворим і престарілим виборцям голосувати вдома; вимогу повернення до України усіх, хто виїхав за кордон у відрядження чи на заробітки, не пізніше ніж за три дні до проведення виборів.

Віктор Ющенко негайно підписав цей закон, незважаючи на заклики лідерів опозиції у такому вигляді його не підписувати, і цим продемонстрував свою готовність йти нас компроміс заради розв’язання політичної кризи.

Після цього зробили свій крок і народні депутати з проурядової коаліції, проголосувавши і за закон про зміни до бюджету і за постанови про припинення повноважень нинішнього складу ЦВК та призначення нових її членів.

До нового складу ЦВК увійшли 8 членів із числа тих, які були у старому складі, та 7 нових членів. Не увійшли до нового складу ні колишній Голова ЦВК Ярослав Давидович, ні його заступниця Марина Ставнійчук. Завтра на своєму першому засіданні новий склад ЦВК обере собі голову та його заступника.

Зробив свій крок Віктор Ющенко і в розв’язанні кризи навколо посади Генерального прокурора. Він відмінив свої укази про призначення спочатку Генеральним прокурором Святослава Піскуна, а потім виконувачем обов’язків Генерального прокурора Віктора Шемчука, і повернув на цю посаду своїм указом Олександра Медведька, який в нинішніх умовах є найбільш легітимним, оскільки лише при його призначенні позиції президента і парламенту співпадали. Це рішення привітав і Віктор Янукович, а це вже можна вважати свідченням того, що Святослав Піскун останній указ президента про його відсторонення з головної прокурорської посади оскаржувати в суді уже не буде, принаймні, зараз, оскільки він є народним депутатом від фракції регіонів і напередодні нових парламентських виборів з думкою свого партійного лідера зобов’язаний рахуватись.

Зробив свій вклад у справу розрядки політичної напруги, ставши знову Генеральним прокурором, і Олександр Медведько — він одразу ж видав наказ про призначення своїм першим заступником Віктора Шемчука, чим урівноважив впливи різних політичних сил на Генеральну прокуратуру.

Тож тепер для безперешкодного проведення дострокових парламентських виборів 30 вересня залишається виконати лише один пункт домовленостей між керівниками держави — на з’їздах політичних блоків БЮТ і «НУ» анулювати виборчі списки, які були затверджені напередодні виборів 2006 року, та народним обранцям від цих політичних сил скласти свої депутатські повноваження у кількості, не меншій 151.

Цей день запам’ятався мені ще й тим, що упродовж нього я отримав телефоном дві подяки — спочатку від заступника Вінницького міського голови Андрія Реви, а потім і від самого міського голови Володимира Гройсмана — за те, що і працівники, і студенти нашого університету відгукнулися на заклик міської ради і внесли одноденний заробіток та одноденну частку стипендії у фонд підтримки створення сучасного кардіологічного центру. Станом на 1-е червня вінничани уже перерахували 450 тисяч гривень, і 55 тисяч із них, то є частка колективу нашого університету. Варто відзначити, що я нікого не силував вносити пожертву, а лише виступив із закликом відгукнутись на прохання міської ради на засіданні ректорату та на засіданні університетської ради з виховної роботи, до складу якої входять лідери студентського самоврядування від усіх інститутів. А уже директори інститутів та лідери студентського самоврядування виступили у підтримку заклику міської ради перед колективами своїх викладачів та студентів. А перед колективом адміністративно-господарської частини університету виступив проректор Василь Ковальчук. І, як бачите, ніхто в нашому колективі не залишився байдужим до цього заклику міської ради. І мені, як ректору, це приємно усвідомлювати, оскільки така єдність є свідченням гарного морально-психологічного клімату в очолюваному мною колективі.

Але, на жаль, не обійшлося цього дня для мене і без двох «ложок дьогтю». Після обіду, відкривши № 5 за 2007 рік Бюлетеня Вищої Атестаційної комісії, я прочитав наказ № 260 Голови ВАК України від 24.06.2007 року «Про відзначення грамотами та подяками Голови ВАК України», в додатках до якого відзначено 4 наймолодші доктори наук, що захистили докторські дисертації у 2006 році, та 6 наймолодших кандидатів наук. Одному з цих молодих докторів наук (в галузі економіки) на момент захисту виповнилось 29 років, одному (в галузі фізико-математичних наук) — 31 рік і двом (в галузях хімічних і соціологічних наук) — 32 роки. А от представнику технічних наук Віталію Мокіну, якому і на момент захисту докторської дисертації в спецраді ІПМЕ НАНУ і на момент її затвердження на засіданні президії ВАК було ще далеко до виповнення 32 років, місця в наказі керівника ВАК не знайшлося. Тож логічно припустити, що Віталію Мокіну не знайшлося місця у цьому наказі лише тому, що він є сином ректора ВНТУ Бориса Мокіна, який дозволяє собі публікувати критичні зауваження на адресу ВАК і поради, в якому напрямку слід цю структуру реорганізувати.

Другою ж «ложкою дьогтю» виявилися дві повістки до Апеляційного суду Вінницької області за позовами колишнього мого учня Сергія Яблочнікова. Цими позовами він вимагає від Апеляційного суду відмінити рішення двох судових колегій Ленінського районного суду міста Вінниці, якими йому відмовлено в усіх претензіях до мене як пред’явлених ним особисто, так і пред’явлених приватним підприємством «Ніттелеком», одним із основних власників якого він є.

Нагадаю, що в позовах Сергія Яблочнікова, які він періодично пред’являє в суди ось уже протягом більше десяти років, мова йде про вимогу вибачитись перед ним, спростувати публічно і сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду, завдану йому мною у зв’язку з опублікуванням в книжці «Рік поза політикою, або Вінницький детектив» історії про те, як цей вирощений мною кандидат наук і доцент написав до прокуратури листа з вимогою притягнути мене до кримінальної відповідальності за «гріхи», допущені в науково-дослідній частині університету, керівником якої він же і був. Майже півроку в університеті працювала комісія КРУ, а я і ще кілька посадовців університету ходили на допити в прокуратуру. І коли виявилось, що усі обвинувачення на мою адресу з боку Яблочнікова не підтвердились і в порушенні кримінальної справи проти мене йому відмовили за відсутністю складу злочину, а мене після цього ознайомили зі змістом його листа, я описав ці події у своїй книжці. Звичайно ж, Яблочнікову це не сподобалось — з тих пір за його позовами мені доводиться ходити по судах.

Що цікаво, маючи власне і, за його словами, процвітаюче підприємство, Яблочніков за ці більше ніж 10 років періодично займав і досить високі посади в державних структурах. Але в періоди, коли з якихось причин він звільнявся з однієї посади і ще не встигав зайняти іншу, Яблочніков у своїх позовах писав, що є безробітнім. Зараз він, здається, працює директором коледжу, відкритого у Вінниці в якості структури Національної академії податкової служби України, тож подача позовів до суду йому, мабуть, зараховується як стажування по вивченню права. Хоча, як на мій погляд, починати вивчати право йому слід було б з того, що керівникам державних навчальних закладів нормативними документами Міністерства освіти і науки України заборонено займатись приватним бізнесом. А документ на підтвердження того, що власником приватного підприємства «Ніттелеком» Яблочніков був завжди і є зараз, він сам приніс до суду нещодавно як доповнення до позову до мене від імені цього підприємства.

А увечері я за звичкою включив передачу Савіка Шустера «Свобода слова» на телеканалі ICTV. Обговорювалися події, що мали місце підчас кубкового матчу «Динамо»—«Шахтар». На цій передачі я ще раз переконався у тому, що допоки МВС перед телекамерами буде представляти полковник Стогній, це міністерство не може розраховувати на любов і повагу громадян України. Реплікою, що журналісти «із мухи зробили слона», цей полковник ще раз підкреслив, що ні він, ні ті, кого він представляє, так і не зрозуміли, що, по-перше, не мають права правоохоронці, навіть за наказами начальства, чинити насильство над неозброєними людьми взагалі, а, тим паче, над дітьми, по-друге, що, б’ючи беззахисних хлопців та дівчат на очах у керівників держави, вони підривають авторитет цих керівників як в очах власного народу, так і в очах світової громадськості, а по-третє, що такими діями ці горе-правоохоронці створили загрозу життю не лише рядових уболiвальників футболу, а і керівників держави, оскільки в умовах створеного ними хаосу на трибунах дуже легко було провести терористичний акт по відношенню до будь-кого, хто у цей час перебував на стадіоні. А почувши із уст полковника Стогнія, що він у телефонній розмові з мінiстром внутрішніх справ Василем Цушком, котрий лежить в реанімації в одній із німецьких клінік, сказав міністру про те, що на деяких сайтах в Україні з’явилась інформація про його смерть, я зрозумів, що цей полковник від природи не наділений не лише почуттям співчуття постраждалим, але і елементарним відчуттям того, що, коли і кому можна говорити. У порівнянні з полковником Стогнієм засуджений навіть колегами по парламентській фракції регіонів народний депутат Калашников, який звинувачується у тому, що організував побиття журналістів, на мій погляд, взагалі виглядає «мілким бешкетником».

Продовжую розповідь у суботу 2-го червня.

Вранці, по дорозі до університету я за звичкою включив радіо «Ера». У цей час радіожурналістка вела розмову з народним депутатом Тарасом Чорноволом. За звичкою грубо паплюжачи президента і виправдуючи свій перехід під знамена Партії регіонів, Тарас Чорновіл у черговий раз викликав у мене почуття відрази. Цей хлопець, який раніше був примітним лише нервовим посмикуванням обличчя та тим, що є сином лідера українського «Народного руху», нині претендує на роль головного оракула та головного мораліста нації. І це при тому, що став народним депутатом лише тому, що носить прізвище Чорновола і отримав підтримку на виборах друзів свого батька, яких потім зрадив, перебігши від них під прапори Партії регіонів. Рано чи пізно більшості в Партії регіонів набридне слухати його українську мову, і вони відмовляться від його послуг. А політично повертатись буде нікуди. І навряд чи комусь його буде шкода.

Щойно з повідомлень «5 каналу» довідався, що перед тим, як розпочати заключні етапи своїх з’їздів, півтори сотні народних депутатів від опозиційних блоків БЮТ та «НУ» завітали до секретаріату президента держави, де зустрілись з Віктором Ющенком.

Звертаючись до своїх гостей, Віктор Ющенко подякував їм за мужність і принциповість в справі відстоювання принципів демократії і завірив усіх у тому, що він ніколи не стане на шлях узурпації влади, а послідовно втілюватиме в Україні демократію і будуватиме громадянське суспільство. Віктор Ющенко закликав опозиційних депутатів кріпити дружні стосунки між собою і боротись за відміну депутатської недоторканості, аби показати українському народу, що їх обранці не є окремою кастою і не відділяють себе від простих людей.

В’ячеслав Кириленко і Юлія Тимошенко подякували президенту за його послідовну позицію і від імені очолюваних політичних блоків завірили, що знайдуть між собою порозуміння та послідовно боротимуться за відміну депутатської недоторканості і розбудову громадянського суспільства.

А о 17-й годині уже стало відомо, що на з’їзді блоку «Наша Україна» прийнято рішення про ануляцію виборчого списку 2006 року і що 66 народних депутатів від цього блоку підтвердили свої заяви про складення з себе депутатських повноважень.

Стало відомо також про завершення першого засідання нового складу ЦВК, на якому таємним голосуванням головою Центральної виборчої комісії України обрано Володимира Шаповала — колишнього суддю Конституційного Суду України, який в останній час виконував функції представника президента держави у цьому суді.

А о 18-й годині на Хрещатику розпочалося свято Дня Європи, яке через «окупацію» Майдану Незалежності прихильниками проурядової парламентської коаліції переносилося уже кілька разів. Нині 27 європейських держав встановили на Хрещатику свої намети, в яких демонстрували національні цінності та пригощали відвідувачів національними напоями. Завершилось це свято грандіозним концертом під відкритим небом за участю зірок з різних країн.

І, нарешті, спала нестерпна спека, і по усій Україні прокотились дощі, які, на жаль, в деяких місцях перетворились в потужні зливи з градовими атаками і сильними вітрами. Обезструмлено 99 населених пунктів, у тому числі і 20 на Вінниччині. Але не викликає сумніву, що позитивний вплив цих дощів на стан українських ланів суттєво перевищить негатив окремих негод.

А на заключному етапі з’їзду політичного блоку БЮТ станом на 18-у годину теж уже прийнято рішення про ануляцію виборчого списку 2006 року і 103 народних депутатів підтвердили свої заяви про складення з себе депутатських повноважень. Ще 26 народних депутатів від БЮТ, які відмовилися добровільно скласти з себе депутатські повноваження, з’їзд виключив і зі свого виборчого списку і з блоку. І, як повідомили ЗМІ, серед тих, хто спочатку подав заяву про складення депутатських повноважень, а потім її відкликав, за що попав до списків виключених з блоку БЮТ, виявилась і колишня лідерка Вінницької обласної організації БЮТ Олена Вітенко.

На телеекрані на мить з’явився Голова Верховної Ради України Олександр Мороз, який підтвердив, що в разі добровільного складення з себе депутатських повноважень більше ніж 150 народними депутатами він припинить пленарні засідання нинішнього складу парламенту і висловив пророцтво, що прийде час, коли народні депутати 5-го скликання, завдяки яким парламент припинив функціонування, ще пошкодують про те, що вони склали з себе депутатські повноваження.

На цьому я поставлю крапку в розповіді сьогоднішнього дня і поїду додому, аби пізно увечері ще повболівати за нашу національну збірну по футболу, яка сьогодні зустрiчається в Парижі з національною збірною Франції у відбірковому матчі попереднього групового етапу чемпіонату Європи 2008 року.

Кілька слів після матчу. Наша збірна програла з рахунком 2:0, хоча в першому таймі, який закінчився з нульовим результатом, гра була рівною, і наші футболісти мали шанси забити м’ячі у ворота французів. Та й у другому таймі більшість часу наші футболісти тримались достойно. Фактично, французи забили два м’ячі, скориставшись двома помилками — одну допустив на довгому виході наш воротар Шовковський, який відіграв в цілому матч дуже надійно, а другу — молодий центральний захисник Чигринський, котрий не дотягнувся головою до навісного м’яча, який теж в цілому відіграв матч дуже пристойно. На мій погляд, в Києві у повторному матчі нашим футболістам цілком до снаги буде взяти у французів реванш. А станом на сьогодні наша команда з 12-ма очками посідає третє місце у групі, пропустивши поперед себе лише збірні Італії (13 очок) та Франції (15 очок). Але у другому колі турніру і італійців, і французів наші футболісти приймають вдома, тож шанси у нашої команди є навіть на те, щоб посісти перше місце. І я, як людина, яка трохи розуміється на футболі, оскільки теж колись грала в офiційних першостях, зовсім не погоджуюсь з негативними оцінками гри нашої збірної, якими її наділили спортивні коментатори різних газет після поразки від французів на їхньому полі.