|
Головна сторінка
Громадська діяльність
Публіцистика
Вибірковий і, звичайно ж, тенденційний літопис, або я так думаю
Розділи книги
Червень 2007 року запам’ятається усім науково-педагогічним працівникам університетів зі статусом національного ще й тим, що саме з 1-го червня у них забрали п’ятнадцятипроцентне підвищення посадових окладів, яке вони мали за те, що працюють в університеті з таким статусом. Того, що так станеться, я особисто чекав уже давно — на такі думки мене налаштовували багаторазові заяви у ЗМІ віце-прем’єра Дмитра Табачника та міністра фінансів Миколи Азарова, у яких ці високі урядовці критикували існування занадто великої, на їх думку, кількості університетів зі статусом національного і ставили під сумнів надання цього статусу більшості з тих університетів, що його мають. І ось на початку червня до університету надійшов лист, підписаний першим заступником міністра Борисом Жебровським, у якому він попереджав усіх ректорів університетів зі статусом національного, що в державі не вистачає коштів для виплати п’ятнадцятипроцентного підвищення посадових окладів науково-педагогічним працівникам, що працюють в університетах з таким статусом, а тому, починаючи з 1-го червня, із загального фонду бюджету мінiстерством кошти на це підвищення виділятись не будуть. Тож, якщо хтось із ректорів захоче продовжувати виплачувати це підвищення із спеціального фонду бюджету, який формується за рахунок надання платних послуг, то уся відповідальність за утворення заборгованості по зарплаті, якщо така виникне на кінець року, лягатиме на ректора — міністерство її погашати не буде, і дозволів на взяття кредитів у банках на ці цілі видавати теж не буде. Але пану першому заступнику міністра можна було і не нагадувати ректорам про відповідальність, оскільки жоден із них не зможе виплачувати п’ятнадцятипроцентне підвищення посадових окладів науково-педагогічним працівникам із спеціального фонду, навіть якби таке бажання було, оскільки увесь спеціальний фонд розписано в кошторисі по статтях витрат і затверджено у міністерстві ще на початку року, а самовільно перекидати кошти з однієї статті витрат на іншу жоден ректор права не має. Однак треба віддати належне нашим урядовцям — вони вибрали момент зняття п’ятнадцятипроцентного підвищення посадових окладів за статус національного дуже вдало. Адже саме з 1-го червня урядом введено в дію чергове підвищення зарплати усім працівникам бюджетної сфери та дозволено виплачувати надбавки за учені звання та учені ступені в усіх вищих навчальних закладах по максимуму, тож ніхто з науково-педагогічних працівників університетів зі статусом національного після зняття п’ятнадцятипроцентного підвищення окладів з 1-го червня зарплату меншу, ніж раніше, отримувати не буде. А тому можна і не очікувати протестів. Але, на мій погляд, певної кількості голосів на парламентських виборах 30 вересня 2007 року партії правлячої коаліції, владні представники яких санкціонували це зняття, не дорахуються. |
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.