У вівторок 11 вересня в кінці дня до університету прибув нарочний з Вінницького окружного адміністративного суду і вручив начальнику канцелярії Едуарду Кірчанову «Ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі № 2-а-14049/07 за скаргою Уповноваженої особи Комуністичної партії України у територіальному виборчому окрузі № 9 Закусилової Лідії Олексіївни на дії кандидата в народні депутати України від «Блоку Юлії Тимошенко» ректора Вінницького національного технічного університету Мокіна Бориса Івановича від 10.09.2007 року». В додаток до «Ухвали» була прикладена сама скарга Лідії Закусилової на двох сторінках.

Півтори сторінки у цій скарзі займали обвинувачення мене у діях, якими я, приймаючи в університеті 5-го вересня 2007 року Юлію Тимошенко, порушив вимоги п.6 ч.2 ст.11 та ч.22 ст.71 Закону України «Про вибори народних депутатів України». А половина сторінки була присвячена формулюванню вимог до мене — цитую:

— Враховуючи вищевикладене,

ПРОШУ:

1. Витребувати у Вінницького національного технічного унiверситету докази сплати орендної плати за оренду актового залу Вінницького національного технічного університету для зустрічі з виборцями 05 вересня 2007 року кандидата в народні депутати України Тимошенко Ю. В. з рахунку виборчого фонду «Блоку Юлії Тимошенко».

2. Визнати протиправними дії ректора Вінницького національного технічного університету, кандидата в народні депутати України від «Блоку Юлії Тимошенко» Мокіна Б. І. у вигляді проведення передвиборної агітації у робочий та учбовий час, звільнення від навчання та роботи студентського та викладацького колективу, використання для передвиборної агітації примiщення університету, використання зборів колективу для передвиборної агітації, залучення до проведення агітації студентів університету — кінець цитати.

Ознайомившись зі скаргою комуністки Лідії Закусилової та ухвалою судді В. Ю. Сторчака, я зрозумів, що до захисту у суді треба віднестись дуже серйозно. Тож до глибокої ночі у день отримання цих документів та зранку і до обіду наступного дня я попрацював над тим, щоб спростувати усі обвинувачення і запастись копіями спростовуючих документів. Свої спростування комуністичних обвинувачень я оформив у вигляді документа, який назвав «ЗАПЕРЕЧЕННЯ» і який мав наступний вигляд:

Вінницький окружний адміністративний суд
Судді Сторчаку В. Ю.     

Відповідача по справі № 2-а-14049/07

(за скаргою уповноваженої особи КПУ

у територіальному виборчому окрузі № 9 

Закусилової Л. О.)     

ректора Вінницького національного
технічного університету,

кандидата у народні депутати
за списком «Блоку Юлії Тимошенко»

Мокіна Бориса Івановича     

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Звинувачення уповноваженої особи Комуністичної партії України Закусилової Л. О. у протиправних діях ректора Вінницького національного технічного університету Мокіна Б. І. спростовуються наступним:

1). Тимошенко Юлія Володимирівна прибула 05 вересня 2007 року до Вінницького національного технічного університету не як лідер політичного блоку БЮТ і не для проведення передвиборчої агітації, а прибула вона як голова партії «Батьківщина» і учений — кандидат економічних наук для того, щоб, по-перше, вручити 7 аспірантам і 7 студентам університету та 7 учням заочної фізико-математичної школи при університеті іменні стипендії, встановлені партією «Батьківщина», а по-друге, щоб отримати атестат і мантію та конфедератку звання «Почесний професор ВНТУ», присвоєного їй Вченою радою університету на засіданні 30 серпня 2007 року за розробку стратегічної програми розвитку нашої держави (копія наказу по стипендіях та виписка із рішення Вченої ради університету про присвоєння почесного звання додаються).

2). Проведення церемонії вручення головою партії «Батьківщина» Тимошенко Ю. В. іменних стипендій аспірантам, студентам і учням ВНТУ та вручення головою Вченої ради університету Мокіним Б. І. регалій почесного професора ВНТУ кандидату економічних наук Тимошенко Ю. В. було проведено в актовому залі тому, що тисячі студентів, вільних від навчання, та сотні викладачів, вільних від проведення занять, хотіли бути присутніми на цій церемонії. І, оскільки актовий зал університету вміщує лише 450 осіб, то, на жаль, на цю церемонію попали не більше 8 % від бажаючих.

Оскільки приміщення актового залу університету 05 вересня 2007 року використовувалось не для проведення агiтації кандидатом № 1 «Блоку Юлії Тимошенко», а для відкритого засідання Вченої ради університету, на яке були допущені не лише номінанти іменних стипендій та почесного звання, але і вільні від занять студенти і викладачі, то орендна плата адміністрацією університету політичному блоку БЮТ не виставлялась.

3). Відкрите засідання Вченої ради університету (копія протоколу засідання додається), на якому була присутня кандидат економічних наук Тимошенко Ю. В., розпочалося в актовому залі 05 вересня 2007 року по прибутті її із готелю о 16 годині і закінчилось о 17 годині 20 хвилин. У цей час ніяких навчальних занять в університеті у 95 % студентів і викладачів уже не було, оскільки заняття у ВНТУ закінчуються майже в усіх групах о 14 годині 05 хвилин. Тож у звільненні студентів і викладачів від занять під час церемонії вручення іменних стипендій та почесного звання на відкритому засiданні Вченої ради університету у тимчасового виконувача обов’язків ректора професора Грабка В. В. необхідності не було.

4). Оскільки ректор університету професор Мокін Б. І. з дозволу міністра освіти і науки з 21 серпня 2007 року перебуває у відпустці, яка закінчується аж 28 вересня 2007 року, то він нікому — ні студентам, ні викладачам ніяких розпоряджень давати не міг — ні по звільненню від роботи і занять, ні по залученню студентів для проведення агітації (копія наказу про відпустку додається).

5). Що стосується прапороносців, які стояли від західної околиці до центру міста вздовж маршруту, по якому 05 вересня 2007 року о 14 годині 15 хвилин в’їхала зі Жмеринки до Вінниці в напрямку до готелю лідер БЮТ Юлія Тимошенко, то ніякого відношення ректор університету Мокін Б.І. до них немає, оскільки ряди цих прапороносців формували і виставляли за інформацією начальника Вінницького обласного штабу БЮТ Георгія Філіпчука лідери «Молодого БЮТ», які у такий спосіб відзначили приїзд до Вінниці свого лідера Юлії Тимошенко, котра увечері з 18 години до 20 години виступала як кандидат у народні депутати України № 1 від БЮТ на площі імені Василя Стуса. Інформації про те, чи залучав «Молодий БЮТ» до числа прапороносців студентів ВНТУ, адміністрація не має.

На підставі вищевикладеного

ПРОШУ:

Скаргу уповноваженої особи Комуністичної партії України у територіальному виборчому окрузі № 9 Закусилової Лідії Олексіївни відхилити, як таку, що містить неправдиву та викривлену інформацію.

Додатки:

1. Виписка із протоколу засідання Вченої ради Вінницького національного технічного університету від 30 серпня 2007 року.

2. Копія наказу про присудження іменних стипендій Юлії Тимошенко.

3. Копія атестату Почесного професора ВНТУ Ю. В. Тимошенко

4. Копія протоколу засідання Вченої ради Вінницького національного технічного університету від 05 вересня 2007 року.

5. Копія наказу про відпустку ректора Мокіна Б.І.

    11.09.2007 р.            Мокін Б. І.

З цим «Запереченням» і додатками до нього у середу 12 вересня о 14-й годині я прибув до Вінницького окружного адміністративного суду на призначений суддею Сторчаком В. Ю. попередній розгляд справи.

Під час попереднього розгляду справи у залі засідань суду були лише суддя Сторчак В. Ю., секретар суду Чернюк А. Ю., я — як відповідач, комуніст Лідія Закусилова — як позивач, та юрист Володимир Францужан — як консультант Лідії Закусилової.

Процедура попереднього розгляду закінчилась досить швидко, оскільки звелась вона, в основному, до запитання — чи не дійшли сторони до мирової угоди, а після того, як сторони повідомили про те, що будуть захищати свої позиції в судовому процесі, — до залучення до справи нових документів з боку обох сторін, витребування додаткових документів на вимогу сторін і з’ясування необхідності в аудіозапису судового процесу. Завершилась ця процедура отриманням судових повісток на наступний день — четвер 13 вересня на 11 годин 30 хвилин. На прощання суддя Сторчак В. Ю. повідомив нам, що справа завтра слухатиметься колегією із трьох суддів, до якої крім нього увійдуть також судді Гонтарук В. М. та Федчук В. В.

Повернувшись із залу суду до університету, я попросив проректора Леонтьєва В. О. та директора Інституту ІТКІ Азарова О. Д. підготувати ще два документи –підписану проректором довідку про те, у скількох академічних студентських групах 5-го вересня завершились заняття о 14 годині, у скількох — о 15 годині 30 хвилин і скільки груп продовжували навчання після 16 години, та пояснювальну записку директора про те, чи був причетним до залучення студентів на зустріч з Юлею Тимошенко 5-го вересня заступник декана факультету комп’ютерних систем і мереж Микола Очкуров і чи заявляв він студентам свого факультету, що ректор дав йому розпорядження звільнити студентів від занять і привести до актового залу на зустріч з Юлею Тимошенко, уквітчавши себе символікою БЮТ.

У кінці дня вони обидва надали мені ці документи.

Текст довідки проректора Леонтьєва звівся до наступного:

— Згідно розкладу занять 5 вересня 2007 року із 284 груп денної форми навчання заняття закінчились:

о 14.00 — в 202 групах, о 15.30 — в 41,5 групі, о 16.30 — в 40 групах, після 16.30 — в 0,5 групи.

Тож, станом на 16.00 занять не було в 243,5 групах, в яких навчається більше 5500 студентів.

А з пояснювальної записки директора ІнІТКІ Азарова витікало — цитую:

— На ваше запитання: «Чи міг заступник декана факультету КСМ Очкуров М. А. 5-го вересня говорити студентам, що є вказівка ректора звільняти їх від занять у цей день і направляти на зустріч з Тимошенко Ю. В.?»- повідомляю, що він нічого подібного нікому не говорив.

На думку Очкурова М. А., висловлену особисто мені під час розмови з ним на цю тему, послались на нього у розмові з комуністами, щоб у такий спосіб помститись, мабуть, ті кілька студентів, яким він неодноразово робив зауваження стосовно того, щоб вони не пропускали занять для рознесення у цей час агітаційних матеріалів комуністів і чергування в їхніх червоних палатках та поїздок у складі комуністичних агітбригад у села Вінниччини.

Сам Очкуров М. А. після одужання готовий підтвердити і вам, і у суді цю інформацію особисто — кінець цитати.

Озброївшись ще й цими документами, я прибув об 11 годині 13 вересня до залу суду. Об 11 годині 15 хвилин прибули туди і Францужан з Закусиловою.

Дещо здивувала мене кількість телевізійників та журналістів, що теж прибули до залу — телевізійників було три бригади з відеокамерами, а журналістів з диктофонами шість.

Як потім мені вдалося з’ясувати, телевізійників і журналістів запросили до залу суду комуністи, які не сумнівалися у своїй перемозі, а тому побажали, щоб про цю їхню перемогу наді мною, а у моїй особі і над БЮТ, інформація була донесена до вінничан негайно і одночасно по багатьох каналах та на шпальтах багатьох газет.

Судовий процес проходив за стандартною схемою: спочатку головуючий на суді суддя Сторчак В. Ю зачитав позовну скаргу Закусилової, потім надав їй слово. Вона слово в слово повторно зачитала ту ж саму скаргу. Суддя надав мені право задавати питання. Я їх задав багато, і по жодному з них ні Закусилова, ні Францужан доказово підтвердженої відповіді зробити не змогли.

Потім суддя надав слово мені. Я зачитав свої заперечення і оприлюднив додаткові документи та фотографії, зроблені Марковим під час відкритого засідання Ученої ради університету в актовому залі 5-го вересня. Після цього запитання почали задавати мені Закусилова та Францужан. Я дав вичерпні відповіді на усі запитання. Потім суддя оголосив дебати, і ми з Закусиловою і Францужаном ще раз обмінялись думками по матеріалах справи. Це все тривало біля 2 годин. Потім судді пішли в дорадчу кімнату. Повернулись з дорадчої кімнати вони лише через дві години.

Усі ці дві години і я, і Закусилова, і Францужан, і телевізійники, і журналісти, і боєць охорони із «Беркута», і інженер по аудіозапису не покидали залу засідань. Спочатку на протязі хвилин двадцяти ми гостро подискутували з Закусиловою і Францужаном, не особливо дотримуючись етики і не зважаючи на присутність журналістів. Але після нанесеної мені Францужаном образи я відмовився продовжувати дискусію, в якій він зображав із себе метра, котрий вчить азів юриспруденції простака. Усі сиділи, а я за звичкою очікування ходив від однієї стіни до іншої. Із журналістського оточення поспілкувався я лише з Валентиною Пустівою, з якою нас років сім тому одночасно приймали до лав Національної спілки журналістів.

І ось у залі з’явилася секретар суду, і з її уст прозвучало: «Встати! Суд іде!» Усі завмерли. Голова судової колегії зачитав «Постанову». Оскільки вона зайняла повних три сторінки 11 кеглем, то читав він її хвилин 7.

Я приведу на цих сторінках лише постановляючу частину — далі цитата:

— Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 163, 167, 175, 177, 178, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, —

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Уповноваженої особи Комуністичної партії України у територіальному виборчому окрузі № 9 Закусилової Лідії Олексіївни до кандидата у народні депутати України від «Блоку Юлії Тимошенко», ректора Вінницького національного технічного університету Мокіна Бориса Івановича про визнання протиправними дій кандидата в народні депутати відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження — з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку у дводенний строк з дня її проголошення.

Головуючий:            Сторчак В. Ю

Суддя:                    Гонтарук В. М.

Суддя:                    Федчук В. В.

Логіка постанови суду така, що оскаржувати її в апеляційному порядку безперспективно, але я не виключаю, що Закусилова і Францужан, а точніше — їх ідейні наставники будуть писати апеляційну скаргу. Адже цими двома судовими засіданнями вони відібрали у мене два дні передвиборної агітації. І не менше двох днів ще відберуть, якщо виникне необхідність їхати до Києва для участі в засіданні Вищого Адміністративного Суду. Тож в разі таких дій комуністи, фактично, на тиждень вкоротять мені термін проведення передвиборної агітації. А це само по собі може бути метою.

Постскриптум 1: 14 вересня на кількох каналах Вінницьких студій телебачення в новинах була подана інформація про судовий процес за позовом комуністки Закусилової до ректора ВНТУ Мокіна. Були показані телекадри з озвученням голосом за кадром. Але головне, що телевізійники повідомили про відбиття Мокіним атаки комуністів, і відхиленні судом позову Закусилової.

15 вересня цю інформацію передало і Вінницьке радіо.

Постскриптум 2: 18 вересня статті про мій судовий двобій з комуністами були опубліковані у двох центральних вінницьких газетах — «Вінницькій газеті» та «Вінниччині». Авторами цих статей стали журналістка «Вінницької газети» Валентина Пустіва та журналістка «Вінниччини» Олена Оленченко, які були присутніми підчас судового засідання 13 вересня. Заголовок статті Валентини Пустіви — «Комуністи починають і програють», а статті Олени Оленченко — «Вчена рада з політичним відтінком». Уже із заголовків видно, що одна із журналісток висвітлювала події з позицій критерію «Стакан наполовину повний», а інша — з позицій критерію «Стакан наполовину пустий».