Почну з парламентських виборів у Греції. Ця країна лише кілька днів тому змогла загасити масштабні пожежі, які майже місяць тривали в лісах на півночі країни. У зв’язку з цими пожежами політологи прогнозували поразку на парламентських виборах 17 вересня 2007 року правлячої партії правого толку «Нова демократія» і відхід від влади її керівника Караманліса, який нині посідає посаду прем’єр-міністра, та прихід до влади лівих сил.

Але, як виявилось, греки, незважаючи на димову завісу над країною, не піддались на заклики лівих партій і віддали свої голоси «новим демократам» навіть у більшій мірі, ніж ті їх мали на попередніх виборах. Із 300 парламентських мандатів на цих виборах 154 отримала правляча партія «Нова демократія». І тепер їй навіть не треба ні з ким об’єднуватись в коаліцію для створення уряду. Це ще одне підтвердження тези, висунутої мною у попередній книжці, що Європа правішає.

Повним ходом йде передвиборна агітація і у Польщі, де оголошено дострокові парламентські вибори, оскільки розпалась парламентська більшість, яка у минулому році затвердила того Качинського, який не є президентом, на посаді прем’єр-міністра цієї країни. Але на відміну від наших політиків у Польщі після оголошення дострокових парламентських виборів ніхто не ставить під сумнів їх доцільність і легітимність.

А 12 вересня увесь світ здивував президент Росії Володимир Путін. Він прийняв відставку прем’єр-міністра Михайла Фрадкова, якому виповнилося лише 57 років і який на цій посаді відпрацював лише три з половиною роки, і призначив новим прем’єр-міністром Росії Віктора Зубкова, якому через три дні виповнилося 66 років і який перед цим працював на посаді другого міністерського плану — головою Росфінмоніторингу — організації, яку називають фінансовою розвідкою.

З Володимиром Путіним Віктора Зубкова зв’язують давні дружні стосунки — ще у період 1992 та 1993 років, коли колишній розвідник Володимир Путін очолював Комітет з зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга, колишній заступник голови облвиконкому Ленінградської області Віктор Зубков був його заступником у цьому комітеті. І, мабуть, вони добре співпрацювали, оскільки, перейшовши на роботу до Москви і ставши спочатку главою адміністрації президента Бориса Єльцина, а потім прем’єр-міністром Росії, Володимир Путін запросив до Москви і свого колишнього пітерського соратника Віктора Зубкова. З 1999 року по 2001 Віктор Зубков попрацював заступником міністра з податків і зборів, 3 2001 року по 2004 — першим заступником міністра фінансів, а з 2004 року — головою Федеральної служби з фінансового моніторингу (Росфінмоніторинг).

Віктор Зубков ні в яких політичних суперечках ніколи не був помічений і до того ж усе про фінансові справи усіх знав, тож ніхто ніколи не називав його приємником Путіна на президентському посту. А тому ніхто і не очікував, що він може змінити Фрадкова на посаді прем’єр-міністра, оскільки більшість аналітиків вважають, що той, хто після Фрадкова стане прем’єр-міністром Росії, той у травні 2008 року і змінить Путіна на посаді президента Росії. Саме за таким алгоритмом Володимир Путін змінив на посаді президента Росії Бориса Єльцина.

І усі в Росії чекали, що прем’єр-міністром після Фрадкова стане або перший віце-прем’єр Сергій Іванов, який спирається на силові структури, або перший віце-прем’єр Дмитро Медведєв, який спирається на нафто-газові структури, кожен із яких є набагато молодшим за віком за Віктора Зубкова.

Тож тепер усі гадають, що б це значило. Одні вважають, що Віктор Зубков буде «чистильником», який відправить у відставку усіх тих, кого треба туди відправити, не навантажуючи цією роботою того, хто насправді навесні стане приємником Путіна, аби цим не зіпсувати тому передвиборчий імідж.

Інші вважають, що Віктор Зубков дійсно стане приємником Володимира Путіна і, ставши президентом Росії, призначить Путіна прем’єр-міністром, у такий спосіб зберігши для нього владу і послідовність російського політичного курсу.

Але є і такі політики, які вважають, що Володимир Путін не погодиться бути прем’єр-міністром, а, діждавшись закінчення терміну президентства Віктора Зубкова, знову балотуватиметься на виборах на посаду президента Росії, що російською конституцією не заборонено.

Який із цих сценаріїв матиме місце насправді покаже час. А поки що, спираючись на послужний список і характеристики Віктора Зубкова, можна прогнозувати лише одне — жорстку політику російського прем’єр-міністра по відношенню до корупціонерів усіх рівнів.

На завершення цього розділу кілька слів про цікаву подію, що мала місце 21 вересня у Великобританії.

Цього дня колишній прем’єр-міністр Великобританії, «залізна леді» Маргарет Тетчер прийняла у себе лідера української опозиції Юлію Тимошенко, мала з нею розмову і побажала успіхів у нинішній парламентській виборчій кампанії. І, на мій погляд, якщо Юлія Тимошенко в результаті нинішніх виборів стане прем’єр-міністром України, то наша держава під її керівництвом досягне успіхів не менших, ніж Великобританія за керівництва Маргарет Тетчер. Головне, щоб після призначення Юлії Тимошенко прем’єр-міністром їй потім не заважали «соратники».