Тиждень, що розпочався у понеділок 5 листопада і завершився сьогодні — у неділю 11 листопада можна охарактеризувати як тиждень ремонтних робіт.

У високій політиці ремонтні роботи йшли у виконанні президента держави Віктора Ющенка, лідера БЮТ Юлії Тимошенко та лідерів Блоку НУНС В’ячеслава Кириленка і Юрія Луценка при стабільному намаганні ці ремонтні роботи зірвати з боку Партії регіонів в цілому та її лідера Віктора Януковича особисто в умовах нейтрального спостерігання за їх ходом з боку Володимира Литвина і усього блоку його імені та спроб комуністів налаштувати регіоналів на більш рішучу протидію. Об’єктом політичних ремонтних робіт виступала домовленість між БЮТ і НУНС про створення коаліції між ними після виборів у новому складі парламенту та спільне формування уряду у форматі 50 % на 50 % при прем’єрстві Юлії Тимошенко та спікерстві В’ячеслава Кириленка. А «захворіла» ця домовленість в результаті того, що на етапі до початку роботи нового складу парламенту її не підписали секретар РНБОУ Іван Плющ та товариш керівника президентського секретаріату Віктора Балоги закарпатець Ігор Криль і двоюрідний брат Василь Петьовка, які обрані до нового складу Верховної Ради України за списком Блоку НУНС. Серйозності цій хворобі додають ще і формальна відсутність під домовленістю підпису міністра закордонних справ Арсенія Яценюка, який начебто нічого проти неї не має, але перебуває у лікарні, та незгодою з деякими пунктами домовленості таких підписантів, як міністр оборони Анатолій Гриценко і екс-прем’єр Юрій Єхануров, перший із яких не згодний з пропозицією передвиборчої програми Юлії Тимошенко відмінити призив до війська юнаків уже з 1-го січня 2008 року, а другий з пропозицією цієї програми повернути близько двохсот мільярдів гривень, заборгованих ще радянським Укрсоцбанком, його вкладникам протягом двох років. Оскільки і Іван Плющ, і Віктор Балога, і Анатолій Гриценко, і Юрій Єхануров є політиками, наближеними до Президента України Віктора Ющенка, а тому важко уявити собі ситуацію, в якій вони повели б себе жорстко по відношенню до політичних союзників без узгодження ступеня жорсткості з президентом, то можна припустити, що «головний лікар» хвороби домовленості Віктор Ющенко погоджується на її лікування лише за умови використання хірургічного видалення з неї деяких «органів». І, на мій погляд, рано чи пізно Юлія Тимошенко заради збереження домовленості з цим хірургічним втручанням погодиться. Інакше може статись так, що домовленість зруйнується, парламент розпочне роботу без створення коаліційної більшості, а уряд Віктора Януковича продовжить функціонувати в ранзі виконувача обов’язків, поки існуватиме цей склад парламенту, тобто, за Конституцією України, не менше одного року. У той же час, якщо Юлії Тимошенко доведеться заради збереження домовленості відмовитись від скасування призиву юнаків до війська з 1-го січня 2008 року і погодитись на президентський 2010 рік втілення у життя цієї обіцянки виборцям, а також погодитись на довший за два роки термін повернення заборгованих державою заощаджень, то її прихильники до такого її кроку віднесуться з розумінням і від цього рівень підтримки її не зменшиться ні зараз, ні у майбутньому. Але станом на сьогодні — неділю 11 листопада вона ще продовжує наполягати на виконанні усіх пунктів попередньо-узгодженої з лідерами Блоку НУНС домовленості.

А претенденти на депутатські мандати до парламенту від Партії регіонів і КПУ станом на сьогодні ще не подали документи, необхідні для отримання тимчасових депутатських посвідчень, без яких вони не мають права брати участь у першому засіданні нового складу Верховної Ради України, яка без їхньої участі діючим парламентом стати не може. До настання ж останнього терміну подачі цих документів залишилось лише 5 днів. Тобто, наступний тиждень для України стане вирішальним у питанні — у якому форматі запрацює достроково обраний парламент і чи запрацює взагалі?

Змушений був зайнятись протягом тижня, що добігає кінця, «ремонтом» і я. На жаль, видалення будь-яких органів з будь-якого організму без наслідків не залишається, тож і я почав відчувати наслідки відсутності жовчного міхура, видаленого у кінці минулого року. Довелось розпочати прийом ліків для стабілізації роботи печінки в умовах відсутності цього міхура і не дотримання правил прийому кількості і якості їжі за його відсутності. Одночасно я змушений був зайнятись «ремонтом» і очей, оскільки відчув, що з тими окулярами, які маю (плюс півтора для «далеко» і плюс три з половиною для «близько»), уже не відчуваю себе комфортно при роботі з мілко надрукованими матеріалами та за кермом автомобіля при тривалих поїздках. Після детального дослідження моїх очей завідувач відділенням очних хвороб Вінницької обласної клiнічної лікарні імені Пирогова Володимир Йосипович хвороби очей у мене не виявив, а діагностував лише погіршення зору, обумовлене щоденним перевантаженням очей і віковими змінами. Тож довелось мені від +1,5 та +3,5 перейти на +2,5 та +4,5. На всякий випадок я ще замовив і проміжні біфокальні окуляри з діоптріями +2 на +4.

Протягом тижня, що завершується, комісія міської податкової інспекції діагностувала наш університет на предмет дотримання податкового законодавства. І, на жаль, знайшла у нас «хвороби». Виявилось, що наша бухгалтерія не знімала податку з тих сум, які сплачували працівники університету за пільгові путівки на лікування. В результаті держава недоотримала 800 гривень податкового збору. Підвів нас, на жаль, керівник науково-дослідної лабораторії будівельних конструкцій доцент Олександр Войцехівський, який заплатив 1400 гривень за виконані роботи організації, що не мала права виконувати ці роботи згідно з затвердженим їй переліком. Але, оскільки вона ці роботи виконала, то повернути назад сплачені їй кошти університет не може. Тож доведеться нам ці кошти сплачувати ще раз, тепер уже до бюджету, та ще й зі штрафом.

Наступного тижня комісія податкової інспекції продовжить своє діагностування, тож розпочну я «лікувати» виявлені «хвороби» дещо пізніше, коли матиму уже повну картину виконання університетом податкових зобов’язань, і «лікуватиму» усіх причетних до порушень без оглядки на гіркоту ліків.

Не відступлюсь я і від «хірургічного лікування» санаторію-профілакторію, який займає три поверхи у гуртожитку № 3 і утримується при університеті за рахунок Державного фонду соціального страхування. І проводитиму це «лікування» я, незважаючи на протести його працівників, які на минулому тижні уже перейшли у фазу підбурювання студентів на проведення акцій протесту.

Я уже рік веду переписку з керівництвом Фонду і з керівниками освітянської профспілки про те, щоб: по-перше, скоротити число тих, хто щомісяця потребує поправки здоров’я у санаторію-профілакторію, зі 100 до 50; по-друге, щоб не утримувати окремі кімнати для поселення тих, хто на місяць переселяється з кімнат гуртожитків, що знаходяться поряд, у кімнати санаторію-профілакторію; а по-третє, щоб передати харчування тих, хто перебуває у санаторію-профілакторію, до загальноуніверситетської їдальні і ліквідувавати окрему їдальню цього санаторію, що займає значні приміщення у гуртожитку № 2. А кошти, які вивільняться у зв’язку з цим, пропоную використати для оновлення медичного обладнання, якому уже більше 30 років і на оновлення якого в університеті коштів немає.

Керівники профспілок мене розуміють і підтримують, а от керівники Фонду відмовляються навідріз. І не діють на них ні аргументи, що у лікарів медпункту уже фантазії не вистачає щороку придумувати хвороби кожному п’ятому студентові, аби обґрунтувати необхідність їх оздоровлення в санаторію-профілакторію; ні аргументи, що санаторій-профілакторій, фактично, уже перетворився із лікувально-оздоровчого центру в центр підгодовування однієї і тієї ж спільноти людей; ні аргументи, що майже третина продуктів, що виділяються на харчування пацієнтів санаторію-профілакторію, безконтрольно використовуються не за призначенням, оскільки більшість пацієнтів санаторію-профілакторію кожної п’ятниці на кожну суботу і неділю від’їжджають в інші міста і села до батьків, не споживаючи тих продуктів, що на них виділені. І мене не покидає думка, що, не нульовою є імовірність того, що частина із тих, не використаних для харчування студентів продуктів, попадає безкоштовно і до когось із працівників Фонду — інакше не можна пояснити небажання представників цього Фонду дозволити зменшити витрати на утримання санаторію-профілакторію і поставити під контроль використання продуктів у ньому.