У п’ятницю вранці, їдучи на роботу, я за звичкою включив радіо «ЕРА» і, послухавши його кілька хвилин, переключився на інший радіоканал, на якому новини йшли впереміш з піснями. І одразу ж у мене стабілізувався тиск і піднявся настрій, зіпсований нафталіновими сентенціями якогось комуніста, почутими на радіо «ЕРА».

На мій погляд, радіо «ЕРА» в останній час перетворилось на канал реклами для політичних діячів, котрі намагаються з його допомогою вписатись у людську свідомість і мозок людей, пропагуючи свої політичні ідеї, які у багатьох випадках є недоброякісними. Нової інформації ці діячі, як правило, не дають, а намагаються лише шляхом, фактично, зомбування вбити у свідомість слухачів свої прізвища. І на тих слухачів, які не цікавляться повсякденно політикою, можливо, вони і справляють певне враження. Але у мене, оскільки я щодня отримую інформацію із багатьох джерел, їхні сентенції на «ЕРІ» нічого, окрім роздратування, не викликають. І ось, кінець кінцем, я прийняв рішення — більше ці сентенції не слухати і підключатись до радіо «ЕРА» лише під час випусків новин. Завдяки цьому, інформаційно майже нічого не втративши, я збережу досить велику кількість нервових клітин.

Цього ж дня увечері за звичкою я включив передачу «Свобода Савіка Шустера», але слухав її лише годину, а потім виключив і пішов читати професійно цікаву для мене книжку.

Раніше, кожен раз, коли я включав цю передачу, мене дещо дивував підбір Савіком Шустером запрошених з табору комуністів, соціалістів і Партії регіонів. Я згоден з тим, що у цьому таборі є багато цікавих і розумних людей. Але серед запрошених Савіком Шустером я часто бачу, наприклад, жінку з крючкуватим носом і застиглими круглими очима, дивлячись на яку, починаєш вірити індусам, що людські душі переселяються — адже перед собою бачиш людське втілення нелітаючого птаха марабу. Ну який інтерес може бути до неї і до її слів, особливо ще й з огляду на те, що усе вона бачить лише у присмерковому зображенні? Або які позитивні емоції може викликати чоловік, форма голови і очей якого дають підставу думати, що попередньо його душа поміщалась в тілі боа-констріктора?

Але цієї п’ятниці я, нарешті, зрозумів справжню мету цих телепередач. І справа, на мій погляд, у тому, що, запрошуючи на передачу тих політиків, які злобно і багатослівно виступають проти демократичних цінностей, не даючи при цьому слова сказати своїм опонентам і перебиваючи та звинувачуючи в упередженості до них ведучого, Савік Шустер, фактично, розвінчує цих політиків, формуючи в аудиторії сталу антипатію до них і у такий спосіб пропагуючи демократичні цінності в своїй аудиторії.

А оскільки мене агітувати за ідеологію демократії не треба — вона проросла у мене і в душі, і в мозку, і в серці, то я зрозумів, що мені бути постійним глядачем передачі Савіка Шустера не має сенсу — інформаційно з неї я нічого нового не отримую, а політичну ціну кожного запрошеного і так знаю. Тож я вирішив, що в подальшому цю передачу дивитимусь не більше години, а увесь подальший, відведений на неї час, проводитиму за читанням корисних для поглиблення самоосвіти книжок.

Постскриптум: у п’ятницю 21 грудня у передачі «Свобода Савіка Шустера» комуніст № 1 Петро Симоненко зажадав визнати «Великим українцем» Леніна, причому, незважаючи на те, що Ленін ніколи не те, що не жив в Україні, а навіть ніколи її не відвідував. Ця забаганка комуніста № 1 породила у мене думку — а чи не перебуває нині мозок Петра Симоненка у тому ж стані, у якому він був у Леніна на початку 1924 року? І оскільки Савік Шустер сприйняв позитивно цю думку Петра Симоненка і не виключив Леніна зі списку номінантів на звання «Великого українця», то у мене відпала будь-яка охота і далі дивитись цю передачу. Я виключив телевізор, тому що такий жанр як театр абсурду, то не для мене. Та, навіть, Гітлер, який, принаймні, двічі побував в Україні у своїй ставці під Вінницею, боровся з комуністами і після перемоги над ними збирався створити на території України державу-сателіта Німеччини, має більше прав увійти в число номiнантів на звання «Великий українець», ніж Ленін. Але ж ні в кого не виникає бажання його висунути, тому що він офіційно судом визнаний злочинцем. А такий же злочинець по відношенню до українського народу, як і Гітлер, і суд над злочинами партії якого ще попереду, до цього списку включається. Це уже не демократія, це абсурд! І уже лише за висунення цієї абсурдної ідеї лідером комуністів ця партія не має морального права бути в наступних скликаннях українського парламенту. Комуністичним функціонерам різних рівнів під час перебування КПРС при владі в Радянському Союзі жилось добре, тому і живуть вони довше, ніж рядові комуністи, які нічого доброго від тієї влади не мали. Сьогодні цих колишніх комуністичних функціонерів ще достатньо серед виборців, але через 5 років їх уже не буде стільки, щоб забезпечити проходження комуністами виборчого порогу, який, до того ж, я сподіваюсь, або досягне російської відмітки у 7 %, або підніметься хоча б до 5 %.