Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Громадська діяльність Публіцистика Продовження вибіркового літопису, або Напередодні та після дострокових виборів Розділи книги


У вівторок 11 грудня о 10 годині розпочалося пленарне засідання Верховної Ради України, на початку якого спікер Арсеній Яценюк у зв’язку з затримкою появи Президента України Віктора Ющенка одразу ж оголосив перерву спочатку на 30 хвилин, а потім до 12 години 30 хвилин.

О 12 годині 30 хвилин засідання парламенту, на якому відмовилися реєструватись фракції регіонів, комуністів і Блоку Литвина, хоча і були присутніми в сесійній залі, продовжилось. На нього прибув і Президент України Віктор Ющенко.

Арсеній Яценюк оголосив про порядок проходження питання про призначення прем’єр-міністра та Кабінету Міністрів і, отримавши від депутатського корпусу згоду на такий порядок, приступив до його реалізації.

Спочатку слово було надано Президенту України Віктору Ющенку, який у своїй короткій промові акцентував на тому, що «жодна політична сила не може бути в опозиції до України», і висунув кандидатуру Юлії Тимошенко, надану йому демократичною коаліцією, на пост прем’єр-міністра. Він висунув, також, кандидатуру Юрія Єханурова на посаду міністра оборони та кандидатуру Володимира Огризка на посаду міністра закордонних справ.

Мене особисто здивувало висунення Юрія Єханурова на посаду міністра оборони, адже нинішній в. о. міністра оборони Анатолій Гриценко теж є представником демократичної коаліції, і важко уявити, що Юрій Єхануров буде міністром оборони, кращим за нього.

Після Віктора Ющенка виступила з короткою промовою Юлія Тимошенко, яка акцентувала на тому, що «влада і опозиція, коли мова йде про національні інтереси, повинні бути єдиними», а також виклала тези основної направленості свого уряду, якщо він буде затверджений, на боротьбу з корупцією, виконання усіх передвиборчих обіцянок і побудову такої економіки в Україні, яка поставила б нашу державу врівень з розвиненими європейськими країнами. На усіх присутніх та, мабуть, і глядачів справила особливе враження її фраза стосовно того, що і той, хто вболіває за «Дніпро», і той, хто вболіває за «Динамо», і той, хто вболіває за «Шахтар», коли грає національна футбольна збірна, в єдиному пориві вболівають за збірну, тож і у парламенті треба створити таку атмосферу, щоб, коли мова заходитиме за національні інтереси України, члени усіх фракцій голосували б за них теж у єдиному пориві.

Завершивши виступ, Юлія Тимошенко протягом 30 хвилин давала відповіді на запитання. І, що дивно, запитання задавали навіть представники комуністів і блоку Литвина, хоча вони не реєструвались, як присутні.

Запитання стосувались її відношення до ринку землі, до термінів повернення втрачених заощаджень, до стану і перспектив вугільної промисловості, ставлення до культури і української книги, до розвитку регіонів, до слідування української політики порадам закордонних «легіонерів», до того, у якій державі — парламентсько-президентській чи президентсько-парламентській — вона хоче працювати прем’єр-міністром.

Відповіді Юлії Тимошенко на запитання були чіткими, логічними і, на мій погляд, красивими. Ну ось, наприклад, відповідь на запитання, яким двома рядками вище закінчується їх перелік — «уряд буде жити і працювати у тих конституційних межах, які визначатиме парламент».

Після завершення часу, відведеного на відповіді, почалися виступи від фракцій. І, що мене знову здивувало, на трибуну для виступів піднімались і представник від фракції Литвина Сергій Гриневецький, і представник від фракції комуністів Алла Александровська, хоча, ще раз нагадаю, ці фракції в залі засідань не зареєструвались, а тому і права на офіційні виступи в рамках регламенту їхні представники не мали.

Від фракції НУНС виступив її лідер В’ячеслав Кириленко. Суть його виступу звелась до того, що зі створенням демократичної більшості у парламенті і уряду, який представлятиме цю демократичну більшість, нарешті створюються умови для втілення у життя програми Президента України Віктора Ющенка, з якою той переміг на президентських виборах. І він не сумнівається у тому, що Юлія Тимошенко на посту прем’єр-міністра буде разом з президентом втілювати цю програму у життя.

Від фракції БЮТ виступив Володимир Філенко. Суть його виступу можна передати фразою — «ми не будемо думати про те, як забити гол опозиції, ми працюватимемо, і завдяки цьому, як співає наш колега Славко Вакарчук, усе буде добре». Він закликав підтримати кандидатуру Юлії Тимошенко.

Представник блоку Литвина Сергій Гриневецький у своєму виступі акцентував на тому, що, на його думку, квотний принцип призначення керівників — це політична корупція, що держава недостатньо приділяє уваги фундаментальній освіті, без розвитку якої успіхи у будь-якій сфері діяльності неможливі, що треба реформувати не місцеве самоврядування, а основи регіональної політики взагалі. Безпосередньо по кандидатурі Юлії Тимошенко він нічого не сказав.

Комуністка Алла Александровська виступила проти призначення Юлії Тимошенко прем’єр-міністром, оскільки на її думку, Юлія Тимошенко не має достатнього досвіду для такої важливої роботи і роздала обіцянки по поверненню втрачених заощаджень та відміні призову до армії з 2008 року, які комуністи вважають нездійсненними. Не вірить Алла Александровська і у те, що Юлія Тимошенко на посту прем’єр-міністра забезпечить поставки газу з Росії за прийнятними цінами.

Після цього Арсеній Яценюк зачитав проект «Постанови про призначення Тимошенко Юлії Володимирівни прем’єр-міністром України» і запропонував народним депутатам України відкритим поіменним голосуванням визначити своє ставлення до цього проекту.

Коли йшло голосування я, як і усі в Україні у цей час, хто дивився чи слухав трансляцію подій з Верховної Ради України, завмер.

Табло висвітило 225 — один народний депутат від фракції БЮТ (Іван Денькович) та один від НУНС (Олександр Омельченко — колишній мер Києва) не проголосували ні «за», ні «проти», ні «утримався». Інші фракції, як я уже говорив, взагалі не зареєструвались. А треба було набрати 226 голосів.

Арсеній Яценюк спочатку трохи розгубився, а потім, почувши заяви від представників БЮТ та НУНС, що у Омельченка і Деньковича не спрацювали кнопки, хоча вони і натискали «за», запропонував народним депутатам проголосувати за те, щоб повернутись до повторного голосування за кандидатуру Юлії Тимошенко, оскільки має місце технічний збій системи «Рада». І, ось тоді, коли уже йшов процес голосування по цій пропозиції спікера, до столу президії підбіг депутат від Партії регіонів (Владислав Лук’янов) і вихопив з гнізда картку Голови Верховної Ради Арсенія Яценюка. В результаті на табло знову висвітилось 225. Після цього Арсеній Яценюк не закрив ранкове засідання, а оголосив перерву. Тож, щоб продовжити розповідь, я повинен дочекатись її завершення. Що цікаво, цього разу не спрацювали картки Арсенія Яценюка та представника від БЮТ Ярослава Федорчука. Це дало підставу представникам демократичної коаліції заявити, що система «Рада» шляхом стороннього втручання виявилась запрограмованою на висвітлення цифри 225 як результату голосування, незалежно від того, скільки у дійсності народних депутатів натиснули на кнопку «За».

А від себе додам, що, як на мене, то дії того депутата, який, не зареєструвавшись, у сесійному залі витягнув картку Арсенія Яценюка, фактично, підпадають під ознаку кримінального злочину по втручанню в роботу вищого законодавчого органу, які привели до суттєвого збою в його роботі, а тому зобов’язаний відповідати по статті Кримінального Кодексу України.

Щойно телебачення знову включило трансляцію з Верховної Ради України.

Юлія Тимошенко перед телекамерою заявила, що відбулася фальсифікація результатів голосування шляхом блокування двох карток у системі «Рада», і вони уже подали заяву до СБУ та до Генеральної прокуратури про розслідування цього злочину.

Вслід за нею Юрій Луценко повідомив про те, що депутати від Партії регіонів щойно зламали мікрофон за столом Арсенія Яценюка і повисмикували кабелі живлення, що унеможливило подальше проведення засідання прямо зараз.

А В’ячеслав Кириленко заявив, що лідери демократичної коаліції підуть радитись до Президента України Віктора Ющенка, на очах якого було скоєно фальсифікацію за допомогою системи «Рада», і будуть пропонувати, або здійснити повторне голосування бюлетенями, або проситимуть його повторно висунути кандидатуру Юлії Тимошенко на пост прем’єр-міністра, що не заперечує закон. І вони впевнені, що, взявши під контроль працівників системи «Рада», вони отримають голосування за Юлію Тимошенко 227 голосами і цим доведуть, що демократична коаліція є, і вона — життєздатна.

Після цього телебачення знов відключило трансляцію з парламенту.

Знову включено трансляцію з Верховної Ради України було о 17 годині 30 хвилин. Появившись на екрані телевізора, спікер парламенту Арсеній Яценюк повідомив депутатам, що сьогодні увечері пройдуть консультації лідерів парламентської більшості з президентом держави з приводу ситуації, що склалася, ще раз висловив своє обурення з приводу того, що депутат від Партії регіонів витягнув його картку, не давши йому проголосувати, і закрив пленарне засідання Верховної Ради до наступного дня.

Маючи 227 голосів у Верховній Раді України, представникам демократичної коаліції неважко позбавити депутатського імунітету народного депутата від Партії регіонів Владислава Лук’янова, який, навіть не будучи зареєстрованим, посягнув на картку спікера парламенту Арсенія Яценюка, що є його службовою власністю, і цим спричинив збій у роботі вищого законотворчого органу держави. А це уже відноситься до переліку кримінальних злочинів. Але я сумніваюсь у тому, що Генеральний прокурор України Олександр Медведько, який службову кар’єру зробив саме у Донбасі, направить до парламенту подання про позбавлення депутатської недоторканості представника Партії регіонів, лідери і ядро якої теж мають корені у Донбасі.

Оскільки система «Рада» має підсистему блокування окремих карток народних депутатів за вказівкою спікера, то я, наприклад, не виключаю, що хтось із обслуговуючого персоналу за певні гроші чи із ідейних міркувань дійсно включив підсистему блокування двох карток народних депутатів під час голосування за кандидатуру Юлії Тимошенко на пост прем’єр-міністра України. А це уже є посадовим злочином, який може потягнути на кілька років позбавлення волі. Але я не виключаю і можливості включення цієї підсистеми блокування карток під час голосування за прем’єр-міністра кимсь із попередньо «навчених» сторонніх осіб. Однак, на мій погляд, і в цьому випадку без допомоги обслуговуючого персоналу не обійшлося, оскільки, по-перше, комусь із цього персоналу треба було навчити цю сторонню особу включати підсистему блокування двох карток, по-друге, треба було під час втручання цієї сторонньої особи в роботу системи «Рада» покинути своє робоче місце, аби не нести відповідальність за недонесення інформації до слідчих органів про втручання сторонньої особи в роботу системи.

Тож, якщо у СБУ та Генеральної прокуратури буде бажання, то вони досить легко і швидко встановлять, хто, коли і за чиєю вказівкою втрутився у роботу підсистеми блокування окремих карток системи «Рада». І це треба зробити обов’язково, аби у подальшому ні в кого більше не виникала навіть думка про можливість такого втручання.

А я особисто вірю заявам конструктора системи «Рада» академіка Морозова, що ця система сконструйована настільки надійно, що в ній в принципі неможливі збої в підрахунку кількості натиснутих кнопок. І, на мій погляд, аби унеможливити в принципі втручання в її роботу як обслуговуючого персоналу, так і сторонніх осіб, під час голосування потрібно викинути підсистему блокування окремих карток за бажанням спікера — і це, між іншим, буде ще одним фактором утвердження демократії в нашій країні.

Ранок середи 12 грудня не втішав — на годиннику уже 10 годин 30 хвилин, а телеканал «Рада» усе ще світиться заставкою, що дає підстави думати про блокування опозицією трибуни спікера, або про неузгодженість позицій президента держави і лідерів парламентської демократичної коаліції стосовно повторного голосування чи повторного висунення кандидатури Юлії Тимошенко на пост прем’єр-міністра.

Чекаємо подальшого розвитку подій у Верховній Раді України, або хоча б інформаційних повідомлень про них.

О 10 годині 45 хвилин із повідомлення «5-го каналу» я довідався, що Президент України Віктор Ющенко повторно вніс подання до Верховної Ради України про дачу згоди на призначення Юлії Тимошенко прем’єр-міністром України. Але, судячи по заставці на телеканалі «Рада», розгляд цього питання у парламенті ще не почався.

Об 11 годині 20 хвилин включився телеканал «Рада», і ми довідались, що народні депутати України від Партії регіонів блокують не лише мікрофон спікера, але і підступи до його робочого місця, вимагаючи спочатку обрати заступників спікера та керівників парламентських комітетів, а уже потім повернутись до розгляду питання про призначення прем’єр-міністра і уряду.

Об 11 годині 45 хвилин до журналістів вийшов Олександр Турчинов і дав інтерв’ю, яке транслювалось телеканалом «Рада».

Він розповів, що вчорашнє блокування трибуни опозиційні народні депутати пояснили тим, що у такий спосіб вони вимагали вчора зустрічі їхніх лідерів з Президентом України Віктором Ющенком. Така зустріч відбулася, але на ній Віктор Ющенко ще раз підтвердив, що він знову пропонуватиме на пост прем’єр-міністра кандидатуру Юлії Тимошенко. Після цього лідери опозиції стали вимагати збільшення їхньої квоти у керівництві парламентом. Лідери демократичної більшості погодилися з цією вимогою і запропонували опозиції крім посади першого заступника Голови Верховної Ради України та посади Голови Рахункової палати України ще й посади голів половини парламентських комітетів, тобто, головами 14 комітетів будуть представники демократичної більшості, а головами інших 14 комітетів будуть представники опозиції, причому до опозиції переходять усі комітети, які здійснюють контрольні функції. Після цього лідери опозиції пообiцяли не заважати роботі парламенту.

Але сьогодні зранку вони висунули вимогу, щоб демократична більшість вибачилась перед опозицією за вчорашні звинувачення у тому, що це завдяки втручанню опозиції вчора дала збій система «Рада» при голосуванні по кандидатурі прем’єр-міністра. Однак представники парламентської більшості вважають, що це просто зачіпка, аби зірвати процес нормалізації роботи парламенту. Адже уже відомо про те, що вчора комісія, до якої увійшли представники СБУ, Інституту математичних машин та обслуговуючого персоналу системи «Рада», встановила, що в системі не закладено протоколювання дій обслуговуючого персоналу. А це означає, що неможливо технічними засобами виявити несанкціоноване втручання в її роботу. Більше того, виявилось, що система «Рада» працює, не маючи сертифіката, який видається відповідним підрозділом СБУ, про можливість роботи з секретними матеріалами. А система без такого сертифікату в принципі не повинна обслуговувати таку владну структуру як Верховна Рада України, на закритих засіданнях якої розглядається багато питань з грифом секретності. І тому народні депутати України, які входять до демократичної коаліції, прийняли рішення до сертифікації системи «Рада» вимагати від спiкера парламенту проводити голосування у сесійному залі шляхом звернення до кожного народного депутата і отримання від нього підтвердження — голосом або рукою — його волевиявлення. Це буде давати і однозначні оцінки результатів голосування і служитиме способом контролю виборців через телеканал «Рада» за тим, як голосують їх обранці з того чи іншого питання.

Олександр Турчинов підкреслив, що демократична більшість не буде висувати ніяких вимог щодо перенесення місця засідань парламенту чи голосування в умовах блокування опозицією трибуни і спікера, а буде спокійно чекати, якщо треба, то і до кінця нинішнього тижня, поки опозиційні фракції не відновлять у парламенті нормальні умови для його роботи. Якщо ж цього не трапиться до кінця тижня, то народні депутати від демократичної коаліції зберуться у п’ятницю у другій половині дня на своє засідання, на якому приймуть такі рішення, згідно з якими можна буде нормалізувати роботу парламенту і затвердити прем’єр-міністра та усіх запропонованих ним міністрів. Адже негативні процеси в економіці України продовжують наростати, і для того, щоб їх якомога швидше зупинити, країні потрібен прем’єр-міністр і уряд, а не виконувачі обов’язків, які, фактично, уже втратили контроль над ситуацією у державі.

Олександр Турчинов звернув увагу журналістів на те, що представники опозиції починають блокувати трибуну, як тільки в залі з’являються народні депутати України Владислав Каськів, котрий кілька днів тому переніс важку операцію, та Іван Сподаренко, який нещодавно переніс інсульт, котрі нині знаходяться на стаціонарному лікуванні, але свідомі того, щоб без їхніх голосів позитивного голосування у парламенті бути не може. І вони приходять уже другий день до парламенту, щоб виконати свій громадянський обов’язок, пересилюючи біль і протести лікарів. І які ж єзуїтські душі треба мати тим народним депутатам від опозиції, котрі спеціально блокують трибуну, аби зірвати голосування!? Адже така поведінка цих народних депутатів, фактично, націлена на те, щоб довести Каськіва та Сподаренка до такого стану, в якому вони уже будуть не в змозі з’явитись до парламенту. А це уже ні в які норми людські не вкладається.

І такою поведінкою, на мій погляд, опозиційні фракції щогодини зменшують число своїх прихильників, оскільки бажання підтримати «своїх» не може пересилити відрази людей до обранців, здатних на нелюдські вчинки.

Парламентський телеканал «Рада» так цієї середи більше і не включився на трансляцію подій у парламенті, тож останні новини подаю в інтерпретації каналу ICTV.

Трибуна Верховної Ради України і крісло спікера не лише заблоковані, але і відгорожені від залу купою стільців. В таких умовах, звичайно ж, Арсеній Яценюк так і не спромігся розпочати пленарне засідання. Народні депутати від демократичної більшості зібрали 150 підписів, необхідних для внесення в порядок денний питання про зміну способу голосування — замість системи «Рада» пропонується голосувати руками. Що цікаво, серед тих, хто офіційно перед телекамерами виступив проти голосування за прем’єр-міністра руками, є і Володимир Литвин, який три роки тому, будучи спікером парламенту 4-го скликання, саме у такий спосіб організував голосування за внесення змін до Конституції України — і тоді він не вважав, що це недобре, як заявляє сьогодні. Телеканал продемонстрував кадри того пакетного голосування трирічної давнини з Володимиром Литвином в якості диригента під час голосування руками за внесення змін до Конституції України. — Що робить час і влада навіть з колись принциповими людьми? — Це риторичне запитання доводиться мені озвучувати в котрий уже раз на сторінках книг цієї моєї історико-публіцистичної серії, у якій нинішня книга уже буде одинадцятою.

Дозволю собі висловити власну думку на перебіг подій, що відбуваються у Верховній Раді України та за її «кулiсами». Партія регіонів, у складі якої є чимало розумних людей, не може не давати собі звіту у тому, що чим довше вона буде блокувати роботу демократичної більшості на етапі створення нового уряду, тим менш цивілізованою її будуть вважати у цивілізованому світі, що невідворотно зменшуватиме кількість політиків в інших країнах, які матимуть бажання з нею вести якісь справи. І, тим не менше, вона усе-таки йде на це, хоча й не може не усвідомлювати, що все одно, рано чи пізно, їй доведеться змиритися з Юлією Тимошенко як прем’єр-міністром України. Адже нинішній склад фракції НУНС не дає підстав на сподівання, що ця фракція може вийти з політичного союзу з БЮТ і створити такий союз з Партією регіонів. Тому сама собою напрошується думка, що усі ці блокування мають одну мету — змусити Віктора Ющенка зобов’язати Юлію Тимошенко надати гарантії регіональним олігархам, що, ставши біля керма виконавчої гілки влади, вона не почне відбирати незаконно приватизоване цими олігархами народне майно. Такі зобов’язання Юлії Тимошенко вигідні в політичному плані і самому Віктору Ющенку, оскільки, якщо позбавити її можливості повернути державі усе вкрадене майно (а приватизацію за безцінь інакше як крадіжкою назвати і не можна), що позбавить її можливості виставити це майно знову на аукціонний продаж, то у неї не буде достатньо джерел для виконання зобов’язань по поверненню втрачених громадянами при розвалі СРСР заощаджень і швидкому переведенню армії на контрактні умови. А невиконання цих зобов’язань ударить по іміджу Юлії Тимошенко у той час, як імідж Віктора Ющенка, який ратує за більш помірковані темпи у вирішенні цих питань і який усе-таки домігся її призначення прем’єр-міністром, зростатиме. У той же час, якщо зараз Юлію Тимошенко не призначити прем’єр-міністром, і вона, залишаючись у жорсткій опозиції до Партії регіонів, перейде у таку ж жорстку опозицію і до Віктора Ющенка, то на майбутніх президентських виборах Юлія Тимошенко стане президентом нашої країни уже в першому турі, незважаючи на наявність у виборчому списку таких кандидатів на цей найвищий пост як Віктор Ющенко і Віктор Янукович. І саме тому, що і Віктор Ющенко, і Віктор Янукович, і їх радники не можуть цього не розуміти, я думаю, ми усе-таки скоро вітатимемо Юлію Тимошенко з призначенням її прем’єр-міністром України. І, повторюсь, усе це нинішнє парламентське шоу націлене лише на одне — зв’язати її зобов’язаннями після приходу у прем’єрський кабінет не чіпати нинішніх олігархів і їхнього, у переважній більшості випадків, не зовсім чесними методами нажитого майна.

Між іншим, я б на місці спікера парламенту Арсенія Яценюка сьогодні зібрав би парламентську більшість в нижньому залі Верховної Ради України, який розрахований на 300 осіб, і шляхом голосування руками прийняв би і постанову про призначення Юлії Тимошенко прем’єр-міністром України, і постанову про затвердження складу нового уряду, підписав би ці постанови і передав би їх Юлії Тимошенко для виконання та Президенту України Віктору Ющенку для здійснення контролю за виконанням. І, переконавшись, що спинити цей процес неможливо, і комуністи, і Партія регіонів, і тим паче Блок Литвина приступили б до конструктивної роботи, оскільки парламент міг би приймати закони і без них — принаймні рік, протягом якого згідно Конституції України, його діяльності після дострокових виборів ніхто не має права перешкоджати. Але чи вистачить мужності у Арсенія Яценюка здійснити такий крок, на доцільність якого, думаю, йому вказують нині багато провідних політиків, я не впевнений.

Продовжую розповідь вранці у четвер 13 грудня 2007 року. На годиннику 10 година ранку. Щойно включив телеканал «Рада». Перед телекамерою дає інтерв’ю представник фракції блоку Литвина Михайло Сирота. Він пояснює, чому їхня фракція не може приєднатися до демократичної більшості, і чому вони не будуть голосувати за призначення Юлії Тимошенко прем’єр-міністром.

Показавши нам інтерв’ю ще з кількома народними депутатами України від різних фракцій, телеканал «Рада» відключився, виставивши на екрані заставку. Із цих інтерв’ю я зрозумів, що йдуть пошуки виходу із кризової ситуації, але кожна політична сила намагається нав’язати свої умови.

Об 11 годині телеканал «Рада», перервавши інтерв’ю з народним депутатом від Партії регіонів Ярославом Сухим, включив сесійний зал, в якому з’явився спікер Арсеній Яценюк, котрий оголосив реєстрацію і, зафіксувавши наявність у сесійному залі 228 народних депутатів, відкрив засідання.

Арсеній Яценюк, з посилкою на регламент, вказав на те, що він діяв під час голосування позавчора за прем’єр-міністра строго згідно регламенту. І запропонував усім ознайомитись зі стенограмою того засідання, де чітко означено, що він ставив питання не повторного голосування, а голосування за повернення до повторного голосування. А це регламент дозволяє. При цьому спікер парламенту показав папку, в якій зібрано 180 випадків повернення до повторного голосування в усіх скликаннях Верховної Ради України.

Після цього Арсеній Яценюк запропонував на ранішньому засіданні розглянути інформацію спеціальної комісії про результати з’ясування обставин, які виникли під час голосування за прем’єр-міністра, та питання про кількість і чисельний склад парламентських комітетів. І дав право висловитись народним депутатам з приводу запропонованого порядку продовження роботи парламенту.

Висловились Сирота (БЛ), Турчинов (БЮТ), Стоян (ПР), Александровська (КПУ), Зварич (НУНС), Зарубінський (БЛ).

Вони з запропонованим порядком денним погодились.

Після цього спікер надав слово для репліки депутату від Партії регіонів Лук’янову, який підчас голосування позавчора за прем’єра здійснив хуліганський вчинок, витягнувши картку голови парламенту і позбавивши його можливості проголосувати. Поводився народний депутат Лук’янов зухвало, і намагався представити свій вчинок як геройський.

Далі, більшістю голосів запропонований спікером порядок денний було затверджено, і Верховна Рада України перейшла до заслуховування виступів членів спеціальної комісії.

Першим виступив заступник Голови СБУ Микола Герасименко. Його виступ звівся до тверджень, по-перше, що комісією втручання сторонніх осіб до роботи системи «Рада» в день голосування по прем’єру не виявлено; по-друге, що СБУ ще у 2003 та 2005 роках зверталась до керівництва Верховної Ради України з листами, в яких вказувала на існування у системи «Рада» 5 недоліків, кожен із яких може вплинути на результати голосування, але реакції на ці листи не було; по-третє, що у комісії є ще 8 днів на розслідування того, що сталося 11 грудня.

Запитання йому ставили народні депутати Стоян (ПР), Вінський (БЮТ), Симоненко (КПУ), Катеринчук (НУНС). Усі вони з деякими варіаціями вимагали майже одне і те ж — сказати, чи було втручання сторонніх осіб в роботу системи «Рада», чи ні?

На що Герасименко дав відповіді, які можна звести до наступного — тих матеріалів, які у них є на сьогодні, недостатньо, щоб сказати «так» чи «ні», але вони продовжують вивчати ситуацію з залученням фахівців і співробітників служби захисту інформації, яка є автономною від СБУ.

Другим виступив заступник Генерального прокурора Віктор Кудрявцев. Його виступ звівся до твердження, що перевірку заяви групи народних депутатів ГПУ доручила СБУ, а прокуратура, як того вимагає закон, потім перевірить результати розслідування, проведеного СБУ.

Запитання йому задали народні депутати Зарубінський (БЛ), Мірошниченко (ПР), Турчинов (БЮТ), Самойлик (КПУ). Перший наголосив на заангажованості комісії по перевірці, оскільки в її назву включили слова «по факту збою системи «Рада»», що ще треба довести, другий вимагав сказати, що немає підстав заявляти про факт втручання в роботу системи «Рада», третій висловив подив, що до розслідування не залучена Державна служба захисту інформації і не опитані народні депутати, картки яких не спрацювали, а четверту обурив сам факт усього цього дійства, в якому заступника Генпрокурора змусили зараз стояти перед мікрофоном.

Відповіді Кудрявцева звелися до того, що, незважаючи на назву, ніякої заангажованості комісії немає; що перевірка ще триває, а тому однозначних висновків СБУ, якій це доручено, ще не надала; що комісія продовжує роботу і вона ще матиме розмову з постраждалими народними депутатами, а до роботи комісії уже залучена і Державна служба захисту інформації — і коли комісія надасть в ГПУ свої висновки, прокуратура їх перевірить.

Третім виступив конструктор системи «Рада» Анатолій Морозов. Він звернув увагу на те, що система є локальною і немає виходу в Інтернет, що під час загрузки системи до неї немає доступу нікому, що система приймає голоси лише після звукового сигналу, що біля системи одночасно працюють декілька операторів, які здійснюють взаємний контроль за діями один одного, і що зараз у світі працюють 20 таких систем, сконструйованих у Києві, і при усяких перевірках цих систем, жодного збою з вини системи не встановлено.

Запитання йому задали народні депутати Турчинов (БЮТ), Литвин (БЛ), Зварич (НУНС). Перший звернув увагу на те, що система «Рада» до цього часу не є атестованою по захисту інформації і в ній адміністратори мають можливість блокувати окремі картки. Другий проспівав дифірамби системі «Рада» і особисто Морозову і побажав удосконалити систему так, щоб ніхто не міг у відсутності народного депутата проголосувати за нього. Третій запитав, яким чином забезпечується захист системи, чи пов’язана вона з парламентським сервером, і чи на усі закордонні комплектуючі, що використані у системі, є сертифiкати, які свідчили б про їх захищеність від можливості зняття з них інформації на відстані.

Відповіді Морозова звелися до того, що отримання сертифікату захисту — це не задача конструктора, а функція обслуговуючого персоналу, який підпорядкований Верховній Раді України; що картки адміністраторами блокуються лише за вказівкою спікера; що такий варіант системи «Рада», який унеможливить голосування за когось, ними уже розроблений, і його можна впроваджувати у життя; що закордонні комплектуючі при розробці системи «Рада» не використовувались, а на запитання про зв’язок системи «Рада» з парламентським сервером відповіді не прозвучало.

Четвертим виступив керівник персоналу, який обслуговує у парламенті систему «Рада» Олександр Сидоренко. Він, погодившись із сказаним конструктором Морозовим, додав, що програмне забезпечення і пульти системи мають способи захисту від стороннього доступу, про які не можна говорити відкрито, тож відсутність сертифікату не означає відсутності захищеності системи від проникнення в неї; що існують інструкції, якими визначено перелік обов’язків адміністраторів, серед яких немає людей політично заангажованих на якусь політичну силу; що причину того, що сталося, треба шукати в недостатньому навчанні тих народних депутатів, які прийшли у Верховну Раду вперше; і що ними уже сформульовано технічне завдання на отримання сертифікату відповідності, яке вони через день передадуть до Державної служби захисту інформації.

Запитання йому задали народні депутати Зарубінський (БЛ), Турчинов (БЮТ), Зварич (НУНС), Яценюк (спiкер). Перший поцікавився, чи пройшли навчання ті народні депутати, картки яких не спрацювали при голосуванні за прем’єра, і чи не втратить таємність голосування система «Рада», якщо вона пройде сертифікацію в СБУ; другого зацікавила кількість адміністраторів, які мають допуск до системи «Рада» і можуть блокувати окремі картки; третій знову поцікавився, чи є комплектуючі складові у системі «Рада» іноземного виробництва, і чи зв’язана система «Рада» з парламентським сервером; четвертого зацікавило, чи екранована серверна кімната у парламенті.

Відповіді Сидоренка дещо заспокоїли бажаючих отримати вибачення, оскільки, як виявилось, що до системи «Рада» мають доступ аж 9 адміністраторів, кожен із яких може заблокувати будь-яку кнопку, якщо буде на те санкція; що система «Рада», хоч і через два інтерфейси, але має зв’язок з парламентським сервером; що парламентська серверна кімната не є екранованою, і що знову проігноровано запитання про іноземну комплектацію системи.

П’ятим виступив Голова Державної служби захисту інформації Юрій Чеботаренко. Він повідомив, що їхню службу лише вчора підключили до роботи комісії; що для створення повномасштабної системи захисту інформації у Верховній Раді України потрібно до 6 місяців; і що в його служби немає ніяких документів, які свідчили б, що система «Рада» має якийсь ступінь захищеності інформації, що циркулює в ній.

Запитання йому задали народні депутати Турчинов (БЮТ), Бондик (ПР), Кармазін (НУНС). Перший поцікавився, скільки часу потрібно для атестації системи «Рада»; другому захотілось довідатись, чи немає у цьому залі власників фірм, які займаються атестацією таких систем; а третього зацікавило, чи велись протоколи голосування у системі «Рада», і чому на табло системи після голосування висвітилися 226 квадратиків, які характеризують число підключених депутатських пультів, а число висвітилось — 225.

У відповіді Чеботаренко зауважив, що їхнє відомство може лише атестувати систему, але до того, як її атестувати, необхідно до системи «Ради» відповідною фірмою розробити систему захисту, на що потрібно до 6 місяців. Стосовно квадратиків, чисел та протоколів він зізнався, що в цих питаннях не орієнтується.

Після цих виступів розпочалося обговорення питання народними депутатами. Виступили народні депутати Зварич (НУНС), Сирота (БЛ), Мірошниченко (ПР), Симоненко (КПУ), Турчинов (БЮТ), Омельченко (НУНС). Крім того спікер надав право на репліку народним депутатам Сивульському (БЮТ), Федорчуку (БЮТ), Мірошниченку (ПР) та Ляшку (БЮТ).

У своєму виступі народний депутат Зварич, по-перше, звернув увагу на те, що згідно чинного законодавства лише Державна служба захисту інформації має право атестувати інформаційні системи класу системи «Рада», а ця служба цю систему не атестувала; по-друге, що жоден із доповідачів не відповів на його запитання стосовного того, чи використані в системі «Рада» складові частини іноземного виробництва, що опосередковано свідчить про їх наявність, і сам він знає один такий пристрій російсько-американського виробництва; по-третє, що система «Рада» є з’єднаною з парламентським сервером, через який народні депутати входять в Інтернет — тож можна стверджувати, що система «Рада» працює в умовах незахищеності від стороннього втручання.

Народний депутат Сирота у своєму виступі запропонував перейти до розгляду питань порядку денного, не ставлячи під сумнів здатність системи «Рада» забезпечувати об’єктивність голосування, в іншому разі доведеться поставити під сумнів і попередні голосування, в тому числі і голосування за створення парламентської коаліції.

Народний депутат Мірошниченко заявив, по-перше, що немає доказів втручання у роботу системи «Рада» з боку Партії регіонів, а тому лідери коаліції, які партію в цьому звинуватили, зобов’язані перед нею публічно вибачитись, інакше народні депутати від цієї партії продовжуватимуть блокувати роботу парламенту; по-друге, що не система «Рада» винувата у тому, що Юлія Тимошенко не набрала необхідну кількість голосів, а чвари, які мають місце всередині самої коаліції, про що свідчить лист, підписаний народними депутатами від БЮТ Сивульським, Семиногою і Кондратюком, в якому вони стверджують, що народного депутата Федорчука під час голосування не було на місці.

Народний депутат Симоненко виступив у своєму звичному стилі — усіх у всьому звинувачувати: і Верховна Рада, яка на його думку обрана «мертвими душами», торгує інтересами держави; і СБУ, де сьогодні керують закарпатські лейтенанти, «працює на замовлення»; і комп’ютери в усіх державних установах зібрані з контрабандних комплектуючих; і що початок роботи нинішньої коаліції з оцього «позорного» слухання є свідченням її швидкого кінця.

Народний депутат Турчинов, погодившись з Симоненком, що в країні панують контрабанда і злочинність, наголосив на необхідності виконання першої умови подолання цих негативних явищ — прискоренні заміни уряду Януковича, при якому вони розцвіли. Турчинов звернув увагу також на те, що саме на вимогу фракції Партії регіонів, які є політичними союзниками комуністів, оці «позорні», за визначенням Симоненка, слухання і відбуваються. Він нагадав, що, ще будучи керівником СБУ, у 2005 році звертався до керівництва Верховної Ради з вимогою доповнити систему «Рада» підсистемою захисту інформації, але отримав відповідь, що це не на часі. Але ж про те, що система «Рада» потребує такої підсистеми, свідчить наявність технічної можливості у 9 адміністраторів втручатись у її роботу шляхом блокування карток народних депутатів. На думку Турчинова депутат Мірошниченко суттєво викривив зміст листа депутатів Сивульського, Семиноги і Кондратюка, вихопивши з його тексту лише фразу про відсутність депутата Федорчука і відкинувши подальші пояснення про те, коли це відбулося і про що це свідчить — фактично у такий спосіб він придав змісту цього листа протилежний характер.

Народний депутат Омельченко (колишній мер Києва) у своїй репліці повідомив, що він натиснув свою кнопку не до подачі сигналу і не після, а тоді, коли треба. І бачили, як він голосував, його обидва сусіди. І сигнал на пульті, що його голос системою «Рада» прийнятий, теж загорівся. Тож відсутність його голосу на табло під час голосування за прем’єр-міністра — не є збоєм системи голосування, це «політичне питання»

Народний депутат Сивульський у своїй репліці повідомив, що у своїй записці вони написали про те, що Федорчук проголосував «За». А далі у записці сказано, що коли Федорчук пішов до адміністраторів системи для з’ясування обставин відмови картки, за його відсутності вони 5 разів витягували його картку і вставляли назад, а система ніяк на ці дії не реагувала. Тож посилання на їхню записку — це «негідна поведінка».

Після цього, реплікою з місця про те, що у 5 абзаці записки написано про відсутність депутата Федорчука, народний депутат Мірошниченко, фактично, підтвердив слова депутата Сивульського, що здійснено підміну змісту, шляхом вихоплення однієї фрази із тексту.

Народний депутат Ляшко повідомив у своїй репліці, що отой депутат, що сидить збоку від столу президії і керує блокуванням місця спікера йому погрожував фізичною розправою.

Після заслуховування усіх виступів спікер Арсеній Яценюк запропонував прийняти постанову, проект якої підготовлено, але народні депутати Литвин, Ландик і Симоненко виступили проти прийняття будь-якого рішення з цього питання і запропонували просто прийняти його до відома. Під час формулювання його пропозиції з депутатом Симоненком трапився конфуз — він запропонував спочатку відправити проект рішення для узгодження в «комітет комсомолу», що викликало вибух сміху в сесійному залі.

Після голосування по наданню слова для репліки народному депутату Федорчуку, коли на табло висвітилось 215 голосів, встав народний депутат Кармазін і заявив, що цим голосуванням вони ще раз отримали підтвердження того, що системі «Рада» довіряти не можна, оскільки голоси, принаймні, 5 народних депутатів, які щойно натиснули кнопку «За», система не врахувала, а депутат Катеринчук навіть викликав до свого пульта адміністратора, якого зараз усі можуть біля нього бачити.

По другому питанню порядку денного ранішнього засідання Верховної Ради України народні депутати 395 голосами схвалили постанову стосовно переліку і кількісного складу комітетів, яких стало 27 (у минулому скликанні було 26).

Вечірнє засідання парламенту не відбулося, оскільки Партія регіонів не надала персональні списки своїх представників у комітетах, а саме за їх затвердження Верховна Рада України і повинна була голосувати на цьому засiданні, згідно затвердженого порядку денного, з яким погодились і народні депутати від демократичної більшості.

Завершити цю розповідь я хочу не дуже приємними, на жаль, для мене міркуваннями. Спостерігаючи за виступами двох народних депутатів від фракції регіонів — Мiрошниченка і Колесніченка, я інколи дивувався — чого, маючи у складі депутатської фракції Партії регіонів таких молодих, досить розумних, грамотних і вміючих складно висловлювати свої думки політиків, лідери цієї партії частіше виставляють виступати від її імені Ганну Герман, Нестора Шуфрича і Тараса Чорновола, які, усе-таки, є «інородними включеннями» в «донецький моноліт» і навряд чи позитивно сприймаються більшістю електорату Партії регіонів і на Донбасі і в Криму. Але послухавши вдень Мірошниченка під час його виступу у залі парламенту та ввечері Колесніченка під час його виступу на передачі Анни Безулик «Я так думаю», я зрозумів, що Мірошниченко та Колісниченко ще довго не зможуть стати ні лідерами Партії регіонів, ні головними озвучувальниками її політичної лінії.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.