У середу 20 лютого 2008 року в нашому університеті вперше відбувся студентський плебісцит, в якому взяли участь 1045 студентів, що проживають в гуртожитках № №4, 5, 6, між якими адміністрація з дозволу Ученої ради, ректорату і Наглядової ради запланувала побудувати висотний житловий будинок за інвестиційним проектом, що знаходиться на стадії підписання необхідних документів.

Плебісцит організували органи студентського самоврядування за підтримки керівників студентського профкому.

Опитувальний лист, який було вручено кожному студенту, що проживає в гуртожитках № №4, 5, 6, пропонував кожному студенту дати позитивну відповідь на одне із трьох запитань:

1. Чи підтримуєте Ви рішення ректорату і вченої та наглядової рад університету побудувати 140-квартирний висотний житловий будинок на території студмістечка за інвестиційним проектом, згідно з яким університет отримає безкоштовно 40 квартир для своїх працівників?

2. Чи підтримуєте Ви ідею звернутись до міністерства з проханням про фінансування будівництва на території студмістечка 9-поверхового 72-квартирного житлового будинку лише для працівників університету?

3. Чи вважаєте Ви за доцільне зарезервувати площадку під будівництво у майбутньому ще одного студентського гуртожитку?

Студентські лідери взяли у Ленінській районній раді три прозорі скриньки для голосування, які використовувались на парламентських виборах, і встановили їх під наглядом в вестибулях кожного з гуртожитків, мешканці яких взяли участь в голосуванні.

Після завершення голосування лічильна комісія у складі Андрія Хлевного, Юлії Беженар, Олександра Крижанівського та Наталії Романенко, затверджених на спільному засіданні Студентської ради та профкому університету, відкрила скриньки для голосування і здійснила підрахунок голосів на підтримку кожного із поставлених в опитувальному листі запитань.

Результати підрахунку голосів лічильна комісія оформила протоколом, завіривши свої підписи печаткою унiверситетського профкому.

В результаті підрахунку виявилось, що за будівництво 140-квартирної висотки за інвестиційним проектом з 40 безкоштовними квартирами для працівників університету висловились 12,2 % опитаних, за будівництво 72-квартирного будинку для працівників університету за кошти міністерства — 4,5 %, за резервування площадки під будівництво ще одного студентського гуртожитку у майбутньому — 72,1 %. А 11,2 % листів опитування виявились недійсними, оскільки в них була залишена більше ніж одна позитивна відповідь.

Тож у понеділок 25 лютого на засіданні ректорату питання нашої участі в інвестиційному проекті по будівництву висотного житлового дому на території студмістечка було знято з порядку денного. Про це рішення ми одразу ж повідомили інвестора, який готував документи і розрахунки для підписання інвестиційного договору. Звичайно, інвестор від цього рішення був не у захваті, але йому довелось примиритись, адже ще ніяких документів підписано не було.

На цьому прикладі ми продемонстрували студентам, як повинна діяти адміністрація університету в умовах демократії.

А тепер кілька слів про те, що передувало студентському плебісциту.

У четвер 14 лютого, в День Святого Валентина, увечері в коридорі університету до мене підійшов студент і запропонував «валентинку» від студентів, що проживають в 5-му студентському гуртожитку, у вигляді вчетверо складеного аркуша паперу. Оскільки цей аркуш був відрекомендований як «валентинка», то я не міг його власника відправити до канцелярії для реєстрації послання, а змушений був взяти сам. Увійшовши до кабінету і розвернувши аркуш, я прочитав:

Мокіну Б. І.

Ми — студенти ІТКІ із 5-го гуртожитку проти будівництва висотного дому біля нас. Чому ви нас не спитали?

А це ж нам доведеться нюхати вихлопні гази сотень автомашин і кілька років терпіти розруху стройки.

А де ви будете будувати новий гуртожиток, коли стане більше студентів — ви подумали?

То про які права студентів і яке самоврядування може йти мова?

Не підписуємось, бо боїмося помсти викладачів, які розраховують на квартири (на шару) у висотці.

Увесь вечір я провів у роздумах над змістом «валентинки», а наступного дня — у п’ятницю прийшов на засідання Ради з виховної роботи університету, яка під керівництвом проректора Тамари Буяльської засідала після 10 години, і, ознайомивши зі змістом членів ради, висловив думку, що треба було б нам запитати у студентів, що вони думають по поводу нашого інвестиційного проекту на їхній території. Оскільки, якщо ми цього не зробимо зараз, то дамо привід їм після початку будівництва за чиїмсь закликом вдатися до протестних акцій. І на такі акції буде дуже легко вивести тих студентів, які є кандидатами на відрахування за неуспішність, адже, діючи у такий спосіб, вони матимуть можливість подати громадськості і засобам масової інформації своє відрахування за неуспішність як помсту адміністрації за їхню участь в акції.

Крім того, здійснивши таке опитування і врахувавши його результати при прийнятті остаточного рішення, ми дамо студентам наглядний урок того, як повинна діяти адміністрація університету в умовах розвиненої демократії, притаманної громадянському суспільству.

Рада з виховної роботи університету одностайно підтримала ідею проведення опитування студентів з піднятого питання, а керівники студентського профкому і студентської ради, які були при цьому присутніми, одразу ж визвались підготувати опитувальні листи і забезпечити процес опитування організаційно.

Про те, що із цього вийшло і чим це закінчилось, я розповів напочатку.