Власне суцільної інформаційної блокади навколо подій, пов’язаних з незаконним «наїздом» на університет вінницьких податківців, моїм недругам у Вінниці створити не вдалося, оскільки я регулярно висвітлював хід цих подій на своєму персональному сайті. Однак сайти відвідують в основному молоді люди, яким боротьба ректора «політеху» з податківцями малоцікава. Що ж до людей старшого віку, котрі звикли інформацію отримувати з газет та телебачення, то вони мали можливість про цю боротьбу довідатись лише з однієї короткої публікації в «33 каналі», яка була подана одночасно з коментарем голови Вінницької ДПА Василя Лайтарнюка. Жодна з інших газет Вінниччини ці події не коментувала. Не було висвітлення цього беззаконня і на місцевих телевізійних каналах.

Тож, за те, що Олександр Дмитрук погодився взяти у мене інтерв’ю і опублікував це розлоге інтерв’ю у «Вінницькій газеті», я йому дуже вдячний. Я не буду переоповідати це інтерв’ю, оскільки в ньому висвітлювались усі ті питання, про які уже мова йшла раніше на сторінках цієї книги в розділах, присвячених проблемі мого протистояння з вінницькими податківцями, а лише зроблю наголос на тому, що не так просто сьогодні опублікувати інформацію в ЗМІ, в оприлюдненні якої не зацікавлені люди, котрі мають важелі впливу на ЗМІ. А у податківців важелі впливу мають чи не найдовші плечі. І як витікає із матеріалів мого протистояння з ними, вони не дуже переймаються тим, що, виносячи свої рішення, на вимогу начальства без будь-яких коливань переступають через чинне законодавство.

А далі я подам інформацію, яку оприлюднив на своєму сайті у середу 4-го червня під таким заголовком:

Судовий розгляд справи про незаконне накладення податківцями міста Вінниці штрафу на університет продовжується

2-го червня 2008 року в Вінницькому окружному адмінiстративному суді відбулося друге засідання суду за позовом ДПІ м. Вінниці про стягнення з Вінницького національного технічного університету штрафу у розмірі, що перевищує 13 мільйонів гривень, та за позовом університету до ДПІ про визнання цього штрафу таким, що накладений з порушенням чинного законодавства, оскільки він накладений на бюджетну організацію, по-перше, з застосуванням норм закону, які розповсюджуються виключно лише на суб’єктів підприємницької діяльності, а по-друге, з грубим порушенням навіть цих норм.

В процесі розгляду справи начальник юридичного відділу університету Олена Андрощук, яка захищає у суді інтереси ВНТУ, звернулася до суду з проханням витребувати у Ленінському районному суді і долучити до заявлених університетом документів рішення Ленінського районного суду про відмову податківцям в стягненні штрафу з проректора Василя Ковальчука та головного бухгалтера Ліани Нечепуренко на підставі того, що вони не є керівниками суб’єкта підприємницької діяльності. Суддя М. Б. Мультян, яка розглядає обидва позови, прийняла рішення це прохання задовольнити і перенесла продовження розгляду справи на 2-ге липня 2008 року.

Постскриптум 1: оскільки у Вінницькій обласній державній податковій адміністрації нещодавно змінився керівник — замість Василя Лайтарнюка на цю посаду призначено Олександра Дороховського, який до цього працював в Одесі у митній службі і якого керівництво ДПА України і Вінницької ОДА представило податківцям області 22 травня 2008 року, то університет сподівається, що на податківців міста Вінниці, які в суді представляють інтереси міської ДПІ, більше не буде здійснюватись тиск з боку керівництва обласної ДПА, про що вони самі повідали в листі, опублікованому в газеті «33 канал». Тож можна сподіватись, що вони віднайдуть у собі мужності відмовитись від підтримки у суді нав’язаних їм «зверху» неправедних рішень і цим створять можливість прискорити прийняття справедливого судового вердикту.

Постскриптум 2: у п’ятницю 23 травня «Вінницька газета» опублікувала інтерв’ю, яке взяв у мене її журналіст Олександр Дмитрук з приводу незаконного нарахування податківцями на університет штрафу у розмірі, більшому, ніж 13 мільйонів гривень. Оскільки і я повідав Олександру Дмитруку усю правду про те, хто ініціював цю подію, і він усю цю правду переніс на сторінки газети, то стаття виявилася для декого з можновладців нашої області неприємною. І їх реакція не заставила себе довго очікувати — перед публiкацією цієї статті Олександр Дмитрук був представлений до нагородження в день свого журналістського професійного свята, а після виходу статті напередодні свята він із списків на нагородження був викреслений. І це незважаючи на те, що сьогодні усі у Вінниці зачитуються першою книгою його історичного роману «Тризна» і з нетерпінням очікують виходу у світ другої книги цього роману. Але спілка журналістів Вінниччини вирiшила не залишити свого колегу без нагороди і присудила йому премію імені Олександра Гетьмана. Однак керівників спілки журналістів на церемонію нагородження в державних органах влади не запросили, тож журналістські премії в день свята врученими їх лауреатам не були.

Оцей другий «постскриптум» до інформації на сайті, на мою думку, підкреслює як те, наскільки непросто було навіть мені — ректору відомого університету зі статусом національного, професору, доктору наук, заслуженому діячу науки і техніки України, академіку АПН України, народному депутату Верховної Ради України 1-го скликання, що стояв біля витоків незалежності держави — прорвати інформаційну блокаду в питанні протистояння з податківцями, так і те, що Олександр Дмитрук є мужньою людиною, здатною пожертвувати заради істини конкретними матеріальними благами. І те, що серед журналістів і в сьогоднішній непростий час є такі як Олександр Дмитрук, вселяє надію, що рано чи пізно свобода слова усе-таки утвердиться на українській землі.