У середу 3-го вересня 2008 року в актовому залі парламентських комітетів, що на вулиці Садовій, 3-А, о 15 годині розпочалося розширене засідання парламентського комітету з питань науки і освіти, присвячене захисту прав інтелектуальної власності, яке тривало до 18-ї години і на яке були запрошені біля 300 представників від наукових установ НАНУ та галузевих академій наук, від університетів та галузевих науково-дослідних інститутів, від творчих спілок та департаментів міністерств. Вів засідання голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України, народний депутат України Володимир Полохало, який виступив з основною доповіддю, що тривала 15 хвилин. Потім протягом 10 хвилин співдоповідь виголосив заступник міністра освіти і науки Максим Стріха.

У обговоренні їхніх доповідей взяли участь біля 30 учасників засідання. 7-м виступив я. У своєму виступі я сказав наступне:

— Шановні учасники високого зібрання! У своєму виступі я хочу зупинитись на такому аспекті захисту інтелектуальної власності як врегулювання на законодавчому рівні питань впровадження винаходів! Рік тому, перебуваючи в Дрезденському технічному університеті по програмі виконання спільного темпусівського проекту по проблемі фандрайзингу, я поцікавився, яким чином у цьому університеті за рік умудряються отримати до 60 млн Євро надходжень від винахідницької діяльності.

Відповідь виявилася дуже простою — законодавство ФРН не забороняє університету створювати спільні науково-виробничі підприємства з науковцями, що є штатними працівниками університету, з правом використання площ, науково-виробничого обладнання і фінансів університету на стадії доробки винаходу до промислового зразка та створення технології виробництва. Не забороняє це законодавство і отримання університетом прибутку від реалізації винаходу без втрати статусу неприбуткової організації за основним видом діяльності по підготовці фахівців з вищою освітою. А тому винахідники з ДТУ не бояться платити серйозні гроші за отримання повнокровних патентів на винаходи, оскільки упевнені в тому, що в разі серйозності винаходу університет дасть їм необхідні кошти, площі і обладнання для «розкрутки», під зобов’язання потім віддати унiверситету частину прибутку від реалiзації винаходу та повернути площі і обладнання.

Наше ж вітчизняне законодавство категорично забороняє університетам створювати спільні підприємства зі своїми працівниками — у нас це вважається корупцією і розбазарюванням державного майна. І, якщо керівник наукової організації ризикне на такий крок піти, то дуже швидко у нього в кабінеті з’являться працівники КРУ і прокуратури, які ініціюватимуть порушення кримінальної справи, навіть у випадку, коли надходження від реалізації винаходу у десятки разів перевищать понесені цією організацією витрати на стадії доробки цього винаходу.

Ви мені можете заперечити, шановні колеги, мовляв у нашому законодавстві не заборонено університетам підписувати договори про спільну діяльність з юридичними особами. Але у відповідь на це заперечення, нагадаю, що, по-перше, університету законом заборонено передавати під виконання цих договорів свої площі, обладнання і кошти, а по-друге, обов’язкова вимога пропорційного розподілу прибутку від спільної діяльності приводить до втрати університетом статусу неприбуткової організації навіть за основним видом освітньої діяльності, що одразу ж суттєво підвищує всілякі податки і збори з університету і робить цю спільну діяльність економічно невигідною. Тож керівники університетів не йдуть назустріч винахідникам не тому, що вони такі ретрогради, а тому, що в нинішніх законодавчих умовах шлях назустріч винахідникам закінчується для керівника наукової організації у слідчому відділенні прокуратури.

Багато хто з вас знає, що за показниками винахідницької діяльності очолюваний мною Вінницький національний технічний університет посідає одне із чільних місць у державі. І це у значній мірі тому, що я сприяю винахідникам, принаймні, хоча б на стадії отримання ними патентів. Я, на жаль, теж не виділяю площі, обладнання і кошти на «дотягування» і «розкрутку» винаходів. Тож більшість наших винаходів лягають «мертвим тягарем» на полиці науково-дослідної частини, навіть, якщо вони отримали золоті медалі на виставці винаходів під егідою Всесвітньої асоціації винахідницьких організацій ІFІА, єдиним асоційованим членом з 1994 року в якій від України є наш університет, і з виставок винаходів, організованих якою в містах Західної Європи і Америки, учені з нашого університету уже привезли золотих і срібних медалей більше, ніж за цей же період привезли медалей такого ж ґатунку з літніх і зимових Олімпійських ігор усі українські спортсмени.

Висновком із мого виступу є така теза: для підвищення ефективності винахідницької діяльності в Україні необхідно терміново приводити чинне українське законодавство у цій царині у відповідність до норм, прийнятих у провідних країнах Західної Європи, наприклад, у ФРН.

Дякую за увагу!

По закінченні виступів члени парламентського комітету постановили опрацювати усі пропозиції, що прозвучали у цих виступах, і використати їх при підготовці відповідних законодавчих актів.