Сьогодні — у п’ятницю 19 вересня 2008 року я відніс до типографії основний текст цієї книги. Її редагуватимуть, структуруватимуть і набиратимуть приблизно мiсяць. Тож розповідь про усі події, які стануться у наступні за цим дні, протягом вказаного періоду, я поведу у «Післямові», до написання якої приступаю уже сьогодні.

Із подій цієї п’ятниці заслуговує на найбільшу зацікавленість, як на мій погляд, реакція Верховної Ради України на рішення Конституційного Суду України про нелегітимність тимчасового регламенту її роботи, згідно з яким народні депутати України нинішнього скликання проводили усі свої засідання і приймали усі закони. Оскільки рішення КСУ оскарженню не підлягають, то парламентарі негайно створили нові правила своєї роботи і більше ніж 300 голосами прийняли ці правила, оформивши їх у вигляді Акта, який не потребує підписання президентом держави. У такий спосіб народні депутати України знову легітимізували свою діяльність, але залишилось відкритим питання — чи є чинними усі ті закони, що були прийняті за тимчасовим регламентом, і чи не визнає їх з часом Конституційний Суд України, з подачі президентського секретаріату, теж нелегітимними.

У суботу 20 вересня наша Вінниця святкувала День міста. Програму святкування міська рада склала досить насичену і різноманітну. Погода видалась похмурою, але мілкий холодний дощ, який йшов останні три дні, зранку перестав. Тож покладення квітів до Меморіалу загиблим пройшло не під парасольками. Я на покладання квітів відправив делегацію університету на чолі з новим в. о. проректора з виховної роботи Анною Пискляровою та головою профкому Василем Ковальчуком, а сам залишився в унiверситеті, оскільки цього ранку в Інституті довузівської підготовки проходили співбесіду учні шкіл міста і області, які побажали навчатись у нашій дворічній університетській заочній фізико-математичній школі. Ще недавно я побоювався, що у зв’язку з відміною пільг при вступі до університету, бажаючих навчатись у нашій ЗФМШ виявиться небагато. Але їх кількість перевершила усі мої сподівання — ми набрали на перший курс повноцінних 10 груп. Доречно згадати, що на другому, випускному, курсі ЗФМШ у нас навчається теж 10 груп, і що після батьківських зборів, на яких ми оголосили, що у наступному році пільгового вступу до університету для випускників університетської ЗФМШ не буде, заяву з проханням відрахувати його з ЗФМШ подав лише один учень. Усе це свідчить про те, що в університетську ЗФМШ батьки віддають, а учні йдуть не заради пільг при вступі, а заради того, щоб отримати повноцінні знання на рівні, необхідному для подальшого успішного навчання в університеті. І цей факт начисто спростовує ті публічні заяви і Президента України Віктора Ющенка, і міністра освіти Івана Вакарчука, в яких вони стверджували, що при університетах різні форми довузівської підготовки створюються лише для заробітчанства додаткових грошей і є різновидом корупції.

Повертаючись до теми святкування Дня міста, відзначу, що в різних заходах, котрі були заплановані організаторами свята, протягом дня взяли участь немало наших талановитих студентів із числа учасників художньої самодіяльності.

А в кінці цього святкового дня, о 18 годині я, як ректор університету, відвідав ресторан «Спорт-Тайм», в якому міський голова Володимир Гройсман влаштував урочистий прийом для іменитих вінничан з нагоди Дня міста. Я пробув недовго, десь хвилин сорок, послухав виступи міського голови Володимира Гройсмана та голови обласної державної адміністрації Олександра Домбровського і керівника польської делегації, а після цього з почуттям людини, яка уважила міського голову, котрий запросив на урочистий прийом, але яка не полюбляє ресторанні заходи, скориставшись тим, що уже ніхто ні на кого особливої уваги не звертав, не прощаючись, по-англійськи, залишив гостьову залу.

У понеділок 22 вересня, провівши засідання ректорату, підписавши усі ділові папери і відпрацювавши майже повний день, надвечір я виїхав автомобілем до Києва, де наступного ранку взяв участь у засіданні президії Академії педагогічних наук України.

А у вівторок, після повернення з Києва, від начальника юридичного відділу Олени Андрощук я дізнався, що юридична служба податківців 15 вересня, тобто в останній день визначеного законом терміну, таки подала заяву в Вінницький окружний адміністративний суд з повідомленням, що вони будуть подавати апеляцію на рішення суду, яким скасовано їхні штрафні санкції по відношенню до нашого університету на більше, ніж 13 мільйонів гривень. Тож тепер доведеться нам бути у «підвішеному» стані ще 20 днів, що законом відводяться на підготовку апеляційної скарги. На мій погляд, податківці вирішили підстрахуватись на випадок, якщо я, пославшись на рішення суду, таки подам на них скаргу — і по лінії їхнього начальства, і позов до суду про відшкодування моральної шкоди за попрані честь, гідність і ділову репутацію. Тож цього ж вечора через людей, вхожих до кабінетів керівників податкової служби, я постарався ще раз донести до податківців інформацію про те, що не збираюся ні скарги писати, ні в суд подавати, оскільки остаточно переконався, що скарги писати — це пуста трата часу. Крім того, я переконаний, що домагатись через суд «дармових» грошей, то є заняттям не корисним, оскільки від «дармових» грошей у житті більше шкоди, ніж користі.

Тепер чекатиму реакцію на цю інформацію.

У четвер 25 вересня у 1-й міській лікарні о 15 годині було урочисто відкрито кардіологічний центр, 55 тисяч гривень на придбання обладнання для якого, подарувавши одноденний заробіток та одноденну стипендію рік тому, вніс і наш університет.

Відкривали центр голова Вінницької обласної державної адміністрації Олександр Домбровський та міський голова Володимир Гройсман. На ці урочистості було запрошено і мене, як керівника організації, що внесла один із найбільших благодійних внесків на створення цього центру, але у мене о 14 годині 30 хвилин розпочалося планове засідання Ученої ради університету, тож на відкриття центру я послав першого проректора Володимира Грабка, якому міським головою і було вручено університетський платиновий сертифікат почесного спонсора. Цей сертифiкат Володимир Грабко приніс о 16 годині прямо на засiдання Ученої ради університету, що стало для мене приводом ще раз подякувати членам Ученої ради за організаційно-агітаційну роботу по перерахуванню благодійних коштів на створення кардіологічного центру, проведену рік тому серед членів університетського колективу.

Слід зазначити, що губернатор нашої області Олександр Домбровський перед тим, як взяти участь у відкритті кардіологічного центру, відвідав засідання Ученої ради нашого університету, на якому вручив професору Володимиру Осадчуку відзнаки почесного звання — заслуженого діяча науки і техніки України, яке було присвоєне шанованому професору Указом Президента України Віктора Ющенка за ходатайством Ученої ради університету, підтриманим Вінницькою обласною державною адміністрацією, напередодні святкування 17-ї річниці Дня незалежності України, і які професор Осадчук не зміг отримати у серпні на святкових урочистостях, у зв’язку з перебуванням у цей час на санаторному лікуванні в Криму.

У цей же та наступний дні, тобто, у четвер та п’ятницю 25 і 26 вересня, засоби масової інформації (див., наприклад, «Урядовий кур’єр» № 178 від 25.09.2008 р.) принесли звістку про те, що Україна за рівнем корупції за дослідженнями 2008 року посіла 134-е місце із 180 можливих, отримавши значення відповідного індексу на рівні 2,5 і скотившись за цією характеристикою на 16 місць нижче, у порівнянні з 2007 роком. Найменш корумпованими країнами у світі у 2008 році виявилися Данія, Нова Зеландія і Швеція, індекс боротьби з корупцією за 10-бальною шкалою яких дорівнює 9,3. Найбільш корумпованою країною світу є Сомалі зі значенням індексу, рівним одиниці. У цій інформації нас може тішити лише те, що в Росії, яку багато громадян України російського походження ставлять у взірець, рівень корупції ще вищий — вона зі значенням індексу у 2.1 опинилась за дослiдженнями 2008 року на 147 місці.

Як ми усі пам’ятаємо, і президент нашої держави, і міністр освіти в один голос заявляли, що прийом до вищих навчальних закладів за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників шкіл у 2008 році є потужним ударом по корупції в Україні. У зв’язку з цими заявами виникає подив, чому ж цього «удару» не помітили світові дослідники корупції? І чому, після нанесення цього потужного удару по корупції, Україна стала ще більш корумпованою державою, опустившись на 16 місць нижче у рейтинговій таблиці у порівнянні з 2007 роком, у якому не було тотального прийому до вищих навчальних закладів за результатами тестування в Українському центрі оцінювання якості знань та його філіях в областях?

Передостанній тиждень вересня у політичному плані запам’ятається жорстким протистоянням між вчорашніми соратниками — Блоком «Наша Україна-Народна самооборона» та Блоком Юлії Тимошенко, причому це протистояння, яке розпочалося 2-го вересня з заяви керівника фракції НУНС у Верховній Раді України В’ячеслава Кириленка про вихід очолюваної ним фракції з демократичної коаліції, перекинулось на цьому тижні, завдяки зусиллям віце-прем’єра-«нунсівця» Івана Васюника, і на уряд, половину якого складають міністри-«нунсівці», із яких лише міністр-«самооборонець» Юрій Луценко продовжує підтримувати прем’єр-міністра Юлію Тимошенко та ідею повернення парламентської фракції НУНС до складу демократичної коаліції без висунення принижуючих БЮТ ультиматумів.

Дивлюсь я на виступи цих двох молодих політиків — В’ячеслава Кириленка та Івана Васюника перед телекамерами і дивуюсь — ну, на яку народну підтримку вони можуть розраховувати, так конфронтаційно себе поводячи у ці важкі для України часи, коли і в Росії стає усе більше гарячих голів, що закликають зробити з нами у Криму теж саме, що росіяни нещодавно зробили з Грузією у Південній Осетії, і увесь світ пірнув у фінансову кризу, для виходу з якої лише американським інвестиційним банкам потрібна допомога у 700 млрд. доларів, і закордонні інвестори, боячись нашої політичної нестабільності, вивозять свої капiтали в інші країни, і російський «Газпром» готовий підняти ціни на газ для нашої держави до рівня європейських?

Коли на таких же конфронтаційних нотах веде полеміку з Прем’єр-міністром України Юлею Тимошенко Президент України Віктор Ющенко, то його можна зрозуміти і у якійсь мірі навіть вибачити, адже він 4 роки тому отримав дозу діоксину у 5000 разів більшу за ту, яку без порушення здоров’я може перенести людина, тож свою поведінку він формує через біль в одних життєво важливих органах і серйозні постотруйні пошкодження в інших, але ж Кириленка та Васюника ніхто не труїв, то чого ж вони повторюють беззастережно усе те, що говорить президент? І це не лише думка такого пересічного «маленького українця» як я, — про це сьогодні зі шпальт газет та екранів телевізорів лунає з-під пера та із уст багатьох відомих політиків, політологів, урядовців і вчених.

У понеділок 29 вересня, під час засідання ректорату директор Інституту довузівської підготовки доцент Сергій Авдєєв запропонував мені ознайомитись з рубрикою «ТВОЕ» газети «Сегодня» за 26 вересня, в якій опубліковано рейтинг ВНЗ України, визначений Київським міжнародним інститутом соціології за гроші Ріната Ахметова, в якому по усіх напрямах підготовки спеціалістів з вищою освітою нашому університету відведене останнє місце.

У травні цього року генеральний директор КМІС Паніотто пропонував нам взяти участь в якості піддослідних у цьому дослідженні, але ми відмовились. Тож нас «соціологи» КМІС вирішили провчити останнім місцем, щоб не повадно було відмовлятись у майбутньому. Це мене обурило, і я вирішив надіслати відкритого листа керівнику КМІС Паніотто, в якому висловити усе, що я думаю про його «соціологів».

Я не став надсилати відкритого листа до редакції газети «Сегодня», добре усвідомлюючи, що вона його не опублікує, а вирішив звернутись до заступника редактора щотижневика «Дзеркало тижня» Юлії Мостової з проханням опублікувати цього відкритого листа. Оскільки первинний матеріал не з їх тижневика, не виключено, що і «Дзеркало тижня» не захоче публікувати на своїх сторінках мою реакцію на цей первинний матеріал, але певні шанси усе ж таки є. Якщо ж і ДТ відмовиться публікувати, то я оприлюдню цей відкритий лист в університетському «Імпульсі», що дасть змогу донести його зміст, принаймні, до жителів Вінниччини. А зміст такий:

ЧИ Є В УКРАЇНІ ЧЕСНІ СОЦІОЛОГИ?
(Відкритий лист генеральному директору КМІС Паніотто В.І.)

Пане Паніотто!

У п’ятницю 26 вересня газета «Сегодня» у рубриці «ТВОЕ» у двох статтях Олени Токарчук розмістила на своїх шпальтах результати «Спец проекту «Сегодня»: Всеукраїнський рейтинг вузів «КОМПАС», виконаного співробітниками очолюваного вами інституту соціології за кошти фірми СКМ, власником якої є один із впливових членів Партії регіонів Рінат Ахметов

У цьому рейтингу Вінницький національний технічний унiверситет поставлено на останні місця і по підготовці за архiтектурно-будівельними спеціальностями, і по підготовці за ІТ-спеціальностями, і по підготовці за інженерно-технічними спеціальностями.

До ознайомлення з цими матеріалами я уже мав інформацію про те, що деякі соціологічні інституції на замовлення підтасовують результати соціологічних досліджень, але, ознайомившись з наведеними вище матеріалами досліджень, виконаних співробітниками КМІС, я вперше зіткнувся з випадком, коли за відмову від участі в дослідженні університет в якості покарання псевдосоціологи ставлять на останні місця, навіть не побувавши в ньому і не поговоривши хоча б з одним із його викладачів або студентів, та не опитавши хоча б одного роботодавця в регіоні, на підприємствах і в організаціях якого у переважній більшості працюють випускники цього університету.

28 травня цього року я отримав від вас листа, в якому ви ставили мене до відома, що наш університет включено в якості піддослідного в ваш проект «КОМПАС», і поставили вимогу надати можливість вашим співробітникам ознайомитись з університетом і зустрітись зі студентами 4-го і 5-го курсів, які навчаються за економічними і машинобудівними спеціальностями (звертаю увагу на те, що згідно з цим листом ваші співробітники навіть не збирались розглядати підготовку спеціалістів в нашому університеті за будівельними та ІТ-спеціальностями, оскільки про зустріч зі студентами цих спеціальностей у листі не було жодного слова).

Через два дні після отримання вашого листа — 30 травня я надіслав вам відповідь такого змісту:

Шановний Володимире Іллічу!

У відповідь на Ваш лист від 28 травня 2008 року повідомляю, що у нинішньому році ВНТУ не братиме участі у Вашому проекті з таких причин:

1). Наш університет не практикує участі в проектах, до яких він не був запрошеним на стадії розробки програми і погодження складу учасників.

2). Студенти усіх груп 4-го та 5-го курсів університету в даний час працюють в індивідуальному режимі над бакалаврськими випускними роботами та дипломними проектами, тому зібраними разом для анкетування Вашими людьми бути не можуть об’єктивно.

3). В університеті панує стійка недовіра до соціологічних опитувань, які здійснюються за кошти будь-яких приватних фірм, у тому числі і тих, якими керує Рінат Ахметов. І оскільки ректор ВНТУ є № 207 у виборчому списку БЮТ, а Рінат Ахметов є народним депутатом від Партії регіонів, то колектив не вірить у те, що оцінка нашого університету за його гроші буде об’єктивною і неупередженою. Гіркий досвід упередженості і необ’єктивності при опитуваннях, здійснених за гроші Партії регіонів, отриманий під час відвідин університету кандидатом в президенти Віктором Януковичем у 2004 році, ми уже маємо. Тож вибачайте.

З повагою –
ректор ВНТУ
Б. І. Мокін

Отримавши такого листа, ви були зобов’язані для віри в об’єктивність вашого соціологічного дослідження виключити наш університет із числа піддослідних, але, на жаль, ваші виконавці проекту пішли іншим шляхом — поставили наш університет на останні місця, не проводячи дослідження, і навіть по тих спеціальностях, які і не планували досліджувати. Тож це уже навіть не проста підтасовка виконавців, яким не вистачало даних, це є грубою цілеспрямованою фальсифікацією, яка виводить КМІС за межі наукових організацій і кидає тінь на усю соціологію в цілому, як науку.

На підставі викладеного вище я вимагаю принести публічні вибачення на сторінках того ж видання, в якому ви опублікували свої псевдосоціологічні результати. В разі відмови вибачитись я залишаю за собою право подати позов до суду і змусити вас принести вибачення за його рішенням.

Для того, щоб ви не тішили себе надією, що зможете виграти суд, повідомляю, що наш університет є основним постачальником менеджерських, будівельних, електроенергетичних, інженерно-технічних та кадрів з ІТ-спеціальностей в Подільському економічному регіоні України, і переважна більшість роботодавців, від генеральних директорів до виконробів і начальників цехів у цих галузях у цьому регіоні, є нашими випускниками. І саме наш університет посідає перше місце в системі МОН України за результатами винахідницької діяльності і є єдиним представником від України у Всесвітній асоціації винахідницьких організацій з штаб-квартирою у Женеві, і саме наш університет у 2007 році, посівши 28 місце в заключному 4-му турі Всесвітньої олімпіади з програмування, в попередніх трьох турах якої взяли участь 100 000 студентських команд із університетів усіх країн, увійшов до 50 кращих університетів світу за підготовкою фахівців з ІТ-спеціальностей, і саме наш університет має викладацький колектив, який за процентом викладачів з науковими ступенями і вченими званнями входить у першу десятку вищих навчальних закладів України, і саме наш університет має найвищий показник ефективності аспірантури. Якщо до цього переліку додати ще й десятки медалей, отриманих нашим університетом на щорічних освітянських виставках по різних напрямах підготовки спеціалістів, то, сподіваюсь, вам зрозумілою є повна безперспективність відстояти свою точку зору на наш університет у суді. Тож логічніше буде принести вибачення одразу після отримання мого листа.

На цьому я і поставлю крапку.

Ректор ВНТУ,
радник прем’єр-міністра України
на громадських засадах
Борис Мокін

Відправив відкритого листа до редакції «Дзеркала тижня» я у вівторок 30 вересня.

Цього ж дня пошта принесла мені листа, якого, як я розумію, зробивши копію, мені надіслав колишній проректор з адміністративно-господарської роботи Вінницького державного педагогічного університету Валерій Казмірчук, якого Олександр Шестопалюк, ставши ректором цього університету, звільнив з посади. Ось текст цього листа:

Від 29.08.08 № 1/11—4109             Казмірчуку В. О.
(далі йде домашня адреса)

Міністерство освіти і науки України розглянуло Ваш лист стосовно правомірності присвоєння у 2003 році Атестаційною колегією МОН Шестопалюку О. В. вченого звання доцента за поданням Тернопільської академії народного господарства.

Повідомляємо, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.03.2007 р. при розгляді кримінальної справи про обвинувачення колишнього вченого секретаря Тернопільської академії народного господарства Совінського В. С. були встановлені факти фальсифікації ним документів Шестопалюка О. В. щодо присвоєння йому вченого звання доцента. Це питання вивчається.

Про наслідки розгляду Вас буде проінформовано додатково.

Заступник міністра
М. В. Стріха

Цього листа я коментувати не буду, оскільки усі обставини отримання Шестопалюком О. В. вчених звань доцента і професора мною прокоментовані у двох моїх попередніх книгах. До речі, цей лист опублікував і популярний на Вінниччині щотижневик «33 канал».

Цікаво розпочався жовтень цього року у політичному ракурсі.

Уже у перший його день на прес-конференції лідер БЮТ Юлія Тимошенко заявила, що її політична сила погодиться виконати будь-які ультиматуми президента, аби лише відновити демократичну коаліцію у парламенті, до якої згоден долучитись і Володимир Литвин зі своїми двома десятками народних депутатів. Тепер лідеру блоку НУНС В’ячеславу Кириленку буде дуже важко придумати ще якісь аргументи, щоб перекласти на БЮТ власну вину за розвал коаліції. Повідомила також Юлія Тимошенко журналістам, що учені-економісти Національної академії наук України, здійснивши наукову експертизу урядового варіанту проекту бюджету держави на 2009 рік, дійшли висновку, що він складений оптимально і є кращим від проектів державного бюджету усіх попередніх років.

А Президент України Віктор Ющенко, котрий у ці дні приймає високого гостя — короля Швеції і котрий постійно наголошує у своїх виступах і указах, скасовуючи урядові рішення, що Кабмін, очолюваний Юлею Тимошенко, працює не ефективно, в інтерв’ю, даному провідній шведській газеті, заявив, що в Україні останній рік спостерiгається економічний ренесанс, що за неповний рік закордонні інвестиції в українську економіку подвоїлись і досягли 7 млрд доларів, що на фоні світової економічної кризи економіка України продовжує нарощувати темпи розвитку.

Але не обійшовся цей день і без негативної інформації. У Києві презентував свою книгу «Макуха», присвячену біографії Юлії Тимошенко, відомий своїми публікаціями про Віктора Медведчука журналіст Чобіт. Склалося враження, що і сам Чобіт, і журналісти телеканалів, які розповсюдили інформацію про цю книгу, чекають на те, що прихильники Юлії Тимошенко відсахнуться від неї, дізнавшись від «чоботарів», що в її жилах тече не лише українська і російська, але і вірменська та єврейська кров, на що вони акцентували у своїй телевізійній інформації. Однак мене особисто, наприклад, ця інформація лише порадувала, оскільки тепер я остаточно переконався у тому, що Юлія Тимошенко є політиком геніальним, адже у більшості відомих із історії геніїв в жилах текла різнонаціональна кров. І якраз особливо багато серед геніїв таких людей, в жилах яких був або є домішок єврейської чи вірменської крові. А коли є ці обидві складові разом, то імовірність геніальності суттєво зростає. Як відомо, не були «чистокровними» представниками однієї національності і Леонардо да Вінчі, і Карл Маркс, і Володимир Ленін, і Альберт Ейнштейн. І про цю властивість геніїв знаю не лише я, тож серед прихильників Юлії Тимошенко на зустрічах із виборцями буде кому долати інформаційний примітивізм «чоботарів».

Інформація, що змусила замислитись, надійшла зранку у четвер 2-го жовтня. Виявляється в нашій країні є лише три літаки, якими не боязно відправляти із Києва в інші країни чи міста перших осіб держави. Цього четверга вранці усі ці три літаки повинні були піднятись у повітря, оскільки одним із них діставався до Херсона наш високий гість — король Швеції, другим до Львова на самміт бізнесових кіл летів президент нашої держави, а третім повинна була вилетіти до Москви на переговори з російським прем’єром Путіним про ціни на газ Юлія Тимошенко. І, що цікаво, саме у такій послідовності було заплановано підняття в повітря усіх цих трьох літаків. Тож, коли через півгодини після злету до Києва повернувся назад, не долетівши до Львова, літак з президентом, в якому за повідомленням служби охорони пілоти у повітрі виявили якісь неполадки, то Віктор Ющенко одразу ж пересів у той літак, яким повинна була вилетіти до Москви Юлія Тимошенко, і продовжив свою подорож до Львова, позбавивши можливості прем’єр-міністра вилетіти до Москви.

Цим, на мій погляд, наш президент не лише поставив під удар міждержавні перемовини з Росією, що напередодні зими і невизначеності ціни на газ було робити нерозумно, але виявив одночасно неповагу як до українського прем’єр-міністра, так і до російського, який відклав усі свої інші важливі справи заради цієї зустрічі.

Але треба віддати належне Юлії Тимошенко. Вона з кількома найбільш потрібними посадовцями сіла у чеську «Сесну», яка є, звичайно ж, не авіалайнером, а повітряним таксі на кількох пасажирів і, хоч і з деяким запізненням і майже без потрібного ескорту фахівців, але усе ж таки долетіла до Москви і зустрілась з Володимиром Путіним.

На мій погляд, після цього інциденту авторитет Юлії Тимошенко зріс і в очах українців, і в очах росіян, а авторитет Віктора Ющенка в усіх цих очах упав на стільки ж, на скільки зріс її.

Після цього інциденту ще більшою стала доцільність обмеження президентських повноважень. І мені зовсім не до вподоби було те, що фракція БЮТ цього ж четверга прийняла усі ультиматуми Віктора Ющенка і разом з НУНС проголосувала у парламенті за скасування усіх тих законів, які раніше були проголосовані народними депутатами від БЮТ разом з регіоналами і ветовані президентом. І я не вірю, що після цього демократична коаліція, якщо навіть буде відновлена, то проіснує довго, а Віктор Ющенко перестане скасовувати своїми указами усі ті постанови Кабміну, які йому з якихось причин не до вподоби.

А наступного дня — у п’ятницю 3-го жовтня із телевізійних новин, від заступника міністра транспорту Олександра Давидова, стало відомо, що прискіплива перевірка усіх систем життєзабезпечення президентського літака, який було повернуто на аеродром в Бориспіль з півдороги до Львова, начебто з огляду на несправність, виявлену екіпажем, не підтвердила наявності будь-якої несправності в жодній із цих систем.

А ряд високих політиків, включаючи і колишніх президентів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучму, заявили, що пріоритет польоту прем’єр-міністра до Москви на міждержавні переговори стосовно ціни на газ був вищим пріоритету польоту президента держави всередині держави для участі в науково-практичному форумі з питань бізнесу. Тож зривати поїздку прем’єр-міністра до Москви, відбираючи у неї літак для власних потреб, президент не мав, принаймні, морального права, особливо на фоні його нещодавньої вимоги до українського уряду негайно приступити до переговорів з урядом Росії по питанню поставок російського газу за прийнятною для економіки України ціною.

І треба віддати належне умінню Юлії Тимошенко тримати удар і миттєво приймати оптимальні рішення. Адже, незважаючи на усі перепони, вона і в Москву дісталась, і меморандум про поставки російського газу з поступовим зростанням ціни протягом наступних трьох років з прем’єр-міністром Росії Володимиром Путіним підписала, і, навіть, встигла у той же день зустрітись і мати розмову з російським президентом Дмитром Медведєвим. А повернувшись до Києва, вона прямо на брифінгу поставила свій підпис, поряд з підписом Віктора Ющенка, під меморандумом з приводу російсько-грузинсько-осетинського конфлікту, прийнятим на самміті «Україна-ЄС», що відбувся у вересні цього року.

Тож ні у Президента України Віктора Ющенка, ні у керівника пропрезидентської фракції НУНС у парламенті В’ячеслава Кириленка не залишилось аргументів із старих запасів, посилаючись на які вони і далі можуть гальмувати повернення фракції НУНС до складу демократичної коаліції для відновлення тієї більшості у Верховній Раді України, яка привела до влади нинішній уряд, очолюваний Юлею Тимошенко. Правда, в президентському секретаріаті одразу ж після трансляції зустрічі Юлії Тимошенко з Володимиром Путіним висунули до неї нове звинувачення: «Чому вона не висловила протест російському прем’єр-міністру після репліки останнього стосовно того, що «Какой-то мазурик увел ее самолет», адже цією реплікою Путін образив українського президента, а разом з ним і Україну в цілому».

У вівторок 7-го жовтня вранці Президент України Віктор Ющенко зібрав у себе в адміністрації пропрезидентську парламентську фракцію НУНС без народного депутата України Давида Жванії, якого не пропустили на засідання, і протягом 20 хвилин виплескував перед членами цієї фракції своє невдоволення фракцією БЮТ та Юлею Тимошенко. А закінчивши монолог, президент одразу ж покинув зал засідань, не надавши можливості будь-кому задати запитання і не вислухавши думку жодного із присутніх.

А уже наступного дня — у середу 8-го жовтня вранці президент нашої держави зібрав у себе, як того вимагає Конституція України, для консультацій з приводу розпуску параламенту лідерів усіх парламентських фракцій. Консультацій, як таких, правда, не було, оскільки увесь час зустрічі Віктор Ющенко говорив сам, закінчивши виступ обіцянкою прийняти рішення про розпуск Верховної Ради України 6-го скликання у зв’язку з її неспроможністю створити коаліцію парламентської більшості. Одразу ж після виступу наш президент відбув до Італії для переговорів з прем’єр-міністром цієї країни Сильвіо Берлусконі про надання італійської підтримки Україні в бажанні приєднатись до натівського ПДЧ. А по телевізійних каналах України пройшло оголошення, що цього ж дня о 21 годині буде транслюватись у запису виступ Президента України Віктора Ющенка.

І ось наступила 21 година. Включивши «Інтер», я побачив нашого президента, який, у черговий раз звинувативши Верховну Раду України у нездатності створити парламентську більшість, оголосив, що прийняв рішення про її розпуск, аби надати можливість українському народу самому визначитись у тому, який парламент йому потрібен.

Але, що цікаво, для проведення дострокових виборів, які апологети чистоти української мови називають дочасними, потрібно внести зміни до Бюджету-2008, в якому не передбачені ті майже півмільярда гривень, що потрібні для фінансового забезпечення виборчої кампанії. Тож виходить, що «розпущений» парламент повинен ще проголосувати за фінансове забезпечення процесу обрання своїх наступників. І хто ж після цього у світі буде вважати Україною правовою державою?

Але цілком можливо, що усе це так і задумано президентськими стратегами, і вибори до парламенту відбудуться аж після президентських виборів січня 2010 року. І увесь цей час Президент України Віктор Ющенко буде єдиним легітимним правителем держави! До такого, навіть у Білорусії не додумались, у якій, правда, президент Олександр Лукашенко і при діючому парламенті користується практично необмеженою владою.

До речі, я вважаю нелогічним називати дострокові вибори дочасними, адже з позицій логіки слово «дочасні» означає такі, які відбулися до того, як з’явився час. Але ж поняття часу з’явилося після «великого вибуху» і початку «розбігання» у просторі Всесвіту осколків первинної матерії у вигляді зірок і планет. Тож виходить, що «дочасні» — це такі, які відбулися ще до початку відліку часу після «великого вибуху» у Всесвіті.

У п’ятницю 10 жовтня зранку я поспілкувався з президентом політехнічного інституту із португальського міста Браганки професором Джояо Собрінхо Тексейра (Joao Sobrinho Teixeira — President of the Polytechnic Institute of Braganca), який приїхав до Вінниці для участі в Міжнародній науковій конференції «Інтернет-Наука-Освіта», що проходила в нашому університеті цього тижня, і підписав договір про наукові та освітні контакти з цим університетом. Потім взяв участь у роботі університетської Ради з виховної роботи, на засіданні якої оголосив наказ про призначення доцента кафедри електричних станцій і систем, кандидата технічних наук Писклярової Анни Валеріївни, яка витримала місячний випробувальний термін, виконуючи на громадських засадах обов’язки проректора з науково-педагогічної роботи по організації виховного процесу, повноправним проректором з одночасним покладенням на неї обов’язків директора Інституту виховної роботи і голови Ради з виховної роботи. Цим же наказом заступником виховного проректора було призначено доцента кафедри електромеханічних систем автоматизації у промисловості та на транспорті, кандидата технічних наук Богачука Володимира Васильовича.

У другій половині цієї ж п’ятниці я півтори години провів на університетському стадіоні, спостерігаючи другий півфінальний матч по футболу на кубок ректора між студентськими командами Інституту електроенергетики і електромеханіки та Інституту машинобудування і транспорту. В основний час цього поєдинку голів не було забито, а по пенальті у фінал вийшла команда Інституту електроенергетики і електромеханіки. До речі, вчора у першому півфінальному матчі цього кубка зустрічались студентські команди Інституту автоматики, електроніки і комп’ютерних систем управління та Інституту будівництва, теплоенергетики і газопостачання. І у тому матчі теж не було забито голів, а по пенальті до фіналу вийшли студенти Інституту автоматики, електроніки і комп’ютерних систем управління. Фінальний матч відбудеться у понеділок 13 жовтня.

А після завершення футбольного матчу, коли я підписував документи, мені зателефонували спочатку головний редактор відомої на Вінниччині газети, а потім ще й працівник правоохоронних органів, з однаковими повiдомленнями, що по місту розклеюються листівки з брудними випадами проти мене як ректора і закликами об’єднатись усім миром, аби відсторонити мене від ректорської посади. Під цими рукописними прокламаціями стоїть прiзвище скандально відомої у Вінниці одіозної особи, котра нещодавно умудрилась навіть вилізти на трибуну в залі засідань обласної державної адміністрації і не злізала з неї, допоки губернатор не розпорядився відключити мікрофон, а перед цим двічі програла мені в судах, які визнали правильною і такою, що відповідає чинному законодавству, мою відмову допустити до використання студентами університету в навчальному процесі його самодруковані «навчальні посібники», в яких цей 70-річний компілятор використав матеріали, взяті ним із лабораторії, в якій він працював 40-річним, що безнадійно застаріли і оцінені так не лише в нашому університеті на відповідних кафедрах, але і в НТУУ «Київський політехнічний інститут», в Дніпропетровській національній металургійній академії, в Маріупольському державному технічному університеті, і у методичній комісії при Міністерстві освіти і науки України, про що повідомив в судах сам же скандаліст. До речі, вчора, коли я йшов територією університету з професорами з Азербайджану і Росії, які прибули до нас для участі у очолюваній мною міжнародній науковій конференції, до нас підбіг цей скандальний горе-автор і, обливаючи мене брудними словами, заявив, що він мене «посадить на тюремну парашу». Довелось пояснювати зарубіжним гостям, що у і нас теж є люди, у яких із психікою не все гаразд.

А на запитання моїх телефонних співбесідників — головного редактора і правоохоронця, чому я не вживаю якихось заходів проти цих брутальних випадів, я відповів, що не бачу сенсу, адже, по-перше, усі і так розуміють, що мають справу з психічно неадекватною людиною, а по-друге, якщо я подам до суду, то все одно нічого не доб’юсь, оскільки у нього завжди залишатиметься як переможний аргумент довідка з психіатричної лікарні, яку, на мою думку, йому там нададуть абсолютно чесно після першої ж співбесіди з ним ще в регістратурі.

Але найважливішою подією цієї п’ятниці стали вечірні теледебати між главою уряду Юлею Тимошенко та главою парламентської опозиції Віктором Януковичем, які відбулися за ініціативи Савіка Шустера у його студії на ТРК «Україна». Юлія Тимошенко брала участь у теледебатах в режимі телеконференції, знаходячись у своєму кабінеті в урядовій будівлі, а Віктор Янукович знаходився безпосередньо в телестудії Савіка Шустера біля мікрофона, в оточенні двох десятків відомих політиків і сотні учасників шустерівської телемасовки. Не знаю, хто порадив Віктору Януковичу прийти в студію, замість того, щоб вести теледебати зі свого кабінету, як Юлія Тимошенко, і як радив йому Савік Шустер? Невже важко було зпрогнозувати, що Віктор Янукович під натиском аргументів Юлії Тимошенко, підкріплених конкретними цифрами і документами, що лежатимуть у неї на столі під рукою, буде виглядати блідо і безпорадно. Саме так і сталося. Якби він був у себе в кабінеті і за кадром мав звичний електронний екран-підказку та групу радників, котрі йому в темпі процесу висвітлювали б на екрані потрібну інформацію, то картина виглядала б набагато краще. А так він вирішив продемонструвати усім, що може знаходити аргументи сам. Може з ким-небудь і зміг би, але не з геніальною Юлею Тимошенко. Висловлюючись звичним для Віктора Януковича сленгом, вона його «розмазала» по інформаційній «стінці», що, до речі, не сподобалось людям похилого віку із шустерівської масовки, особливо коли Юлія Тимошенко, реагуючи на заклик Віктора Януковича боротись не за владу, а за принципи, зачитала статті меморандуму Віктора Ющенка, підписаного у 2005 році лідером Партії регіонів Віктором Януковичем, в яких останній зобов’язувався боротись за вступ України до НАТО і за запровадження української мови як єдиної державної, перекресливши цим своїм підписом передвиборні обіцянки Партії регіонів боротись проти вступу України до НАТО і за надання російській мові статусу другої державної.

А у суботу 11-го жовтня Україна почула з теленовин, що Київський окружний адміністративний суд прийняв до розгляду по суті позов парламентської фракції БЮТ до Президента України Віктора Ющенка стосовно незаконності його указу про розпуск Верховної Ради України і призначення на 7-е грудня дострокових парламентських виборів. Суддя Володимир Келеберди, передавши до ЦВК постанову про призупинення виборчого процесу на час розгляду позову по суті, закрив порушену справу у себе в сейфі і відбув на законний суботньо-недільний відпочинок.

ЦВК прийняла до виконання постанову суду і оголосила про припинення підготовки до позачергових парламентських виборів.

Секретаріат президента негайно подав позов до Київського апеляційного адміністративного суду з вимогою скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду про зупинення виборчого процесу. Крім того, в секретаріаті президента, якщо вірити телеканалам, цього ж суботнього дня було передруковано той президентський указ про призначення суддів, в якому було і прізвище судді, котрий зупинив виборчий процес — і в передрукованому тексті указу прізвище цього судді уже не значилось. Але одночасно поступила і інша інформація, що президент своїм указом звільнив суддю Келеберди з посади. В кабінет цього судді Київського окружного адміністративного суду спробували увійти представники Управління державної охорони на чолі з їхнім командиром генералом Гелетеєм, але на їхньому шляху встали народні депутати від БЮТ. Тож Київський апеляційний адміністративний суд у суботу не зміг приступити до розгляду позову секретаріату президента, оскільки не мав у своєму розпорядженні оригіналу справи про зупинення виборчого процесу.

Цікаво, де ще, окрім України, виборчий процес набував такого ж детективного характеру?

А в ніч з суботи на неділю у Німеччині відбувся поєдинок між чемпіоном світу по боксу за версією WBС Самуелем Пітером і Почесним чемпіоном світу за цією ж версією Віталієм Кличком, який чотири роки тому залишив ринг не переможеним, але у нинішньому році вирішив знову повернутись на ринг. Програвши Черновецькому вибори мера Києва, Віталій вирішив знову стати діючим чемпіоном світу по боксу у надважкій вазі, аби повернути собі і популярність у молоді, і відновити сімейні фінанси, потрачені на виборах. І йому це вдалося. Він провів поєдинок настільки впевнено і так діставав ударами Пітера, що після 8-го раунду Пітер, який на 8 років молодший Кличка, відмовився продовжувати поєдинок і визнав себе переможеним. Причому зробив це сам Пітер, а не його тренери і секунданти.

На фоні переможного бою Віталія Кличка зовсім «сiрим» видався поєдинок нашої футбольної збірної, яка у цей же суботній вечір, але двома годинами раніше у відбірковому матчі до чемпіонату світу 2010 року зіграла внічию, не забивши жодного голу, зі збірною Хорватії. Однак наша збірна відстає поки що лише на 2 очки від лідера групи — збірної Англії і випереджає на 3 очки збірну Хорватії, яка йде третьою.

Розповідь про події понеділка 13 жовтня я теж почну з футболу. У другій половині цього дня на університетському стадіоні імені Ярослава Кулика відбувся фінальний матч на кубок ректора між збірною командою Інституту автоматики, електроніки та комп’ютерних систем управління та збірною командою Інституту електроенергетики і електромеханіки. Усі трибуни стадіону були вщерть заповнені вболівальниками обох команд на чолі з директорами інститутів, професорами Анатолієм Васюрою та Миколою Свиридовим. Гра вдалася, були і комбінації, і фінти, і удари по воротах. Перемігши з рахунком 3:1, кубок ректора виграли електроенергетики. Я вручив обом командам медалі «під золото» і «срібло» та великий і малий кубки, а також грошові премії — за перше місце 1300 гривень (з розрахунку по 100 гривень на футболіста і 200 гривень тренеру), за друге місце 700 гривень (з розрахунку по 50 гривень на футболіста і 150 гривень тренеру). Звичайно, гроші не великі, але їх особливістю є те, що вони виплачені не з університетської казни, а з моєї ректорської зарплати. До речі, у цьому році кубок ректора було розiграно уже вдруге. У минулому році, коли ці змагання були започатковані, кубок ректора виграла збірна команда Інституту будівництва, теплоенергетики та газопостачання.

Але не університетські футбольні події домінували у наших головах у понеділок 13 жовтня. Головні події розвивалися у Києві, де цього дня зранку РНБОУ під головуванням Президента України Віктора Ющенка прийняла рішення зобов’язати уряд профінансувати дострокові парламентські вибори, оголошені президентом, із Резервного фонду Держбюджету-2008 без внесення змін до цього бюджету, котрі було вносити нікому, оскільки після оголошення президентського указу про розпуск парламенту він перестав бути спроможним вносити зміни до законів.

На цьому засіданні РНБО Юлія Тимошенко і Юрій Луценко голосували проти використання Резервного фонду для фінансування виборів, але усі інші члени ради проголосували «За». Більше того, РНБОУ зобов’язала уряд зібратись негайно, прийняти рішення на виділення коштів з Резервного фонду і до 12 години дня перерахувати потрібні 417 млн грн. на рахунок Центральної виборчої комісії.

Але 13 жовтня уряд не зібрався на засідання і нікому нічого цього дня не перерахував.

Зате Віктор Ющенко цього понеділка ще раз усіх добряче здивував — він видав указ, яким розпустив Київський окружний адміністративний суд, суддя якого Володимир Келеберди у п’ятницю прийняв до розгляду позов БЮТ про визнання неправомочним президентського указу про розпуск парламенту. Так в одну мить більше восьми десятків працівників цього суду виявились звільненими з роботи без попередження, яке згідно з КЗПП повинно було бути зробленим за два місяці до дати звільнення. Одночасно президент створив два нові адміністративні суди у Києві з тими ж самими функціями, що і ліквідований.

Увечері цього ж 13-го жовтня подав голос в засобах масової інформації Голова КРУ України Микола Сивульський. Він попередив Прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко про те, що в разі, якщо вона профінансує парламентські вибори з Резервного фонду, то проти неї буде порушена кримінальна справа за фактом нецільового використання бюджетних коштів в особливо великих розмірах, що може потягнути за собою до 8 років тюремного ув’язнення.

Тож не дивно, що у вівторок 14 жовтня на День Покрови, який одночасно в Україні пошановується і як День козацтва, зібрався Кабінет Міністрів України і 15 голосами із 24 проголосував за відмову виділити кошти на вибори з Резервного фонду.

А на прес-конференції, яку провела Юлія Тимошенко по закінченню засідання уряду, вона висловилась за те, щоб Віктор Ющенко відмінив свій указ про розпуск парламенту і, або дав можливість усім гілкам влади у ці важкі для усього світу дні — дні глобальної фінансової кризи — працювати разом на її подолання в Україні, або ж переконав парламент про необхідність внесення змін до Бюджету-2008, щоб з’явилась можливість у законний спосіб профінансувати дострокові парламентські вибори.

Цього ж вівторка увечері обласне телебачення транслювало заяву Вінницького губернатора Олександра Домбровського, зроблену у присутності голів районних державних адміністрацій, про те, що він подав у відставку у зв’язку з незгодою з тими методами керівництва, якими керується секретаріат президента у стосунках з головами обласних державних адміністрацій.

Виявляється, що ще 10 жовтня Президент України Віктор Ющенко виніс догану голові Вінницької обласної державної адміністрації Олександру Домбровському за те, що останній без президентського дозволу їздив у третій декаді вересня до Києва для того, щоб взяти участь у засіданні колегії Міністерства будівництва та регіональної політики, на якому вирішувалось у тому числі і питання виділення коштів на добудову аеропорту у місті Вінниці. Останньою ж краплею, що переповнила чашу терпіння Олександра Домбровського, як виявилось, стало те, що сьогодні вранці йому телефонним дзвінком із секретаріату президента було наказано повернутись до Вінниці із півдороги до Києва, оскільки в президентському секретаріаті виникла підозра, що він їхав до Києва аби взяти участь в засіданні Кабінету Міністрів України.

А ще приблизно через півгодини на одному із телеканалів пролунала заява Голови Верховного Суду України Василя Онопенка, що, ліквідувавши Київський окружний адміністративний суд без погодження з Верховним Судом України і Радою юстиції, Президент України Віктор Ющенко став на шлях створення у нашій державі диктаторського режиму.

З новин цього вівторка з поза меж України в першу чергу треба відзначити заяву американського президента Джорджа Буша, підтриману і фінансистами Великобританії та Німеччини, що для стабілізації світової банківської системи потрібно негайно за рахунок бюджетів багатих країн викупити статутні фонди тих банків у цих країнах, які знаходяться на грані банкрутства, тобто, фактично націоналізувати їх, щоб у такий спосіб врятувати і ці банки, а разом з ними і світову банківську систему від розвалу.

На цю заяву американського президента в Україні позитивно відгукнувся на своїй прес-конференції Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк, якого можна вважати професіоналом в галузі банківської справи, оскільки раніше він не просто працював у банківській сфері, але у 2004 році навіть виконував обов’язки Голови Національного банку України. Тож після цього його виступу у нас можна очікувати націоналізації Промінвестбанку, який зазнав найбільшого удару як з боку бажаючих його довести до банкрутства, щоб потім за безцінь скупити контрольний пакет акцій, так і з боку вкладників, що піддались паніці.

А у середу 15 жовтня Київський обласний адміністративний суд зупинив дію президентського указу про ліквідацію Київського окружного адміністративного суду, як такого, що прийнятий з порушенням чинного законодавства в частині, присвяченій створенню та ліквідації судів. Тож у Київському окружному адміністративному суді буде продовжено розгляд справи про невідповідність чинному законодавству президентського указу про розпуск Верховної Ради України і оголошення дострокових парламентських виборів.

Цього ж дня у Брюсселі Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко зустрілась з керівником Єврокомісії Баррозу та відповідальним за міжнародні зв’язки у Європейському Союзі Соланою, а також з керівниками Європейської народної партії, яка має міждержавний статус і є найбільшою у Європі, і розповіла їм про стан політичних справ в Україні. Після цієї зустрічі і Баррозу, і Солана звернулись до Президента України Віктора Ющенка з проханням відмінити свій указ про розпуск Верховної Ради України і відновити демократичну коаліцію у парламенті, а Юлія Тимошенко перед телекамерами у Брюсселі зробила заяву, що, повернувшись додому, вона обов’язково ще раз зустрінеться з Віктором Ющенком на предмет відміни президентського указу про розпуск парламенту і відновлення демократичної коаліції. На що наш президент відповів заявою, що питання відміни його указу не може бути предметом переговорів ні з ким, і що дострокові вибори в Україні обов’язково відбудуться.

А у Дніпропетровську цього ж дня у приватному стрiлецькому тирі, начебто, під час перезарядки мисливського карабіну, застрелився прокурор Дніпропетровської області Володимир Шуба, якому куля з його власної зброї попала у серце. Офіційна версія, що під час перезарядки карабін випав з рук прокурора, упав прикладом донизу, вдарився об землю і вистрілив. Поряд, начебто, нікого не було. Ті двоє, які теж у цей час були в цьому тирі і прибігли на постріл, за їхніми свідченнями побачили уже мертвого прокурора. Тож кількість смертей високих посадовців в Україні, які мали місце при загадкових обставинах, продовжує збільшуватись. Я нагадаю, що після 2000 року, тобто уже у нинішньому тисячолітті, лише від куль, випущених при не до кінця з’ясованих обставинах, пішли в інший світ такі відомі люди як міністр транспорту Кирпа, колишній міністр внутрішніх справ Кравченко та колишній глава президентської адміністрації і 2-й номер в ієрархії Партії регіонів Кушнарьов.

Подія, яка заслуговує на увагу, сталася у середу 15 жовтня і на Вінниччині. Вінницька обласна рада, зібравшись на свою сесію, одностайно підтримала звернення до Президента України Віктора Ющенка не підписувати заяву губернатора області Олександра Домбровського про відставку, а усунути причину подачі цієї заяви, тобто, відмінити принижуючий гідність губернатора Вінниччини президентський указ про винесення йому догани за несанкціоновану президентом поїздку до Києва для участі в засіданні колегії Міністерства будівництва і регіональної політики, членом якої він є.

Не обійшла ця середа важливими подіями і наш унiверситет — на підставі того, що вінницькі податківці не подали апеляції на рішення Вінницького окружного адмінiстративного суду про скасування нарахованого ними на університет, з порушенням чинного законодавства, більше ніж 13-мільйонного штрафу і відкликали усі свої інші заяви та вимоги суддя Марина Мультян поставила останню крапку в цій судовій епопеї. Тож я ще раз хочу наголосити на тому, що справедливість є, і за неї варто боротись!

У четвер 16 жовтня уряд затвердив і передав до парламенту проект закону про зміни до Бюджету-2008, який в разі його прийняття Верховною Радою України, поки що неправомочною, розблокує процес фінансування дострокових парламентських виборів.

А я цього ж дня за допомогою проректора з виховної роботи Анни Писклярової зібрав в залі засідань Ученої ради більше 100 представників органів студентського самоврядування факультетського, інститутського та загальноуніверситетського рівнів і зачитав, а потім прокоментував у відповідях на запитання свій наказ такого змісту:

Про зміну порядку
оплати студентами
профспілкових внесків

З метою подальшого розвитку демократії в університеті та посилення впливу принципів побудови громадянського суспільства і вирівнювання умов сплати профспілкових внесків студентами бюджетної та контрактної форм навчання, а також на виконання рішення ректорату від 13 жовтня 2008 року

н а к а з у ю:

1. Скасувати з жовтня 2008 року існуючий порядок централізованого перерахування на рахунок профкому студентів студентських профспілкових внесків шляхом їх бухгалтерського вилучення із суми стипендії, нарахованої кожному студенту, якому вона призначена.

2. Головному бухгалтеру університету Нечепуренко Л. М., починаючи з жовтня 2008 року, виплачувати студентам бюджетної форми навчання стипендії у повному обсязі без вирахування профспілкових внесків.

3. Запропонувати профкому студентів налагодити збір профспілкових внесків профоргами студентських груп не лише зі студентів контрактної форми навчання, але і з бюджетної форми також.

4. Запропонувати проректору з науково-педагогічної роботи по організації виховного процесу в університеті Пискляровій А. В. звернутись до органів студентського самоврядування з пропозицією зібрати конференцію студентів для вирішення питання про зменшення розміру студентських профспілкових внесків з 3 % до 1 %, що відповідатиме і статутній нормі і враховуватиме факт підвищення стипендії за останні 5 років у 10 разів і урівняє студентів по проценту відрахування на профспілкові внески з штатними працівниками університету.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою

Ректор            Б. І. Мокін

Звичайно від цього наказу не в захваті профспілкові лідери усіх студентських ланок університетської структури, але нехай звикають до того, що кошти до профспілкової каси віднині не падатимуть як «манна небесна», а для їх отримання студентів треба буде спочатку переконати у доцільності сплати профспілкових членських внесків, що викличе необхідність і в підсиленні аргументації для чого потрібні ці внески, і як уже використані ті кошти, які були зібрані раніше.

У п’ятницю 17 жовтня засоби масової інформації нічого нового не принесли. Адже на свіжу новину уже не «тягне» ні президентський указ про повторну ліквідацію Київського окружного адміністративного суду, який вийшов цього дня, ні рішення кілька днів тому створеного президентом нового суду у Києві про розблокування виборчого процесу шляхом прийняття постанови про скасування рішення, прийнятого суддею ліквідованого суду Володимиром Келеберди, ні явно тенденційна заява «вічного» виконувача обов’язків керівника Служби безпеки України Наливайченка про те, що його служба виявила причетність до дій по спробі доведення до банкрутства Промінвестбанку працівників іншого банку, серед власників акцій якого є і народний депутат України від БЮТ.

А увечері цієї ж п’ятниці я після того, як прослухав новини на трьох конкуруючих телеканалах, на кілька хвилин включив спочатку «Свободу на Інтері», яку вела народний депутат України від Партії регіонів Інна Богословська, а потім «Свободу Савіка Шустера» на ТРК «Україна», але, побачивши і там і там обличчя, які нічого окрім алергії уже не викликають, і почувши звичну «базарну перепалку», виключив телевізор і зайнявся вдосконаленням своїх знань з англійської мови.

У понеділок 20 жовтня Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко зранку запросила лідерів усіх фракцій зібратись у будівлі парламенту для обговорення її пропозиції об’єднати зусилля для подолання кризових явищ. Але на зустріч з’явився лише лідер комуністів Петро Симоненко, проігнорував цю зустріч і Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк. А Президент України Віктор Ющенко після обіду цього ж дня зібрав РНБОУ, яка засідала до пізнього вечора. Після закінчення цього засідання Віктор Ющенко виступив по телебаченню з заявою про те, що він з завтрашнього дня своїм указом поновить на кілька днів роботу Верховної Ради України для того, щоб вона прийняла ряд законів, необхідних для забезпечення коштами дострокових парламентських виборів, перенесених президентом з 7 грудня нинішнього року на 14 грудня, та для забезпечення антикризових заходів, таких, наприклад, як прийняття закону про створення стабілізаційного фонду, закону про захист банківських вкладів населення, внесення зміни до закону про Бюджет-2008 в частині скорочення соціальних виплат та інші. Закликав президент, також, скоротити державний апарат на усіх рівнях на 20 % і ще раз наголосив на доцільності проведення дострокових парламентських виборів, оскільки, на його думку, сьогодні в країні є лише один дієвий владний орган — очолювана ним Рада національної безпеки і оборони України.

Тож у вівторок 21 жовтня Верховна Рада України знову зібралась у сесійному залі на пленарне засідання, яке розпочалося обміном думок з трибуни представниками парламентських фракцій. Від КПУ виступив її лідер Петро Симоненко, який наголосив на тому, що ліберальна ідея потерпіла крах в усьому світі, а тому треба вводити жорстке державне управління в усіх напрямах розвитку держави з метою перекладення труднощів з плеч народу на плечі олігархів, що привласнили народне добро, і забути про вибори та об’єднатись навколо нинішньої Верховної Ради. Після лідера КПУ виступила представниця Партії регіонів Ірина Акімова, яку її колеги по партії вважають найкращим економістом у своїх рядах. Але її виступ нічого спільного з економікою не мав — це був виступ жінки, який було присвячено виключно лише темі критики іншої жінки — Юлії Тимошенко, яку, принаймні, половина населення в країні вважають більш розумною і більш красивою, аніж сама Акімова, яка останнім часом — треба віддати їй належне — теж почала приділяти увагу своїй зовнішності, одягу та манері поведінки. За нею виступив представник НУНС Володимир Стретович, який багато цитував Тараса Шевченка, закликав об’єднатись навколо Верховної Ради України і створити парламентську більшість не з фракцій, а з окремих депутатів, здатних об’єднатись навколо ідеї боротьби з проникненням світової економічної кризи в Україну. Далі слово взяв лідер фракції БЮТ Іван Кириленко, який назвав абсурдом проведення дострокових парламентських виборів під час світової економічної кризи і запропонував об’єднатись усім навколо ідеї захисту вітчизни від її проявів і наслідків. Він наголосив на тому, що в Україні вже сформувалась потужна виборча індустрія, яка стала джерелом чималих доходів для великої кількості людей, котрі намагаються переконати народ і владу в необхідності проведення дострокових парламентських виборів лише тому, щоб мати стабільне надходження коштів до власних кишень і в період до початку президентських виборів. На думку Івана Кириленка, найближчі дострокові вибори до парламенту варто проводити у той же часовий період, в який будуть проведені чергові президентські вибори, тобто, не раніше, ніж через рік. Завершив цей обмін думками лідер блоку свого імені Володимир Литвин, який нагадав усім ті пропозиції, що висовувались його політичною силою одразу після завершення парламентських виборів 2007 року — це і об’єднання депутатського корпусу навколо економічних питань і виведення за «дужки» питань, що розколюють суспільство, і скорочення державного апарату на 30 %, і введення виборності суддів, і оподаткування в залежності від статків, і оголошення корупції державною зрадою. Із ініціатив президента Володимир Литвин підтримав, крім скорочення державного апарату, лише створення стабілізаційного фонду і гарантування банківських вкладів.

Після цих виступів Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк поставив на голосування порядок денний, в якому, як виявилось, і фінансування дострокових парламентських виборів, і створення стабілізаційного фонду, і заходи по захисту банківських вкладів громадян опинились в тексті одного закону про внесення змін до Бюджету-2008. Тож не дивно, що, незважаючи на реєстрацію у Верховній Раді України 424 народних депутатів, за затвердження порядку денного Арсенію Яценюку необхідних 226 голосів набрати не вдалось, на табло загорілось 201. Тобто, окрім народних депутатів від Партії регіонів за цей порядок денний проголосували ще лише народні депутати від фракції НУНС, і то в кількості, меншій половини. Тому спікер оголосив перерву в сесійному засіданні парламенту на 30 хвилин для консультацій. Але після завершення цих консультацій фракція БЮТ заблокувала трибуну, вимагаючи відділити питання антикризових заходів, які урядом пропонуються у вигляді комплексної програми, від питання фінансування дострокових виборів. Тому Яценюк закрив засідання, оголосивши, що прийде до сесійного залу лише тоді, коли БЮТ зніме блокаду трибуни.

Після цього до журналістів, акредитованих у парламенті, вийшли керівники трьох фракцій зі своїми поясненнями подій, що відбулися у парламенті.

Заступник лідера фракції Партії регіонів Олександр Єфремов і лідер фракції НУНС В’ячеслав Кириленко в усьому звинуватив БЮТ, а лідер БЮТ Іван Кириленко пояснив, чому народні депутати від БЮТ блокували трибуну — вони не проти постановки на голосування і питання фінансування дострокових виборів, але після того, як буде проголосована програма боротьби з кризою, яка вимагає внесення змін до 49 діючих законів, і яку згідно з процедурою попередньо треба розглянути в парламентських комітетах.

Потім до мікрофону підійшов регіонал Коновалюк, а за ним Азаров зі стандартними звинуваченням, тому я виключив телевізор.

Продовжую розповідь у четвер 23 жовтня. У Верховній Раді України йде «перетягування канату» — фракція БЮТ і 30 народних депутатів від НУНС вимагають спочатку голосувати за прийняття антикризової програми, запропонованої урядом, а потім уже розглядати питання фінансування проведення дострокових парламентських виборів, а фракція Партії регіонів і інші 42 народних депутати від НУНС, що представляють партії «Наша Україна» і УНР, наполягають на тому, щоб у першу чергу проголосувати питання фінансування дострокових парламентських виборів, а потім уже розглядати питання боротьби з кризою у варіанті президента. Фракції комуністів і блоку Литвина в принципі готові підтримати антикризову програму уряду, але з вилученням з неї ряду ключових положень — в цілому за цю програму вони теж голосувати не готові. Як пояснив заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко, який є представником фракції БЮТ, за усіма красивими словами противників урядової антикризової програми криється лише одне — несприйняття ними, чи їхніми колегами по фракції того положення антикризової програми, в якому передбачено введення податку на нерухомість, який зачіпає найбільше людей багатих, що мають у власності багато будинків, автомобілів, земельних ділянок та іншого вартісного майна. А таких за свідченнями ЗМІ у нинішньому складі парламенту досить багато, і вплив ці багаті народні депутати на своїх колег у фракціях мають потужний.

Завершився цей день повідомленням, що Європарламент, незважаючи на протести Росії і її сателітів, двома третинами голосів європарламентарів визнав Голодомор 1932-33 років в Україні злочином проти людства, свідомо вчиненим комуністичним режимом Радянського Союзу. І хоча це не одне й те ж, що й визнання геноцидом української нації, як того вимагає Україна, але все одно — це є кроком уперед з боку Європи до такого визнання. Крім того, це визнання стане ще одним застереженням тим народам, які «полівішали» настільки, що уже не проти повернення комуністів до влади.

У п’ятницю 24 жовтня парламент прийняв рішення розійтись до вівторка. А спікер Арсеній Яценюк своїм розпорядженням доручив міжфракційній комісії спробувати за ці два вихідних дні з усіх антикризових проектів, яких назбиралось уже аж шість, створити один, за який у вівторок можна було б зібрати 226 голосів при голосуванні у залі засідань.

Що цікаво, у секторі зали засідань, в якому на кожному столі стояв прапорець Партії регіонів, під час реєстрації і голосування за те, щоб наступний тиждень був пленарним, майже нікого із 173 народних депутатів від цієї політичної сили не було, окрім по одній людині на ряд, але при реєстрації на табло загорілось число 424, а при голосуванні — число 346.

А у нас в університеті у п’ятницю завершилась триденна 9-а Міжнародна наукова конференція: «Контроль і управління в складних системах», на якій було заслухано 157 наукових доповідей, одну з яких під назвою: «Математичні моделі багатомасових розподілених динамічних систем для задач оптимізації», підготовлену у співавторстві з кандидатом технічних наук Олександром Мокiним, на пленарному засіданні зробив я.

У вівторок 28 жовтня о 10-й годині ранку я включив телевізор на каналі «Рада», щоб довідатись, чи розпочала Верховна Рада України розгляд проектів антикризових законів, внесених урядом, деякими фракціями та окремими політичними силами. На момент включення мною телевізора засідання парламенту ще не почалося, а канал транслював інтерв’ю, яке брав власний кореспондент каналу у представника Партії регіонів народного депутата України Михайла Чечетова. Від Михайла Чечетова я почув заяву, що його фракція запропонувала найпростіший проект антикризового закону, який містить лише два пункти — по-перше, створення стабілізаційного фонду, з якого можна буде надавати фінансову допомогу банкам і підприємствам, що наблизились до банкрутства, а по-друге, збільшення у три рази, тобто, до 150 тисяч гривень, межі захищеності депозитних вкладів у банках. Михайло Чечетов висловився також категорично проти урядового антикризового проекту, оскільки в ньому передбачено отримання від Міжнародного валютного фонду допомоги у розмірі 16 з половиною мільярдів доларів, які цей фонд готовий надати для стабілізації банківської системи і економіки України.

Але давайте поміркуємо, що приховано за простотою проекту антикризового закону Партії регіонів. У бюджеті країни на створення стабілізаційного фонду коштів немає, тож його можна створити, лише приватизуючи ті залишки державного майна, що ще залишились в Україні. В умовах економічної і політичної кризи, що має місце сьогодні у нашій державі, серйозні іноземні інвестори участі у приватизаційних процесах на наших теренах не братимуть. Тож державне майно буде продано за безцінь вітчизняним олігархам, які у такий спосіб вигідно пристроять свої танучі капітали. Потім цим же олігархам на підтримку їхніх підприємств підуть і кошти стабілізаційного фонду, виручені від продажу державного майна. У такий спосіб вони не лише спасуть свої танучі капітали, але і примножать їх за рахунок державних вливань на стабілізацію економіки. А підвищення межі захисту депозитних вкладів, то є лише тією наживкою, якою прикрите жало крючка у цієї приватизаційно-стабілізаційної фінансової вудки.

У той же час, якщо ми візьмемо фінансову допомогу МВФ, як пропонує уряд Юлії Тимошенко, то, по-перше, зупинимо відтік із країни капіталів іноземних інвесторів, який є особливо чутливим у банківській системі, по-друге, станемо привабливими для нових іноземних інвесторів, які віллють в нашу економіку додаткові капітали, по-третє, розблокуємо процес надання кредитів банками, що вдихне нове економічне життя в підприємства, по-четверте, повернемо довіру у людей до банківської системи, завдяки чому люди знову повернуть свої вклади у банки.

Але це стане тріумфом економічної і фінансової політики нинішнього уряду, чого не хоче допустити Партія регіонів, що рветься до влади. Але парадокс у тому, що, прийшовши до влади, уряд Партії регіонів теж у першу чергу поспішить до МВФ, щоб отримати від нього таку ж саму фінансову допомогу, наголошуючи на тому, що іншого шляху в України для стабілізації економіки немає — і його дійсно немає, уже сьогодні. Тож ставати на цей шлях Україні треба уже зараз, не втрачаючи час на проведення дострокових виборів і переформатування уряду, інакше до фінішу економічної кризи добіжимо останніми.

До речі, увечері цього ж таки вівторка я розмістив висловлені вище думки стосовно антикризового проекту парламентської фракції Партії регіонів на свій персональний сайт, аби люди, що його відвідують, мали можливість ознайомитись і з моєю точкою зору з цього питання.

У цей же вечір телеканали дали репортажі про перебування нашого президента Віктора Ющенка у Туреччині. Особливий акцент в усіх ЗМІ було зроблено на тому, що Віктор Ющенко подарував Вселенському Константинопольському Патріарху православної церкви Варфоломію «самого себе», а точніше свій портрет, відлитий у сріблі в монеті номіналом у 50 гривень поряд з портретом самого Варфоломія. Тож Віктор Ющенко став першим президентом, портрет якого під час його правління з’явився на грошах. До нього на грошах за життя з’являлись лише портрети монархів — королів, царів і емірів.

Сьогодні — у п’ятницю 31 жовтня увечері Верховна Рада України 243 голосами прийняла в цілому антикризовий закон, який хоча і був у першому читанні проголосований як президентський варіант, підтриманий урядом Юлії Тимошенко, але в який було внесено чимало поправок, запропонованих перед другим читанням усіма парламентськими фракціями. У цей закон увійшло у тому числі і створення стабілізаційного фонду, і виділення коштів для державного Укрексімбанку, аби він зміг викупити частину акцій Промінвестбанку, щоб врятувати останній від банкрутства, і підняття планки захисту депозитів в банках до 150 тисяч гривень. Але була відхилена поправка члена пропрезидентської фракції НУНС Ксенії Ляпіної стосовно виділення з бюджету півмільярда гривень на фінансування дострокових парламентських виборів — за неї під час голосування віддали голоси менше 190 народних депутатів України. А це означачає, що дострокових парламентських виборів уже не хочуть не лише народні депутати від фракції БЮТ та 33 народних депутатів від фракції НУНС, але їх не хочуть і більшість парламентарів від фракцій Блоку Литвина та комуністів і, навіть, помітна кількість народних депутатів від фракції Партії регіонів. Враховуючи те, що лідер Партії регіонів закликає усіх народних депутатів підтримати дострокові парламентські вибори, можна зробити висновок, що у Партії регіонів має місце розкол — не усі її представники у Верховній Раді України готові безоглядно підтримувати Віктора Януковича. Тож досить високою є вірогідність того, що час перебування обох Вікторів у фокусі променів політичних прожекторів, як і їхнє протистояння, скоро закінчиться.

Станом на п’ятницю 31-е жовтня 2008 року основні сторінки цієї моєї книги у типографії уже зверстані, тож прийшов час закінчувати і післямову.

Але, перш ніж поставити крапку, я висловлю ще кілька думок з приводу телевізійного шоу, яке сьогодні пізно увечері транслювалось на телеканалі «Інтер».

Думка перша — зібрання лідерів усіх гілок влади і політичної еліти від президента держави і керівників парламенту та уряду до лідерів парламентських комітетів і фракцій та провідних міністрів в одній телестудії одночасно звичайно враження справило на усю глядацьку аудиторію.

Думка друга — по характеру виступів — це не був пошук шляхів консолідації гілок влади і політичних сил для боротьби за виживання України як держави під час навали світової економічної кризи, як анонсувалось, це було передвиборче шоу, в якому кожна із дискутуючих сторін намагалась виставити усі інші в негативному світлі. Особливо виділялись у цьому плані монументальні, готові до того, щоб бути поставленими на п’єдестали пам’ятників, постаті регіоналів — екс-прем’єра Віктора Януковича, так званого міністра економіки у тіньовому уряді Ірини Акiмової та екс-першого віце-прем’єра Миколи Азарова.

Думка третя — викликало глузливий подив намагання Віктора Януковича і його команди позиціонувати себе як тіньовий уряд. Адже урядом є та команда, яка має важелі управління, а будь-яка група людей, що не мають важелів управління — це є клуб по інтересах, або ж тимчасове «гайд-парківське» зібрання критиків дій уряду. Особливо смішно було читати в титрах під час виступу регіонала Льовочкіна, що він є Головою Національного банку від опозиції. Головою НБУ сьогодні є Володимир Стельмах, а усі ініші, що позиціонують себе з цією посадою, не маючи ні важелів впливу на банківські потоки, ні доступу до банківських таємниць — це самозванці, які граються у піонерські ігри типу «Зарницы».

Думка четверта — фокусування телекамери через кожні 5 хвилин на обличчі Валерія Хорошковського, котрий участі у дебатах не брав, але тримав голову при цьому в стилі римського імператора, чітко вказувало на те, хто на «Інтері» господар.

Думка п’ята — перерви на телевізійну рекламу, котрі оголошувались через кожні півгодини ведучими, перериваючими на півслові при цьому і президента, і главу уряду, і спікера парламенту, свідчать про наявність в нашій країні високого рівня демократії, адже і у кошмарному сні не можна уявити собі, що таке могло б статись за часів правління Брежнєва чи, навіть, Горбачова.

Ось після висловлення цих думок я і поставлю крапку у цій книзі.