У четвер 25 березня, о 9-й годині ранку, я виїхав до Тернополя, де на засіданні спеціалізованої вченої ради Тернопільського національного педагогічного університету з 15-ї години повинен був розпочатись захист кандидатської дисертації з педагогічних наук Наталією Ляховченко, яка працює начальником відділу кадрів нашого університету, закінчила під моїм науковим керівництвом заочну аспірантуру, працюючи одночасно влітку ось уже протягом п’ятнадцяти років заступником відповідального секретаря приймальної комісії.

Її дисертація присвячена розробці педагогічних умов якісного відбору абітурієнтів для навчання в технічному університеті і узагальнює усі ті експерименти, які були поставлені в нашому університеті у цьому напрямку протягом останніх 15 років, та пропонує формулу визначення сумарного балу абітурієнта з чотирьох складових, одна з яких враховує оцінку зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури, друга — оцінки зовнішнього незалежного оцінювання з профільних для вибраної спеціальності дисциплін шкільної програми, третя — приведений до тієї ж шкали середній бал шкільного атестату, а четверта — додаткові бали за шкільну медаль і перемоги на олімпіадах. Перша із цих складових характеризує порівняльну ступінь підготовки випускника школи в напрямку освоєння дисципліни загального державного стандарту конституційної норми, друга характеризує ступінь засвоєння саме тих шкільних дисциплін, які найбільше впливають на подальшу підготовку в університеті у напрямку вибраної спеціальності, третя стимулює загальний розвиток і зобов’язує школяра під час навчання в школі не ігнорувати жодної дисципліни, а четверта надає перевагу креативним особистостям, які в кожному університеті формують його еліту. Кожна із цих складових має ваговий коефіцієнт, числове значення якого в межах від нуля до одиниці пропонується дати право встановлювати кожному університету самостійно, з врахуванням його специфіки. Ще одним дуже цікавим результатом, отриманим Наталією Ляховченко, було виведення формули для визначення коефіцієнта розбіжності оцінок, виставлених в школі, з оцінками, виставленими в університеті на вступних іспитах, який виявився дуже інформативним і придатним для оцінки ефективності роботи шкільних вчителів. Математично довела Наталія Ляховченко і доцільність інституту довузівської підготовки при університеті, випускники якого вибирають спеціальність усвідомлено і, будучи готовими до освоєння саме її, ставши студентами, навчаються краще тих, які не були слухачами інституту довузівської підготовки з вечірньою (для вінничан) чи суботньо-недільною (для не вінничан) формами навчання і подали документи у наш університет одночасно з подачею документів в інші університети на інші спеціальності.

Коли дисертація подавалась до захисту, в суспільстві завдяки політиці Президента України Віктора Ющенка та міністра освіти і науки Івана Вакарчука панувала зовсім інша тенденція — приймати до вищих навчальних закладів виключно лише за оцінками зовнішнього незалежного тестування і без будь-яких вагових коефіцієнтів, тож голові спецради і одночасно ректору Тернопільського національного педагогічного університету, професору Володимиру Кравцю потрібно було проявити мужність, аби взяти до захисту дисертацію, в якій пропонуються і обґрунтовуються зовсім інші критерії відбору для навчання в університетах, відмінні від запропонованих президентом держави та міністром освіти. Але сьогодні, коли віце-прем’єр Володимир Семиноженко і новий міністр освіти і науки Дмитро Табачник, фактично, ратують практично за те ж, що і дисертантка, я розумів, що захищатись Наталії Ляховченко буде набагато комфортніше.

З Вінниці до Тернополя, а це 240 км, автомобіль вів я, але вперше за останні 20 років взяв з собою і завгара Віктора Кириченка, який забезпечує справність мого службового автомобіля, щоб він сів за кермо на зворотньому шляху увечері, оскільки пройшов лише тиждень після мого виходу з реанімації «Феофанії», тож я не був упевненим у тому, що мені вистачить здоров’я і на зворотній шлях того ж дня. А повернутись того ж дня до Вінниці мені було необхідно, оскільки наступного дня — у п’ятницю — треба було керувати роботою уже очолюваної мною спеціалізованою вченої ради і заслуховувати захист двох кандидатських дисертацій.

Дорога від Вінниці до Тернополя виявилась дуже розбитою, а в районі Хмельницького вона взагалі нагадувала розбомблену під час війни. Їхати довелось в режимі слалому, маневруючи між вибоїнами. Але кількох оминути усе-таки не вдалося. Оскільки я до автомобіля ставлюсь як до живої істоти, то кожен удар колесом автомобіля в дно ями сприймався мною як удар по власних ногах. Але за чотири години мені вдалося доїхати до Тернопільського національного педагогічного університету без пошкоджень.

Коли я зайшов до університету у Тернополі, засідання спецради уже йшло — захищала докторську дисертацію здобувачка з Вінницького державного педагогічного унiверситету, тобто, цього дня у Тернопільському університеті був день Вінниці. Її захист завершився успішно і вчасно, тож рівно о 15 годині розпочався захист дисертації Наталією Ляховченко.

Доповіла основні результати свого дисертаційного дослідження Наталія Володимирівна чітко і впевнено, чітко і впевнено відповіла і на усі запитання, поставлені членами спецради. Дискусія під час обговорення була дуже жвавою. Позитивно оцінили отримані результати як офiційні опоненти, так і усі, хто виступив в обговоренні. Виступив, як науковий керівник і я, підкресливши особистий вклад дисертантки та узагальнення нею результатів, отриманих протягом останніх 15 років, в умовах майже щорічної зміни правил прийому. Під час таємного голосування за присудження Наталії Ляховченко наукового ступеня кандидата педагогічних наук проголосували усі члени спецради, які взяли участь в засіданні, тож дисертантка стала кандидатом наук з рахунком 13:0.

Під час засідання голові спецради професору Володимиру Кравцю надійшло повідомлення зі Львова про закінчення цього ж дня у Львівському національному університеті імені Івана Франка виборів ректора. Набравши 258 голосів «За» і лише кілька «Проти», перемогу на цих виборах здобув колишній ректор цього університету, а донедавна міністр освіти і науки України, професор Іван Вакарчук.

Одразу ж після засідання спецради я вирушив з Тернополя назад до Вінниці. Вести автомобіль на зворотньому шляху я доручив Віктору Кириченку. Оскільки половину шляху йому довелося вести автомобіль у темряві при світлі фар і в досить щільних потоках, то він вскакував колесами автомобіля майже у кожну вибоїну на дорозі. Внаслiдок цього, супроводжуючий удари колес автомобiля об дно вибоїн потік негативних емоційних імпульсів в моєму мозку, зробив мені зворотній шлях до Вінниці дуже некомфортним. Тож після завершення зворотнього шляху в ролі пасажира я відчув себе набагато втомленішим, аніж після завершення прямого шляху до Тернополя в ролі водія.

Підписавши, після повернення увечері, усі ділові папери, залишені мені на підпис помічниками, я вирішив одразу ж надіслати факсом новообраному ректору ЛНУ імені Івана Франка, професору Івану Вакарчуку листа такого змісту:

Ректору ЛНУ ім. Івана Франка
проф. Вакарчуку І. О.

Стосовно рецензування
навчального посібника

Шановний Іване Олександровичу!

Вітаю Вас з переобранням на посаду ректора рідного університету.

Бажаю успіхів і повернення в ряди бійців за університетську автономію.

Уже як колегу, прошу Вас прискорити процес написання «чорної» рецензії на мій навчальний посібник по математичних методах ідентифікації динамічних систем, який Ви, будучи міністром, ще три місяці тому відправили на «чорне» рецензування до рідного університету.

У мене теж через три місяці переобрання, тож хотілось би до цієї дати видати навчальний посібник.

З повагою —
ректор ВНТУ
Б. І. Мокін

А завершити розповідь про мою участь в захисті Наталією Ляховченко кандидатської дисертації я хочу оприлюдненням змісту ще одного листа, відісланого мною Голові Ради ректорів вищих навчальних закладів України, професору Леоніду Губерському напередодні:

Голові Ради ректорів ВНЗ України,
ректору Київського національного
університету ім. Тараса Шевченка
Л. В. Губерському

Про причини неявки на
засідання Ради ректорів,
призначене на 25.03.10 р.

Шановний Леоніде Васильовичу!

На жаль, я не зможу взяти участь у засіданні Ради ректорів ВНЗ, призначеному на 25 березня 2010 року.

Це обумовлено тим, що у цей день я зобов’язаний бути у Тернополі, на засіданні спеціалізованої вченої ради при Тернопільському національному педагогічному університеті, де буде захищати кандидатську дисертацію аспірантка нашого університету, у якої я є науковим керівником.

Оскільки дисертація присвячена педагогічним умовам вступу до ВНЗ, то захист обіцяє бути напруженим. А тому я не маю морального права залишити під час захисту аспiрантку без підтримки наукового керівника.

Хочу нагадати, що я був присутнім на зустрічі ректорів ВНЗ, що взяли участь в річних зборах НАПН України 18.03.10 р., з міністром освіти і науки України Д. В. Табачником і підписав звернення на його підтримку.

Прошу взяти до уваги, що мої погляди на вступну кампанію до ВНЗ мають високий коефіцієнт кореляції з поглядами ректора НТУУ «КПІ» М. З. Згуровського, тож по усіх питаннях, які будуть голосуватись, прошу мій голос додавати до голосу Згуровського.

З повагою і сподіванням на розуміння
ректор ВНТУ
Борис Мокін

Постскриптум: у неділю 28 березня я вирішив поставити до відома і міністра Дмитра Табачника про причину моєї відсутності на зустрічі з ним 25.03.10 р., адже навряд чи Голова Ради ректорів ВНЗ Леонід Губерський повідомить його про причину моєї відсутності, а сам факт моєї відсутності у залі міністр, з яким ми знайомі дуже давно, обов’язково помітить. Тож у понеділок, після засідання ректорату я вирішив надіслати міністру Дмитру Табачнику листа такого змісту:

Міністру освіти і науки України
академіку Табачнику Д. В.

Про причину відсутності
25.03.10 р. на засіданні
Ради ректорів

Шановний Дмитре Володимировичу!

Я був відсутнім на засіданні Ради ректорів ВНЗ України 25.03.10 р., яке збирав Голова Ради, ректор КНУ ім. Тараса Шевченка, проф. Губерський Л. В., у зв’язку з тим, що саме цього дня на засіданні спецради у Тернопільському національному педагогічному університеті захищала дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук моя аспірантка Наталія Ляховченко, тож я, як її науковий керівник, зобов’язаний був брати участь у засіданні спецради. Залишати її без підтримки наукового керівника під час захисту було боязно, адже її дисертація присвячена педагогічним умовам формування якісного контингенту студентів у вищих технічних навчальних закладах, стосовно яких у суспільстві сьогодні не припиняється полеміка з висловлюванням різних точок зору, часом протилежних.

Оскільки мої погляди на цю проблему і погляди моєї аспірантки мають високий коефіцієнт кореляції з Вашими, то, сподіваюсь, Вам буде цікаво ознайомитись з авторефератом дисертації Наталії Ляховченко, успішно захищеної нею саме 25.03.10 р., який я додаю до цього листа.

З повагою –
ректор ВНТУ, академік
Б. І. Мокін