У четвер 28 січня Верховна Рада України, зібравшись на вимогу парламентської фракції Партії регіонів на позачергове засідання, відправила у відставку міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, мотивуючи це тим, що він замість збереження нейтралітету, оскільки є головним міліціонером країни, здійснював відкриту підтримку на президентських виборах у першому турі лише одного кандидата у президенти — Юлію Тимошенко. Що цікаво — ще за день до цього усі політологи і журналісти сходились до думки, що нічого із цієї затії у Партії регіонів не вийде, оскільки голосів самих регіоналів та комуністів і балогівських єдиноцентристів не вистачало для відправлення у відставку міністра внутрішніх справ. Але у них усе вийшло, оскільки в табір прибічників Партії регіонів перебігла фракція Володимира Литвина, яка формально входить до проурядової парламентської більшості, завдяки існуванню якої Володимир Литвин і є Головою Верховної Ради України. Схоже, що Володимиру Литвину керівниками Партії регіонів обіцяно збереження поста Голови Верховної Ради України в разі перемоги Віктора Януковича у другому турі президентських виборів і входження фракції блоку Литвина до нової коаліції, основою якої стануть народні депутати України від Партії регіонів.

Тож Володимир Литвин та його соратники вирішили вести безпрограшну гру — в разі перемоги Юлії Тимошенко вони зберігають і своє місце в правлячій коаліції і Володимира Литвина на чолі парламенту, а в разі перемоги Віктора Януковича вони знову набудуть місце у правлячій коаліції і теж збережуть Володимира Литвина на чолі парламенту. Однак у разі дострокових виборів до Верховної Ради України, на мій погляд, їх чекає доля соціалістів, які на минулих дострокових виборах не змогли подолати навіть тривідсотковий бар’єр і не попали до парламенту. А Володимира Литвина, на мій погляд, очікує доля Олександра Мороза, який теж від підтримки Юлії Тимошенко тоді перейшов до підтримки Віктора Януковича і в результаті дострокових парламентських виборів навіть не потрапив до складу Верховної Ради України.

Але повернемось до тези, винесеної в заголовок. Уже через годину після того, як Верховна Рада України відправила Юрія Луценка у відставку з поста міністра, Юлія Тимошенко зібрала уряд, ввела рішенням Кабміну ще одну посаду першого заступника міністра внутрішніх справ і переконала членів уряду призначити на цю посаду Юрія Луценка з покладенням на нього обов’язків мінiстра. І я вважаю це надзвичайно оригінальним ходом у відповідь на дії опозиції і перебіжчиків.

І хоча народні депутати від Партії регіонів вимагають у Президента України Віктора Ющенка своїм указом відмінити постанову Кабміну стосовно Юрія Луценка і заявили, що одночасно зі зверненням до президента держави вони звернуться і до суду, вимагаючи в судовому порядку скасувати рішення Кабміну, вони уже політично програли в очах громадян України, адже, якщо Віктор Ющенко підпише такий указ, то усі, хто його підтримав у першому турі президентських виборів, справедливо вважатимуть, що Віктор Ющенко у першому турі виборів був лише технічним кандидатом Віктора Януковича, метою якого було відібрати у колишньої соратниці Юлії Тимошенко, завдяки якій він у 2004 році сам став президентом, якнайбільше голосів у першому турі, а це, як не як, більше 5 %. Що ж до рішення суду, якщо воно буде на користь позивачів від Партії регіонів, то після того, як усі телеглядачі побачили в числі народних депутатів, що здійснюють тиск на Голову Вищого Адміністративного Суду, народного депутата від Партії регіонів Ельбруса Тадеєва, ім’я якого ще не так давно не сходило зі сторінок ЗМІ у зв’язку з підозрою в покриванні людини, що скоїла злочин і назвалась його двоюрідним братом, то, не виключено, що після цього і багато прихильників Арсенія Яценюка теж віддадуть у другому турі свої голоси Юлії Тимошенко, а це, як не як, майже 7 %.

Ці ж аргументи, наряду із призивом очільників церков різних конфесій не реагувати на заклики Віктора Ющенка і Арсенія Яценюка до своїх прихильників проголосувати у другому турі проти обох кандидатів, що дало б перевагу Віктору Януковичу за рахунок голосів Сходу і Півдня України, та заявою губернатора Дніпропетровської області Віктора Бондаря про те, що в разі перемоги Віктора Януковича його політичні соратники ні Сергія Тігіпка, ні Арсенія Яценюка до складу нового парламенту не пропустять, а Дніпропетровськ, Львів, Запоріжжя, Харків, Одесу перетворять на «донецькі передмістя» з наданням їхнім промисловим та фінансовим потенціалам статусу «здобичі для Донецька» (див. газету «День», № 13 за 28.01.2010 р.), я думаю, схилять на користь Юлії Тимошенко у другому турі президентських виборів не лише прихильників Віктора Ющенка та Арсенія Яценюка, але і процентів десять прихильників Сергія Тігіпка, що вселяє надію на її перемогу.

У цьому розділі варто згадати і про те, що на тому ж таки засіданні Верховної Ради України, на якому було звільнено Юрія Луценка з посади міністра внутрішніх справ, відбулася ще одна історична подія — Верховна Рада України голосами народних депутатів від Партії регіонів, комуністів і тієї частини блоку НУНС, яка є пропрезидентською, внесла зміни до Закону про вибори президента України, якими відмінила обов’язковість наявності кворуму у дві третини голосів виборчої комісії при встановленні результатів голосування. Тож тепер не нульовою є імовірність, що на деяких дільницях спочатку складуть протокол за підписами усіх присутніх членів виборчої комісії, а потім, коли представники іншої політичної сили підуть, буде складено наближеними до голови комісії членами інший протокол, з іншими результатами, який і буде передано в окружну виборчу комісію чи ЦВК. Тобто Партією регіонів, комуністами і частиною соратників Віктора Ющенка повернута до життя та норма, з якою боролись у 2004 році під час Помаранчевої революції, оскільки вона допускає появу фальшивих протоколів. Цікавим є те, що не лише Юлія Тимошенко, але і усі політичні лідери Європи і функціонери Ради Європи та ПАРЕ закликали Президента України Віктора Ющенка накласти вето на ций закон, осільки він іде врозріз з принципами демократії і громадянського суспільства. Але як вчинить у цьому випадку наш президент, поки що невідомо.

Постскриптум 1: уже наступного дня, тобто у п’ятницю 29 січня, народні депутати України від Партії регіонів знайшли такого суддю, який прийняв рішення про незаконність призначення Юрія Луценка виконувачем обов’язків міністра внутрішніх справ, яке одразу ж визнав Президент України Віктор Ющенко, оскільки на засіданні РНБОУ, яке відбулося через кілька днів, вивів Юрія Луценка зі складу цієї ради і доручив організацію охорони по периметру площі, на якій розміщується будівля ЦВК, не в. о. міністра, а командувачу внутрішніх військ.

Постскриптум 2: у четвер 4 лютого вечірні теленовини принесли повідомлення про те, що Президент України Віктор Ющенко підписав Закон про внесення змін до закону про вибори президента України, яким знімається умова необхідності кворуму при встановленні результатів голосування у другому турі президентських виборів, ще раз підкресливши цим, що на цих виборах він робить усе, аби Віктор Янукович отримав перемогу над Юлією Тимошенко. А у п’ятницю 5 лютого стало відомо, що вранці Віктор Ющенко підписав указ про звільнення з посади губернатора Дніпропетровської області Віктора Бондаря, який відмовився підтримувати у другому турі президентських виборів Віктора Януковича, а увечері цього ж дня президент підписав указ про звільнення з посади губернатора Харківської області Арсена Аракова, який теж відмовився підтримувати Віктора Януковича. І це при тому, що у першому турі виборів ці губернатори робили усе від них залежне, аби в їхніх областях бодай хоча б якусь підтримку отримав Віктор Ющенко.