|
Головна сторінка
Громадська діяльність
Публіцистика
Завершення вибіркового літопису на папері, або Університету — 50
Розділи книги
У вівторок 14 липня 2006 року, об 11-й годині, у Києві, в Міжнародному виставковому центрі, розпочався ювілейний з’їзд партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», лiдером якої з дня створення у 1999 році є Юлія Володимирівна Тимошенко. На цей з’їзд, присвячений 10-річчю з дня створення партії, з’їхались 7000 делегатів від партійних організацій «Батьківщини» з усіх областей та з АР Крим. Чимало було і гостей від інших політичних сил, духовенства та дипломатичних представництв інших держав, запрошених на ювілейне зібрання «Батьківщини». У складі делегації Вінницької області в роботі з’їзду взяв участь і я. Більше того, однопартійцями області мені було довірено виступити на з’їзді в обговоренні доповіді лідера партії Юлії Тимошенко від імені усіх вінничан. З’їзд відкрила Юлія Тимошенко, а народна артистка України Ніна Матвієнко виконала духовний гімн України, за яким пролунав і офіційний гімн нашої держави. Потім пролунало поздоровлення від керівників Європейської Народної партії та тексти поздоровлень від ряду інших офіційних осіб, зачитаних віце-прем’єром з міжнародних зв’язків Григорієм Немирею. Поздоровив учасників з’їзду і лідер молодіжної організації партії. Юлія Володимирівна виступала протягом години і 40 хвилин, висвітливши у своїй доповіді історію створення партії, її сьогодення та завдання, які партія і її лідер ставлять собі на найближче майбутнє. В обговоренні доповіді виступили 12 осіб: заступник Юлії Володимирівни по партії і в уряді Олександр Турчинов, віце-спікер Верховної Ради України і соратник по партії Микола Томенко, керівник парламентської фракції БЮТ Іван Кириленко, Перший президент України Леонід Кравчук, керівник групи економічних радників прем’єр-міністра, віце-президент НАНУ, академік НАНУ Валерій Геєць, голова партії «Народний Рух України» Борис Тарасюк, голова Київської міської організації партії «Наша Батьківщина» Микола Мартиненко та представники від Вінницької, Івано-Франківської, Запорізької, Луганської та Чернівецької обласних партійних організацій. Я виступав десятим. Аби від хвилювання щось не наплутати у виступі на такому високому форумі, який знiмався на відео усіма телекомпаніями України, я свій виступ зачитав. Він прозвучав так:
Прийміть щирі ювілейні привітання і найкращі побажання від 22-тисячної партійної організації Вінницької області, яка була, є і буде одним із найпотужніших регіональних плацдармів нашої партії. Від дня народження партії «Батьківщина» і по-сьогодні і сама партія, і її лідер — Юлія Володимирівна Тимошенко мають найбільшу підтримку серед дорослого населення Вінниччини у порівнянні і з усіма іншими політичними силами, і з усіма іншими політичними лідерами країни. І у нас, рядових вінницьких партійців, є впевненість у тому, що рівень цієї підтримки з часом лише зростатиме. І ніяка криза, і ніякі нападки політичних опонентів та заангажованих політологів і журналістів не зможуть відвернути від Юлії Володимирівни і очолюваної нею політичної сили жителів нашого регіону. Адже ми — вінничани, бачимо, що їй і її команді доводиться боротися не лише зі світовою економічною кризою, а і працювати в умовах, коли майже кожне друге антикризове розпорядження уряду, скасовується президентом, коли олігархи півдня і сходу країни, які вивезли більшість своїх капіталів в офшори, скорочують людей і вчасно не виплачують зарплату на приватних підприємствах, коли діяльність представників парламентської опозиції націлена лише на блокування урядових зусиль по подоланню економічної кризи і на створення додаткових перешкод навіть на тих напрямах, на яких вони як громадяни України просто зобов’язані підставити свої плечі, коли важко назвати добросусідськими деякі висловлювання і дії керівників нашої великої сусідки і газового монополіста, Росії, коли розгубились або втратили дух чи зламались під ударами політичних противників і заангажованих засобів масової інформації дехто із вчорашніх союзників і соратників. Але навіть в цих умовах, фактично, боротьби на чотири фронти, Юлія Володимирівна керує урядом так, що вчасно виплачуються пенсії усім категоріям пенсіонерів і заробітна плата усім працівникам бюджетної сфери, що знову піднімається на крило літакобудування, а на стапелях кораблебудівних заводів закладається усе більше суден, замовлених закордонними замовниками, що продовжують зводитись стадіони і готелі за планами підготовки до проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу у 2012 році — і цей список поступової нормалізації економічної ситуації в Україні можна продовжити. Тож, якщо Юлію Володимирівну обрати на найвищу посаду у нашій країні — президентську, то вона, об’єднавши свої зусилля з керівником уряду, впевнено і швидко виведе нашу країну з економічної кризи, оскільки об’єднання зусиль президента і прем’єр-міністра дасть синергетичний ефект, а опозиція, переконавшись в єдності президентської та урядової гілок влади, перестане заважати просуванню української економіки по шляху реформ. Та й Росія у цьому випадку до нас почне відноситись з більшою повагою і пересторогою. Сьогодні ніхто із українських політиків вищого розряду не може зрівнятись з Юлею Володимирівною за сплавом цілеспрямованості, сили волі, розуму, досвіду, освіченості, уміння тримати і наносити удари в полеміці, енергії і харизми, то ж я, як і усі інші однопартійці Вінниччини, абсолютно упевнений у тому, що у 2010 році саме вона стане Президентом України. Я з партією «Батьківщина» лише два роки. Вийшовши з лав Комуністичної партії у 1990 році, я в подальшому більше не збирався вступати до жодної іншої політичної партії, хоча запрошень було чимало. Більше того, в перші роки становлення партії «Батьківщина» і до партії, і до Юлії Володимирівни, як її політичного лідера, я відносився досить критично. Але з кожним роком я усе більше переконувався в тому, що лише вона разом зі своєю політичною силою здатна принести в Україну добробут і навести порядок. Тому як людина, яка звикла займати активну політичну позицію, три роки тому я почав підтримувати партію «Батьківщина» як безпартійний, а два роки тому увійшов в число її активістів. Я прийшов до партії, будучи ректором і маючи усі можливі наукові ступені і учені звання. Я є ректором за покликанням, і мені не потрібен ні депутатський мандат, який я вже мав у першому скликанні Верховної Ради України, ні міністерське крісло, яке мені теж пропонували у ті часи. Я прийшов виключно лише для того, щоб разом з іншими однопартійцями допомогти Юлії Володимирівні переконати наш народ в її спроможності очолити нашу країну, оскільки я вірю, що лише вона здатна її перетворити у таку, з якої ніхто нікуди не захоче виїжджати, а навпаки усі почнуть повертатися. І я закликаю вас, шановні делегати, теж твердо повірити у це, і свою віру донести до усіх громадян України. І тоді ми переможемо, а з нами переможе і Україна. І пам’ятайте, що Богиня Удачі — Фортуна не прощає тих, хто недостатньо вшановує її подарунки, тож і нам вона не простить, якщо ми не віддамо усі сили для перемоги на президентських виборах Юлії Володимирівни. Дякую за увагу!
Завершився з’їзд о 15 годині 10 хвилин. Розходилися його учасники в піднесеному настрої. Щоб там не говорили політичні вороги Юлії Тимошенко, але факт залишається фактом — жоден із них не здатен так надихати своїх соратників на боротьбу і так вселяти упевненість в перемозі, як вона. Завершити цю розповідь я хочу інформацією про те, що для поїздки на з’їзд я брав відгул, яких у мене накопичилось за роботу у приймальній комісії під час вихідних днів чимало, і що їздив на з’їзд до Києва я за власний рахунок. Тож ніхто не зможе мене звинуватити у використанні службового становища і державних коштів для поїздки до Києва на з’їзд партії. |
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.